Ухвала суду № 20881085, 06.12.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2011 р. Справа № 29487/10 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Олендера І.Я., Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання: Стецків І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові апеляційну скаргу ДПІ у м. Червонограді Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.06.2010 року у справі за позовом Торгово-виробничого підприємства «ІТК» до ДПІ в м. Червонограді Львівської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

встановила:

У лютому 2010 року Торгово-виробниче підприємство «ІТК» звернулося з позовом до ДПІ в м. Червонограді Львівської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Позивач зазначав, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка Торгово-виробничого підприємства «ІТК» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року, з питань валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року за результатами якої складено акт перевірки №81/2301/22405022 від 02.02.2010 року.

На підставі даного акту відповідачем 16.02.2010 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000132301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток 39918,00 грн., у тому числі за основним платежем 33265,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 6653,00 грн.; №0000142301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість 41577,00 грн., у тому числі за основним платежем 27718,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 13859,00 грн.

Вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення незаконними, позивач звернувся до суду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.06.2010 року позов задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Червонограді від 16.02.2010 року №000132301/0 та №0000142301/0.

Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 31 грудня 2009 року по 28 січня 2010 року працівниками ДПІ у м.Червонограді Львівської області проведена виїзна планова перевірка торгово-виробничого підприємства «ІТК» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої складено відповідний Акт № 81/2301/22405022 від 02 лютого 2010 року.

Актом зокрема встановлено, що позивачем допущено порушення п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.4.І, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», шляхом заниження оподатковуваного прибутку за третій квартал 2009 року в сумі 13 3061 грн., податку на прибуток в сумі 33 265 грн. та завищення податкового кредиту на суму 27 718 грн. за вересень місяць 2009 року.

На підставі вищевказаного Акту відповідачем 16 лютого 2010 року винесені податкові повідомлення-рішення № 0000132301/0, яким визначено позивачу зобов'язання по податку на прибуток в сумі 39 918 грн., в томі числі за штрафними санкціями - 6 653 грн., та № 0000142301/0, яким визначено зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 41 577 грн., в томі числі за штрафними санкціями - 13859 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 01 липня 2009 року між орендарем - ТВП «ІТК» у формі ТзОВ та орендодавцем ТзОВ «РК АТЕКС» укладений договір оренди обладнання, згідно якого орендодавець надає, а орендар орендує обладнання для виконання спеціальних будівельних робіт за орендну плату встановлену у відповідності з специфікацією до даного договору.

Актом здачі-прийняття виконаних робіт від 30 вересня 2009 року підтверджується факт надання в оренду позивачу відповідного обладнання з визначенням орендної плати в розмірі 288 000 грн., в тому числі з податку на додану вартість - 48 000 гри., про що виготовлено належно оформлену податкову накладну №163009 від 30 вересня 2009 року.

Згідно укладених між позивачем та Дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» контрактів на виконання робіт у будівництві №01-153ін-08 від 15.05,2008 року, 01-173ін-09 від 19.06.2009 року, №01-225ін-09 від 10.08.2009 року, позивач взяв на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених цими контрактами, власними та залученими силами і засобами, па власний ризик виконати будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні роботи, що передбачені проектною документацією, здійснити випробування змонтованого устаткування, здати об'єкт замовнику в експлуатацію та за власні кошти ліквідувати недоробки та дефекти, що виникли з його вини і виявлені в ході приймання робіт і в гарантійні строки експлуатації обєкта.

Згідно пп. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на час виникнення вказаних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайного ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп.7,4.4. п.7.4 ст.7 вищезазначеного Закону, в редакції чинній на час виникнення вказаних правовідносин, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції чинній на час виникнення вказаних правовідносин, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п.5.1 ст.5 вищенаведеного Закону України, в редакції чинній на час виникнення вказаних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як підтверджується вищенаведеними контрактами на виконання робіт у будівництві та актами приймання виконаних робіт, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, позивач при укладенні договору оренди та здійсненні оплати згідно такого договору, виходив з мети подальшого використання орендованого обладнання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності, а саме для надання оплатних послуг будівельного підряду.

Однак відповідачем помилково застосовані не чинні на момент виникнення вказаних правовідносин норми пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно яких, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. У разі коли платник придбав товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, податки, сплачені у звязку з таким придбанням, відшкодовується за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам справи дана вірно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ДПІ у м. Червонограді Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.06.2010 року у справі №2а-1900/10/1370 без змін.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: І. Олендер

В. Каралюс

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 09.12.2011 року