Ухвала суду № 20876873, 17.11.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2011 р. Справа № 81195/09/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.,

при секретарі судового засіданняЛивак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Рахівському районі Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2009 року у справі за позовом дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до державної податкової інспекції у Рахівському районі Закарпатської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

дочірнє підприємство «Закарпатський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Рахівському районі Закарпатської області в якому просило визнаний нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №253/1751/470/3450850/53 від 16.05.2008 року та №00000253/1751/10507/3450850/17-00/1016 від 15.10.2008 р., яким позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 11 841,91 грн., в тому числі 3 707,04 грн. - основний платіж, 7 414,08 грн. - штрафні ( фінансові) санкції та 720,79 грн. -- пені.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2009 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Рахівському районі Закарпатської області № 253/1751/470/3450850/53 від 16.05.2008 року та №00000253/1751/10507/3450850/17-00/1016 від 15.10.2008 р., яким дочірньому підприємству «Закарпатський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 11 841,91 грн., в тому числі 3 707,04 грн. - основний платіж, 7 414,08 грн. - штрафні ( фінансові) санкції та 720,79 грн. -- пені.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції державна податкова інспекція у Рахівському районі Закарпатської області оскаржила його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі зазначає, що перевіркою (акт перевірки від 16.05,2008р. №21/2351) встановлено порушення філією «Рахівський райавтодор» ДП «Закарпатський облавтодор» п.п. 8.1.1 п 8ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». За наслідками розгляду акту перевірки від 16.05.2008 року № 21/2351 на підставі п.п. 8.1.1. п.8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» п.п. 17.п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» 16.05.2008 року прийнято податкове повідомлення-рішення №253/1751, яким філії «Рахівський райавтодор» ДП «Закарпатський облатодор» визначено до сплати 11841,91 грн. податку з доходів фізичних осіб , в тому числі 3707,04 гри. основний платіж: та 7414,08 грн. штрафних санкцій , 720,79 грн. - пені. За результатами адміністративного оскарження повідомлення рішення були частково скасовані, а саме в частині 720,79 грн. пені.

Таким чином, сума зобов'язання платника перед бюджетом становила 11121,12 грн., тому судове рішення в даній частині не відповідає обставинам справи, постанова від 02.10.2009 року зазначає про скасування повідомлення-рішення ДПІ у Рахівському районі про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 11841,91 грн.

Крім того, висновок ДПІ у Рахівському районі свідчать про наступне: філія виплачувала надбавки за розїзний характер роботи згідно Положення про порядок встановлення і виплат надбавки за розїзний характер робіт працівникам ДП «Закарпатський облавтодор» затвердженого 24.03.2005р. (додаток №7 до Колективного договору). Проте, колективним договором ДП «Закарпатський обдавтодор» не було визначено службові поїздки працівників філії, робота яких проходить в дорозі або має розїзний(пересувний) характер, як відрядження; розїзний характер роботи, за який філія проводила виплати, не було оформлено як відрядження.

Положенням про порядок встановлення і виплату надбавки за розїзний характер робіт працівникам ДП «Закарпатський облавтодор» визначено, що надбавка за розїзний характер робіт встановлюється у відсотках до місячного окладу без урахування доплат і надбавок, встановлених чинним законодавством; конкретний розмір надбавки визначаться в залежності від часу, проведеного в дорозі понад нормативну тривалість робочого часу; гранична норма надбавки за розїзний характер робіт за день; не може перевищувати граничної норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень в межах України; нарахування надбавки за розїзний характер робіт проводиться пропорційно фактичній кількості днів знаходження працівника в розїздах; нарахування і виплата надбавки за розїзний характер робіт проводиться бухгалтерією щомісячно на підставі маршрутних листів затверджених керівником, із залежності від фактичної кількості днів знаходження працівників в роз'їздах та робітникам і фахівцям, які виконують роботи на дорогах - па підставі обліку часу знаходження в роз'їздах понад нормативну тривалість робочого часу, який ведеться виконавцем робіт або майстром, що очолює дільницю, де виконують роботи ці працівники. Враховуючи вищенаведене, перевіркою встановлено, що позивач в порушення п.п. 4.2.1 п. 4.2. п.п. 8.1.1. п. 8.1 ст 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу місячного оподаткованого доходу працівників не включила виплати (за ставкою 13 відсотків в жовтні- грудні 2006 року та за ставкою 15 відсотків в січні- травні 2007 року та не сплатив загальну суму податку з доходів фізичних осіб - 3704,04 грн) працівникам за розїзний характер роботи, які були виплачені працівникам на підставі колективного договору, згідно з яким службові поїздки працівників, робота яких проходить в дорозі або має розїзний характер, не вважались відрядженням.

