Ухвала суду № 20880776, 06.12.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2011 р. Справа № 52040/09/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Онишкевича Т.В., Сапіги В.П.

за участю секретаря судового засідання Саламаха О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2009 року у справі за позовом військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави Міністерства оборони України, в особі державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» до спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові, Головного управління Державного казначейства України у Львівській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2009 року військовий прокурор Західного регіону України в інтересах держави Міністерства оборони України, в особі державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Львові та Головного управління державного казначейства України у Львівській області, в якому, з врахуванням уточнення позовних вимог, просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові № 572301/0/23066 від 31.12.2008 року, № 502301/1/22782 від 25.12.2008 року (№ 502301/0/18519 від 16.10.2008 року) та стягнути бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 961878,27 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач покликається на те, що Державне підприємство Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» має право на відшкодування податку на додану вартість за листопад 2005 року на суму 29689,54 грн., листопад 2007 року на суму 230000,00 грн., за березень 2008 року на суму 50000,00 грн., за квітень 2008 року на суму 388103,17 грн., за травень 2008 року на суму 15500,12 грн., за червень 2008 року на суму 392022,28 грн. Посилається на те, що згідно п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення суми податкового кредиту, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Вважають, що у вказаному законі відсутні вимоги, про відшкодування від'ємного значення податкового кредиту попередніх періодів лише після оплати податкових накладних, на підставі яких його було сформовано. Також вказує, що позивач має право на формування податкового кредиту

________________

Головуючий у 1-й інст. суддя Гулик А.Г. ряд. ст. зв. № 8.2.3 суддя-доповідач Попко Я.С. справа № 2а-1385/09/1370 справа № 52040/09/9104.doс

попередніх періодів незалежно від факту сплати цього податку до бюджету за аналогічні податкові періоди контрагентом за договором ТзОВ «Тіком» та його контрагентами. Зазначив, що останній має самостійні розрахунки з бюджетом із цього виду податку, самостійні зобов'язання по його сплаті та самостійне право на відшкодування з бюджету у порядку, передбаченому законом. Просять позов задовольнити повністю, визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові № 572301/0/23066 від 31.12.2008 року, № 502301/1/22782 від 25.12.2008 року (№ 502301/0/18519 від 16.10.2008 року) та стягнути бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в загальній сумі 961878,27 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2009 року позов задоволено повністю. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 572301/0/23066 від 31.12.2008 року, № 502301/1/22782 від 25.12.2008 року (№ 502301/0/18519 від 16.10.2008 року) винесені Державною податковою інспекцією у місті Львові та постановлено стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Львівській області на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 961878 грн. 27 коп.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» у листопаді 2005 р., листопаді 2007 р., березні, квітні, травні, червні 2008 р. здійснило закупівлю товарно-матеріальних цінностей та сплатило при цьому податок на додану вартість в ціні товару, відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». На підтвердження сплати податку на додану вартість підприємство, як покупець, отримало відповідні податкові накладні, та включило їх до реєстру отриманих і виданих податкових накладних. На підставі вказаних документів позивач сформував податковий кредит, розрахував суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, та відобразив їх у деклараціях з податку на додану вартість за відповідні податкові періоди. Так, згідно даних декларацій позивача, сума що підлягає бюджетному відшкодуванню становить: у листопаді 2007 р. 389578 грн., у березні 2008 р. 184481 грн., у квітні 2008 р. 479726 грн., у травні 2008 р. 203269 грн., у червні 2008 р. 1022452 грн.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених законом випадках. Згідно із п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З вищенаведеного вбачається, що для виникнення права на бюджетне відшкодування необхідними є: 1) наявність у платника від'ємного значення суми податку; 2) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Тому, суд першої інстанції прийшов до висновку, про суперечність вимогам законодавства висновків відповідача-1, про те, що бюджетному відшкодуванню підлягає саме та сума від'ємного значення податкового кредиту, сформованого у попередніх періодах, яка була фактично оплачена постачальникам, згідно отриманих від них податкових накладних, оскільки такого механізму бюджетного відшкодування Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції відповідач Державна податкова інспекція у м. Львові оскаржила її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі, з урахуванням її уточнення, апелянт просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2009 року та залишити позовну заяву військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави Міністерства оборони України, в особі державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» без розгляду.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт посилається на те, що виходячи із суті податку на додану вартість, право на формування податкового кредиту та його подальше відшкодування, виникає лише після оплати податкових накладних, на підставі яких його було сформовано та при фактичному надходженні сум податку на додану вартість до державного бюджету України за аналогічні попередні податкові періоди від контрагента позивача-продавця товару ТзОВ «Тіком» і постачальника продавця по ланцюгах (ТзОВ «Комерційна фірма «Скіф-ЛТД»). У зв'язку з наведеним не підлягає бюджетному відшкодуванню у листопаді 2007 р., березні, квітні, травні, червні 2008 р. від'ємний залишок податкового кредиту, сформований у попередніх податкових періодах (вересень, листопад, грудень 2007 р.) згідно податкових накладних, отриманих від ТзОВ «Тіком».

