Ухвала суду № 20872893, 09.11.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2011 р. Справа № 58848/11/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Гуляка В.В., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Шаблій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.06.2011 року по справіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Стебницький калійний завод"до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської областіпро скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень відповідача від 10.06.2010 року №0000732301/0, від 17.08.2010 року № 0000732301/1, від 02.11.2010 року № 0000732301/2 від 13.01.2011 року № 0000732301/3, прийнятих за наслідками проведеної за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року перевірки, оформленої актом від 01.06.23010 року № 395/23-1/31981840.

Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що висновки відповідача про заниження валового доходу та податку на прибуток за 4-й квартал 2009 року, ґрунтуються виключно на припущеннях та спотворенні фактичних обставин справи, на необізнаності відповідача із технологічним процесом, методами виробництва, технологічними регламентами та технічними умовами виготовлення позивачем готової продукції, а, відтак, такі повністю суперечать фактичним даним обліку позивача і нормам законодавства України. Оскільки за наслідками адміністративного оскарження спірні податкові повідомлення-рішення скасовані не були, позивач змушений звернутись до суду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.06.2011 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області від 10.06.2010 року № 0000732301/0. В решті позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд прийшов до висновку, що оскільки прийняті за наслідками адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення від 17.08.2010 року №0000732301/1, від 02.11.2010 року №0000732301/2, від 13.01.2011 року №0000732301/3 є повторними, та були прийняті за результатами розгляду скарг позивача на підтвердження первинного податкового повідомлення - рішення від 10.06.2010 року №0000732301/0 відповідно до пункту 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 року № 253 (з наступними змінами та доповненнями) з метою визначення нових граничних строків для сплати податкового зобов'язання, тому, не є обов'язковими та не підлягають скасуванню.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи наступні факти.

ДПІ в Дрогобицькому районі Львівської області в квітні - червні 2010 року була проведена планова виїзна перевірка ТзОВ "Стебницький калійний завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2007 року до 31.12.2009 року, за результатами якої було складено акт від 01.06.2010 року №395/23-1/31981840.

У висновках вказаного акту зазначалось, що позивачем були порушені підпункти 4.1.6 статті 4 та 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого було зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування на 55675.00 грн. та занижено податок на прибуток за 2009 рік на суму 73849,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження відповідачем було прийнято податкові повідомлення - рішення від 10.06.2010 року №0000732301/0, від 17.08.2010 року №0000732301/1, від 02.11.2010 року №0000732301/2, від 13.01.2011 року №0000732301/3, відповідно до яких ні суми основного зобов'язання з податку на прибуток, ні суми штрафних (фінансових) санкцій змінено не було.

Зі змісту акту відповідача від 01.06.2010 року №395/23-1/31981840 вбачається наступне: В пункті 3.1.1 під назвою «Валові доходи», зазначено, що перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу встановлено його заниження за 4-й квартал 2009 року на загальну суму 351609 грн.

Такі твердження обґрунтовані посиланнями на те, що позивачем було занижено показник рядка 01.2 «приріст балансової вартості запасів» декларації про прибуток підприємства за 4-й квартал 2009 року на суму 159577 грн. внаслідок отримання за накладною від 30.12.2009 року від ТОВ «ТРС лтд» сировини (калій електроліт) в кількості 240 тонн по ціні 666,67 грн. на суму 160000,00 грн. без ПДВ, який був переданий як сировина у виробництво на готову продукцію -мінеральне добриво «Калімаг-30», але фактично не перероблявся в готову продукцію з-за відсутності інших компонентів для виробництва мінеральних добрив - муки доломітної, муки дерев'яної, каїніту, барвників та іншого. Там же зазначено, що перевіркою додатку КІЛ до декларації з податку на прибуток за 2009 рік встановлено, що затишок товарно-матеріальних цінностей на складах на кінець звітного періоду (01.01.2010 року) на рахунку бухгалтерського обліку 26 «Готова продукція» складав 160000 грн., а залишок готової продукції на складах мав значення із знаком мінус «-159577 грн.», що свідчить про те, що фактично вартість запасів у залишках готової продукції на складах позивача на кінець звітного періоду мала би становити 160000 грн., а тому відповідач вважав, що позивачем занижено приріст балансової вартості запасів, чим порушено пункт 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за яким платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді. Для виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, норми цього пункту застосовуються для податкового періоду, що дорівнює дванадцяти календарним місяцям, починаючи з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року. Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або ватові виграти такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів. З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті: ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої вартості однорідних запасів; вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю). Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів. У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється. Податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів, які використовуються з метою виробництва електроенергії за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, здійснюється за наслідками звітного (податкового) року, а решта запасів підлягає коригуванню в загальному порядку.

