Ухвала суду № 20868984, 08.11.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2011 р. Справа № 29689/10/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Онишкевича т. В., Попка Я.С.

з участю секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_3 на постанову Господарського суду Закарпатської області від 25.06.2010 року у справі за позовом приватного підприємця ОСОБА_3 до Ужгородської міжрайонної державна податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

08.05.2003 року ПП ОСОБА_3 звернувся в суд з адміністративним позовом до Ужгородської МДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.03.2003 року: №140/26-0-2137302214/1511, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 87881,85 грн., у т.ч. 68936 грн. основного платежу та 17335,15 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №138/26-0-2137302214/1512, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 850 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №139/26-0-2137302214/1513, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з прибуткового податку з громадян у сумі 40725,36 грн.; №137/26-0-2137302214/1514, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з прибуткового податку з громадян у сумі 170 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем невірно визначено суми податкових зобов'язань і на підставі них прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки відповідачем не враховано витрати, здійснені ним за угодами між суб'єктами підприємницької діяльності та є документально підтвердженні, що призвело до відповідного донарахування сум податкових зобов'язань по податку на додану вартість та податку на прибуток, а також зменшення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість, які є безпідставні.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 25.06.2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено з тих підстав, що доводи позивача не спростовують висновків податкового органу.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив ПП ОСОБА_3, який просить скасувати дану постанову та направити справу на новий розгляд.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

ПП ОСОБА_3 зареєстрований платником податку на додану вартість у ДПІ в Ужгородському районі 22.10.1997 року, що вказує на те, що є платником прибуткового податку з громадян.

Працівниками ДПІ у м. Ужгороді проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з третього кварталу 1999 року по другий квартал 2002 року. Результати перевірки оформлені актом №36/Д/2676-09 від 26.09.2002 року до якого внесено зміни актом №37/Д/26-0 від 07.10.2002 року та актом №003/Д/26-0/2137302214 від 20.02.2003 року.

За результатами акта перевірки за №003/Д/26-0/2137302214 від 20.02.2003 року ПП Кременчук донараховано податкове зобов'язання на загальну суму 117818,36 грн., у т.ч. 77093 грн. податку на додану вартість та 40725,36 грн. прибуткового податку з громадян; зменшено бюджетне відшкодування по податку на додану вартість на 8470 грн.; встановлено неподання декларацій - по податку на додану вартість з ІІ-го кв. 2001 року - ІІ-й кв. 2002 року та про доходи одержані від підприємницької діяльності за 2001 рік.

На підставі акту перевірки ДПІ в Ужгородському районі 11.03.21003 року винесено податкові повідомлення-рішення: №140/26-0-2137302214/1511, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 87881,85 грн., у т.ч. 68936 грн. основного платежу та 17335,15 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №138/26-0-2137302214/1512, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 850 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №139/26-0-2137302214/1513, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з прибуткового податку з громадян у сумі 40725,36 грн.; №137/26-0-2137302214/1514, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з прибуткового податку з громадян у сумі 170 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновок податкового органу про донарахування сум податкового зобов'язання по податку на додану вартість та податку на прибуток, зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування зроблений на підставі первинних банківських документів, накладних на реалізацію та придбання товарів, податкових накладних, книги обліку придбання та продажу товарів (робіт, послуг), книги обліку доходів і витрат. Перевіркою встановлено, що з квітня 2001 року книга обліку придбання товарів (робіт, послуг) не зареєстрована та не скріплена печаткою ДПІ в Ужгородському районі.

При перевірці нарахування позивачем податкового зобов'язання по податку на додану вартість за III квартал 1999 року - II квартал 2002 року встановлено невідповідність податкових зобов'язань, наведених в деклараціях з податку на додану вартість даним первинних документів та встановлено наступне: позивачем в деклараціях, поданих за ІІІ квартал 1999 року - І квартал 2001 року неправильно визначено та вказано суму податкового зобов'язання, зокрема, не включено до податкових зобов'язань суми податку на додану вартість по отриманих авансах від покупців, тобто по першій події, в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання; позивачем за період II квартал 2001 року - II квартал 2002 року декларації до ДПІ в Ужгородському районі не подавалися; за період III квартал 1999 року - II квартал 2002 року позивачем внаслідок встановлених порушень занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 112365 грн.

