Рішення № 208507, 05.09.2006, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ац-892/06р Головуючий у 1 інстанції Мірошниченко Ю.М.

Категорія 31 Доповідач Трушков М.М.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 вересня 2006 р колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді Баркової Л.Л.

суддів: Трушкова М.М., Кучерявої В.Ф.

при секретарі Лепеха А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі справу за позовом відкритого акціонерного товариства „ Маріупольський завод важкого машинобудування" /далі товариства/ до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за проживання в гуртожитку і судових витрат за апеляційною скаргою товариства на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 22 червня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2004р товариство звернулося до суду з даним позовом.

Зазначало, що відповідачі проживають у гуртожитку, якій належить на праві власності товариству. Займають п*ять ліжко- місць і за період з 01. 08. 2001 року до 01. 07. 2004 року , мають заборгованість 3 170,69грн. Надалі вточнили свої вимоги і просили стягнути з відповідачів заборгованість за період з 1.08.2001 до 1.06 2006 року в сумі 3604, 28грн. і судові витрати.

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 22 червня 2006 року позовні вимоги задоволені частково. З ОСОБА_1 і ОСОБА_2 солідарно стягнутий на користь товариства борг за проживання в гуртожитку в сумі 2 812,5грн. і судовий збір по 25грн. з кожного. Витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. повернуті позивачеві.

В апеляційній скарзі товариство просить рішення суду скасувати, їх позов задовольнити в повному обсязі, стягнувши з відповідачів борг в розмірі 3 221,56грн. і судові витрати , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника товариства Орехова О.В., який доводи скарги підтримав, заперечення ОСОБА_1, який просив рішення суду залишити без зміни, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду , колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі зобов'язані оплачувати за проживання в гуртожитку за займані ними чотири ліжко- місця за встановленими тарифами і мають заборгованість ,за зазначений у позовній заяві період, у сумі 2 812,5 грн. Крім того позивач не повинен сплачувати витрати з інформаційно- технічного забезпечення розгляду справи.

Проте, з висновком суду в частині визначення розміру боргу і повернення пози вачеві суми витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи погодитися не можна.

Згідно з п. 18 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року № 208 , мешканці гуртожитку зобов'язані своєчасно вносити плату за користування жилою площею і за комунальні послуги.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що сім'я ОСОБА_3 у складі 4х осіб , з дозволу адміністрації товариства займає в спірному гуртожитку дві кімнати, розраховані на п*ять ліжко- місць. Договір про оплату за п*ять ліжко- місць у матеріалах справи відсутній.

Згідно наявних у справі документів - розпорядження голови облдержадміністрації від 12.06. 2000року № 341 „ Щодо впорядкування тарифів на окремі види послуг" плата за проживання в гуртожитку повинна була стягуватися з урахуванням площі займаного приміщення з оплатою наданих послуг.

Розпорядженням голови обласної держадміністрації від 30.12. 2003 року №813 „ Щодо впорядкування тарифів на окремі види послуг" виконкомам міських рад було рекомендовано регулювати та погоджувати з підприємствами , які не належать до комунальної власності граничні розміри плати за проживання у гуртожитках підприємств, установ та організацій .

На виконання зазначеного розпорядження наказом голови правління товариства від 01. 03. 2004 року був встановлений порядок розрахунку за проживання в гуртожитках товариства - для працівників товариства плата за одне ліжко -місце-33, 36грн. для осіб, які не працюють на підприємствах товариства -87,56грн. 19 травня 2004 року даний порядок розрахунків був узгоджений з виконавчим комітетом Маріупольської міської ради.

Як вбачається із пояснень у судовому засіданні ОСОБА_1 він на час поселення до гуртожитку працював на підприємстві товариства. Після звільнення в 1999році , знову працевлаштувався на підприємство товариства 10 вересня 2004 року і працював до 22.08. 2005 року. Крім того він є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і має право на 50 - процентну знижку плати за користування житлом.

Відповідно до наданих ОСОБА_1 суду квитанцій про оплату за проживання в гуртожитку він сплатив у липні і листопаді 2002 року 50+ 60грн., у січні 2003 року 60грн. Дані суми при розрахунку розміру боргу позивачем і судом враховані не були.

Таким чином суд першої інстанції при розрахунку суми боргу не взяв до уваги оплату за липень, листопад 2002 року і січень 2003 року в сумі 170грн, а також не врахував , що відповідач працевлаштувався на роботу на підприємство товариства з 10 вересня 2004 року , а тому сума боргу за 10 днів вересня повинна розраховуватися за тарифом як для непрацюючого на підприємстві товариства. З урахуванням цього сума боргу збільшилася на 21, 50 грн.

Тому, колегія суддів рішення суду в частині визначення розміру боргу змінює і стягує його в розмірі 2 664грн. /2812,50 - 170грн. + 21,50грн./

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України фізичні і юридичні особи, що звертаються до суду з позовними заявами до суду оплачують витрати з інформаційно -технічного забезпечення розгляду цивільної справи.

За таких обставин, повернення позивачеві сплачених ним при подачі позовної заяви ви трат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи є помилковим та таким, що суперечить нормам закону. Тому колегія суддів рішення суду в цієї частині скасовує. Крім того, суд допустив помилку при написанні прізвища позивача.

В решті частини рішення суду відповідає встановленим обставинам і нормам матеріального і процесуального права.

Наведене позивачем в апеляційній скарзі висновків суду не спростовує. Керуючись ст.ЗОЗ, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів -,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ВАТ „ Маріупольський завод важкого машинобудування частково задовольнити.

Рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 22 червня 2006 року в частині розміру стягнення боргу змінити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ВАТ „ Маріупольський завод важкого машинобудування „ / р/р. 26002301526771 у філії Іллічівського ГВ Промінвестбанку України в м. Маріуполі, МФО 334442 ОКПО 20355550/ борг за проживання в гуртожитку за період з 1.08. 2001 року до 1.06 2006 року в сумі 2 664грн/дві тисячі шістсот шістдесят чотири грн./.

Рішення суду в частині повернення позивачеві витрат з інформаційно- технічного забезпечення розгляду справи в сумі 30грн., скасувати. В решті частини рішення суду залишити без зміни.

Рішення суду набуває чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання чинності шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.