Ухвала суду № 20876088, 17.11.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2011 р. Справа № 38205/11/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Ліщинського А. М., Шавеля Р. М.;

за участю секретаря судового засідання Зубач Л. С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Актіон Україна» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

22 вересня 2010 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Актіон Україна» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000982302/0/13427, № 0000972302/0/13425 від 25 травня 2010 року та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000232200/0/ від 25 травня 2010 року.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що на підставі акту № 108423-2/32801209 про результати планової виїзної перевірки позивача, 25 травня 2010 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000982302/0/13427 та № 0000972302/0/13425, якими позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежами: податок на додану вартість в сумі 4209 536 грн. (в тому числі 2806 357 грн. основного платежу, 1403179 грн. штрафних (фінансових) санкцій) та податок на прибуток приватних підприємств в сумі 6526 806,00 грн. (в тому числі 3108 906 грн. основного платежу, 3 417900 грн. штрафних (фінансових) санкцій) та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкції № 0000232200/0, згідно з яким позивачу нараховано пеню за порушення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 198 314,89 грн. Висновки відповідача, зазначені в акті перевірки є необґрунтованими. Так, позивачем вказано, що для проведення рекламних кампаній в засобах масової інформації здійснено наступні господарські операції: розробку рекламного продукту (макету, тексту рекламного оголошення, відеоролика тощо) та фактичне розміщення такого рекламного продукту засобами масової інформації на радіо, телебаченні, сторінках друкованих видань. Витрати товариства за фактичне розміщення реклами підлягають відображенню у складі звітного періоду та вважаються витратами. Відповідно, фактичне здійснення вказаних витрат підтверджується договорами з розповсюджувачами реклами та актами виконаних робіт. Витрати на оплату послуг з виготовлення поліграфічної реклами у вигляді рекламних плакатів, на яких зазначено логотип, назву та адресу фірми, а також перелік товару, передбаченого для реалізації, або перелік послуг, що надаються таким платником податку, вважаються витратами, повязаними зі здійсненням господарської діяльності або рекламної діяльності та можуть бути віднесені до складу валових витрат платника податку на підставі п. п. 5.4.4. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», як витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів щодо товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) таким платником податку. Крім цього, вищевказані послуги та послуги по обслуговуванню компютерної інфраструктури підтверджуються відповідними первинними розрахунковими документами, які фіксують зміст та обсяг наданих послуг, час та місце виконання, опис наданих послуг, що свідчить про факти здійснення господарських операцій, які перевіряючими відповідача не взято до уваги. Щодо витрат на оренду приміщень, то перегляд цін у договорі відбувався шляхом укладення сторонами додаткової угоди до договору, у якій обумовлено про зміну яких саме пунктів договору оренди та наводилася нова редакції таких пунктів договору. Відповідно, всі договори оренди нежитлових приміщень з ПП ОСОБА_1 та всі угоди про зміни та доповнення до договорів оренди було надано перевіряючим відповідача, однак до уваги останніх не прийнято. Твердження відповідача про фіктивність його контрагентів не підтверджується належними та допустимими доказами, оскільки отримані товари від вищевказаних контрагентів були належним чином оприбутковані та реалізовані в мережі магазинів роздрібної торгівлі позивача безпосередньо кінцевому споживачу через реєстратори розрахункових операцій. Включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених згідно з вартістю товарів та послуг, є правомірним, оскільки такі повязані з господарською діяльністю позивача та отримані від контрагентів, які підпадають під визначення платника податку відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість». Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є протиправним, а пеню нараховано на підставі вищевказаного рішення безпідставно, оскільки оплату коштів по валютних операціях згідно з договорами переведення боргу здійснено за фактично одержаний товар від нерезидента, а не як авансовий платіж, що підтверджується відповідними доказами. Звідси, перераховані валютні кошти по договорах переведення боргу є оплатою заборгованості позивача перед нерезидентом.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова № 0000982302/0/13427 та № 0000972302/0/13425 від 25 травня 2010 року, а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова № 0000232200/0 від 25 травня 2010 року.

