Постанова № 20882983, 30.11.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 10390/09/2270/14

Головуючий у 1-й інстанції: Гнап Д.Д.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сторчака В. Ю. , Боровицького О.А.

при секретарі: Павловій С.С.

за участю представників сторін:

апелянта - Залуцький В.Н., Башко І.Ю.

відповідача - Мельник О.Г., Підгірний В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Альма-Шкіргалантерея" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.04.2011 року у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства "Альма-Шкіргалантерея" до державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2009 року ДП “Альма-Шкіргалантерея”звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м.Хмельницькому про скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0002612301/0/5875,0002572301/0/5876 від 30.07.2009 року, №№ 0002612301/1/7789, 0003502301/1/7788 від 08.10.2009 року, якими визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 1371453 грн., за штрафними санкціями на суму 1046398 грн. та по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 801876 грн., за штрафними санкціями - 423028 грн. та скасування рішень № 0002632301/5878 від 30 липня 2009 року, № 0002632301/1/7790 від 8 жовтня 2009 року про застосування штрафних санкцій в сумі 210 грн., № 0002622301/5877 від 30 липня 2009 року про застосування штрафних санкцій в сумі 362675 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги заявник мотивував тим, що працівниками ДПІ у м. Хмельницькому проведена планова виїзна перевірка ДП “Альма-Шкіргалантерея”з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.03.2009 року, за результатами якої складено акт № 6016/23-4/31998849.

Зазначеним актом встановлені порушення ДП “Альма-Шкіргалантерея”вимог податкового законодавства, зокрема порушення п 1.4 ст.1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З, п. 4.1 ст. 4, п. 6.5 ст. 6, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.2, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, на підставі чого винесене податкове повідомлення-рішення № 0002612301/0/5875 від 30.07.2009 року, яким ДП “Альма-Шкіргалантерея” визначено суму податкового зобов'язання за платежем “податок на додану вартість”на суму 1 224 904 гривень, з яких за основним платежем 801 876 гривень та за штрафними санкціями 423 028 гривень.

Також даним актом встановлено завищення позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 2636522 грн. за рахунок віднесення сум ПДВ, по операціях, що фактично не здійснювались, не мали реального характеру та мети подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

На думку позивача посилання ДПІ в м. Хмельницькому на безтоварність операцій та, відповідно, нікчемність угод, відповідно до яких проводилася поставка товарно-матеріальних цінностей, є необгрунтованими, оскільки ДП “Альма-Шкіргалантерея”на підтвердження вчинених правочинів надало первинні документи, зокрема платіжні доручення та видаткові накладні.

Позивач зазначав, що податкове повідомлення-рішення № 0002572301/0/5876 від 30.07.2009 року, винесене на підставі Акту перевірки, яким встановлене порушення позивачем пп. 4.1.1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст.4, пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.9, пп. 5.3.2, пп. 5.3.3 п. 5.3, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5, пп. 8.2.2 п. 8.2, пп. 8.3.4, пп. 8.3.1 п. 8.3, пп. 8.8.1 п. 8.8 ст. 8, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”також є необгрунтованим та підлягає скасуванню, оскільки ДП “Альма-Шкіргалантерея”визначало та декларувало валові доходи у відповідності до вимог законодавства.

Зважаючи на викладені обставини заявник просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому за № 0002612301/0/5875 від 30.07.2009 року, № 0002572301/0/5876 від 30.07.2009 року, № 0002612301/0/7789 від 08.10.2009 року, № 0003502301/0/7788 від 08.10.2009 року та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002632301/0/5878 від 30.07.2009 року і № 0002632301/0/7790 від 08.10.2009 року.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 28.04.2011 року у задоволенні вказаного позову відмовив повністю.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Зокрема, апелянт наголошує на тому, що суд першої інстанції в оскаржуваній постанову не наводить жодних нормативних обґрунтувань щодо встановленого безумовного обовязку вчиняти правочини у письмовій формі, а також необхідності наявності товаро-транспортних накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей і їх вплив на податкові зобовязання, обмежуючись лише загальними нормами та припущеннями, які викладені перевіряючими в акті перевірки.

Скаржник також посилається на помилковість висновків суду першої інстанції щодо безтоварності операцій по взаємовідносинах з контрагентами, оскільки при проведенні перевірки фіскальному органу надані всі первинні документи, що підтверджують здійснення вказаних господарських операцій.