Відповідно до пунктів 1.1.1.6 статті 1 Закону України«Про податок доходів фізичних осіб» для цілей цього Закону під терміном «заробітна плата» розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у звязку з відносинами трудового найму згідно із законом; загальний оподатковуваний дохід - будь- який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений)на користь платника податку протягом звітного податкового періоду; загальний місячний оподатковуваний дохід дорівнює сумі оподатковуваних доходів, виплачених (нарахованих) протягом такого звітного податкового місяця,

Пункнктом 3.1 статті 3 вказаного Закону України визначено, що об'єктом податкування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний іподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

Згідно п.п. 4.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних зсіб» визначено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу платнику податку не включається сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або підзвіт, з урахуванням норм пункту 9,10 статті 9 цього Закону.

Відповідно до частини першої загальних положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон (затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року №59, зареєстровано в Міністерстві юстиції України З березня 1998 року №218/2658 із змінами і доповненнями) службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства» об'єднати установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. У тих випадках, коли філії, дільниці та інші підрозділи підприємства знаходяться в іншій місцевості, місце постійної роботи вважається той підрозділ, робота в якому обумовлена трудовим договором (контрактом). Частиною другою загальних положень Інструкції встановлено, що службові відрядження постійна робота яких проходить в дорозі або має розїзний (пересувний характер не вважаються, відрядженнями, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою).

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1999 року № 490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має розїзний (пересувний) характер» встановлено, що підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки(польове забезпечення) до тарифних ставок посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтник і будівельних робіт, та працівників робота яких виконується вахтовим методом постійно проводиться в дорозі або мас розїзний(пересувний) характер, у розмірах передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником. Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетоми Міністрів України для відряджень, у межах України. За час проїзду територією України такі надбавки не можуть перевищувати граничних норм добових витрат, встановлені для відряджень у межах України. Витрати на проїзд до місця відрядження і назад, а також на наймання житлового приміщення вищезазначеним працівникам відшкодовуються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України і за кордон.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про оплату праці» гарантії та компенсації працівникам в разі службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України. Статтею 13 Кодексу законів про працю України передбачено, що у колективному договорі зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих трудових, соціально- економічних відносин, зокрема, нормування і оплати праці встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат(доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсації, пільг.

ДПА України листами від 25.05.2004р. №5131/5/17-3116, від 08.06.2004р. №4528/6/3316 роз'яснила, що надбавки(польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів(працівників робота яких проходить в дорозі або має розїзний (пересувний характер, що виплачуються у розмірах, передбачених колективними договорами або погодженням із замовником, але не вище граничних норм витрат понесених у зв'язку з відрядженням (зокрема, добових витрат), встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон», Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 р. №5 зареєстрованою Міністерством юстиції України 31.03.98 р. за №218/2658, не є обєктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб з підстав встановлених підпунктом 4.3 пункту 4.3 статті 4 Закону України « Про податок з доходів фізичних осіб»..

ДПА України листом від 09.09.2006 року № 10109/6/17-0716, № 16847/7/17-07 роз'яснила, що лише, за умови визначення у колективному договорі, трудовому договорі (контракті) службових поїздок працівників робота яких проходить в дорозі або має розїзний (пересувний) характер, відрядженням з відповідним їх оформленням як відряджень виконанням положень п,9.10 ст 9. Закону України « Про податок з доходів фізичних осіб» надбавки до тарифних ставок і посадових окладів таких працівників, що виплачуються у розмірах, передбачених колективним договорами або за погодженням із замовником, але не вище граничних норм витрат понесених у звязку з відрядженням( зокрема, добових витрат), встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 року № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження у межах України та за кордон» та Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон не розглядатимуться як обєкт оподаткування доходів фізичних осіб з підстав, встановлених підпунктом 4.3.2. пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до пункту 19.2. а статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати ( перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Згідно з п.п. 17.1.9. п.17.1. ст 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами» у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу) якщо відповідно доаконодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Враховуючи вище наведене просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріли справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом було проведено позапланову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства філії «Рахівський райавтодор» дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор» за період з 01.10.2006 року по 31.12.2007 року, за результатами якої складено Акт № 21/03450850/2351 від 16.05.2008 року. На підставі зазначеного Акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 16.05.2008 року №253/1751/470/3450850/53, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання по податку з доходів з фізичних осіб в сумі 11 841,91 грн., в тому числі 3 707,04 грн. - основний платіж, 7 414.08 грн. - штрафні санкції та 720,79 грн. пені. Спірне податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, однак йому було відмовлено в задоволенні скарг. Крім того судом першої інстанції встановлено, що філія «Рахівський райавтодор» дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор» обслуговує сітку автомобільних доріг. Враховуючи дану специфіку діяльності, працівникам філії виплачуються надбавки за розїзний характер роботи згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.99 № 490 «Про надбавки(польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має розїзний (пересувний) характер».