Зазначену постанову мотивовано наступним. Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000972302/0/13425 від 25 травня 2010 року, то судом враховуються обґрунтування позивача та його представників про правомірність включення до складу валових витрат на рекламні послуги, послуги по обслуговуванню компютерної інфраструктури, витрати по оренді приміщень, а також витрати на придбання побутової техніки у ПП «Андор», ТзОВ «Данвер Трейд груп», ТзОВ «Сигма-Б», ДП «Дельта-ЛВ», які, на думку відповідача, містять ознаки фіктивності, оскільки підставою для включення витрат підприємства до валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю товариства. Факт безпосереднього звязку витрат з господарською діяльністю позивача встановлений з врахуванням характеристик наданих послуг, які свідчать про призначення таких для використання у господарській діяльності позивача та відповідають змісту цієї діяльності. Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000982302/0/13427 від 25 травня 2010 року, судом не враховуються пояснення відповідача та його представника про безпідставність включення до складу податкового кредиту суми ПДВ за операціями, що проведені з контрагентами позивача без фактичного здійснення господарської діяльності (оприбуткування товару, надання послуг чи їх оплата), оскільки виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є обєктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення. Щодо рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000232200/0/ від 25 травня 2010 року, судом не враховуються заперечення відповідача та його представника щодо порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки позивач імпортних операцій на умовах відстрочення поставки не здійснював, а відтак авансових платежів на користь постачальників-нерезидентів не перераховував. Позивач здійснив проплати на користь нерезидентів, а саме фірми «BLUE MARE LLP», Англія та фірми «STAR TECHNOLOGY ALLIANCE LIMITED» за договорами переведення боргу. Вказане виключає підстави застосування до позивача відповідальності передбаченої ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки така настає за порушення резидентами строків прострочення неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, в даному випадку оплата позивачем здійснена за умовами договорів про переведення боргу за вже поставлений товар. Крім того, незнаходження підприємств за юридичною адресою, наявність чи відсутність матеріально-технічної бази не є самостійною правовою підставою для визнання правочинів нікчемними, виключення з податкового кредиту суму податку на додану вартість та нарахування податку на прибуток.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що перевіряючи законність формування позивачем валових витрат за надані рекламні послуги, послуги по обслуговуванню комп'ютерної інфраструктури, по оренді приміщень, в основу рішення про задоволення позовних вимог судом покладено висновок про наявність необхідного зв'язку між спірними послугами та господарською діяльністю позивача. Судом не було вичерпно встановлено, яким чином отримані рекламні послуги, послуги по обслуговуванню компютерної інфраструктури та послуги по оренді приміщень використані ТзОВ «Актіон Україна» в його господарській діяльності. Ані з актів здачі-прийняття виконаних робіт, ані з інших матеріалів справи не вбачається в якому обсязі було надано послуги по рекламі та обслуговуванню комп'ютерної інфраструктури, у чому вони полягали, у тому числі місце їх проведення, вартість, предмет комплекс виконаних робіт. Також, не врахував суд і наявності дебіторської заборгованості перед СПД-ФО ОСОБА_1 на суму 9 775 893, 95 грн., що в свою чергу вказує на економічну недоцільність понесених витрат на оплату послуг по оренді приміщень, а відтак і на необґрунтованість самих витрат, що призвело до заниження об'єкту оподаткування та несплату податків. Крім того, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність обґрунтування щодо економічної доцільності витрат на спірні послуги, а саме, доказів направлення таких витрат на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, що відповідає сутності господарської діяльності. Проведеним дослідженням фінансово-господарської діяльності по ПП «Андор», ТзОВ «Данвер Трейд груп», ТзОВ «Сигма-Б», ДП «Дельта-ЛВ» встановлено, що у кожного з цих підприємств відсутні основні фонди і вииробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності, а значить відсутній факт доставки товарів на склади підприємства. Згідно з інформаційною базою даних, вищевказані підприємства відносяться до сумнівних підприємств, які не знаходяться за фактичними юридичними адресами, директорами, головними бухгалтерами та засновниками рахуються одні і ті ж особи, які згідно із базою даних доходів на даних підприємствах не одержують.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Представники відповідачів, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримали та просять таку задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для її задоволення.

