Ухвала суду № 20880709, 06.12.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2011 р. Справа № 52423/09/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Онишкевича Т.В., Сапіги В.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техарм» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2008 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Техарм» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 0005362321/4 від 14 серпня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16 638,00 грн., з яких основний платіж 11092,00 грн. та штрафні «фінансові» санкції 5546,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач покликається на те, що у період укладення між позивачем (покупець) та контрагентом ПП «АПЕГЗ» (продавець) усних угод купівлі продажу комплектів деталей, керамічних виробів, позивач мав всі підстави для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості оплачених товарів, оскільки ПП «АПЕГЗ» було належним зареєстрованим підприємством, наділеним цивільною правосубєктністю, зареєстрованим платником податку на додану вартість, яким були виписані та надані позивачеві податкові накладні, а позивачем були сплачені кошти за оприбутковані товари, в т.ч. і податок на додану вартість.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2009 року позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 0005362321/4 від 14 серпня 2008 року.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що на момент видачі на адресу позивача податкових накладних ПП «АПЕГЗ» було зареєстроване органами державної податкової служби у встановленому законом порядку, як платник податку на додану вартість, про що мало відповідне свідоцтво. Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що на момент здійснення перевірки податковий кредит позивача за період листопад 2004 р. - січень 2005 р. по господарських операціях з ПП «АПЕГЗ» був підтверджений податковими накладними, які мали всі необхідні реквізити, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин висновки відповідача про те, що позивач не мав права на податковий кредит на підставі виданих ПП «АПЕГЗ» податкових накладних є неправомірними.

________________

Головуючий у 1-й інст. суддя Брильовський Р.М. ряд. ст. зв. № 8.2.1 суддя-доповідач Попко Я.С. справа № 2а-1969/08/1370 справа № 52423/09/9104.doс

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2009 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що ДПІ у Галицькому районі м. Львова отримано лист ДПА у Львівській області (про проведення документальної перевірки ТзОВ «Техарм») від 08.10.2007 року №20069/7/23-706629, в якому зазначено, що на підставі листа ДПІ у Печерському районі м. Києва від 01.08.2007 року №154937/7/25-410 встановлено правові відносини між ТзОВ «Техарм» і ПП «АПЕГЗ» за період листопад та грудень 2004 року і січень 2005 року.

Відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19.01.2006 року визнано недійсним статут ПП «АПЕГЗ», зареєстрований 14.04.2004 року Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією, (реєстраційний номер №39984) з моменту його реєстрації. Крім того, судом визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію ПП «АПЕГЗ» платником податку на додану вартість № 37653996 з моменту реєстрації.

У листопаді, грудні 2004 року та січні 2005 року позивачем отримано податкові накладні від ПП «АПЕГЗ» - юридичної особи, державна реєстрація якої визнана недійсною та скасованою з моменту її реєстрації, а також визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 37653996 з моменту реєстрації і сума податку на додану вартість не була внесена до бюджету.

Згідно п.2 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 року №165 та зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.97 року за №233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Таким чином, в порушення п.п. 7.2.3, п.7.2. п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. за № 168/97-ВР (із змінами і доповненнями ) на момент перевірки позивача суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими, оскільки податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому суд апеляційної інстанції, у відповідності до п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку позивача ТзОВ «Техарм» з питань дотримання податкового законодавства, зокрема відносин з ПП «АПЕГЗ» за період з 14.04.2004 року по 31.08.2007 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 01.11.2007 року № 2494/23209/19332733 «Про результати невиїзної документальної позапланової перевірки з питань правових відносин з Приватним підприємством «АПЕГЗ» і на підставі акта перевірки ДПІ у Галицькому районі м. Львова було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005362321/4 від 14.08.2008 року, яким позивачу визначено суму податку на додану вартість у розмірі 16638,00 грн., в т.ч. 11092,00 грн. основний платіж та 5546,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно із Законам.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції чинній на час формування позивачем податкового кредиту) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Відповідачем не надано заперечень та не спростовано правомірності віднесення до складу валових витрат вартості придбаних позивачем протягом вказаних періодів товарів (робіт, послуг), в тому числі податку на додану вартість, на підставі дослідження наявних у позивача первинних бухгалтерських та податкових документів.

Відповідно до п.п 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (із внесеними змінами та доповненнями), податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97 (із внесеними змінами та доповненнями). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Встановлено, що між позивачем та ПП «АПЕГЗ», що було зареєстровано як платник податку на додану вартість, свідоцтво № 37653996 про реєстрацію платника податку на додану вартість, було укладено усну угоду, відповідно до якої ПП «АПЕГЗ» (продавець, згідно договору) продало, а позивач (покупець, згідно договору) придбало диски керамічні, заготівки деталей. Вказана операція купівлі-продажу відбулася протягом листопада 2004 р. - січня 2005 р. та підтверджується накладною № 2211/586 від 22.11.2004 р. на суму 3000,00 грн. (в т. ч. ПДВ 500,00 грн.), накладною № 0712/587 від 07.12.2004 р. на суму 9030,00 грн. (в т. ч. ПДВ 1505,00 грн.), накладною № 1312/629 від 13.12.2004 р. на суму 15720,00 грн. (в т. ч. ПДВ 2620,00 грн.), накладною № 1512/640 від 15.12.2004 р. на суму 3000,00 грн. (в т. ч. ПДВ 500,00 грн.), накладною № 0601/746 від 06.01.2005 р. на суму 14 010,00 грн. (в т. ч. ПДВ 2335,00 грн.), накладною № 1401/746 від 14.01.2005 р. на суму 12 972,00 грн. (в т. ч. ПДВ 2162,00 грн.), накладною № 1701/750 від 17.01.2005 р. на суму 8 820,00 грн. (в т. ч. ПДВ 1470,00 грн.).

У свою чергу позивачем було здійснено проплату ПП «АПЕГЗ» за отриманий товар (платіжні доручення № 305 від 14.12.2004 р., № 323 від 29.12.2004 р., № 311 від 20.12.2004 р., № 14 від 25.01.2005 р., № 16 від 26.01.2005 р., №19 від 31.01.2005 р.). Даний факт підтверджується виписками з поточного рахунку позивача,

На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що посилання відповідача у акті від 01.11.2007 р. № 2494/23-209/19332733 на скасування свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «АПЕГЗ», згідно рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19.01.2006 р., не слід брати до уваги, оскільки відповідно до вимог п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97 (із внесеними змінами та доповненнями), у разі анулювання реєстрації платник податку на додану вартість позбавляється права на нарахування податкового кредиту, але у строки визначені законом, він зобов'язаний погасити суму податкового зобов'язання з цього податку, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку чи ні. ПП «АПЕГЗ» зобов'язане погасити суму податкового зобов'язання, а позивач не може нести відповідальність за не сплату податку на додану вартість до бюджету ПП «АПЕГЗ», оскільки така сплата податку за інших платників не передбачена Законом України «Про податок на додану вартість».

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до п.п 7.2.З, 7.2.4., пункту 7.2., п.п. 7.4.1. ст. 7, п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 2, 5, 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 165 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037, позивачем законно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, які підтверджені податковими накладними і сплачені у ціні придбання за матеріали та комплекти заготовок деталей ПП «АПЕГЗ».

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Техарм» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, а доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 195, п.п.1,2 ч.1 ст.197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2009 року у справі № 2а-1969/08/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техарм» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Т.В. Онишкевич

В.П. Сапіга