При перевірці нарахування позивачем сум податкового кредиту по податку на додану вартість за період III квартал 1999 року - II квартал 2002 року, перевіркою встановлено наступне. Протягом 2001-2002 p.p. позивач отримав пиломатеріали від TOB „Каракурт" на загальну суму 15275 грн., в т.ч. ПДВ 2545,83 грн. Вказана сума ПДВ включена позивачем до податкового кредиту, однак перевіркою встановлено, що вказана сума є не підтвердженою. ТОВ Даракурт" та ПП „Торнадо" в державному реєстрі не значаться, їх коди №23973882 та №30216538 зазначено не вірно. У зв'язку з чим, ПП ОСОБА_3 у II кварталі 2001 року зменшено податковий кредит на суму 500 грн. у II кварталі 2001 року - на суму 1413,33 грн. та у II кварталі 2002 року - на суму 632,5 грн.

Також ПП ОСОБА_3 включено до податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 3637 грн. по накладних оформленим неналежним чином, а саме, вказані у наступних податкових накладних індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва (платника податку) - продавець не відповідають дійсності - №123 від 29.08.1999р. на загальну суму 10680 грн., в т.ч. ПДВ - 1780 грн. (TOB „Сінта", м. Миколаїв); №137 від 01.10.1999 року на загальну суму 5200 грн., в т.ч. ПДВ - 866,67 грн. (TOB „Сінта", м. Миколаїв); №137 від 29.10.1999 року на загальну суму 2940 грн., в т.ч. ПДВ 490 грн. (TOB „Сінта", м. Миколаїв); №138 від 06.11.1999 року на загальну суму 3000 грн., в т.ч. ПДВ - 500 грн. (TOB „Сінта", м. Миколаїв). Згідно листа ДПІ в м. Миколаїв від 09.09.02 №9710/7/26-404/255 ТзОВ „Сінта" (код 24791420) рахується на обліку в ДПІ м. Миколаїв з 20.10.1997р. Має ознаки фіктивності. За юридичною адресою не знаходиться. З моменту реєстрації по теперішній час не звітує.

В порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року позивач включив до податкового кредиту ПДВ без відповідних податкових накладних на загальну суму 14931 грн..

Податковий кредит за період, коли звітність по податку на додану вартість до ДПІ в Ужгородському районі позивачем не подавалася, тобто за II квартал 2001 року - І квартал 2002 року визначений перевіркою на основі податкових накладних, додатково представлених позивачем і складає 46568 грн.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджуються доводи відповідача щодо безпідставності включення позивачем до податкового кредиту сум податку за податковими накладними, виписаними особами, які за наслідками зустрічних перевірок не є платниками податку на додану вартість.

Постановою Ужгородського міськрайоного суду в Закарпатській області від 15.09.2008 року у справі №9ам-9/08 кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3 за ст. 212 ч. 2 КК України закрито на підставі ст. 1 п. „ж"» ст.6 Закону України „Про амністію" від 19.04.2007 року щодо ухилення обвинуваченого від сплати податку на додану вартість на загальну суму 77093 грн.

Зважаючи на наведене, суд першої інстанції обгрунтовано відхилив доводи позивача щодо безпідставності нарахування відповідачем сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування.

Також перевіркою встановлено, що ПП ОСОБА_3 з ІІ-го кварталу 2001 року не веде книгу обліку доходів і витрат та неподає до ДПІ в Ужгородському районі декларація про доходи, одержані від підприємницької діяльності за 2001 рік. Перевіркою також було встановлено, що дані занесені до поданих декларацій заносилися підприємцем шляхом вибору певної кількості операцій із загальної кількості всіх операцій без залишення відміток у тому чи іншому вигляді, які саме операції включено до декларації. Тому, розподіл операцій з метою визначення розміру валових доходів та валових витрат здійснювався на підставі представлених для перевірки первинних документів із одночасним співставленням з даним наявного податкового обліку.

Тому суд обґрунтовано вказав, що податковим органом правомірно донараховано ПП ОСОБА_3 прибутковий податок в сумі 36983,4 грн.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та довів правомірність прийнятих рішень.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В звязку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та обєктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Господарський суд Закарпатської області правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Закарпатської області від 25.06.2010 року у справі№2а-7-5-14/314 без змін.

Ухвала набирає законної з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Т.В.Онишкевич

Я.С.Попко

Повний текст виготовлено 11.11.2011р.