Крім того, позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи, оскільки звернення прокурора до адміністративного суду з позовною заявою в інтересах самостійних господарюючих суб'єктів з питань, які не торкаються загальнодержавних не є представництвом інтересів держави і законом прокурора такими повноваженнями не наділено.

24.12.2010 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання відповідача Державної податкової інспекції у м. Львові про заміну сторони її правонаступником оскільки відповідно до п. 2 Наказу Державної податкової адміністрації України № 730 від 23.09.2010 року «Про реорганізацію ДПІ у м. Львові» ДПІ у м. Львові реорганізовано, а її правонаступником є новоутворена спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові. Заявлене клопотання на думку суду апеляційної інстанції підлягає задоволенню, оскільки в силу ч. 1 ст. 55 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив. Тому, відповідача Державну податкову інспекцію у м. Львові слід замінити її правонаступником спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією у м. Львові проведено невиїзні документальні перевірки з питань достовірності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за листопад 2007 р., березень, квітень, травень, червень 2008 р. За результатами перевірки складено акти за № 108/23-4/07684556 від 03.10.2008 р. та № 135/23-4/07684556 від 23.12.2008 р., на підставі яких винесено оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Як вбачається із змісту вказаних актів перевірок, між ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» (покупцем) та ТзОВ «Тіком» (продавцем) було укладено договір купівлі-продажу запасних частин та комплектуючих виробів до літаків за № 7-АР від 10.11.2005 р. та чотири додаткові угоди до нього. На підставі вказаного договору ТзОВ «Тіком» відвантажило обумовлений договором товар, та виписало податкові накладні: № 22 від 14.09.2007 р. на суму 1050151,35 грн. у т.ч. ПДВ 175025,23 грн., № 23 від 17.09.2007 р. на суму 1729856,35 грн. у т.ч. ПДВ 288309,39 грн., №24 від 18.09.2007 р. на суму 1800902,68 грн. у т.ч. ПДВ 300150,45 грн., № 27 від 01.11.2007р. на суму 278062,80 грн., у т.ч. ПДВ 46343,80 грн.; № 29 від 15.11.2007 р. на суму 629836,80 грн., у т.ч. ПДВ 104972,80 грн., № 30 від 10.12.2007 р. на суму 1264943,51 грн., у т.ч. ПДВ 210823,90 грн. На підставі отриманих податкових накладних, ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» сформувало податковий кредит за вересень 2007 р. в сумі 763485,07 грн., листопад 2007 р. в сумі 151316,63 грн., грудень 2007 р. в сумі 210823,90 грн. Також, на підставі отриманих податкових накладних, ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» було визначено залишок від'ємного значення податкового кредиту, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації), у вересні 2007 р. в сумі 713485,07 грн., у листопаді 2007 р. в сумі 151316,63 грн., у грудні 2007 р. в сумі 210823,90 грн., а всього на суму 1075625,57 грн.

З актів перевірок та заперечень відповідача-1 вбачається, що оплата товару по вказаних податкових накладних відбулась у листопаді 2007 р. в сумі 230000,00 грн., у березні 2008 р. в сумі 50000,00 грн., у квітні 2008 р. в сумі 388103,17 грн., у травні 2008 р. в сумі 15500,12, у червні 2008 р. в сумі 392022,28 грн. Загальна сума оплати у вказаних податкових періодах склала 1075625,57 грн.

Крім того, у своїх актах та запереченнях відповідач-1 зазначає, що ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» завищило залишок від'ємного значення (ряд. 26 декларації), який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у вересні 2007 р. в сумі 713485,07 грн., у листопаді 2007 р. в сумі 151336,63 грн., у грудні 2007 р. в сумі 210823,90 грн., а всього на суму 1075625,60 грн. Вказане відповідач-1 обґрунтовує ненадходженням до Державного бюджету України сум податку на додану вартість від ТзОВ «Тіком» і постачальника по ланцюгу (ТзОВ «Комерційна фірма «Скіф-ЛТД») за аналогічні попередні податкові періоди. Зазначені висновки відображені в акті перевірки № 83/23-4/07684556 від 11.08.2008 р.

