Ухвала суду № 20899433, 12.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

12 грудня 2011 р. № 5019/957/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Добролюбової Т.В.,

суддів:Могил С.К.,

Подоляк О.А.,

Селіваненка В.П.,

Удовиченка О.С.,

розглянувши заяву Рівненського державного гуманітарного університету про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 05.10.2011

у справі№5019/957/11

за позовом Рівненського державного гуманітарного університету

доПриватного малого підприємства фірми "Градієнт"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Відділення Державного казначейства України у місті Рівне про визнання недійсними кошторисів ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 03.06.2011 у справі №5019/957/11, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.07.2011, Рівненському державному гуманітарному університету поновлено строк позовної давності та відмовлено в задоволенні позову до Приватного малого підприємства фірми "Градієнт" про визнання недійсними кошторисів.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.10.2011 у справі №5019/957/11 рішення господарського суду Рівненської області від 03.06.2011 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.07.2011 скасовано, провадження у справі № 5019/957/11 припинено.

Рівненським державним гуманітарним університетом подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 05.10.2011 у справі №5019/957/11, в якій заявник просить вказану постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд. Заяву мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних відносинах, при цьому заявник, посилаючись на постанови Вищого господарського суду України від 24.03.2010 у справі №21/103-09, від 11.05.2011 у справі № 29/99-10-2212, вказує на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статтей 16, 202, 203, 207, 843, 844 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) та статтей 20, 321 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів відмовляє в допуску справи №5019/957/11 до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. Встановлений статтею 11116 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Постанови Вищого господарського суду від 24.03.2010 у справі № 21/103-09, від 11.05.2011 у справі № 29/99-10-2212, на які посилається заявник, не підтверджують різного застосування судом касаційної інстанції положень статей 16, 202, 203, 207, 843, 844 ЦК України та статей 20, 321 ГК України, оскільки предмети спорів у вказаних справах у порівнянні зі справою №5019/957/11, у якій подано заяву, є різними. При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Так, у справі №5019/957/11 заявлено позов про визнання недійсними кошторисів. Суд касаційної інстанції скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, якими відмовлено у задоволенні позову, та припиняючи провадження у справі, виходив з того, що кошторис є окремим документом, який підтверджує факт узгодження сторонами однієї з істотних умов договору підряду –ціни. З положень статей 15, 16 ЦК України та 20 ГК України не випливає спосіб захисту права, обраний позивачем, у зв'язку з чим позовна вимога про визнання недійсними кошторисів суперечить способам захисту цивільних прав та інтересів.

Водночас у справі № 21/103-09 первісний позов заявлено про стягнення заборгованості за договором підряду, а зустрічний –про визнання недійсною додаткової угоди до договору підряду, як такої, що укладена внаслідок помилки. У справі №29/99-10-2212 заявлено позов про визнання недійсним договору підряду та додаткової угоди до нього.

Враховуючи викладене факт подібності правовідносин у розумінні статей 11116-11121 ГПК України у наведених заявником випадках не підтвердився, у зв'язку з чим підстави для висновку про різне застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права відсутні.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Рівненському державному гуманітарному університету у допуску справи №5019/957/11 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяТ.Добролюбова

Судді: С.Могил О.Подоляк В.Селіваненко О.Удовиченко KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)