Рішення № 208462, 29.08.2006, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22 -7937 2006 рік Голов. в 1-й інстан.Блохін А. А.

Категорія 40 Доповідач Пономарьова О.М.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.

суддів Бондаренко ЛІ.,. Бабенка П.М.,

при секретарі Стефановій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку

цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства „Артемвугілля" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного міського суду м. Горлівки Донецької області від 20 червня 2006 року, -

встановив:

23 листопада 2005 року ОСОБА_1 звернулась з вказаним позовом до відповідача і зазначала, що з вересня 1996 року прийнята до відповідача на роботу на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1. Наказом №НОМЕР_1 від 27 жовтня 2005 року її звільнено з 27 жовтня 2005 року на підставі п.З ст. 40 КЗпП України - за систематичне порушення трудової дисципліни, а в трудовій книжці зазначено, що звільнена у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором. Зі звільненням вона не згодна. 31 січня 2005 року за згодою ІНФОРМАЦІЯ_2ОСОБА_2 вона залишила на 30 хвилин робоче місце, щоб подати скаргу до профспілки на неправомірні дії ОСОБА_3. За вказані дії наказом від 4 лютого 2005 року на неї було накладено стягнення у вигляді догани. В цей же день іншим наказом на неї накладено стягнення у вигляді догани за те, що вона нібито не виконала наряд від 1 лютого 2005 року. 25 вересня 2005 року , виконавши наряд, вона пішла з роботи на 30 хвилин раніше для зняття грошей з банкомату, які необхідні їй були для придбання ліків. Після сплину місячного терміну відповідач її звільнив в порушення вимог ст. 148 КЗпП України. Просила суд поновити її на роботі машиністом конвеєра, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнути моральну шкоду в розмірі 2000 грн..

Справа неодноразово розглядалась судовими інстанціями.

Рішенням Центрально - Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 20 червня 2006 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного підприємства „Артемвугілля" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовлено.

ОСОБА_1 звернулась до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на вказане рішення суду і просила скасувати рішення суду та направити справу на новий судовий розгляд, оскільки суд зробив неправильні висновки, не врахував її доводи щодо незаконності звільнення і необгрунтовано відмовив їй в задоволенні вимог.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 просила задовольнити її скаргу, оскільки її звільнення неправильне, вона довгий час не працювала, не мала заробітку, морально страждала від порушення її трудових прав .

Представник відповідача в судовому засіданні просила відхилити апеляційну скаргу позивачки і залишити рішення суду без зміни, оскільки вважає звільнення позивачки правильним і таким, що відповідає вимогам закону.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційною скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 40 п.З КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами-.внутрішнього^лрудовйгізь. розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відмовляючи в задоволенні вимог позивачки про поновлення на роботі, суд першої інстанції послався на те, що нею систематично допускались порушення трудової дисципліни, у всіх трьох випадках є вина позивачки, вказані позивачкою причини суд не визнав поважними, звільнення позивачки відповідачем проведено у відповідності з вимогами закону.

Між тим, з такими висновками суду не можна погодитись.

Як вбачається з роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в постанові № 9 від 6 листопада 1992 року „Про практику розгляду судами трудових спорів", у справах про поновлення на роботі, осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом для звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.3,4,7,8 ст. 40 п.1 ст.41 КЗпП , чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148,149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не за кінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок і попередня робота працівника.

Судом встановлено, що позивачка за наказом № НОМЕР_2 від 6 вересня 1996 року прийнята до відповідача на роботу на посаду учнем ІНФОРМАЦІЯ_1.

Наказом № НОМЕР_1 к від 27 жовтня 2005 року позивачку звільнено на підставі п.З ст. 40 КЗпП України - за систематичне невиконання без поважних причин Обов'язків, покладених трудовим договором.

Підставою для звільнення позивачки стали накази НОМЕР_3 та НОМЕР_4від 4 лютого 2005 року, якими їй оголошені догани, та порушення трудової дисципліни, яке допущено було позивачкою 25 вересня 2005 року.

Наказом НОМЕР_3 від 4 лютого 2005 року ОСОБА_1 оголошена догана за самовільне залишення робочого місця 31 січня 2005 року.

Наказом № НОМЕР_4від 4 лютого 2005 року ОСОБА_1 оголошена догана за невиконання наряду 1 лютого 2005 року.

Як вбачається з вказаних наказів на час видання наказів відповідачу було відомо про обидва порушення, допущених позивачкою, тому не було підстав для видання двох наказів та накладення в один день двох стягнень.

