Ухвала суду № 20872353, 27.10.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2011 р. Справа № 65445/09 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форварт» до Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

ТОВ «Форварт» 07.05.2009 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області, в якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення №0002891500/0 від 17 квітня 2009 року, яким позивачу відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість у сумі 26218,00 гривень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2009 року позов задоволено. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області №0002891500/0 від 17 квітня 2009 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Красилівська МДПІ Хмельницької області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2009 року скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі вказує, що суд не взяв до уваги той факт, що ТОВ «Форварт» було порушено підпункт 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон про ПДВ) в якому зазначено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Так, в березні місяці 2009 року ТОВ «Форварт» подано декларацію від 20.03.2009 року № 3100 із заявленою сумою до відшкодування 26218 грн. до якої також додано реєстр отриманих та виданих податкових накладних, самі податкові накладні, бухгалтерські накладні, які не можуть підтверджувати суму податку фактично сплачену постачальникам товарів (робіт, послуг ТОВ «Форварт» у попередніх податкових періодах, із-за розбіжностей в датах та номерах документів .

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення , а ухвалу суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Згідно п. п. 1.5, 1.6 ст. 1 Закону про ПДВ звітний (податковий період) - період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету, а податковим зобов'язанням є загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому періоді), що визначена згідно з цим Законом.

П. п. 7.8.1, п. 7.8, ст. 7 цього Закону визначено, що податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках особливо визначених цим Законом, календарний квартал, з урахуванням певних обставин за цим же Законом.

Відповідно п. п. 4.1.1, 4.1.4, п. 4.1 ст 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників і податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених п. п. 4.2.2 п. 4.2, а також п. 4.3 цієї статті, та зобов'язаний протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця подати податкову декларацію за базовий податковий (звітний) період, у разі якщо базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю.

Згідно п. п. 7.7.4, п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Право на бюджетне відшкодування виникає у разі наявності різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

П. п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. п. 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований Красилівською районною адміністрацією Хмельницької області 19.05.2007 року і взятий на податковий облік 22.05.2007 року у відповідача за № 2046, індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість - 349717622103, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100045709 від 11.06.2007 року.

В березні місяці 2009 року ТОВ «Форварт» подано декларацію від 20.03.2009 року № 3100 із заявленою сумою до відшкодування 26218 грн. до якої також додано реєстр отриманих та виданих податкових накладних та інших документів.

Для перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку, на підставі якої було складено акт перевірки 17 квітня 2009 року № 330-15-34971767.

У висновку акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення п. «а» п. п. 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ, а саме: позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування заявленого в декларації податку на додану вартість за лютий 2009 року рядок 25.1 в сумі 26218 грн., так як згідно наданих документів не підтверджено факт оплати частини від'ємного значення попереднього звітного періоду (згідно наданих податкових накладних, відображених в реєстрі за січень 2009 року).

За вищевказаним висновком відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення від № 0002891500/0 від 17 квітня 2009 року, яким позивачу відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість у сумі 26218 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з чим погоджується судова колегія , виходив з наданих податкових накладних та встановленого факту перерахування коштів постачальникам товарів, які закуплялись позивачем,

З матеріалів справи слідує, що позивач мав господарські відносини, зокрема, з: ПП ОСОБА_1, ДП «Острозький лісгосп», ДП «Український інформаційно-кординаційний центр аналізу ринку лісо продукції», Корбутівське військове лісництво, ДП «Шепетівський лісгосп», ДП «Ярмолинецьке лісове господарство», ДП «Ізяславське лісове господарство», ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат»,Зарічанський військовий лісгосп.

Сплата позивачем за надану поставку товарів вищевказаним контрагентам підтверджується належно завіреними платіжними документами, оборотно - сальдовими документами, завіреними обслуговуючим банком , реєстром отриманих податкових накладних.

При цьому, судом першої інстанції вірно не взято до уваги заперечення представників відповідача про те, що Зарічанський військовий лісгосп 05.09.2008 року анульований як платник ПДВ, так як на дату виписки податкових накладних останній був платником ПДВ, що підтверджено копіями податкових накладних та копією свідоцтва платника.

Оскільки податкова накладна № 6 від 26.01.2009 року ДП «Івано- Франківський військовий ліспромкомбінат» була проплачена позивачем на рахунки Шепетівського військового лісгоспу, що є дочірнім підприємством Д П «Івано - Франківський військовий ліспромкомбінат», то за відсутністю заперечень зі сторони юридичної особи- ДП «Івано - Франківський військовий ліспромкомбінат», про оплату товарів на рахунки її дочірнього підприємства, судом підставно зараховано дана податкова накладна.

Отже, господарські операції позивача з контрагентами відбулися, поставка товару була здійснена, за які позивач проплатив поставщикам, тобто рух коштів відбувся, а відтак позивач має право на бюджетне відшкодування.

Згідно ст.71 КАС України відповідачем інших доказів, що були б підставою для відмови у бюджетному відшкодуванні не надано.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2009 року у справі №2а-4939/09 без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

В.В. Ніколін