Ухвала суду № 20872777, 15.11.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2011 р. Справа № 366/11/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Онишкевича Т.В., Попка Я.С.

з участю секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.10.2010 року у справі за позовом Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області до Приватного підприємства "Весна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Санок" про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за нікчемним правочином,-

В С Т А Н О В И В :

11.02.2010 року Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція у Закарпатській області звернулася в суд з адміністративним позовом до ПП "Весна", ТОВ "Санок" про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за нікчемним правочином.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений 03.01.2008 року між ПП "Весна", ТОВ "Санок" договір суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угоди без мети настання реальних наслідків, а нікчемний правочин є недійсним в силу закону і не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю. Тому просить суд стягнути відповідно до ст. 208 ГК України з ПП "Весна" » в дохід державного бюджету 1806377,22 грн. та ТОВ "Санок" в дохід державного бюджету таку ж суму.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.10.2010 року відмовлено в задоволенні позову з тих підстав, що позивачем не дотримано строків звернення до суду для застосування до відповідачів адміністративної санкції у вигляді конфіскації вказаних коштів.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив позивач - Ужгородська МДПІ у Закарпатській області, яка просить скасувати дану постанову та винести нову про задоволення позовних вимог та при цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням позовних вимог.

Зокрема, зазначає, що в даному випадку наведена санкція не являється адміністративно-господарською, оскільки ч.4 ст.258 ЦК України передбачено, що позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що необхідно відмовити в задоволенні апеляційної скарги з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України від 4 грудня 1990 № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, які вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до ст. 207 ГК України встановлено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним, як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Згідно приписів ст. 208 ГК України правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України, підставою виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інша угода.

Зі змісту норм до ст. 193 ГК України вбачається що, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом ч. 1 ст. 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною.

Для застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Частиною 1 ст. 208 ГК передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає положенням ст. 41 Конституції України, згідно з якими конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки ст. 228 ЦК України для правочину, що порушує публічний порядок, передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватись під час розслідування кримінальної справи.Так на підставі постанови слідчого з особливо важливих справ слідчого управління податкової міліції державної податкової адміністрації України від 10.10.2008 року "Про призначення невиїзної документальної перевірки ПП «Весна» по кримінальній справі № 69-59, порушеній відносно директора приватного підприємства "Весна" ОСОБА_2 за ч. З ст. 212 та ч. 2 ст. 366 КК України, а також з врахуванням вимог п. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року №509-ХІІ та згідно наказу ДПА у Закарпатській області від 19.01.2009 року № 22 проведена невиїзна документальна перевірка ПП "Весна" з питань правильності дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 30.10.2007 року по 31.08.2008 року, про що складено акт перевірки від 18.02.2009 року №6/23-50/20459893.При цьому встановлено, що між ТОВ "Санок" та ПП "Весна" було укладено договір поставки № 117. Відповідно до вказаного договору поставки ТОВ "Санок" здійснило на користь ПП «Весна» поставку товару - преформи з полімеру поліетилентерефталату та кришки поліетиленові на загальну суму 247271311 грн., 451810269,45 грн. Згідно договору перехід права власності на товар відбувається в момент передання такого товару, або в момент підписання товарно-розпорядчих документів, накладних, актів приймання - передачі, в місці знаходження цього товару. Поставка преформ та кришок здійснювалася на умовах ЕХ\У. Дніпропетровськ, вул.. Г. Сталінграду, буд. 122 (або Дніпропетровськ, вул. Г. Сталінграду, 259). Реалізований товар згідно довіреностей отримав особисто директор ПП «Весна» ОСОБА_2 Розрахунок за товар проведений в безготівковій формі у березні 2008 року на загальну суму 1806377,22 грн. Після переходу права власності на товар до ПП "Весна" (підписання всіх передбачених договором поставки документів) товар зберігався у місці продажу, поки не був переданий ТОВ "Новотрейд".

З урахуванням узгоджених сторонами умов поставки товар, у сторін договору не було необхідності укладати договори з підприємством - перевізником на перевезення товару автомобільним чи залізничним транспортом.

Суд вірно вказав, що ПП «Весна» так само як і ТОВ "Санок" не здійснювали безпосередню відправку товару кінцевому споживачу залізничним транспортом, а лише придбавали та здійснювали продаж товару на складі виробника. Факт отримання товару та перехід права власності підтверджується довіреністю та видатковими накладними та оскільки ПП «Весна» не було одержувачем товару по залізничним накладним, то відповідно і не могло мати перевізних документів на цей товар.

Тому суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що поставка продукції мала місце і підтверджена первинними документами, такими як договір специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, довіреність та не може вважатися таким, що не був спрямований на настання реальних наслідків і при цьому позивач сам підтвердив поставку продукції товариству з обмеженою відповідальністю «Новотрейд».

На час розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем не доведено факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами щодо наявності протиправного умислу, який визначається обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Також не можна погодитись з твердженням апелянта, що до даних правовідносин необхідно застосовувати строк позовної давності, визначений ч.4 ст.258 ЦК України, поскільки санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 ГК України є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в дохід держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими та відповідають визначенню, закріпленому у ч. 1 ст. 238 ГК України.

Тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що дані санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, установлених ст. 250 ГК України і початком перебігу зазначених у наведеній статті строків є дата виконання правочину.

Угода, яку Ужгородська МДПІ у Закарпатській області вважає нікчемною, виконана сторонами в березні 2008 року, а звернувся позивач до суду з позовом про застосування санкцій 11.02.2010 року, тобто понад рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції в тому, що Ужгородською МДПІ у Закарпатській області не дотримано строків звернення до суду для застосування до відповідачів адміністративної санкції у вигляді конфіскації.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В звязку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та обєктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Закарпатський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.10.2010 року у справі№2а-410/10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Т.В.Онишкевич

Я.С.Попко

Повний текст виготовлено 18.11.2011р.