Ухвала суду № 20870175, 31.10.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2011 р. <Текст >Справа № 29521/09 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Пліша М.А.,

Гуляка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатович Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Ланквітцер-Україна» на постанову Львівського окружного адміністратив-ного суду від 04 березня 2011 року в адміністративній справі № 2а-7154/10/1370 за позо-вами дочірнього підприємства «Ланквітцер-Україна» до Львівської митниці про визнання нечинними податкових повідомлень форми «Р» за №№ 48, 49 від 24 червня 2010 року,-

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2010 року дочірнє підприємство «Ланквітцер-Україна» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із зазначеними позовами до Львівської митниці, в якому просило визнати протиправними і нечинними податкове повідомлення форми «Р» за № 48 від 24.06.2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання ДП «Ланквітцер-Україна» за платежем: ввізне мито у сумі 13208,94 грн., в тому числі 8805,96 грн. за основним та 4402,98 грн. штрафних санкцій та податкове повідомлення форми «Р» за № 49 від 24.06.2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання ДП «Ланквітцер-Україна» за платежем: податок на додану вартість 58573,12 грн., в тому числі 39048,75 грн. за основним платежем та 19524,37 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що позапланова виїзна перевірка, на підставі якої були винесені оскаржувані податкові повідомлення, була проведена з порушенням вимог чинного законодавства.

Декларант несе юридичну відповідальність за недостовірність відомостей, зазначених у вантажних митних деклараціях (далі ВМД) з моменту їх прийняття і до їх оформлення митним органом. Після оформлення ВМД відповідальність за достовірність даних, внесених до ВМД, несе посадова особа митного органу, яка провела митний огляд та оформлення товару. Після оформлення Львівською митницею ВМД за період з 01.01.2007 р. по 01.01.2010 р., перевірених митним органом, у ДП «Ланквітцер-Україна» виникли податкові зобовязання, у тому числі й щодо сплати ввізного мита, які останнім були виконані вчасно та у повному обсязі.

Митна вартість товарів, на підставі якої ДП «Ланквітцер-Україна» проведено донарахування ввізного мита, визначена митним органом станом на 08 та 09 червня 2010 року; при цьому мито підлягає сплаті до завершення оформлення ВМД.

Зобовязання щодо сплати ввізного мита у сумі 8805,96 грн. виникли у ДП «Ланк-вітцер-Україна» в червні 2010 року на підставі прийнятих митним органом рішень від 08.06.2010 року та 09.06.2010 року про визначення митної вартості, а оскаржуване подат-кове повідомлення форми «Р» № 48 складене Львівською митницею 24.06.2010 року.

За таких обставин оскаржуваним податковим повідомленням протиправно визначено зобовязання щодо сплати штрафної санкції у розмірі 4402,98 грн.

Оскаржуване податкове зобовязання є протиправним, оскільки прийняте на підставі акту перевірки від 12.05.2010 року, додатками до якого не можуть бути рішення про визначення митної вартості товарів від 08.06.2010 року та 09.06.2010 року, які оформлені значно пізніше.

Окрім того, при проведенні перевірки митним органом перевірялися тільки вантажні митні декларації і не перевірялися податкові декларації, при тому, що вони є двома зовсім різними документами. Оскільки податкова декларація подається до податкового органу, то саме податковий, а не митний орган наділений повноваженнями на проведення документальної перевірки на підставі абзацу «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ (далі Закон № 2181-ІІІ).

Враховуючи наведене, Львівська митниця не мала правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення форми «Р» за № 49 від 24.06.2010 року.

Оскільки митна вартість товарів визначена митним органом самостійно 08 та 09 червня 2010 року і 24 червня 2010 року ним же було прийняте вищезазначене податкове повідомлення, то у Львівської митниці відсутні правові підстави для нарахування штрафних санкцій у розмірі 50 % від суми недоплати.

Також було порушено строки складання та направлення митним органом податкових повідомлень платнику податків ДП «Ланквітцер-Україна».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеною постановою, її оскаржив позивач ДП «Ланквітцер-Україна», який вважає, що постанова суду першої інстанції є незаконною, необгрунтованою і такою, що постановлена з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають обставинам справи. Крім того, при розгляді справи судом першої інстанції було порушено вимоги матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про повне задоволення позовних вимог ДП «Ланквітцер-Україна».

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що судом не зясовано, що відповідач не мав права на проведення перевірки позивача, а акт перевірки не є належним докумен-том. Позивачем не було допущено порушення вимог ст. 267 Митного кодексу України, ос-кільки до митної вартості товарів ним було правомірно додано лише витрати на доставку товарів до місця ввезення товарів на митну територію України. Натомість митний орган за результатами перевірки неправомірно завищив митну вартість товарів шляхом включення до неї транспортних витрат по їхній доставці від п/п Рава-Руська до м.Львова.

Крім того, апелянт покликається на обставини і аргументи, якими були обгрунтовані його позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговорив-ши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга є безпідставна і не підлягає до задоволення з наступних мірку-вань.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що в період з 16 лютого по 12 травня 2010 року Львівською митницею була проведена позапланова виїзна документальна перевірка стану дотримання ДП «Ланквітцер-Україна» законодавства України з питань митної справи за період з 01.01.07 р. по 01.01.10 р. За результатами вказаної перевірки було складено акт за № 013/10/209000000/31290674 від 12.05.2010 р., яким встановлено порушення підприємством вимог ст. 267 Митного Кодексу України, Митного тарифу України, затвердженого Законом України від 05.04.2001 р. № 2371-ІІІ «Про Митний тариф України», та п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., а саме заниження транспортних витрат і відповідного заниження митної вартості товарів.

Відповідно до встановлених порушень та на підставі вказаного акта відповідачем 24 червня 2010 року винесено податкове повідомлення форми «Р» за № 48, яким встановлено суму податкового зобовязання (донараховано ввізне мито) у розмірі 13208,94 грн., у тому числі: 8805,96 грн. за основним платежем та 4402,98 грн. за штрафними санкціями на підставі абз. «б» пп. 4.2.2 ст. 4 Закону України № 2181-ІІІ; та податкове повідомлення форми «Р» за № 49, яким встановлено суму податкового зобовязання (донараховано податок на додану вартість) у розмірі 58573,12 грн., у тому числі: 39048,75 грн. за основним платежем, 19524,37 грн. за штрафними санкціями на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, п. 4.3 ст. 4 та ст. 6 Закону України № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Як зазначено в акті перевірки за № 013/10/209000000/31290674 від 12.05.2010 р., при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості товарів перевірено досто-вірність задекларованих витрат на транспортування товарів ДП «Ланквітцер-Україна». В ході даної перевірки були виявлені митні оформлення, в яких для підтвердження задекла-рованих транспортних витрат, понесених польськими перевізниками при перевезенні для ДП «Ланквітцер-Україна» товарів не надавалися документи, що підтверджують витрати на транспортування по території України.

Вказаними перевізниками при митному оформленні надавалися довідки або калькуляції із зазначенням витрат на доставку тільки від м.Берлін до кордону України та не було надано документів, що підтверджують достовірність витрат із доставки в частині розбивки витрат на доставку до митного кордону України та по території України. В окремих актах виконаних робіт, рахунках-фактурах, отриманих у ДП «Ланквітцер-Україна», зазначалася тільки загальна сума виконання без виділення витрат за межами митного кордону України та по митній території України. Сума витрат з доставки товару по території України документально не була підтверджена. Тому за результатами перевірки здійснено розрахунок витрат на транспортування, визначена митна вартість включена до митної вартості задекларованих товарів за відповідними вантажними митними деклараціями, що зазначені в акті перевірки. В ході проведених податковим органом розрахунків встановлено, що вартість перевезення за 1 км від м.Берлін до кордону України менша від вартості перевезення за 1 км по території України приблизно в 10 разів (т. 1 а.с. 30 33).

