Постанова № 20883075, 07.12.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/4260/11

Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А.В.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Совгири Д. І. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Городнянському районі Чернігівської області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Городнянському районі Чернігівської області до Військової частини А3666 про стягнення податкового боргу , -

В С Т А Н О В И В :

ДПІ у Городнянському районі Чернігівської області звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ВЧ А3666 про стягнення податкового боргу, мотивуючи позовні вимоги тим, що Військова частина А 3666 перебуває на обліку як платник податків у ДПІ м. Вінниці, відтак зобов'язана сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України, а так само несе відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків та дотримання вимог податкового законодавства. ВЧ А3666 має податковий борг в сумі 14 353 грн. податку з власників транспортних засобів. Вказана сума платником не погашена, у зв'язку з чим ДПІ у Городнянському районі просила винести рішення , яким стягнути вказаний податковий борг з ВЧ А3666.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 19.10.2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19.10.2011 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представник апелянта (позивача) не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу підтримав за обставин, викладених в ній, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, однак подав суду письмові заперечення, де наполягає на відмові в задоволенні апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обгрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи, оскільки, на їх думку, ВЧ А3666 не є платником податку з власників транспортних засобів на підставі Закону України «Про Збройні Сили України», транспортні засоби належать їй на праві оперативного управління, а відтак відсутні правові підстави для сплати податку з власників транспортних засобів.

У звязку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, військова частина А 3666 є платником податків та перебуває на податковому обліку в ДПІ м. Вінниці з 05.07.2004 року за № 1298 (а.с.50).

У травні 2009 року та березні 2010 року відповідачем було подано розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів за 2009 та 2010 роки відповідно, у якому Військовою частиною А 3666 самостійно визначено суму податкових зобов'язань: за ІІ квартал 2009 року - 3689,00 грн., по 1844,50 грн.- за ІІІ та IV квартали 2009 року по податковій декларації № 3788 від 19.05.2009 року, а також по 1658,75 грн. за І-IV квартали 2010 року по податковій декларації №1584 від 01.03.2010 року (а.с. 7-8). Крім того, згідно з податковим повідомлнням-рішенням №0000151700/0 від 30.04.2009 року відповідачу було нараховано штрафні санкції в сумі 340,00 грн. (а.с. 9-10). Вказане податкове повідомлення-рішення відповідачем оскаржено не було.

В подальшому, не зважаючи на те, що позивачем відповідачу надсилались перша (№1/73 від 03.07.2009 року) та друга (2/87 від 14.08.2009 року) податкові вимоги (а.с. 11-12), сума податкового боргу не сплачена і не погашена.

Відповідно до статті 14 Закону України “Про систему оподаткування”, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”, платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закон) є об'єктами оподаткування. Як вбачається з матеріалів справи, Військової частини А3666 була включена до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 4) і знаходиться на обліку платників податків у ДПІ в місті Вінниці (а.с. 5).

Статтею 4 вказаного Закону передбачено пільги щодо сплати податку. Зокрема, в ній визначено, що від сплати податку звільняються: а) фізичні особи, зазначені у пунктах 1 і 2 частини першої статті 14 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, статтях 4 - 11 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, статтях 6 і 8 Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”, а також інваліди незалежно від групи інвалідності (у тому числі діти-інваліди за поданням органів соціального захисту) - щодо одного легкового автомобіля (мотоколяски) з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 куб. см або одного мотоцикла з об'ємом циліндрів двигуна до 750 куб. см чи одного човна моторного або катера (крім спортивного) з довжиною корпусу до 7,5 м; б) фізичні особи, зазначені у пунктах 3 і 4 частини першої статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо одного легкового автомобіля з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 куб. см або одного мотоцикла з об'ємом циліндрів двигуна до 750 куб. см чи одного човна моторного або катера (крім спортивного) з довжиною корпусу до 7,5 м до їх відселення та протягом трьох років після переселення із зони гарантованого добровільного відселення чи зони посиленого радіоекологічного контролю; в) на 50 відсотків - громадяни, у власності яких знаходяться легкові автомобілі (код 8703) з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 куб. см, взяті на облік в Україні до 1990 року включно, та вантажні автомобілі (код 8704) з об'ємом циліндрів двигуна до 6001 куб. см до 1990 року випуску включно, - щодо одного з зазначених автомобілів; г) особи, які згідно із законодавством є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, - за трактори колісні (код 8701, крім сідельних тягачів - код 8701 02) та вантажні автомобілі (код 8704); ґ) державні підприємства “Міжнародний дитячий центр “Артек”і “Український дитячий центр “Молода гвардія”за автомобілі, призначені для перевезення не менше як 10 осіб, включаючи водія (код 8702).

