Постанова № 20899653, 16.01.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2012 р. Справа № 5015/2338/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - судді Карабаня В.Я.

суддів Доповідач Жаботина Г.В.Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: Горбунов С.О., Коцай О.Б.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 16.11.2011р.

у справі№ 5015/2338/11 Господарського суду Львівської області

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

доПублічного акціонерного товариства "Львівобленерго"

проспонукання до вчинення дій ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.08.2011р. (суддя Козак І.Б.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.2011р. (судді: Желік М.Б., Гриців В.М., Юркевич М.В.), позов задоволений, зобов'язано уповноважених представників скласти за погодженням сторін: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" додаток №11 (акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін) до укладеного між сторонами договору від 31.07.2008 року №60214 про постачання електричної енергії у відповідності до Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07 1996 №28.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Львівобленерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.181 Господарського кодексу України, ст.ст. 651, 654 Цивільного кодексу України, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. В обгрунтування вимог касаційної скарги, заявник посилається на те, що всупереч наведеним нормам, позивач не звертався до відповідача з пропозицією внести зміни до укладеного між сторонами договору, що залишилось поза увагою судів попередніх інстанцій.

У відзиві на касаційну скаргу Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить касаційну скаргу залишити без задоволення як безпідставну, а прийняті у справі рішення без змін як законні та обгрунтовані.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

31 липня 2008 року між відповідачем ( постачальник) та позивачем (споживач) укладений договір про постачання електричної енергії №60214.

В пункті 9 названого договору наведений перелік додатків до цього договору, серед яких додаток № 11 акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін.

Відповідачем був поданий акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін як додаток до №11 до договору №60214 від 31.07.2008р.

За висновками №2479 судово почеркознавчої експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.06.-09.06.2011р., підпис від імені ОСОБА_1 у вказаному акті виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою. Тому господарські суди попередніх інстанцій не прийняли вказаний документ як доказ оформлення у встановленому законом порядку додатку №11 до названого договору.

В обґрунтування позовних вимог, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 послався на те, що всупереч вимог п. 5.6 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07 1996 №28 та умов договору, відповідач ухиляється від складання акта розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, що унеможливлює визначення чітких меж відповідальності сторін за стан електропроводки. Позивач просив господарський суд зобов'язати відповідача скласти акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, який значиться у договорі про постачання електричної енергії №60214 як додаток №11.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необхідність захисту порушеного права позивача у спосіб примусового виконання відповідачем обов'язку в натурі, а саме: виконання ним взятого на себе зобов'язання за договором обов'язку щодо складання та надання позивачу для розгляду та підписання акта розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін.

Проте, зазначений висновок судів попередніх інстанцій є передчасним та всупереч положенням ст. 43 Господарського процесуального кодексу України зробленим без ретельного дослідження обставин справи.

За приписами ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Безпечну експлуатацію енергетичних установок споживача та їх належний технічний стан забезпечує сам споживач. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

За приписами пункту 5.4 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики, від 31.07.1996, № 28, для укладення договору про постачання електричної енергії споживач має подати відповідній організації, визначені цим пунктом документи, в тому числі: заяву щодо укладення відповідного договору із зазначенням роду виробничої діяльності, місцезнаходження та банківських реквізитів заявника, акти про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін.

Відповідно до пункту 5.2 Правил користування електричною енергією при укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (додаток 3). Умови договору про постачання електричної енергії, зазначені у додатку 3 та пунктах 5.5, 5.6 та 5.7 цих Правил, є істотними та обов'язковими для сторін під час укладення договору про постачання електричної енергії.

Положеннями підпункту 1) п. 5.6 Правил користування електричною енергією встановлено, що акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін є невід'ємною частиною договору про постачання електричної енергії.

З приписів наведеного законодавства вбачається, що укладенню договору передує складання акта розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін. Тому за відсутності такого акта, який до того ж є невід'ємною частиною договору, укладення договору про постачання електричної енергії є неможливим.

Разом з тим приписами пункту 5.4 Правил користування електричною енергією передбачено, що ініціатором укладення відповідного договору може бути будь-яка із сторін такого договору.

Вирішуючи спір у даній справі, господарські суди не врахували норм наведеного законодавства щодо складання такого акта при укладенні договору користування електричною енергією, оскільки судами не досліджено питання (обставини), за чиєю ініціативою був укладений договір, яка ж із сторін повинна була надати цей акт при укладенні зазначеного договору і чи покладають умови договору обов'язок щодо складення названого акта саме на відповідача.

Дослідження зазначених обставин має важливе значення і для правильного визначення відповідності вимогам ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України обраного позивачем способу захисту порушеного права.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що саме на підставі відповідних доказів господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються доводи сторони (сторін).

Згідно ст. ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно, то справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Львівської області від 18.08.2011р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.2011р. у справі № 5015/2338/11 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддяКарабань В.Я.

СуддяЖаботина Г.В.

СуддяКовтонюк Л.В.