Розглядаючи спір суд зазначив, що при оподаткуванні доходів працівникам, які мають роз'їзний (пересувний) характер робіт, підприємство самостійно визначає доцільність встановлення надбавок до тарифних ставок та посадових окладів, тобто службові поїздки таких працівників не є відрядженнями, про що зазначається у колективному договорі зі встановленням переліку відповідних посад та професій, закріплених ділянок для обслуговування, розміру надбавок, який не повинен перевищувати граничних розмірів надбавок(польового забезпечення працівника за день, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1999 р. № 490 (зі змінами та доповненнями) для поїздок в межах України (ч.2 п. 1, вказаної постанови) та за межами України ( п.2 постанови № 490 ).

При цьому суд першої інстанції вірно врахував, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1999р. № 490 підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником. Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України. Розмір надбавок за розїзний характер роботи, що виплачуються працівникам філії, є визначеним колективним договором між адміністрацією та об'єднаною профспілковою організацією ДП «Закарпатський облавтодор» на 2005-2007 р. Згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держкомстату від 13.01.2004 № 5 (пп. 2.2.6) надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, визначених законодавством, відносяться до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці (п. 3.16 згаданої Інструкції).

Надбавки(польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів вищезгаданих працівників, що виплачуються у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, але не вище граничних норм витрат, понесених у зв'язку з відрядженням(зокрема, добових витрат), встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон», Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 № 59, не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб з підстав, встановлених підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до п.1.1 ч. 3 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» під терміном «заробітна плата» розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати, які виплачуються платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом. Закон не містить переліку інших виплат, які входять у склад заробітної плати. Поряд з тим, відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держкомстату від 13.01.2004 № 5 (пп. 2.2.6) надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має розїзний (пересувний) характер, у розмірах, визначених законодавством, відносяться до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці (п. 3.16 згаданої Інструкції).

Крім того суд першої інстанції правильно врахував, що 25.05.2004 р. ДПА України у своєму роз'ясненні № 5131/5/17-3116, наданому на запит Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), а також у роз'ясненні ДПА України від 08.06.2004 р. № 4528/6/17-3116 встановила, що надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів вищезгаданих працівників, що виплачуються у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, але не вище граничних норм витрат, понесених у зв'язку з відрядженням (зокрема, добових витрат), встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон», Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 № 59, не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб з підстав, встановлених підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Згідно пп.. 4.4.2. п. 4.4. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обгрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Податкове роз'яснення, надане контролюючим органом вищого рівня, має пріоритет над податковими роз'ясненнями підпорядкованих йому контролюючих органів. Податкове роз'яснення центрального податкового органу має пріоритет над податковими роз'ясненнями, виданими іншими контролюючими органами. Податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта. Не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

Суд першої інстанції правильно вказав, з чим погодилась колегія суддів, що позивач в своїх діях дотримувався роз'яснень ДПА України від 25.05.2004 р. № 5131/5/17-3116 та від 08.06.2004 р. № 4528/6/17-3116, № 4890/6/17-0716 від 21.05.2007 р. та № 17930/7/17-0717 від 04.09.2008, які не були скасовані чи відкликані і надбавки, що виплачувались працівникам позивача за роз'їзний характер роботи позивач правомірно не включав до складу загального місячного(річного) оподатковуваного доходу, а тому не зобов'язаний був обкладати їх податком з доходів фізичних осіб.

Враховуючи вище викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рахівському районі Закарпатської області залишити без задоволення, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2009 року у справі № 2а-106/09/0770 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Р.Й. Коваль

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст ухвали виготовлений 22.11.2011 року