Ухвала суду № 20876613, 28.11.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2011 р. Справа № 71045/11 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Сапіги В.П., Обрізка І.М.,

з участю секретаря судового засіданняПатлевіч Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державного підприємства «Львіввугілля» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2009 року у справі за його позовом до територіальної державної інспекції праці у Львівській області, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_1, про оскарження дій головного державного інспектора праці, визнання незаконним та скасування його припису, -

ВСТАНОВИВ :

У червні 2008 року державне підприємство «Львіввугілля» (далі ДП «Львіввугілля») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати припис головного державного інспектора праці третього відділу контролю за додержанням законодавства територіальної державної інспекції у Львівській області Кипибіди Т.Є. від 12.06.2008 року № 13-25-044/0843-0553 нечинним та скасувати.

Постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 03.09.2009 року у справі № 2а-99/09 у задоволенні позову було відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року апеляційну скаргу ДП «Львіввугілля» було задоволено частково, скасовано постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 03.09.2009 року та закрито провадження у справі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.06.2011 року було задоволено касаційну скаргу ДП «Львіввугілля», скасовано ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року та направлено справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

У поданій апеляційній скарзі позивач ДП «Львіввугілля» просить зазначену постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нову про задоволення його позову. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що оскаржуваний припис винесений з порушення норм чинною законодавства.

Так, у відповідності до п.14.13 Колективного договору між адміністрацією ДП «Львіввугілля», Львівською територіальною Радою профспілки працівників вугільної промисловості та Регіональним обєднанням незалежної профспілки гірників України м. Червонограда на 2007-2009 роки (далі Колективний договір), адміністрацією проводиться видача безкоштовного вугілля працівникам, пенсіонерам та сімям загиблих працівників за нормою 5,9 тон на рік. Послуги щодо доставки вугілля на паливний склад здійснюються за рахунок коштів підприємства. В пункті 14.14. Колективного договору зазначено, що вугілля для побутових потреб повинно бути марки ГЖКОМ, зольністю не вище 23%, при вологості не вище 8,0 %.

У 2007 році вугілля для комунально-побутових потреб вуглеотримувачам відпускалося як рядове, марки ЖР безпосередньо з шахт через паливний склад управління «Західвуглепостач» згідно технічних умов ТУ У 120.1-32323256.001-2003 «Вугілля Львівсько-Волинського басейну ДП «Львіввугілля» (для комунально-побутових потреб). Фактичні якісні показники відвантаженого вугілля для вуглеотримувачів відповідають вимогам технічних умов. Скарг на неякісне вугілля від вуглеотримувачів не поступало. Іншого вугілля шахти ДП «Львіввугілля» не добувають.

Окрім того, на думку апелянта, виходячи з визначення поняття «Законодавство», даного у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.1998р. №12-рп/98, цей термін охоплює закони України ;чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; постанови Верховної Ради України; укази Президента України. Тому інспектор праці не має права контролювати виконання умов колективного договору кожною із торій, що його уклала, оскільки відповідно до ст.15 Закону України «Про колективні договори», ст.19 КЗпП України контроль за виконанням колективного договору, угоди здійснюється безпосередньо сторонами, що їх уклали.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позову ДП «Львіввугілля», суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до ст.ст. 4, 8, 9 КЗпП України, умови колективних договорів та угод не можуть погіршувати становище працівників порівняно з законодавством України про працю.

Як зазначено у п.14.14 Колективного договору, підприємство організовує суворий документальний облік щодо надання побутового палива особам, які мають право на його отримання, із зазначенням невивезених з вини підприємства протягом календарного року обсягів палива по кожному вуглеотримувачу, як борг Підприємства, який належить погашати згідно з графіком погодженим профспілками. Вугілля для побутових потреб повинно бути: марка ГЖКОМ, зольністю не вище 23,0%, при вологості не вище 8%. Замість видачі вугілля марки ГЖКОМ, зольністю не вище 23,0%, при вологості не вище 8%, видавалося марки ЖР безпосередньо з шахт через паливний склад управління «Західвуглепостач», яке являється значно погіршеним та відповідає умовам колективного договору.

Згідно ст.ст. 19-20 КЗпП України, ст.ст. 17-19 Закону України «Про колективні договори і угоди», контроль за виконанням колективного договору здійснюється безпосередньо сторонами, які його уклали, в порядку, визначеному колективним договором чи угодою. Відповідальність сторін колективно-договірного регулювання праці, а саме за ухилення від участі в переговорах, за порушення й невиконання колективного договору, угоди визначена законодавством України. Контроль за виконані колективного договору, крім сторін здійснюють також відповідні органи нагляду та контролю за дотриманням законодавства про в Україні.