Зазначені обставини також підтверджені дослідженими в судовому засіданні первинними документами (т. 2 а.с. 21 54).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв правомірно, відповідно до своїх повноважень, при тому, що позивачем допущено заниження транспортних витрат і відповідного заниження митної вартості товарів, що підтверджується матеріалами справи.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.

Порядок декларування митної вартості товарів при їх ввезенні в Україну регулюєть-ся статтями 259 273 Митного кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження» від 20 грудня 2006 року № 1766 (далі Порядок декларування № 1766).

Відповідно до частин першої та другої статті 258 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на обєктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобовязаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 267 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

До митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.

Згідно з пунктом 8 Порядку декларування № 1766 для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобовязаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також: або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; або довідку підпри-ємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортно-го документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства; або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з викорис-танням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

З огляду на те, що позивачем були надані митному органу документи (довідки) про надання транспортних послуг до кордону України, в ході перевірки надавалися документи про загальну вартість транспортних послуг від м.Берлін до м.Львова (акти виконаних робіт, рахунки-фактури, платіжні доручення), а при цьому не були надані відповідні документи, які б підтверджували транспортні витрати на доставку товару по території України, ці суми не були виділені, тому підлягали включенню до митної вартості задекларованих товарів.

Пунктом 5 частини 1 статті 41 Митного кодексу України визначено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України.

Частиною 1 статті 69 Митного кодексу України передбачено, що незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що має місце порушення законодавства України.

Як слідує із матеріалів справи, такі підстави були викладені у листі Департаменту аналітичної роботи, управління ризиками та аудиту Держмитслужби України від 29.01.10 р. № 18/1-11/190-ЕП.

Порядком здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 339 від 09.04.2008 р. передбаче-но право контролюючих органів проводити перевірки. Цей Порядок установлює процеду-ру здійснення митними органами контролю за правильністю визначення митної вартості товарів не лише під час проведення, а й після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України, а також донарахування обовязкових платежів (п. 1).

Згідно з частиною першою статті 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосу-ванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закін-чення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вар-тості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обовязкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-ІІІ (чинного на час винесення оскаржуваних повідомлень) контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

За правилами підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 цього ж Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону № 2181-ІІІ митні органи віднесені до контролюючих органів стосовно справляння окремих видів податків, зборів (обовязкових платежів). До них належать: акцизний збір та податок на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обовязок щодо їх стягнення або контролю покладається на податкові органи); ввізне та вивізне мито; інші податки і збори (обов'язкові платежі), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

З викладеного вбачається, що Львівська митниця є контролюючим органом, повно-важним проводити документальні перевірки щодо дотримання митного законодавства, та у випадку виявлення заниження сум податкових зобовязань вправі їх донарахувати із застосуванням штрафних санкцій.

З огляду на те, що за результатами перевірки встановлені порушення вимог митного та податкового законодавства, а саме заниження транспортних витрат і відповідно заниження митної вартості товарів, що мало наслідком недоплату ввізного мита та податку на додану вартість, митним органом правильно донараховано суми податку на додану вартість, ввізного мита та обґрунтовано застосовано штрафні санкції.

Крім того, в ході розгляду не знайшли свого підтвердження твердження позивача щодо порушень, допущених митним органом в ході проведення перевірки, складання акту та прийняття оскаржуваних рішень.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання про безпідставність позовних вимог ДП «Ланквітцер-Україна» та правомірність відмови у задоволенні таких вимог судом першої інстанції. Зазначений висновок суду ґрунтується на повно і всебічно встановлених обставинах справи, які підтверджені належним чином перевіреними у судових засіданнях доказами.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Ланквітцер-Україна» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2011 року в адміністративній справі № 2а-7154/10/1370, без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й. Коваль

Судді М.А.Пліш

В.В.Гуляк

Ухвала в повному обсязі складена 04 листопада 2011 року.