У судовому засіданні представники апелянта доводи апеляційної скарги підтримали у повному обсязі, окремо наголосивши на тому, що оскільки мотивувальна частина рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.04.2011 року ґрунтується виключно на доводах перевіряючих отриманих в ході перевірки фінансово-господарської діяльності ДП “Альма-Шкіргалантерея”і викладених в акті перевірки, її висновки носять виключно субєктивний характер, що дає підстави стверджувати про її необґрунтованість та як наслідок неправомірність.

Представники відповідача - ДПІ у м. Хмельницькому у судовому засіданні проти тверджень апелянта заперечили з підстав їх необґрунтованості та невідповідності дійсним обставинам справи, водночас посилаючись на правомірність висновків суду першої інстанції просили у задоволенні апеляційної скарги ДП “Альма-Шкіргалантерея”відмовити, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.04.2011 року залишити без змін.

Зокрема, представники податкового органу звертали увагу суду на факт відсутності передбачених законодавством первинних бухгалтерських документів чи будь-яких інших належних доказів та сумнівний статус контрагентів апелянта, що свідчить про відсутність факту придбання та транспортування товару.

Крім того, під час перевірки виявлені порушення позивачем Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”та Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій”, за яке правомірно застосовано штрафні санкції, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача та думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, дочірнє підприємство “Альма-Шкіргалантерея” зареєстроване виконавчим комітетом Хмельницької міської ради 11.04.2002 року.

За наслідками проведеної планової виїзної перевірки ДП “Альма-Шкіргалантерея”з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 31.03.2009 року перевіряючим органом складено акт від 02.07.2009 року за № 6016/23- 4/31998849.

На підставі даного акту ДПІ у м. Хмельницькому прийнято спірні податкові повідомлення-рішення №№ 0002612301/0/5875, 0002572301/0/5876 від 30.07.2009 року, якими визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 1371453 грн., за штрафними санкціями на суму 1063198 грн. та по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 801876 грн., за штрафними санкціями - 423028 грн. та рішення № 0002632301/5878 від 30.07.2009 року про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування в сумі 210 грн., № 0002622301/5877 від 30.07.2009 року про застосування штрафних санкцій в сумі 362675 грн. за порушення законодавства про РРО.

В подальшому, за наслідками розгляду первинної скарги ДП „Альма-Шкіргалантерея" в процедурі адміністративного оскарження ДПІ у м. Хмельницькому залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0002612301/0/5875 по податку на додану вартість, рішення № 0002632301/0/5878 про застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 210 грн. за порушення законодавства про патентування та скасоване податкове повідомлення-рішення № 0002572301/0/5876 по податку на прибуток в частині 16 800 грн. застосованої штрафної санкції, в іншій частині - залишено без змін.

08.10.2009 року ДПІ у м. Хмельницькому прийнято та вручено позивачеві податкові повідомлення-рішення № 0003502301/1/7788, № 0002612301/1/7789 та рішення № 0002632301/1/7790.

Не погоджуючись із зазначеними діями податкового органу підприємство оскаржило їх до суду.

В свою чергу, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови та відмовляючи у задоволенні позову виходив з безпідставності тверджень ДП „Альма-Шкіргалантерея" щодо реальності здійснення господарських операцій, а відтак правомірності та законності спірних податкових повідомлень рішень.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Надаючи правову оцінку діям та рішенням податкового органу, колегія суддів виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Основним аргументом яким обґрунтовує свою позицію податковий орган та який взятий за основу судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення є те, що господарські операції здійснені між апелянтом та його контрагентами з СПД ОСОБА_7, СПД ОСОБА_8, СПД ОСОБА_9, TOB „Укртрейдсервіс", TOB „КП „Національний центр підтримки і розвитку", TOB „Фагот", TOB „Вердер" та TOB „Клондайк" не спричинили реального настання правових наслідків, а тому відповідно до ст.215, ч.5 ст.203 ЦК України такі правочини є недійсними, а відтак суперечить моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними (ст.228 ЦК України).

До вказаних тверджень колегія суддів ставиться критично з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 13, 5 і 6 ст.203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів).

Спеціальні підстави (статті 218235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.

Зокрема, відповідно до положень ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Проаналізувавши вказані норми закону, колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять жодних відомостей, з яких можна було б дійти висновку про нікчемність правочинів укладених між ДП „Альма-Шкіргалантерея" та його контрагентами.

Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 «Про застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» зазначає, що згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та-фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відтак, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних-документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як встановлено судом апеляційної інстанції з матеріалів справи та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, ДП «Альма-Шкіргалантерея» за період, що перевірявся, мав в достатній кількості фізичні, технічні та технологічні можливості щодо проведення господарських операцій щодо придбання, виробництва та реалізації ТМЦ, що підтверджується висновками самого податкового органу викладених в Акті перевірки.

Зокрема, відповідно до даних персонального обліку працівників ДП «Альма-Шкіргалантерея» на підприємстві станом на день закінчення перевірки тобто на 30.03.2009 року працювало 66 (шістдесят шість) працівників за різними спеціальностями та посадами (аркуші Акту 68-69).

Крім того, ДП «Альма-Шкіргалантерея» у перевіряємому періоді володіло основними фондами, питому вагу з яких становило різноманітне обладнання та устаткування, як то: швейні машини, деревообробні та металообробні верстати тощо.

Більш того, ДП «Альма-Шкіргалантерея» мало в користуванні приміщення достатні для здійснення своєї господарської діяльності (виробництво, збут тощо).

Аналізуючи наведене, суд апеляційної інстанції зауважує, що проведені позивачем господарські операції з СПД ОСОБА_7, СПД ОСОБА_8, СПД ОСОБА_9, TOB «Укртрейдсервіс», TOB «КП «Національний центр підтримки і розвитку», TOB «Фагот», TOB «Вердер» та TOB «Клондайк» носять реальний характер, потягнули за собою зміну в активах підприємства, а відтак були направлені на реальне настання результатів господарської діяльності.

Крім того, підтвердженням реальності господарських операцій може слугувати Постанова начальника слідчого відділу податкової міліції ДПІ у м. Хмельницькому від 12.07.2010 року, яка в мотивувальній частині містить посилання про те, що ХМУВП «Воля» придбало продукцію у ДП «Альма-Шкіргалантерея» на загальну суму 9 582 800, яку в подальшому використала у виробництві власної продукції та поставило Фонду соціального інвалідів. Даний факт був встановлений слідством в ході проведення слідчих дій.

Матеріали справи містять також висновок судово-економічної експертизи №4863/4864/10-19 від 02.02.2011 року, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, який не взято до уваги судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови.

Зокрема, вказаний висновок судово-економічної експертизи містить посилання про те, що визначені податковим органом в акті перевірки заниження обєкта оподаткування ДП «Альма-Шкіргалантерея» за період з 01.07.2007 року по 31.03.2009 року і донарахування до сплати податків і обовязкових платежів до бюджету з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств документально та нормативно не підтверджуються.

Одночасно, колегія суддів наголошує на тому, що відсутність письмового договору не означає відсутності правочину та відсутності товарної операції.

Згідно з ч.1 ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідків його недійсності, крім випадків встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитись письмовими доказами.

В даному випадку такими доказами є видаткові та податкові накладні та факт перерахування грошових коштів за товар.

Субєкти господарювання самостійно визначають умови ведення господарської діяльності, економічної доцільності ведення тих чи інших господарських операцій. Визначення умови переходу права власності на товар, умов поставки товару є також правом сторін.

Згідно з п.4 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валовий дохід є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого( нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або в нематеріальній формі.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 вказаної статті суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 зазначеної статті виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, основними вимогами до витрат, які передбачені в даному Законі: 1) їх мають підтверджувати первинні документи; 2) вони повинні бути "безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу"; 3) вони повинні бути сплачені. Тільки одночасне виконання цих трьох умов дає право включити витрачене до витрат підприємницької діяльності.

Що стосується витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, то ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документу, які встановлені ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, тобто документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пред'явлені до перевірки документи (договори, податкові та видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, акти виконаних робіт, тощо) є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу своїх валових витрат вартості придбаних товарів, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови не наведено жодних мотивованих обгрунтувань, які б вказували, у чому саме надані первинні фінансово-бухгалтерські документи не відповідають наведеним вимогам. Усі первинні документи з обліку господарських операцій позивача з контрагентами, зокрема податкові накладні оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств та завірені печатками підприємств.

Так як виявлені актом перевірки порушення позивачем вимог Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємства", що на думку податкового органу зумовило безпідставне включення до валових витрат витрати на отримання товарів, у звязку із безтоварністю операцій, позбавили позивача правових підстав на збільшення податкового кредиту за проведеними операціями, тому наступний висновок суду першої інстанції про завищення ДП „Альма-Шкіргалантерея" податкового кредиту з ПДВ і порушенню положень Закону України "Про податок на додану вартість" теж є безпідставним.