Встановлено, що 07 травня 2010 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Актіон Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року, про що складено акт № 1084/23-2/32801209.

В даному Акті зокрема зазначено, що перевіркою відображених у рядку 01.1 Декларацій «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» показників за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року у загальній сумі 206 360 085 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із реалізації побутової техніки.

Так, за перевіряємий період підприємством безпідставно сплачено та віднесено на валових витрат послуги, всього на суму 3644 380 грн., а саме:

- послуги по рекламі за 2009 рік на суму 137 131 грн., в тому числі: за I квартал 2009 року на суму 5852 грн., за II квартал 2009 року на суму 22 385 грн., за III квартал 2009 року на суму 51 930 грн., за IV квартал 2009 року на суму 56 964 грн.

ТзОВ «Актіон Україна» укладено ряд договорів на проведення послуг по розповсюдженню рекламних газет та листівок з фірмами: Дуєт ПП-ВД «Харьков на ладонях» на суму 36 166 грн., Консалтінг та Адвокасі на суму 15 030 грн., ТзОВ «Краяни Полісся» на суму 16 503 грн., ФОП ОСОБА_2 на суму 11 570 грн., ФОП ОСОБА_3 на суму 55 345 грн., ФОП ОСОБА_4 на суму 13 800 грн.

На виконання вищезазначених договорів, «Виконавець» надає «Замовнику» Акт здачі приймання робіт, а «Замовник» оплачує «Виконавцю» зазначені послуги згідно з рахунками. В Актах наданих послуг вказано лише, що Виконавцем виконано роботи в повному обємі. Підприємством не представлені деталізовані звіти, в яких фіксуються зміст та обсяг наданих послуг, час та місце виконання, опис наданих послуг, які б свідчили про факт здійснення господарської операції.

Послуги по обслуговуванню компютерної інфраструктури за 2009 рік на суму 285 000 грн., в тому числі: за I квартал 2009 року на суму 71 250 грн., за II квартал 2009 року на суму 71 250 грн., за III квартал 2009 року на суму 71 250 грн., за IV квартал 2009 року на суму 71 250 грн.

Згідно з договором про надання послуг від 02.01.2009 року № 01/01/2009-02, ПП «Кальвадос», далі «Виконавець», надає послуги по обслуговуванню усієї компютерної інфраструктури, а «Замовник» приймає та оплачує «Виконавцю» зазначені послуги згідно з рахунками. У вказаному договорі не обумовлюється конкретна сума оплати за надані послуги.

Проте, в актах виконаних робіт, які подаються щомісяця, вказується сума в розмірі 28500 грн., в тому числі ПДВ 4750 грн., без обґрунтування наданих послуг, а саме: не вказано зміст та обсяг наданих послуг, час та місце виконання, перелік наданих послуг, які б свідчили про факт здійснення господарської операції.

Безпідставне збільшення витрат по оренді приміщень на суму 3222 249 грн., в тому числі: за IV квартал 2008 року на суму 568 779 грн., за II квартал 2009 року на суму 884 490 грн., за III квартал 2009 року на суму 884 490 грн., за IV квартал 2009 року на суму 884 490 грн.

ТОВ «Актіон Україна» орендує у ФОП ОСОБА_1 приміщення під офіс, склади та торгові обєкти. Розмір орендної плати визначено в кожному договорі по кожному обєкті у конкретній сумі, а також обумовлено, що розмір орендної плати може збільшуватись у випадках зміни цін, тарифів та податків.

Проте, згідно з Актами здачі-прийняття робіт, ФОП ОСОБА_1 без істотних на це причин збільшувала розмір орендної плати у IV кварталі 2008 року щомісячно, а у 2009 році збільшила розмір орендної плати з II - IV квартали (з врахуванням суми за I квартал 2009 року).

Враховуючи те, що покращення умов орендованої площі чи збільшення орендованої площі, а також інших причин, які повинні обумовлюватись у договорі, у перевіряємому періоді не було ТзОВ «Актіон Україна» безпідставно збільшило валові витрати на суму орендних платежів.

Відповідно до оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерському рахунку 631 в розрізі контрагентів, станом на 31.12.2009 року, у ТзОВ «Актіон Україна» є дебіторська заборгованість перед ПП ОСОБА_1 на суму - 9775 893,95 грн. Таким чином, є підстава для твердження, що підприємством перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування та несплати податків.

Перевіркою повноти і своєчасності відображення в обліку взаєморозрахунків між контрагентами та керуючись інформацією, наданою ДПА України, ВВБ при ДПА у Львівській області та інших районних ДПІ щодо задіяння ТзОВ «Актіон Україна» у сумнівних схемах придбання побутової техніки через постачальників, які входили до складу «конвертаційного центру» та мали ознаки фіктивності встановлено, що за перевіряємий період ТзОВ «Актіон Україна» було придбано побутову техніку у підприємств з ознаками фіктивності, а саме:

- у ПП «Андор» (ЄДРПОУ 30212862) в IV кварталі 2008 року на суму 7660 958 грн. ПП «Андор зареєстроване 16.05.2000 року в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва. Відповідно до бази даних займається виробництвом парфумерних та косметичних засобів;

- у ТзОВ «Данвер Трейд груп» (ЄДРПОУ 35290898) в IV кварталі 2008 року на суму 4205 889 грн. ТзОВ «Данвер Трейд груп» зареєстроване 09.08.2007 року в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва. Відповідно до бази даних займається рекламною діяльністю;

- у ТзОВ «Сигма-Б» (ЄДРПОУ 34663546) в I кварталі 2009 року на суму 225 705 грн. ТзОВ «Сигма-Б зареєстроване 31.10.2007 року в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва. Відповідно до бази даних займається іншою оптовою торгівлею.

- у ДП «Дельта-ЛВ» (ЄДРПОУ 33359381) в III кварталі 2009 року на суму 183 351 грн. та в IV кварталі 2009 року на суму 2447 000 грн. ДП «Дельта-ЛВ» зареєстроване 26.04.2006 року в ДПІ у Личаківському районі м. Львова. Відповідно до бази даних займається оптовою торгівлею електричних приладів. Згідно службового допису начальника управління оподаткування юридичних осіб, ДП «Дельта-ЛВ» на виклики податкових органів не зявляється, посадові особи підприємства розшукуються податковою міліцією.

Проведеним дослідженням фінансово-господарської діяльності по вищевказаних підприємствах встановлено, що у кожного з цих підприємств відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності, а значить відсутній факт доставки товарів на склади підприємства. Згідно з інформаційною базою даних, вищевказані підприємства відносяться до сумнівних підприємств, які не знаходяться за фактичними та юридичними адресами, директорами, головними бухгалтерами та засновниками рахуються одні і ті ж особи, які, згідно з базою даних, доходів на даних підприємствах не одержують.

Враховуючи вищенаведене, є вірогідність того, що ПП «Андор», ТзОВ «Данвер Трейд груп», ТзОВ «Сигма-Б», ДП «Дельта-ЛВ» фактично не займались фінансово-господарською діяльністю, а проводили діяльність, спрямовану на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди третім особам, використовуючи при цьому фінансові-грошові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових зобовязань.

Враховуючи вищевикладене, вартість наданих послуг віднесених до складу валових витрат вважається не підтвердженою, оскільки податковими органами не можливо провести зустрічні перевірки фінансово-господарської діяльності даних підприємств, що в свою чергу не дає можливості визначити та підтвердити суми витрат від проведених операцій.

Таким чином, в ході проведення дослідження фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Актіон Україна» встановлено відсутність одержання товарів, що свідчить про укладання договорів без мети настання реальних наслідків. В звязку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсний в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Крім цього, сам факт надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди не є підставою для її одержання, коли податковим органом встановлено, що відомості, які містяться в цих документах є недостовірні та є наслідком укладання нікчемних правочинів.

Тому, відображатись у податковій звітності повинна лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений в первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського Кодексу України, господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідома суперечить інтересам держави й суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, ТзОВ «Актіон Україна» до складу валових витрат зайво включено суму витрат з придбання товарів по контрагентах: ПП «Андор», ТзОВ «Данвер Трейд груп», ТзОВ «Сигма-Б», ДП «Дельта-ЛВ», факт отримання яких не доведено.

Враховуючи порушення, опис яких наведений у розділі 3 п. 3.1.2. акту перевірки, ТзОВ «Актіон Україна» на порушення п. 1.7., п. п. 7.4.1. п. 7.4., п .п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту зайво віднесено податок на додану вартість в сумі 3657 314 грн.

ТзОВ «Актіон Україна» віднесено до складу податкового кредиту суму 2 944581 грн., за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину із контрагентами ПП «Андор», ТзОВ «Данвер Трейд груп», ТзОВ «Сигма-Б», ДП «Дельта-ЛВ», що в свою чергу, не дає можливості визначити та підтвердити суми ПДВ від проведених операцій.

Наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської діяльності (оприбуткування товару, надання послуг чи їх оплата) не може бути підставою для включення, визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Також, на порушення п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством до складу податкового кредиту зайво віднесено податок на додану вартість в сумі 598 977 грн. за одержані послуги, які не відносяться до складу валових витрат (опис зазначених порушень наведений в розділі 3 п. 3.1.2 акту перевірки), в тому числі: за збільшення витрат по оренді приміщень на суму 530 694 грн., за послуги по обслуговуванню компютерної техніки на суму 57 000 грн., за послуги по рекламі на суму 11 283 грн.

ТзОВ «Актіон Україна» на адресу нерезидентів фірми «BLUE MARE LLP», Англія та «STAR TECHNOLOGY ALLIANCE LIMITED», Гонконг було перераховано кошти за договорами переведення боргу укладеними між ПП «Інтерспецтехніка» (надалі «Первісний боржник») та ТзОВ «Актіон Україна» (іменується «Новий боржник») та фірма «BLUE MARE LLP», Англія (іменується «Кредитор») та між ПП «Інтерспецтехніка» (надалі «Первісний боржник») та ТзОВ «Актіон Україна» (іменується «Новий боржник») та фірма «STAR TECHNOLOGY ALLIANCE LIMITED», Гонконг (іменується «Кредитор») за товар, який від первинного боржника ПП «Інтерспецтехніка» та кредиторів нерезидентів фірми «BLUE MARE LLP», Англія та «STAR TECHNOLOGY ALLIANCE LIMITED», Гонконг ТзОВ «Актіон Україна» не отримано, про що свідчить сальдо розрахунків між ПП «Інтерспецтехніка» та ТзОВ «Актіон Україна» станом на 31.12.2009 року, чим порушено вимоги ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (із змінами та доповненнями).

ТзОВ «Актіон Україна» на адресу нерезидента фірми «BLUE MARE LLP», Англія були перераховані кошти по договорах переведення боргу, заключених між ДП «Гамма-ЛВ» (надалі «Первісний боржник») та ТзОВ «Актіон Україна» (іменується «Новий боржник») та фірма «BLUE MARE LLP», Англія (іменується «Кредитор») за товар, який від первинного боржника ДП «Гамма-ЛВ» та кредитора нерезидента фірми «BLUE MARE LLP», Англія ТзОВ «Актіон Україна» частково не отримано, чим порушено вимоги ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Згідно з ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами термінів, передбачених ст. 2 цього ж Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 % від суми несвоєчасно одержаного товару по імпорту, перерахованого у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Розрахунок нарахування пені в додатку до акту перевірки є в матеріалах справи.

