Ухвала суду № 20876838, 28.11.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2011 р. Справа № 56262/09 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Ніколіна В.В., Старунського Д.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сведвуд Україна» та апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рахівському районі Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.06.2009 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сведвуд Україна» до Державної податкової інспекції у Рахівському районі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю «Сведвуд Україна» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Рахівському районі Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення від 9.08.2007 року № 0003162301/1/951/33868772/7807/8/2300, якою підприємству було зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 22676,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він правомірно включив до бюджетного відшкодування за березень 2007 року оскаржувану суму ПДВ, в звязку з чим відповідач безпідставно зменшив її бюджетне відшкодування оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.06.2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення- рішення від 9.08.2007 року № 0003162301/1/951/33868772/7807/8/2300 в частині зменшення товариству з обмеженою відповідальністю «Сведвуд Україна» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 14030,00 грн. В задоволенні решти позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції в частині незадоволення позову оскаржило товариство з обмеженою відповідальністю «Сведвуд Україна», а в частині задоволення позову - Державна податкова інспекція у Рахівському районі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сведвуд Україна» в апеляційній скарзі зазначає, що воно заявило до бюджетного відшкодування за березень 2007 року суму ПДВ у повній відповідності до вимог законодавства, в тому числі по витратах на продукти харчування та мінеральної води, що необхідно для виробничої діяльності, а також по вартості наданих транспортних послуг, в розмірі відповідно 1579,00 грн. та 7067,00 грн., чого на врахував суд першої інстанції.

ДПІ в Рахівському районі зазначає, що позивач завищив суму бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2007 року на суму, з врахуванням даних перевірки скарги платника, 45426,00 грн. В частині суми задоволення позову суд першої інстанції не врахував відповідності вимогам закону рішення податкового органу про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ.

Апелянти просять скасувати постанову суду першої інстанції відповідно в частині відмови в позові та задоволення позову з прийняттям рішення про задоволення та відмову в позові.

Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не прибули, що є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

В справі встановлено, що ДПІ в Рахівському районі Закарпатської області провела позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Сведвуд Україна» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2007 року.

В акті перевірки від 13.06.2007 року № 45/235/33868772 зазначено, що ТОВ «Сведвуд Україна» порушило вимоги пп.7.7.2 п. 7.7, пп.7.4.1, 7.4.5 ст. 7 чинного на час спірних відносин Закону України «Про податок на додану вартість» та завищило відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту на суму 97027,00 грн., в тому числі за лютий 2007 року 52076 грн. та за березень 2007 року 44321 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ в Рахівському районі прийняла податкове повідомлення-рішення від 20.06.2007 року № 0006722351/5831/3368722/23/-00/762, яким зменшила позивачу бюджетне відшкодування ПДВ в розмірі 68102,00 грн.

Таке рішення податкового органу було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДПІ в Рахівському районі, яка за результатами розгляду скарги частково скасувала попереднє податкове повідомлення-рішення та прийняла нове від 9.08.2007 року № 0003162301/1/951/33868772/7807/8/2300, яким зменшила розмір бюджетного відшкодування ПДВ позивачу на 22676,00 грн. Дане податкове повідомлення-рішення є предметом судового розгляду в даній справі.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 чинного на той час і в редакції на час спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 цього ж Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп.7.7. 2 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд першої інстанції правильно вважав, що зазначений Закон не обмежує поняття «податковий період» тільки тим періодом, який , який безпосередньо передує звітному періоду, оскільки будь-який період, який передує звітному, є попереднім по відношенню до нього.

За таких обставин позивач має право на отримання бюджетного відшкодування ПДВ, розмір якого залежить від суми відємного значення та суми оплати ПДВ в складі суми оплати постачальникам товарів (робіт, послуг), незалежно від дати формування податкового кредиту у складі такого відємного значення.

Оскільки різниця між сумою податкових зобовязань позивача і сумою податкового кредиту, з врахуванням залишку відємного значення за попередній період, має відємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій у попередньому податковому періоді постачальникам товарів (робіт, послуг).

Матеріалами справи підтверджується, а податковим органом не заперечується сплата позивачем податку у попередньому відносно березня 2007 року місяця податковому періоді.

З врахуванням положень Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи податкового органу стосовно того, що при заповненні рядка 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування позивач повинен був врахувати із суми податкового кредиту попереднього податкового періоду тільки ті суми податку, які фактично сплачені у такому ж податковому періоді постачальникам товарів (послуг) грошовими коштами, включаючи суми податку, які були фактично сплачені у такому ж податковому періоді при ввезенні на митну територію України товарів (супутніх послуг), у тому числі і суми податку, що були сплачені грошовими коштами у такому попередньому звітному податковому періоді у випадках оплати податкового векселя, виданого при імпорті товарів. При цьому правильно вважав податкове розяснення ДПА України в листі від 18.04.2006 року таким, що не має сили нормативно-правового акта.

За таких обставин оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача щодо зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 14030,00 грн. не відповідає нормам чинного на той час законодавства, тому суд першої інстанції правомірно визнав його протиправним в цій частині та скасував.

Разом з тим, з матеріалів справи видно, що позивач до бюджетного відшкодування ПДВ включив сплату ПДВ з врахуванням вартості продуктів харчування та мінеральної води 1579,00 грн. та з загальної вартості наданих транспортних послуг, а не з вартості таких послуг, наданих на території України 7067,00 грн.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що придбана позивачем вода питна та продукти харчування не повязані з процесом виробництва, не використовувалися в господарській діяльності позивача, тому вартість їх придбання необґрунтовано включена до бюджетного відшкодування.

Відповідно до пп.3.1.1, 3.1.2, 3.1.3 п. 3.1 ст.. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю),

ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту),

вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорту), поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 цього ж Закону об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.6.2.4 п. 6.2 ст. 6 цього ж Закону 6.2.4. поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України; від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами державного кордону України, а також авіаційним транспортом: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами митного кордону України.

За таких обставин операції з перевезення вантажів українськими автомобільними перевізниками на території України оподатковуються за ставкою 20 відсотків, а перевезення вантажів за митною територією України не оподатковується податком на додану вартість. Тому позивачем безпідставно включено в суму бюджетного відшкодування ПДВ сплату цього податку по операціях з вартості з надання таких транспортних послуг в сумі 7067,00 грн.

Суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку доказам, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого прийняв законну постанову про часткове задоволення позову, підстав для скасування якої колегія суддів не знаходить.

Доводи апеляційних скарг щодо правильності дій податкового органу при прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, неправильності висновку суду щодо завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ в звязку з включенням вартості на придбання продуктів харчування, води, а також транспортних послуг, з огляду на викладене, підставою для їх задоволення бути не можуть.

Керуючись ст.ст. 195, 197 ч.1, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Сведвуд Україна» та Державної податкової інспекції у Рахівському районі Закарпатської області залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.06.2009 року в справі №2а-869/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : В.В. Ніколін

Д.М. Старунський