У зв'язку з наведеним, відповідач-1 вважає, що ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» завищило суму бюджетного відшкодування (з врахуванням суми фактичної оплати постачальнику ТзОВ «Тіком») на загальну суму 1075625,57 грн. (у т.ч. за листопад 2007 р. на суму 230000,00 грн., за березень 2008 р. - на суму 50000,00 грн., за квітень 2008 р. - на суму 388103,17 грн., за травень 2008 р. на суму 15500,12, за червень 2008 р. на суму 392022,28 грн.), внаслідок завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 1075625,60 грн. (у т.ч. за вересень 2007 р. на суму 713485,07 грн., за листопад 2007 р. на суму 151316,63 грн., за грудень 2007 р. на суму 210823,90 грн.). А тому, позивачем, на думку відповідача, порушено п. 1.3, п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Встановлено, що ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» у листопаді 2005 р., листопаді 2007 р., березні, квітні, травні, червні 2008 р. здійснило закупівлю товарно-матеріальних цінностей та сплатило при цьому податок на додану вартість в ціні товару, відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». На підтвердження сплати податку на додану вартість підприємство, як покупець, отримало відповідні податкові накладні, та включило їх до реєстру отриманих і виданих податкових накладних. На підставі вказаних документів позивач сформував податковий кредит, розрахував суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, та відобразив їх у деклараціях з податку на додану вартість за відповідні податкові періоди. Так, згідно даних декларацій позивача, сума що підлягає бюджетному відшкодуванню становить: у листопаді 2007 р. 389578 грн., у березні 2008 р. 184481 грн., у квітні 2008 р. 479726 грн., у травні 2008 р. 203269 грн., у червні 2008 р. 1022452 грн. Відповідач 1 не має заперечень щодо правильності складання відповідної податкової звітності. Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. Згідно із п. 6.1. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єкти оподаткування, визначені ст. 3 Закону, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Пунктом 7.1 пп. 7.2.1 п.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. При цьому, правом видачі податкової накладної користується виключно платник податку на додану вартість, зареєстрований як такий на підставі ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість».

Із актів перевірок вбачається та не заперечувалось представниками ДПІ в м. Львові у судових засіданнях, що усі перелічені продавці товару зареєстровані платниками податку на додану вартість і мають право надавати покупцю (ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод») відповідні податкові накладні. Надані продавцями податкові накладні містять усі реквізити, передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Належних доказів зворотного суду не надано.

Для виникнення права на бюджетне відшкодування платнику податку необхідне від'ємне значення суми податку та фактична сплата податку в ціні товару (послуг) їх постачальникам у попередніх податкових періодах в розмірі, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно із п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених законом випадках.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Із змісту пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій утримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд апеляційної інстанції погоджується з думкою суду першої інстанції, що відповідно до п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який визначає дату виникнення прав платника податку на податковий кредит, не встановлює зв'язку між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати в бюджет податку на додану вартість. Отже для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету від постачальника, чи його контрагентів. Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується саме платника, який згідно цього закону поніс фактичні витрати по сплаті податку, а не його контрагента. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. За таких обставин позивач не може нести відповідальність за надходження від продавців товару чи їх контрагентів до державного бюджету суми податку на додану вартість у меншому від сплаченого ним розміру.

Матеріалами справи підтверджується (акти перевірок, податкові декларації позивача з податку на додану вартість за листопад 2007 р., березень, квітень, травень, червень 2008 р.), що у позивача у всіх вказаних періодах наявне від'ємне значення суми податкового кредиту. Також, як вбачається із розрахунків сум бюджетного відшкодування, доданих до декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди, позивачем було сплачено у попередньому податковому періоді постачальникам товарів (послуг) кошти, що відповідають сумі заявленого бюджетного відшкодування. Таким чином, позивач правомірно заявив до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість у листопаді 2007 р. 389578 грн., у березні 2008 р. 184481 грн., у квітні 2008 р. 479726 грн., у травні 2008 р. 203269 грн., у червні 2008 р. 1022452 грн. Доказів безпідставності включення даних сум до податкового кредиту суду не надано. Відповідач-1 заперечив лише щодо підставності включення до даних сум тих, які підлягали сплаті ТзОВ «Тіком» та його контрагентами, а саме суми, відмовлені у бюджетному відшкодуванні згідно винесених податкових повідомлень-рішень в сумі: за листопад 2007 р. 230000,00 грн., за березень 2008 р. 50000,00 грн., за квітень 2008 р. 388103,17 грн., за травень 2008 р. 15500,12, за червень 2008 р. 392022,28 грн..