Крім того, відповідачем у пункті 3.1.1 акта стверджується, що позивач відвантажив ТОВ «ТFС лтд» за накладною від 01.12.2009 року № СК-0000001 готову продукцію - композиційне калійно-магнієве мінеральне добриво «Калімаг-30» - в кількості 136,78 тон по ціні 1666,67 грн. на суму 159576,67 грн. ПДВ 31915,33 грн., залишків якої на складах не було, а тому така готова продукція є «неоприбуткованим товаром» та надана безоплатно, а відтак вартість цієї продукції мала би бути включена позивачем до валового доходу за 4-й квартал 2009 року за вартістю визначеної за звичайними цінами із посиланням на підпункт 4.1.6 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за яким валовий доход включає, зокрема, вартість товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Статтею 3 Закону України «Про систему оподаткування» одним із принципів побудови системи оподаткування є принцип обов'язковості, сутність якого полягає у впровадженні норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства.

Пунктом 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації (ДПА) України від 10.08.2005 року № 327 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за №925/11205) із наступними змінами та доповненнями визначено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Пунктом 2.3.4 того ж Порядку є встановлено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, «приховування об'єкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення», «описка» тощо).

Позивачем було надано суду видаткову накладну від 01 грудня 2009 року №ТF-0000271 та податкову накладну від 01 грудня 2009 року №302 на суму 32000 грн. ПДВ, складені на виконання договору купівлі-продажу товару від 01 грудня 2009 року №ТF-0000002, за яким позивач купив у товариства з обмеженою відповідальністю «ТFС Grоuр» калій електроліт (суміш солей лужних металів (флюс) у вигляді шматків розміром не більше 1800 мм) у кількості 240 тон загальною вартістю 192000 грн.

Також позивач надав видаткову накладну від 18 грудня 2009 року №СК-00000002 та податкову накладну від 18 грудня 2009 року №14 на суму 31915,34 грн. ПДВ, складені на виконання договору постачання від 01.12.2009 року №СК-0000008, за яким позивач продав товариству з обмеженою відповідальністю ««ТFС Grоuр» готову продукцію - а саме композиційне калійно-магнієве добриво «Калімаг-30» у кількості 239,364 тони загальною вартістю 191492 грн., у тому числі 33195 грн. ПДВ, та акт-протокол погодження взаємних розрахунків від 31.12.2009 року на підтвердження таких розрахунків та взаємної заборгованості.

Крім того, позивач надав суду податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2009 рік, податкову декларацію з ПДВ за грудень 2009 року із додатками, реєстри отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2009 року, в яких відображені згадані вище податкові накладні.

За своїм змістом зазначені вище документи свідчать про фактичне надходження позивачу 01 грудня 2009 року сировини (калій електроліту) та продаж 18 грудня 2009 року виготовленої із цієї сировини готової продукції - композиційного калійно-магнієвого мінерального добрива «Калімаг-30», тоді як твердження відповідача про наявність інших документів та про неможливість виготовлення і продажу готової продукції не знайшли будь-якого документального підтвердження в ході судового процесу.

За частиною 5 статті 626 Цивільного кодексу України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору, а на відміну від такого, в пункті 1.23 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» наведено визначення терміну «безоплатно надані товари (роботи, послуги)» як товарів, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод: робіт та послуг, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товарів, переданих юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

За змістом пунктів 1.23 статті 1 та 4.1.6 статті 4 вищенаведених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід в разі безоплатного отримання товарів виникає у отримувача таких товарів, а не у надавача, тоді як відповідач в акті стверджував про те, що позивачем було безоплатно надано, а не отримано готову продукцію.

Крім того, такі твердження відповідача спростовуються тим, що позивачем була отримана сировина та відвантажена готова продукція за цивільно-правовими договорами, які передбачали передання матеріальних цінностей від одного суб'єкта господарювання іншому на компенсаційній основі, тобто за правовою суттю є виключно оплатними договорами, тоді як в акті відповідача відсутні будь-які докази наявності договорів про безоплатну передачу товарів.

Пунктом 1.20.1 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності-однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) і сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. Ідентичні товари (роботи, послуги) - це товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги) це товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

За пунктом 1.20.2 статті 1 того ж Закону України, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обгрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що викладені в акті перевірки висновки відповідача як органу державної податкової служби не є обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, відсутні правові підстави вважати правомірними податкові повідомлення-рішення, якими визначені податкові зобов'язання позивачу. Відтак, відсутні і підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст. 17 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Також, суд першої інстанції вірно зазначив, що позов підлягає задоволенню частково, оскільки прийняті за наслідками адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення від 17.08.2010 року №0000732301/1, від 02.11.2010 року №0000732301/2, від 13.01.2011 року №0000732301/3 є повторними, та були прийняті за результатами розгляду скарг позивача на підтвердження первинного податкового повідомлення - рішення від 10.06.2010 року №0000732301/0 відповідно до пункту 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 року №253 (з наступними змінами та доповненнями) з метою визначення нових граничних строків для сплати податкового зобов'язання, тому, не є обов'язковими та не підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ч. 3.ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.06.2011 року по справі№2а-1521/11/1370 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі 14.11.2011 року.

Головуючий:І.В. Глушко

Судді:В.В. Гуляк

В.В. Святецький