Крім цього, як вбачається з пояснень позивачки 31 січня 2005 року вона була відсутня на робочому місце, оскільки зверталась до профспілки зі скаргою, що

підтверджено в судовому засіданні, а тому це може бути визнано поважною причиною відсутності на робочому місці деякий час.

З книги нарядів видно, що 1 лютого 2005 року позивачці був виданий наряд на закачку вугілля, прибирання біля котла КЕ /№4/. Позивачка зазначала, що вона виконала наряд, теплотехнік ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснював, що позивачка виконала наряд частково, в той час, як в наказі зазначено, що позивачка взагалі не виконала наряд.

Звільняючи позивачку, відповідач зазначив, що вона раніше допускала порушення трудової дисципліни і послався на два вищевказаних накази від 4 лютого 2004 року , а також на те, що 25 вересня 2005 року вона знову допустила порушення трудової дисципліни і самовільно залишила робоче місце о 6 год.30 хвилин, в той час як зміна закінчується о 7.00 год..

Дисциплінарне стягнення, відповідно до ст. 148 КЗпП України застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

З матеріалів справи вбачається, що проступок позивачки був виявлений в той же день, тобто 25 вересня 2005 року, тому- посилання суду в рішення на те, що адміністрації це стало відомо 27 вересня 2005 року суперечить встановленим обставинам. За таких підстав адміністрацією, яка звільнила позивачку 27 жовтня 2005 року, був пропущений передбачений ст. 148 КЗпП України строк для застосування дисциплінарного стягнення.

Крім того, застосовуючи до позивачки такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення, відповідач не врахував тяжкості вчинених нею проступків , відсутність шкода, обставини, за яких вчинені проступки і попередню роботу позивачки.

За викладених обставин апеляційний суд вважає, що є підстави для задоволення позовних вимог позивачки і поновлення її на роботі на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 шахтоуправління ім.. В.І.Леніна державного підприємства „Артемвугілля".

Згідно зі ст. 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Розраховуючи суму, яка підлягає стягненню з відповідача, суд керується Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року/ з подальшими змінами та доповненнями/ і виходить з середньоденного заробітку позивачки, розраховуючи його з заробітку за останні два місяці роботи: серпень 2005 року -15 робочих днів -409,13 грн., вересень 2005'року - 15 робочих днів -458,19 грн..

Середньоденний заробіток складає 28,91 грн..

Виходячи з графіку роботи позивачки час вимушеного прогулу складає 208 днів.

Таким чином за час вимушеного прогулу позивачці підлягало стягнути 6221,28 грн., але в судовому засіданні встановлено, що за період вимушеного прогулу, позивачка мала прибуток в розмірі 353,76 грн., який вона отримала в центрі зайнятості, та 882,78 грн. за період роботи вихователем в червні, липні, серпні 2006 року. За таких підстав стягненню підлягає сума 4984,874 грн..

Суд встановив, що відповідачем порушені законні права позивачки, допущене незаконне її звільнення, внаслідок чого вона була позбавлена роботи, не працювала довгий час. Відповідно до вимог ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації життя.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд, керуючись вимогами ст. 237-1 КЗпП України дійшов висновку про те, що порушенням трудових прав позивачці заподіяна моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню в розмірі

300 грн.. При цьому суд враховує встановлені по справі обставини, час, який позивачка не працювала, що це вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Виконуючи вимоги ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на її користь середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 612,89 грн. ( за один місяць) слід піддати негайному виконанню,

У відповідності до вимог ст.ст.81 та 88 ЦПК України з відповідача належить стягнути судовий збір на користь держави в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в Апеляційному суді Донецької області в розмірі 30 грн..

Керуючись ст.ст. 303, 307,309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Центрально-Міського районного міського суду м. Горлівки Донецької області від 20 червня 2006 року скасувати.

ОСОБА_1 поновити на роботі на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 шахтоуправління ім.. В.ГЛеніна державного підприємства „Артемвугілля".

Стягнути з державного підприємства „Артемвугілля" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 4984,74 грн., моральну шкоду в розмірі 300 грн..

Стягнути з державного підприємства „Артемвугілля" на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн..

Стягнути з державного підприємства „Артемвугілля" витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в Апеляційному суді Донецької області в розмірі 30 грн. на р/р 26001014180002 у ВАТ „Банк Універсальний" м. Львів МФО банку 32707 код ЄДРПОУ 30045370 отримувач державне підприємство „Судовий інформаційний центр".

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на її користь середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 612,89 грн. (за один місяць) піддати негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили .