Рішення № 20871713, 09.12.2011, Приморський районний суд м. Маріуполя

                                                                      Справа № 2-1959/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2011                                                                                 м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Шишиліна О.Г. при секретарі Матус Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, вказуючи на те що між Відкритим акціонерним товариством Банк "ТРАСТ", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Банк "ТРАСТ" (надалі - Позивач) та ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) 18 вересня 2008 року було укладено кредитний договір №R101.0005918 (надалі - Кредитний договір), згідно якого Відповідач отримав кредит в сумі 75000 гривень, зі сплатою відсоткової ставки за користування кредитом в розмірі 19,99% річних. Згідно Кредитного договору дата остаточного повернення кредиту - 18 вересня 2012 року. Кредит було отримано Відповідачем 18 вересня 2008 року, що підтверджується меморіальним ордером №8218. Відповідно до умов Кредитного договору Відповідач, який є позичальником зобов'язаний здійснювати сплату чергових платежів по погашенню кредиту в порядку і терміни, зазначені у Графіку повернення кредиту та сплати відсотків, однак за весь час дії Кредитного договору Відповідачем було внесено коштів в розмірі 16 243,71 гривень для погашення заборгованості по кредиту, які були направлені на: погашення нарахованих відсотків по кредиту в розмірі 11 860,37 гривень та погашення заборгованості (основної) по кредиту в розмірі 4 383,34 гривень. Відповідач виконував договір до червня 2009 року. Після перестав сплачувати внески по поверненню кредиту відповідно графіку. У зв’язку з чим створилася у відповідача прострочка по поверненню чергової частини кредиту. Посилається на ч. 1 підпункту 3.1.1. Кредитного договору, згідно якого Відповідач зобов'язується на вимогу Позивача достроково повернути кредит в повному обсязі та сплатити нараховані проценти за користування кредитом, нараховану неустойку та інші платежі та нарахування за цим Кредитним договором (при їх наявності). 21 вересня 2009 року було вручено Відповідачу вимогу про дострокове погашення кредиту та інших нарахувань за ним. Просить стягнути заборгованость з Відповідача в сумі 550 830,90 гривень. із них: 70 616,66 гривень - основна сума заборгованості по кредиту; 4 658,97 гривень - відсотки за фактичне користування кредитом; 475 555,27 гривень - сума пені за прострочення платежів, а також судові витрати.

Станом на дату подання даної позовної заяви Відповідачем не були виконані умови викладені у вимозі про дострокове повернення кредиту та інших нарахувань за ним. У зв'язку з невиконанням вимоги щодо дострокового погашення кредиту, на підставі ч.1 підпункту 3.1.1. Кредитного договору, Позивач набув права подати до суду позовну заяву про стягнення з Відповідача суми заборгованості та штрафні санкції за Кредитним договором. Даний Кредитний договір дійсний до повного його виконання сторонами, ніким неоспорений, підтверджує згоду сторін виконувати умови, які вони для себе передбачили, розрахунок заборгованості за Кредитним договором не містить непередбачених у ньому штрафних санкцій, відсотків та збитків. Просили стягнути з відповідача заборгованість в сумі 550 830,90 грн., сплачений судовий збір та витрати на ІТЗ.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, але надіслав до суду письмове клопотання про розгляд справи без його участі, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з’явилася, але надіслала до суду письмове клопотання про розгляд справи без її участі, посилаючись на те, що позовні вимоги визнає частково, визнає 70 616,66 грн. основної суми заборгованості по кредиту, 4 658,97 грн. - суму відсотків. Не визнає 475 555,27 гривень - суму пені за прострочення платежів, оскільки є такою, що в кілька разів перевищує розмір заборгованості. На сьогоднішній час вона знаходиться в відпустці по догляду за дитиною, не працює. Її чоловік у січні 2011 році звільнився з місця роботи у зв'язку з низькою заробітною платою. На даний час ніде не працює. Вони знаходяться на утриманні родичів. Власного житла не мають, мешкають у її сестри. Мають двох неповнолітніх дітей, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Вважає, що зазначені обставини мають істотне значення і можуть бути враховані судом при розгляді питання про зменшення і визначення суми пені за прострочення платежів по кредиту. Також зазначила, що позивачем нараховане суму пені за період з 19.08.2009 р. по 05.04.2011р. пропустивши строк на звернення до суду з приводу стягнення суми пені. Крім того, що заявлена позивачем сума пені не відповідає вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996р. № 543/96, оскільки розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вважає що заявлена позивачем сума пені є значно завищеною. Просила і задоволенні позову ПАТ Банк "Траст" до неї про стягнення заборгованості в частині стягнення суми пені в розмірі 475 555,27 грн. відмовити застосувавши позовну давність.

Суд дослідивши письмові матеріали справи, вважає позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно кредитного договору №R101.0005918 від 18.09.2008 року, Відповідач отримав кредит в сумі 75000 гривень, зі сплатою відсоткової ставки за користування кредитом в розмірі 19,99% річних. Дата остаточного повернення кредиту - 18 вересня 2012 року. (а.с. 8-12).

Надавши суму кредиту позивач виконав зобов’язання за кредитним договором, що підтверджується меморіальним ордером №8218 від 18.09.2008 року (а.с. 16) але Відповідач своїх зобов’язань за кредитним договором щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків за його користування не виконав, у зв’язку з чин утворилася заборгованість по кредиту станом на 05.04.2011 року в розмірі 550 830,90 гривень. із них: 70 616,66 гривень - основна сума заборгованості по кредиту; 4 658,97 гривень - відсотки за фактичне користування кредитом; 475 555,27 гривень - сума пені за прострочення платежів (а.с. 15).

Відповідно 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредити) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов’язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов‘язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов‘язання.

Таким чином, з умов укладеного між Позивачем та Відповідачем кредитного договору та зі змісту наведених правових норм вбачається, що вимоги Позивача заявлені у відповідності з чинним законодавством.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього кодексу, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.ст. 1049, 1050 зазначеної вище глави ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що Позивач свої обов’язки за договором виконав та надав відповідачу кредит у розмірі 75000 гривень, згідно меморіального ордеру №8218 від 18.09.2008 року.

Відповідач виконував договір до червня 2009 року. Після перестав сплачувати внески по поверненню кредиту відповідно графіку. У зв’язку з чим створилася у відповідача прострочка по поверненню чергової частини кредиту.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно умов ч. 1 підпункту 3.1.1. Кредитного договору, Позивач набуває право вимагати, в тому числі і в судовому порядку, від Відповідача дострокового повернення кредиту, а Відповідач зобов'язується на вимогу Позивача достроково повернути кредит в повному обсязі та сплатити нараховані проценти за користування кредитом, нараховану неустойку та інші платежі та нарахування за цим Кредитним договором (при їх наявності), що підлягають сплаті Відповідачем на користь Позивача, у випадках затримання сплати частини кредиту та/або процентів за його користування, щонайменше на один календарний місяць; іншого істотного порушення умов Кредитного договору та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Судом встановлено, що Відповідач в порушення умов договору затримав сплату частини кредиту та процентів за його користування, про що не заперечує відповідач.

За таких підстав, коли встановлено, що з вини Відповідача зобов’язання перед Позивачем не виконано, Відповідач в односторонньому порядку відмовився виконувати взяті на себе зобов‘язання щодо погашення кредиту та відсотків, суд приходить до висновку, що Позивач набув право вимагати, в тому числі і в судовому порядку, від Відповідача дострокового повернення кредиту в повному обсязі та сплату нарахованих процентів за користування кредитом, нараховану неустойку та інші платежі та нарахування за цим Кредитним договором.

21 вересня 2009 року Позивачем було вручено Відповідачу вимогу про дострокове погашення кредиту та інших нарахувань за ним.

Відповідно ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору проценти за користування Кредитом нараховуються на залишок заборгованості щомісячно за фактичний строк користування Кредитом виходячи з фактичної кількості календарних днів у році.