У Відповідності до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 50 від 18.03.2001 року, функцію по контролю за дотриманням законодавства про працю в Україні здійснює Територіальна державна інспекція праці.

Відповідно до акту перевірки №13-25-044/0843 від 12.06.2008 року, складеного державним інспектором праці Кипибідою Т.Є. з участю старшого помічника прокурора Сокальського району Перетятко M.Ю., при проведенні перевірки у ДП «Львіввугілля» виявлено порушення законодавства про працю, а саме видача вугілля для побутових потреб працівникам, пенсіонерам та сім'ям загиблих, гіршої якості, ніж передбачено умовами колективного договору. Аналогічне вбачається з припису №13-25-044/0843-0553 12.06.2008 року генеральному директору ДП «Львіввугілля» Гарбузюку В.Л.

Листом контрольно-ревізійного управління у Львівській області №05-01-16/126с від 29.07.2009 року підтверджується, що під час аудиту було встановлено, що протягом 2007-2008 років та І кварталу 2009 року на паливний склад «Гірник» управління «Західвуглепостач» ДП «Львіввугілля» для побутових потреб працівників, пенсіонерів і сімей загиблих працівників поступало і відповідно відпускалося рядове вугілля марки ГР 0-200 та ЖР - 0-200, що є недотриманням умов договору. Крім того, було встановлено, що ВАТ «Львівська вугільна компанія» протягом вказаного періоду здійснювала випуск вугільного концентрату ГЖКОМ, який у подальшому ДП «Львіввугілля» реалізовувало контрагентам. Аналогічне викладене у листі контрольно-ревізійного управління у Львівській області № 05-01-17/4709 від 31.09.2009 року.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд виходив із таких міркувань.

Як безспірно встановлено судом, 12.06.2008р. головним державним інспектором праці третього відділу контролю за додержанням законодавства територіальної державної інспекції праці у Львівській області Кипибідою Т.Є. було проведено перевірку стану додержання законодавства про працю ДП «Львіввугілля».

За результатами перевірки генеральному директору позивача Гарбузюку В.Л. було винесено припис №13-25-0440843-0553 від 12.06.2008р. та зобовязано на виконання вимог ст. 18 КЗпП України забезпечити виконання п. 14.14. Колективного договору щодо забезпечення надання вугілля для побутових потреб працівникам, пенсіонерам та сім'ям загиблих працівників марки ГЖКОМ, зольністю не вище 23,0%, при вологості не вище 8,0%.

При цьому генерального директора ДП «Львіввугілля» було попереджено про адміністративну відповідальність, передбачену ст. 1886 КУпАП, за невиконання законних вимог посадових осіб органів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю щодо усунення порушень законодавства про працю.

З огляду на викладене, на переконання апеляційного суду, оскаржуваний у даній справі припис стосується інтересів безпосередньо генерального директора ДП «Львіввугілля» Гарбузюка В.Л., а не підприємства в цілому, оскільки до нього жодних вимог не предявлялося.

За правилами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до положень п. 8 ч. 1 ст. 3 КАС України позивачем у адміністративній справі є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також субєкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

На підставі наведеного, на думку апеляційного суду, позовні вимоги ДП «Львіввугілля» у даній справі не підлягають до задоволення, оскільки оскаржуваний ним припис не стосуєьться його інтересів.

Окрім того, у своїй апеляційній скарзі апелянт фактично не заперечує невиконання адміністрацією ДП «Львіввугілля» п. 14.14. Колективного договору щодо забезпечення надання вугілля для побутових потреб працівникам, пенсіонерам та сім'ям загиблих працівників марки ГЖКОМ, зольністю не вище 23,0 %, при вологості не вище 8,0 %.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги шляхом задоволення позову ДП «Львіввугілля» та скасування припису головного державного інспектора праці третього відділу контролю за додержанням законодавства територіальної державної інспекції у Львівській області Кипибіди Т.Є. від 12.06.2008 року № 13-25-044/0843-0553 немає, а відтак у її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу державного підприємства «Львіввугілля» залишити без задоволення, а постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 03.09.2009 року у справі № 2а-99/09 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Ухвала у повному обсязі складена 29 листопада 2011 року.

Головуючий суддяТ.В.Онишкевич

СуддіВ.П.Сапіга

І.М. Обрізко