На підставі згаданого Акту перевірки прийнято:

податкове повідомлення-рішення № 0000972302/0/13425 від 25 травня 2010 року, за порушення п. 5.1, п. п. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого ТзОВ «Актіон Україна» визначено податкове зобовязання за платежем податок на прибуток в розмірі 6526806 грн. (3108906 грн. основного платежу та 3417900 грн. штрафних (фінансових) санкцій);

податкове повідомлення-рішення № 0000982302/0/13427 від 25 травня 2010 року, за порушення п. 1.7, п. п. 7.4.1 п. 7.4, п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого ТзОВ «Актіон Україна» визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 4209536 грн. (2806357 грн. основного платежу та 1403179 грн. штрафних (фінансових) санкцій);

рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000232200/0/ від 25 травня 2010 року за порушення вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», внаслідок чого відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» нараховано пеню за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 198314 грн. 89 коп.

Зазначені рішення податкового органу оскаржено позивачем в порядку передбаченому п. п. 5.2.2. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», однак за наслідками апеляційного оскарження таких, останні залишено без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності оскаржуваних рішень Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова на предмет відповідності вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

1.Податкове повідомлення-рішення № 0000972302/0/13425 від 25 травня 2010 року.

Згідно з п. 1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї ж статті.

Підпунктом 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Виходячи із змісту пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Із змісту п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» випливає, що правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. У випадку неіснування такого звязку відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, основна діяльність позивача полягає у здійсненні оптової та роздрібної торгівлі електропобутовими товарами.

Такий статус позивача означає, що для нього регулярною, постійною та суттєвою є діяльність, пов'язана із оптовою та роздрібною реалізацією електропобутових товарів.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі послуги як рекламні послуги, послуги по обслуговуванню компютерної інфраструктури, витрати по оренді приміщень, а також витрати на придбання побутової техніки у ПП «Андор», ТзОВ «Данвер Трейд груп», ТзОВ «Сигма-Б», ДП «Дельта-ЛВ» пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Витрати позивача на рекламні послуги спрямовані на забезпечення попиту на реалізовувану продукцію, а отже спрямовані на забезпечення отримання в майбутньому доходів від її реалізації, збільшення обсягів продажу товару позивача, утримання та завоювання ринкових позицій реалізовуваної позивачем продукції.

Послуги з обслуговування компютерної інфраструктури спрямовані на забезпечення життєдіяльності підприємства у процесі здійснення останнім господарської діяльності.

Витрати по оренді приміщень також безпосередньо спрямовані на забезпечення життєдіяльності підприємства у процесі здійснення останнім господарської діяльності, оскільки метою оренди таких є торгівля побутовою технікою та електронікою, зберігання товару, а також використання таких приміщень як офісних. Відсутність офісних приміщень, а також приміщень для реалізації та зберігання товару, на думку суду апеляційної інстанції, взагалі унеможливлює отримання доходу підприємством, основна діяльність якого полягає у здійсненні оптової та роздрібної торгівлі.

Крім того, факт понесення таких витрат належним чином документально підтверджений, про що свідчать матеріали справи.

Отже, вартість таких послуг може бути віднесена до складу валових витрат позивача відповідно до положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Судом першої інстанції вірно зазначено, що позивач та сторона по договорах оренди нежитлового приміщення вільні у визначенні ціни (вартості) оренди приміщень, оскільки такі визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін.

Твердження апелянта про економічну недоцільність здійснених позивачем витрат з огляду на збитковість підприємства в періоді, що перевірявся, суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки така обставина не свідчить про неможливість отримання доходу від здійснення такої діяльності в майбутньому, що є метою такої діяльності.

