Ухвала суду № 20876854, 24.11.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2011 р. <Текст >Справа № 32915/10 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Дяковича В.П.,

суддів Обрізко І.М., Яворського І.О.,

з участю секретаря судового засідання Дембіцької Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Даноша» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року у справі № 2а-168/10/0970 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Даноша» до Калуської обєднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Даноша» звернулось до суду із позовом до Калуської ОДПІ Івано-Франківської області, яким з врахуванням уточнення позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 29.04.2009 року № 0001552304/0 та від 15.05.2009 року № 0001832304/0 в частині зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 3560 грн. за лютий 2009 року і 6332761 грн. за березень 2009 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року в позові відмовлено повністю. Постанова мотивована тим, що при формуванні суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість позивачем не дотримано вимог ст. ст. 1, 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та завищено суму такого відшкодування.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач ТзОВ «Даноша», вважає, що суд неповно зясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає наступне. До від'ємного значення не може потрапити сума ПДВ, яка фактично сплачена підприємством у ціні товару, але який не використовується у господарській діяльності. Проте відємне значення ПДВ (частина податкового кредиту) може складатися також з сум ПДВ, яке по факту не було перераховано на рахунки контрагентів. Таким чином податковий орган всупереч вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» стверджує, що фактично сплачена контрагентам сума ПДВ у попередніх періодах (яка використовується для визначення розміру бюджетного відшкодування) обов'язково мусить бути частиною від'ємного значення. Податковий орган неправомірно звужує тлумачення норми ч. «а» п. 7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість», вказуючи лишень суму оплаченого від'ємного значення попереднього місяця, яке є значно менше від суми податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Позивачем надано докази сплати у попередніх періодах значно більших сум ніж зазначає податковий орган та суд першої інстанції. Починаючи з 01.01.2008 року порядок визначення суми бюджетного відшкодування регулювався п. 7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції від 28.12.2007 року, де згадуються всі попередні періоди і не вказується, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення ПДВ, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах, але не раніше від 01.01.2008 року. Оскільки такого обмеження не було, то платник податків до Розрахунків сум ПДВ, що були фактично сплачені контрагентам у ціні товарів за попередні періоди, включив таке ПДВ за всі попередні періоди в межах позовної давності, але за виключенням тих сум ПДВ, які вже приймали участь у бюджетному відшкодуванні. Проте подані позивачем уточнюючі декларації не впливають на правомірність чи неправомірність винесення оскаржуваних повідомлень-рішень. Враховуючи те, що уточнюючий розрахунок подається з врахуванням строків давності, то платник мав право подавати у січні 2009 року уточнюючий розрахунок за будь-який місяць починаючи з січня 2006 року, тобто в межах строку давності (1095 днів). Як випливає з пп. 7.7.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від'ємне значення ПДВ це є сума перевищення податкового кредиту над податковим зобов'язанням. Таким чином від'ємне значення ПДВ завжди складається виключно з сум, які були внесені до податкового кредиту, а отже і підтверджені податковими накладними в порядку пп. 7.2.6. цього Закону. Крім того, згідно ч. 3 пп. 7.7.1 зазначеного Закону при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Крім того, згідно п. 8-1.3 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану по операціях з поставки сільськогосподарських товарів (послуг), то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню, проте ця норма почала діяти тільки з 1 січня 2009р., зворотної дії в часі не має, а отже стосується тільки спеціальних декларацій, які подаються з січня 2009 року. Таким чином платник податків має повне право використовувати від'ємне значення ПДВ зі спеціальних декларацій за періоди до 1 січня 2009 року для здійснення бюджетного відшкодування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В результаті позапланової виїзної перевірки позивача проведеної посадовими особами Калуської ОДПІ Івано-Франківської області, за результатами якої складено Акт від 22.04.2009 року № 585/23-04/32464900, встановлено, що ТзОВ «Даноша» 20.02.2009 року подало податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2009 та Розрахунок суми бюджетного відшкодування за січень 2009 року, згідно з якими сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 953520 грн.

На підставі зазначеного Акта відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 29.04.2009 року № 0001552304/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за січень 2009 року на 41573 грн.

Крім того, в результаті позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Даноша» (акт від 15.05.2009 року № 870/23-04/32464900) встановлено, що згідно з поданою позивачем податковою декларацією з податку на додану вартість за лютий 2009 року та Розрахунком суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку, складає 1352117 грн.

На підставі зазначеного Акта відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 15.05.2009 року № 0001832304/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за лютий-березень 2009 року на 7386600 грн.

При цьому, при поданні Розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року (додаток 1 до декларації), ТзОВ «Даноша» збільшило податковий кредит даного податкового періоду на 1050279 грн. Як підставу для здійснення такого коригування позивач вказав коригування з спеціальної декларації, передбаченої для сільськогосподарських підприємств.

У пункті 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, зокрема, що сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та мясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування і використання зазначених коштів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1.2 розділу 1 «Загальні положення» Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за № 250/2054 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платники податку, в яких згідно із чинним законодавством суми податку на додану вартість повністю залишаються в розпорядженні для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених зазначеними пунктами.

Згідно з пунктом 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 року № 271, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємством молока та мяса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подає її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначаються Державною податковою адміністрацією України за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобовязань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету в безспірному порядку. Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду. Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто відємна різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобовязань наступних звітних періодів.

Із наведеного випливає, що при визначенні обєкта оподаткування платник податку на додану вартість, який підпадає під дію пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», і податкове зобовязання, і податковий кредит декларує за спеціальною (скороченою) податковою декларацією. Оскільки позивач, реалізовуючи продукцію, на підставі зазначеної норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобовязання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку акумуляції та використання коштів, то й податковий кредит із податку на додану вартість, сформований за операціями із придбання основних засобів і послуг, має включатися до тієї самої декларації та відповідно зменшувати суму, що залишається в його розпорядженні.

Таким чином, ТзОВ «Даноша» без законних підстав включило зазначені вище суми податку на додану вартість, які були відображені в спеціальних податкових деклараціях, до загальної податкової декларації та заявило їх до бюджетного відшкодування.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254, КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Даноша» залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року у справі № 2а-168/10/0970 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Даноша» до Калуської обєднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙВ.П. ДЯКОВИЧ

СУДДІІ.М. ОБРІЗКО

І.О. ЯВОРСЬКИЙ