Ухвала суду № 20873686, 21.11.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2011 р. Справа № 20566/10

Львівський апеляційний адміністративний суду в складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Сапіги В.П., Попка Я.С.,

з участю секретаря судового засіданняПатлевіч Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2009 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Вирівський карєр» до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання нечинним рішення,

ВСТАНОВИВ :

У жовтні 2008 року відкрите акціонерне товариство «Вирівський карєр» (далі ВАТ «Вирівський карєр») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати нечинним рішення Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області (далі Сарненська МДПІ) про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.09.2008 року № 0000592340/1 за порушення п.1 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон) в сумі 333363,33 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2009 року у справі № 2а-5038/08/1770 позов було задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач Сарненська МДПІ просить зазначену постанови суду першої інстанції скасувати і прийняти нову про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції в процесі судового розгляду неповністю з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, а саме п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п. 1.31 та п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Судом першої інстанції не враховано, що у разі продажу за готівкові кошти матеріальних цінностей, що були вилучені з активів (списані з балансу) та обліковуються в обліку як сировина і матеріали, паливо, запасні частини тощо, і які не є продукцією власного виробництва, суб'єкти господарської діяльності зобов'язані здійснювати розрахункові операції через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій, або здійснювати такі розрахункові операції у безготівковій формі через установи банків.

Представник апелянта у ході апеляційного розгляду вимоги, викладені у своїй апеляційній скарзі, підтримав повністю поясненнями, аналогічними до викладеного у самій скарзі, просить її задовольнити.

Представник ТОВ «Вирівський карєр», який є правонаступником ВАТ «Вирівський карєр» у судовому засіданні апеляційного суду вимоги апелянта заперечила, вважає законним оскаржуване судове рішення та просить залишити його без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи позов ВАТ «Вирівський карєр», суд першої інстанції виходив із того, що позивач у відповідності до статутних завдань проводить господарську діяльність з розробки родовищ корисних копалин, промислового виробництва та реалізації щебеню. Виходячи з діяльності позивача, яка здійснюється на постійній і регулярній основі, вона не відноситься до сфери торгівлі. Не підпадають під сферу торгівлі господарські операції по реалізації частин основних засобів, що були у вжитку, оскільки матеріальні цінності попередньо не придбавалися для продажу з метою отримання прибутку і позивач не здійснював операції з ними, як з товаром.

Виходячи з приписів п.12 ст. 9 Закону та здійснення позивачем разових операцій по продажу в місці, не призначеному для оптової чи роздрібної торгівлі, у позивача не виник обовязок по застосуванню реєстратора розрахункових операцій.

Окрім того, судом було враховано те, що фінансова санкція, передбачена статтею 17 Закону, є адміністративно-господарською санкцією і може бути накладена у межах строків, передбачених ст. 250 ГК України.

Встановлені у ході перевірки факти продажу позивачем основних засобів, що були у вжитку, мали місце у квітні-серпні 2007 року, а оспорюване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій було прийняте 23.09.2008 року, тобто за межами встановленого законом строку.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, викладеним у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.

Як свідчать матеріали справи, оспорюване рішення Сарненської МДПІ обґрунтоване тим, що у ході проведеної перевірки позивача, результати якої оформлено актом від 18.07.2008 року № 203/23/00290239, було встановлено приймання готівкових коштів у касу підприємства без касового апарата в сумі 66 672,72 грн. від покупців за продукцію невласного виробництва з оформленням операцій прибутковими касовими ордерами, що на думку контролюючого органу свідчить про порушення ВАТ «Вирівський карєр» п. 1 ст. 3 Закону внаслідок приймання готівкових коштів у касу підприємства без касового апарата в сумі 66 672,72 грн. від покупців за продукцію невласного виробництва з оформленням операцій прибутковими касовими ордерами.

У ході судового розгляду було безспірно встановлено, що позивач здійснив реалізацію за готівку окремих компонентів основних засобів, отриманих у результаті капітального ремонту і розібрання частин залізничної колії та будівлі. Матеріали, що утворилися при ремонті цих основних засобів, пропонувалися для продажу з метою часткової компенсації витрат підприємства і покупці самостійно вивозили вживані матеріали з місця розбирання основних фондів, а потім сплачували готівку в касі підприємства, що оформлялося прибутковими касовими ордерами, копії яких долучені до матеріалів справи. Таким чином, позивач відображав виручку від реалізації в бухгалтерському та податковому обліку, що відповідачем не заперечувалося.

При цьому апеляційний суд погоджується із думкою суду першої інстанції про те, що змістовий аналіз положень Закону свідчить про вимогу застосування реєстраторів розрахункових операцій при продажу товарів у сфері торгівлі.

Одночасно, на думку апеляційного суду, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що виходячи з приписів ст. 42 ГК України та постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року за № 108 затверджений «Порядок зайняття торговельною діяльністю і правила торгового обслуговування населення» торгівлею слід вважати здійснення господарської діяльності на систематичній і регулярній основі, яка полягає у купівлі товару з метою його продажу задля отримання прибутку. Тому, виходячи із статутних завдань позивача операції по реалізації частин основних засобів, що були у вжитку, не можна вважати торгівлею у розумінні вказаних вище правових норм.

Окрім того, судом першої інстанції було правильно враховано те, що оспорюване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, які за своєю природою є адміністративно-господарськими, було прийняте 23.09.2008 року, тобто за межами встановленого ст. 250 ГК України строку

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2009 року у справі № 2а-5038/08/1770 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Ухвала у повному обсязі складена 22 листопада 2011 року.

Головуючий суддяТ.В.Онишкевич

СуддіВ.П.Сапіга

Я.С.Попко