Разом з тим варто зазначити, що відповідно до довідки № 48 від 15 листопада 2011 року у ТзОВ «Актіон Україна» станом на 31 грудня 2009 року відсутня дебіторська заборгованість у взаєморозрахунках з СПД-ФО ОСОБА_1 (А. с. 116, том № 7).

2.Податкове повідомлення-рішення № 0000982302/0/13427 від 25 травня 2010 року.

Судом першої інстанції проаналізовано положення Закону України «Про податок на додану вартість» та зроблено вірний, на переконання суду апеляційної інстанції висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сформовано податковий кредит на підставі належно оформлених податкових та видаткових накладних, а тому, суму податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування позивачем сформовано правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.

Водночас, фактичною підставою для зменшення позивачу задекларованих до відшкодування сум ПДВ за період з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2009 року став висновок податкового органу, викладений в акті № 1084/23-2/32801209 від 07.05.2010 року, про те, що ТзОВ «Актіон Україна» не мало правових підстав відносити до податкового кредиту суми за податковими накладними, виданими ПП «Андор», ТзОВ «Данвер Трейд груп», ТзОВ «Сигма-Б», ДП «Дельта-ЛВ» які входили до «конвертаційного центру» та мали ознаки фіктивності.

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Однак обставини на які покликається апелянт, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Інші статті цього Закону, рівно ж як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Вимоги пункту 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість постачальниками товару з підстав ознак фіктивності не впливає на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податків до державного бюджету.

3.Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000232200/0/ від 25 травня 2010 року.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції Закону від 31.05.2007 року) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції Закону від 23.06.2009 року) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього ж Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

За змістом абзацу чотирнадцятого статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» імпорт - це купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Імпортна операція у розумінні статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачає здійснення суб'єктом господарювання імпорту.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що позивач імпортних операцій на умовах відстрочення поставки не здійснював та авансових платежів на користь постачальників-нерезидентів не перераховував.

ТзОВ «Актіон-Україна» здійснено проплати на користь нерезидентів, а саме фірми «BLUE MARE LLP» та фірми «STAR TECHNOLOGY ALLIANCE LIMITED», за договорами переведення боргу, що виключає підстави застосування до позивача відповідальності передбаченої ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки така настає за порушення резидентами строків прострочення неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, а в даному випадку оплата позивачем здійснена за умовами договорів про переведення боргу за вже поставлений товар.

Додатково варто наголосити, що згідно з контрактом № 031909-ІСТ/19 від 19 березня 2009 року, укладеним між фірмою Herto Line LLC, США (Продавець) та ПП «Інтерспецтехніка» (Покупець) платежі за поставлений продавцем товар здійснюються покупцем повністю не пізніше 90 днів з дня поставки з дня поставки товару.

Отже, згідно із умов даного контракту імпортна операція не здійснюються на умовах відстрочки постачання, тобто коли спочатку здійснено попередньо оплату іноземному контрагенту і тільки після цього очікується надходження від нього товару.

Аналізуючи зміст ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що даним Законом врегульовано не всі імпортні операції, а лише ті, які здійснюються на умовах відстрочки постачання.

Таким чином, вимоги ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не поширюються на імпортні операції коли оплата за імпортний товар здійснюється після його отримання від нерезидента, що має місце в даному випадку.

Окремо слід також зазначити про безпідставність тверджень апелянта стосовно нікчемності договорів укладених ТзОВ «Актіон Україна» з ПП «Андор», ТзОВ «Данвер Трейд груп», ТзОВ «Сигма-Б», ДП «Дельта-ЛВ».

Так, згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Враховуючи ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин недійсність якого встановлена законом, а незнаходження контрагента позивача за юридичною адресою, наявність чи відсутність матеріально-технічної бази не може бути причиною для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавством не встановлено таких підстав нікчемності правочину.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний звязок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, обєктивно і всебічно зясованих обставинах, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року в справі № 2а-8509/10/1370 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: А. М. Ліщинський

Р. М. Шавель

Ухвалу складено в повному обсязі 22 листопада 2011 року