Рішення № 208886, 01.09.2006, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22-6152-2006 р. Головуючий у 1 інстанції Жамбровський СІ.

Категорія-23 Доповідач- АзевичВ.Б.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 вересня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в

складі:

Головуючого-судді Новікової Г.В.,

суддів: Єлгазіної Л.П. Азевича В.Б

при секретарі: Писаревій Ю.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 4 травня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2006 року позивач звернувся з даним позовом до суду. В обґрунтування своїх вимог він посилався не те, що 24.08.2005 року відповідач, керуючи автомобілем ВАЗ-2106 державний НОМЕР_1, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, при здійсненні маневру обгону належного йому автомобіля „ДЕУ Ланос" державний НОМЕР_2 скоїв зіткнення. Внаслідок чого, автомобілю позивача заподіяні механічні ушкодження. Вартість матеріальної шкоди склала 9 549-93 грн., з яких 5 083-29 грн. відшкодовано страховою компанією.

У судовому засіданні він підтримав свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду у сумі 4 466- 64 грн., моральну шкоду у розмірі 5000 грн. і збитки, понесені на проїзд та придбання запасних частин для ремонту автомобіля -798-48 грн.

Відповідач позов не визнав вважаючи, що ДТП сталося не з його вини.

Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 4 травня 2006 року суду позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені у повному обсязі.

З відповідача стягнуто на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 4 466-64 грн.; моральну шкоду - 5000 грн.; збитки, понесені на проїзд та придбання запасних частин для ремонту автомобіля - 798-48 грн.

Відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд.

Обґрунтовуючи доводи апеляційного скарги відповідач посилається на те, що суд не з'ясував всі обставини справи. Апелянт вважає, що його вина не була підтверджена у судовому.,, засіданні. Посилання суду на постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення ним Правил дорожнього руху, що привело до ДТП, є необгрунтованим. Тому, що в довідці про ДТП зазначені п.п. 12.1.,12.2, 12.3 Правил дорожнього руху, та відсутність причинного зв'язку з ДТП. Суд повинен був провести авто-технічну експертизу для вирішення питання, чи є причинний зв'язок між його діями та ДТП.

Відповідач, належним чином сповіщений про час та місце розгляду справи, не з'явився.

Позивач з апеляційною скаргою не погодився. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухав доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 309 ч. 1 п. 4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.08.2005 року відповідач, керуючи автомобілем ВАЗ-2106 державний НОМЕР_1, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, при здійсненні маневру обгону належного позивачу автомобіля „ДЕУ Ланос" державний НОМЕР_2 скоїв зіткнення, внаслідок чого автомобілю останнього зздодіявд механічні ушкодження.

Рішенням суду на користь позивача стягнуті збитки, понесені на проїзд та придбання запасних частин для ремонту автомобіля на загальну суму 798-49 грн. Згідно зі ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Суд стягнув з відповідача зазначену суму не обґрунтувавши при цьому її призначення відповідно до вимог ст. 1192 ЦК України. При цьому позивач не довів суду, що зазначена сума була витрачена їм у зв'язку з проїздом та придбанням запчастин для ремонту автомобіля.

Згідно за ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Суд не обґрунтував свого рішення в цій частині позову. Тому апеляційний суд вважає, що рішення в частині стягнення збитків, понесених на проїзд та придбання запасних частин для ремонту автомобіля у сумі 798-48 грн. підлягає скасуванню. Позивачу у цій частині позову слід відмовити.

В іншій частині рішення є обґрунтованим та таким, що відповідає нормам матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами, закон що їх регулює і надав їм відповідну оцінку.

Задовольняючи позов у частині стягнення матеріальної та моральної шкоди суд обґрунтовано виходив з норм ст.ст. 1166,1167 ЦК України.

Висновок суду відносно вини відповідача підтверджується постановою судці Вугледарського міського суду Донецької області від 29.09.2005 року, згідно з якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.ст. 124, 130 ч.2 КпАП України за порушення п. п. 2.9 „а", 13.3 Правил дорожнього руху. (а.с'. 40) Дана постанова не оскаржувалася та має законну силую. Доводи апелянта у цій частині безпідставні та не відповідають положенням ч.4 ст. 61 ЦПК України. Його вина у сукупності з іншими доказами - показаннями свідків, підтверджена у судовому засіданні.

Тому апеляційний суд не може прийняти до уваги довідку ВДАЇ Мар'їнського РВ, видану по факту даної ДТП. (а.с 39)

З матеріалів справи вбачається, що ДТП сталося з вини ОСОБА_1, який порушив п. п. 13.3 не дотримавши безпечного інтервалу при здійснення маневру обгону автомобіля позивача, і між його діями та ДТП є причинно-наслідковий зв'язок.

Розмір матеріальної шкоди, а саме вартість ремонту автомобіля позивача підтверджується актом експертного дослідження НОМЕР_3 (ас. 18-28)

На підставі наведеного апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що відповідач винен в ДТП і повинен відшкодовувати позивачу завдану матеріальну та моральну шкоду шкоду.

З матеріалів справи не вбачається, що відповідач заявляв клопотання про призначення авто-технічної експертизи. Зауваження на протокол судового засідання він не подавав.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи процесуально права, в цій частині позову, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

В порушення вимог п. 6 ст. 214 ЦПК України суд не вирішив питання про розподіл між сторонами судових витрат та збору на інформаційне-технічне забезпечення.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір на загальну суму 59-50 грн. (51 грн. + 8-50 грн.), а витрати на інформаційне технічне забезпечення у сумі 30 грн. на рахунок Судового інформаційного центру.

Керуючись ст. ст. 218, 88, 304, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. 4, 314 ч. 2, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 4 травня 2006 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 збитків, понесених на проїзд та придбання запасних частин для ремонту автомобіля на загальну суму 798-48 грн. скасувати.

Відмовити ОСОБА_2 у задоволені позову в частині стягнення з ОСОБА_1 збитків, понесених на проїзд та придбання запасних частин для ремонту автомобіля на загальну суму 798-48 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у сумі 59 ( п'ятдесят дев'ять ) грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі ЗО ( тридцять ) грн. за наступними реквізитам: отримувач -Державне підприємство „Судовий інформаційний центр", код ЄДРПОУ - 30045370, розрахунковий рахунок - 26001014180002, банк - Відкрите акціонерне товариство „Банк Універсальний" м. Львів, МФО банку - 325707.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення але може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.