У судовому засіданні встановлено, що згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, з яким відповідач погодився, останній за користування Кредитом повинен сплатити відсотки за фактичне користування кредитом в розмірі 4 658,97 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.550 ЦК України визначено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.4.1. кредитного договору у разі не виконання або несвоєчасного виконання зобов’язання в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісії згідно умов Договору, позичальник зобов’язаний сплатити Кредитору пеню в розмірі 5% від суми простроченої суми за кожен день прострочення, відповідно до розрахунку позивача дорівнює 475 555,27 гривень.

Відповідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення

Як встановлено судом, відповідач у своїх письмових поясненнях, стосовно стягнення суми пені, звертає увагу суду на положення ст. 551 ЦК України, та просить суд врахувати при винесенні рішення обставини, які мають істотне значення, а саме, що на сьогоднішній день вона знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, і ще мають одного неповнолітню дитину, чоловік ні де не працює, у зв’язку з чим знаходяться на утриманні родичів.

Так, судом встановлено, що згідно з копією свідоцтва про народження Серія І-НО №332955 від 22.06.2010 року, виданого Приморським відділом РАЦС м. Маріуполя, відповідач ОСОБА_1 вказана як мати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.73), у зв’язку з чим, згідно довідки УПСЗН Приморського району Маріупольської міської ради, перебуває на обліку з 01.04.2010 року по 12.06.2013 року та отримує допомогу по догляду за дитину до досягнення нею 3-річного віку (а.с.74, 97).

Згідно з копією свідоцтва про народження Серія І-НО №394499 від 09.09.2004 року, виданого відділом РАЦС Приморського районного управління юстиції м. Маріуполя Донецької області, відповідач ОСОБА_1 вказана як мати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.72).

Таким чином, суд, з урахуванням наданих відповідачем обставин, а саме те, що відповідач знаходиться у важкому матеріальному стані, не мав наміру ухилятися від сплати платежів, а також те, що розмір неустойки значно перевищує розмір основної заборгованості, вважає за можливе зменшити розмір пені з 475 555,27 гривень до 10 000 гривень.

Відповідач наполягає на застосуванні позовної давності до вимог про стягнення з неї суми пені та застосування ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»згідно якого, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вважає, що зазначені обставини мають істотне значення для зменшення пені.

Відповідно до ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»суб’єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а. також фізичні особи –суб’єкта підприємницької діяльності.

Таким чином суд вважає, що посилання відповідача на ст. 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»не можуть бути враховані, оскільки відповідач не є суб’єктом зазначених правовідносин.

Що стосується посилання відповідача на пропущення позивачем строку позовної давності то Відповідно до ч.2 ст. 258 ЦПК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Посилання відповідача на пропуск позивачем позовної давності щодо вимог про стягнення пені не можуть бути враховані, оскільки пеня нарахована за останній рік, а саме за період з 05.04.2010 року по 05.04.2011 року, а позивач звернувся до суду 13.04.2011 року, що підтверджується штампом на конверті (а.с.25), тобто в строк передбачений ст. 258 ЦПК України.

Задовольняючи позов, суд на підставі ст. 88 ЦПК України, стягує з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1700 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень.

На підставі вище викладеного, та керуючись ст.ст. 88, 213, 214, 215, 224 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 543, 551,554, 610, 611, 625, 1054 ЦК України суд –

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Банк«ТРАСТ»задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ»(р/р 37394001002 в ПАТ Банк «ТРАСТ», МФО 380474, код ЄДПРОУ 35371070, м. Київ, вул. Струтинського, 8) заборгованість по кредиту в сумі 70 616 (сімдесят тисяч шістсот шістнадцять) гривень 66 копійок, відсотки за фактичне користування кредитом в розмірі 4 658 (чотири тисячі шістсот п’ятдесят вісім) гривень 97 копійок, суму пені за прострочення платежів в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень, сплачений судовий збір в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі через Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області протягом десяти днів, з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.                    

Суддя:                                                                                          Шишилін О. Г.