Ухвала суду № 20876150, 10.11.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2011 р. Справа № 72016/09 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Носа С.П., Шавеля Р.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2009 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еллін» до Державної податкової інспекції в місті Рівне про визнання нечинним рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

03.07.2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання нечинним рішення №56 від 22.06.2009 року про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 02.07.2009 року було отримано від відповідача рішення №56 від 22.06.2009 року про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів. Вказане рішення базується на направленні йому першої та другої податкової вимог. Зазначає, що 07.04.2009 року відповідачем надано лист №16281/24-27 від 07.04.2009 року, 10.04.2009 року вручено першу вимогу форми Ю1 №16282/24-19 від 06.04.2009 року, а 21.05.2009 року вручено другу податкову вимогу форми Ю2 №2/528 від 13.05.2009 року. Вказує, що 19.03.2009 року відповідно до вимог п.5.2.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» листом №17 відповідача було повідомлено про оскарження до Рівненського окружного адміністративного суду 19.03.2009 року його рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 1002112343 від 29.09.2008 року та податкових повідомлень-рішень №0003022342/0/23-121 від 07.10.2008 року, № 0002151742/0/17-123 від 07.10.2008 року, №0003012342/0/23-121 від 07.10.2008 року. Вважає, що податкове зобовязання за вказаними рішеннями є не узгодженими до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення, а тому рішення №56 є нечинним.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2009 року адміністративний позов задоволено. Рішення субєкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в місті Рівне від 22.06.2009 року за №56 про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів визнано нечинним.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.

В апеляційній скарзі покликається на те, що на підставі акту перевірки позивача від 25.09.2008 року №1360/23-100/30191832 було прийнято податкові повідомлення-рішення №0003022342/0/23-121 від 07.10.2008 року, № 0002151742/0/17-123 від 07.10.2008 року, №0003012342/0/23-121 від 07.10.2008 року. Зазначає, що позивачем проводилася процедура адміністративного оскарження, скарги позивача не було задоволено про що йому за результатами адміністративного оскарження направлено рішення про результати їх розгляду Державної податкової адміністрації України від 04.03.2009 року № 1942/6/25-0115. Вказує, що враховуючи не сплату суми узгодженого податкового зобовязання починаючи з 17.03.2009 року за позивачем рахується податковий борг. Вважає, що у відповідності до п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» при зверненні до суду з позовом щодо визнання недійсним повідомлень-рішень, податкове зобовязання вважається неузгодженим, при цьому з огляду на дату подання позовної заяви про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень судом не враховано той факт що податкове зобовязання набуло статусу податкового боргу.

Особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не зявилися, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що сума нарахованого позивачу зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями .№0003022342/0/23-121 від 07.10.2008 року, №0002151742/0/17-від 07.10.2008 року. № 0003012342'0/23-121 від 07.10.2008 року про визначення позивачу податкових зобов'язань та рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 1002112343 від 29.09.08 року є не узгодженою, оскільки вказані рішення оскаржуються позивачем в судовому порядку.

Проте, колегія суддів вважає, що даний висновок суду першої інстанції не можна визнати обґрунтованим.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що на підставі акту перевірки позивача від 29.09.2008 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішенння №0003022342/0/23-121 від 07.10.2008 року, 0002151742/0/17-123 від 07.10.2008 року, № 0003012342/0/23-121 від 07.10.2008 року про визначення позивачу податкових зобов'язань та рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій № 1002112343 від 29.09.08 року.

Обумовлені рішення відповідача, оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого 04.03.2009 року Державною податковою адміністрацією України винесено рішення про результати розгляду скарги, яким позивачу будо відмовлено в задоволені скарги. Назване рішення позивач отримав 06.03.2009 року. Вказані обставини підтверджуються, поштовим повідомленням про вручення рішення позивачу.

20 березня 2009 року, суддею Рівненського окружного адміністративного суду, відкрито провадження у справі №2а-3203/09/1770 за позовом позивача до відповідача про визнаання нечинним податкових повідомлень-рішень №0003022342/0/23-121 від 07.10.2008 року №0002151742/0/17-123 від 07.10.2008 року, № 0003012342/0/23-121 від 07.10.2008 року про визначення позивачу податкових зобов'язань та рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій № 1002112343 від 29.09.08 року.

На підставі вищевказаних податкових зобов'язань та штрафних санкцій визначених тими рішеннями, 06.04.2009 року відповідачем було надіслано позивачу першу податкову вимогу № 1/399 та 12.05.2009 року другу податкову вимогу № 2/528 на суму 3846,27 грн.

22.06.2009 року відповідачем винесено рішення № 56 від 22.06.2009 року про зсування до позивача заходів стягнення узгодженої суми податкового боргу за рахунок вів, що перебувають у його власності, а також за рахунок тих активів, прав власності по : він набуде в майбутньому.

Відповідно до приписів підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" при зверненні платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті і прийняття відповідного рішення.

У той же час податковий борг - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Таким чином, податковий борг виникає, зокрема, у разі не сплати у встановлений строк податкового зобов'язання, узгодженого в адміністративному порядку.

Днем узгодження податкового зобов'язання платника податків у разі апеляційного оскарження такого податкового зобов'язання є день закінчення процедури адміністративного оскарження (частина п'ята пункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

У свою чергу, процедура адміністративного оскарження згідно з підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" закінчується: останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі, коли така заява не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві; днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

Водночас відповідно до підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Якщо ж сума узгодженого платником податків податкового зобов'язання не сплачена у встановлений строк, вона визнається сумою податкового боргу платника податків (підпункт 5.4.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку. Для випадків апеляційного порядку узгодження сум податкового зобов'язання строк сплати визначається пунктом 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і становить десять днів.

Зазначений строк переривається у разі звернення платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу згідно з підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". При цьому податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті.

Однак у разі несвоєчасного звернення платником податку до суду (поза межами строку сплати узгодженого в апеляційному порядку податкового зобов'язання, але в межах строків давності, як це передбачено підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами") несплачене податкове зобов'язання, процедура апеляційного оскарження якого була завершеною, перетворюється на податковий борг платника податків у силу прямого припису пункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

При цьому порядок погашення податкового боргу регулюється нормами статей 6 - 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Ці норми не передбачають зупинення процедур погашення, у тому числі примусового стягнення податкового боргу в разі оскарження платником податків до суду раніше узгодженої суми податкового зобов'язання.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, оскільки виходячи з наведеного, оскарження платником податків до суду суми податкового зобов'язання, узгодженого в апеляційному порядку, поза межами строку сплати такого податкового зобов'язання не надає відповідному податковому зобов'язанню статусу неузгодженого. Відтак, зазначена сума залишається податковим боргом платника податків. Разом із тим, у разі позитивного вирішення справи на користь платника податків відповідні податкові повідомлення та вимоги вважаються відкликаними на підставі пункту "в" підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Сплачені (стягнуті) на погашення такого податкового боргу суми можуть за відповідних обставин набути статус надмірно сплачених і підлягають поверненню платникові податків у порядку, визначеному пунктами 15.3, 15.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.3, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Рівне задовольнити, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2009 року у справі №2а-5065/09 скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяА.М.Ліщинський

СуддіС.П. Нос

Р.М.Шавель