Проаналізувавши вищезазначену норму Закону, слід зазначити, що пільг щодо сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів військова частина не має.

Відпоповідно до п.п. 5.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону визначено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки то податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

За таких обставин, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для зобов'язання ВЧ А3666 сплатити суму податкового боргу.

Згідно до п. 10 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) від 25 червня 1991 року N 1251-XII - податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є загальнообов'язковим податком і стягується на всій території України.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 даного Закону - ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, та пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Преамбулою Закону України "Про Збройні Сили України" визначено, що цей Закон визначає функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними.

Згідно до ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" від 6 грудня 1991 року N 1934-ХП - Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно з законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" - встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до інших законів України про оподаткування.

Враховуючи те, що Закон України "Про Збройні Сили України" не є актом податкового законодавства, а тому, відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування", пільга визначена у ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" не може поширюватись на відповідача. Закон України "Про систему оподаткування" під час існування спірних правовідносин був спеціальним законом про оподаткування, та, виходячи із правил співвідношення загальної і спеціальної норм у разі їх конкуренції, його норми підлягають застосуванню при вирішенні спору, зокрема, щодо пільг з оподаткування у випадку встановлення таких пільг іншими законами, крім законів про оподаткування.

Щодо тверджень відповідача про відсутність законих підстав для сплати зазначеного виду податку з підстав закріплення військового майна за військовою частиною на праві оперативного управління, а не праві власності, суд апеляційної інстанції вважає, що не є вірним висновок суду першої інстанції, про те, що у відповідача відсутні підстави для сплати вказаного податку, оскільки платниками податку з власників транспортних засобів є підприємства, організації й установи, які є юридичними особами, в т. ч. й державні, а державні установи можуть мати закріплене за ними майно лише на праві оперативного управління, при відсутності законодавчо встановленого виключення щодо державної установи як платника податку та при чітко визначеному статтею 4 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» кола осіб, які звільняються від сплати цього податку, застосоване в статті 1 цього Закону поняття «власні транспортні засоби» наряду з правом власності на транспортні засоби, означає також їх перебування у платника податку на праві повного господарського відання та на праві оперативного управління.

Відповідно до статті 7 Закону № 2857-УІ податки і збори (обов'язкові платежі), які справлялись до 1 січня 2011 року та не встановлені Податковим кодексом України як загальнодержавні і місцеві податки та збори, включаючи розстрочені і відстрочені суми грошових зобов'язань, суми податкового боргу з урахуванням штрафних санкцій та пені, що обліковувались станом на 31 грудня 2010 року, і суми, донараховані за актами перевірок, за цими податками і зборами (обов'язковими платежами), сплачуються платниками податку за правилами, встановленими відповідними законодавчими актами України, або стягуються у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Пунктом 95.1 статті 95 ПКУ передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають в його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Податковий кодекс України, зокрема підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 визначає, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, оскільки відповідач не подав суду доказів сплати ним узгодженого податкового зобов'язання, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи встановлене порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Городнянському районі Чернігівської області задовольнити повністю .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Городнянському районі Чернігівської області до Військової частини А3666 про стягнення податкового боргу, - скасувати <Текст >.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Державної податкової інспекції у Городнянському районі Чернігівської області задовольнити.

Стягнути із Військової частини А3666 ( Код 22994194, м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 21) на користь місцевого бюджету Городнянського району (р/р 33218807700102, УДК в Чернігівській області, МФО 853592, код отримувача 21406290, код платежу 12020100) податковий борг в розмірі 14 353 (чотирнадцять тисяч триста п'ятдесят три) грн. 00 коп.

Судові витрати віднести на рахунок Державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий /підпис/ Білоус О.В.

Судді/підпис/ Совгира Д. І.

/підпис/ Курко О. П.

З оригіналом згідно:

секретар