Податковий кредит згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 тієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

А вимоги до податкової накладної визначені у п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ.

Таким чином Закон України "Про податок на додану вартість" визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає.

Будь-яких інших беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про неправомірність включення підприємством відповідних сум до складу валових витрат та формування податкового кредиту в матеріалах справи не міститься та відповідачем не надано, а згідно ч. 2 ст. 71 КАС України саме на нього покладено обовязок по доведенню правомірності прийнятого ним рішення.

Колегія суддів також зауважує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про нікчемність правочинів, який базується на тому, що засновниками та керівними особами TOB „Укртрейдсервіс", TOB „Вердер", TOB „Фагот", TOB „Клондайк" була фактично одна особа; TOB „КП „Національний центр підтримки та розвитку" в ЄДРПОУ зареєстрований з останньою відміткою про відсутність за місцем знаходження; СПД ОСОБА_8, СПД ОСОБА_9, СПД ОСОБА_7 в періоді, що передував взаємовідносинам з позивачем, були працівниками позивача та основних контрагентів позивача: TOB “Альмашкіргалантерея”та ХМУВП “Воля”ХОФ “Соціального захисту та реабілітації інвалідів”, тобто висновках про те, що платник податків співпрацює з підприємствами, що мають ознаки фіктивності, оскільки чинне законодавство не ставить дійсність правочинів, а також виникнення податкових зобовязань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів та фактичного знаходження їх за місцем реєстрації.

Діючим законодавством України не передбачений обовязок покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції. Відтак апелянт не може нести відповідальність за не виконання його контрагентом своїх податкових зобовязань, оскільки діючим законодавством така відповідальність не передбачена.

Крім того, задовольняючи апеляційні вимоги підприємства в частині визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд апеляційної інстанції виходить з того, що він не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Разом з тим, приймаючи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна відокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Визнання рішення податкового органу недійсним повністю у такій ситуації, дає йому можливість визначити в установленому Законом порядку правильне рішення, зокрема через прийняття нового рішення, при умові, якщо не закінчилися строки давності, встановлені законом.

Аналізуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає за доцільне, визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення рішення №№ 0002612301/0/5875, 0002572301/0/5876 від 30.07.2009 року, №№ 0002612301/1/7789, 0003502301/1/7788 від 08.10.2009 року в цілому, оскільки суд не може самостійно нараховувати частину штрафних (фінансових) санкцій.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання апелянта щодо протиправності оскаржуваних рішень відповідача № 0002632301/5878 від 30.07.2009 року про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування в сумі 210 грн. та № 0002622301/5877 від 30.07.2009 року про застосування штрафних санкцій в сумі 362675 грн. за порушення законодавства про РРО.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.ст. З, 9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій”суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Як встановлено колегією суддів, під час проведення перевірки, податковим органом на основі даних бухгалтерського обліку та первинних документів встановлено, що продукція не виготовлялася, а лише збиралася, здійснювався монтаж із комплектуючих одиниць.

Водночас, під час апеляційного розгляду даної справи, судом не встановлено виготовлення продукції власного виробництва, що звільняє від обов'язку використання реєстратора розрахункових операцій.

Крім того, обґрунтованими є також висновки суду першої інстанції про порушення апелянтом ч. 1 ст. З Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, що призвело до застосування штрафної санкції в сумі 210 грн., визначеної рішенням про застосування фінансових (штрафних) санкцій, правомірність якого знайшла своє підтвердження під час апеляційного розгляду зазначеної справи.

Згідно із частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В силу частини 2 статті 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

На підставі викладеного, сума присудження з бюджету на користь позивача судового збору підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Альма-Шкіргалантерея" задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.04.2011 року у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства "Альма-Шкіргалантерея" до державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень, скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов дочірнього підприємства "Альма-Шкіргалантерея"задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002612301/0/5875 від 30.07.2009 року, №0002572301/0/5876 від 30.07.2009 року, №0002612301/1/7789 від 08.10.2009 року, №0003502301/1/7788 від 08.10.2009 року.

В іншій частині у задоволенні адміністартивного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "05" грудня 2011 р. .

Головуючий <Список >Смілянець Е. С.

Судді< Список >Сторчак В. Ю.

< Список >Боровицький О. А.