Не відповідає вимогам законодавства висновок відповідача-1 про завищення ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 1075625,60 грн. (у т.ч. за вересень 2007 р. на суму 713485,07 грн., за листопад 2007 р. на суму 151316,63 грн., за грудень 2007 р. на суму 210823,90 грн.) внаслідок ненадходження до державного бюджету України суми податку на додану вартість за аналогічні попередні податкові періоди від ТзОВ «Тіком» та постачальника по ланцюгу ТзОВ «Комерційна фірма «Скіф-ЛТД». Так, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який визначає дату виникнення права платника податку на податковий кредит, не встановлює зв'язку між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати в бюджет податку на додану вартість. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення відповідної суми до складу податкового кредиту та подальшого відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. За таких обставин позивач не може нести відповідальність за стверджувану несплату податку продавцем товару ТзОВ «Тіком» чи його контрагентами. Отже, для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон України «Про податок на додану вартість», не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету від постачальника, чи його контрагентів. Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується саме платника, який згідно цього закону поніс фактичні витрати по сплаті податку, а не його контрагента.

Із заяви позивача про уточнення позовних вимог вбачається, що у листопаді 2007 р. підприємством було заявлено до відшкодування суму 389578,00 грн., однак відповідно до листа ДПІ у м. Львові № 2271/19-0 від 19.02.2009 р. ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» було відшкодовано по декларації за листопад 2007 р. суму ПДВ 303014,84 грн., тобто сума бюджетної заборгованості за листопад 2007 р. становить 86563,16 грн.

Відповідно до Довідки ДПІ у м. Львові № 12/23-4/07684556 від 28.02.2006 р. позивачу не відшкодовано також податок на додану вартість за листопад 2005 р. в сумі 29689,54 грн., згідно декларації з податку на додану вартість № 2498736 від 19.12.2005 р. Підставою такого невідшкодування стало неотриманням відповідачем-1 матеріалів зустрічних перевірок. Однак, Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить відшкодування податку на додану вартість в залежність від проведення податковими органами перевірок та вчасного отримання висновків перевірок. Призначення податковим органом перевірки платника податку не може продовжити визначений законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість. У зв'язку цим, до відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість також підлягає сума 29689,54 грн.

Підставою для відмови у відшкодуванні податку на додану вартість, на думку відповідача-1, є завищення ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду внаслідок ненадходження до державного бюджету України суми податку на додану вартість за аналогічні попередні податкові періоди від ТзОВ «Тіком» з операції купівлі-продажу запасних частин та комплектуючих виробів до літаків за Договором від 10.11.2005 р. № 7-АР. Однак, питання правомірності відшкодування податку на додану вартість за вказаним договором купівлі-продажу, розглядалось господарським судом Львівської області (постанова у справі 28/185А від 23.10.2007 р.), Львівським апеляційним адміністративним судом (постанова у справі 22-а-3402/08 від 25.02.2008 р.) та Вищим адміністративним судом України (ухвала від 10.07.2008 р.). Згідно усіх вказаних судових рішень встановлено, що ДП МОУ «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» не може нести відповідальності за дії свого контрагента ТзОВ «Тіком» та його контрагентів.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Водночас, ці обставини повністю підтверджуються і матеріалами даної справи.

Відповідно до ч 2 ст. 60 КАС прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами.

Інтереси держави закріплюються як нормами Основного Закону, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основу перших покладено потребу в здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо

Із матеріалів справи вбачається, що військовий прокурор Західного регіону України звернувся в суд в інтересах державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» - підприємства стратегічного значення і наведене дає підстави суду апеляційної інстанції вважати, що у справі, яка розглядається, інтереси держави співпадають із інтересами державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод».

Суд апеляційної інстанції не погоджується з думкою апелянта, що прокурор в даній справі не здійснює представництво в інтересах держави, оскільки в даній справі він здійснює представництво в інтересах Міністерства оборони України, який є органом державної влади, а тому може здійснювати представництво інтересів держави в адміністративному суді.

Що стосується покликання апелянта на статтю 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, не може прийняти до уваги, оскільки є рішення Вищого адміністративного суду з аналогічними позовами, які набрали законної сили та прийняті на користь позивача.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави Міністерства оборони України, в особі державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» до спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові, Головного управління Державного казначейства України у Львівській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, а доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2009 року у справі № 2а-1385/09/1370 за позовом військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави Міністерства оборони України, в особі державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» до спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові, Головного управління Державного казначейства України у Львівській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Т.В. Онишкевич

В.П. Сапіга

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 09.12.2011 року.