Ухвала суду № 20868130, 14.12.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-3445/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" грудня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддів

при секретарі

за участю:

представників позивача

представника відповідачаБорисюк Л.П.,

Бистрик Г.М., Ісаєнко Ю.А.

Світному Г.Г.

Карпенка В.К., Діденко Т.В.

Філіппової О.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Прилуцької обєднаної державної податкової інспекції в Чернігівській області та Прокуратури Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Прилуцький завод «Білкозин»до Прилуцької обєднаної державної податкової інспекції в Чернігівській області про визнання нечинним податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2010 року ПАТ «Прилуцький завод «Білкозин»звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Прилуцької ОДПІ та з урахуванням уточнених позовних вимог просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 16.06.2010 № 0000532300/1/1113.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року позов задоволено.

Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 16.06.2010 № 0000532300/1/1113.

Відповідач та Прокуратура Чернігівської області, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернулися з апеляційними скаргами, в яких зазначають, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просять скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 07.04.2010 по 16.04.2010 службовими особами Прилуцької ОДПІ Чернігівської області було проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Прилуцький завод «Білкозин»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2009 року.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством було завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 131415,00 грн..

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт від 21.04.2010 року № 390/23-00418604, на підставі якого заступником начальника Прилуцької ОДПІ Чернігівської області було винесено податкові повідомлення-рішення від 06.05.2010 № 00004122300/0/803 про визначення ПАТ «Прилуцький завод «Білкозин» суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 131415,00 грн. та від 06.05.2010 № 0000422300/0/804 про заниження суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 66999,00 грн.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач розпочав процедуру їх адміністративного оскарження.

За результатами розгляду первинної скарги позивача від 17.05.2010, Прилуцькою ОДПІ Чернігівської області було винесено рішення за вих. № 627/106/25-010 від 15.06.2010, яким скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 06.05.2010 № 00004122300/0/803 та від 06.05.2010 № 0000422300/0/804 без змін

У звязку з цим, Прилуцькою ОДПІ Чернігівської області були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000532300/1/1113 та № 0000422300/1/1114 від 16 червня 2010 року, які дублюють попередньо прийняті нею податкові повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням відповідача від 16.06.2010 № 0000532300/1/1113, яке на його думку є протиправним та таким, що суперечить вимогам діючого законодавства.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Із системного аналізу пункту 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»випливає, що поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів.

Тобто, з метою оподаткування фактом поставки товарів визнається як операція, в результаті якої за умовами договору між постачальником та покупцем передача товару вже відбулася (у покупця виникло право власності на товар), так і операція, в результаті якої виникнення права власності на товар ще має відбутися при виконанні певних умов договору, тобто оплати товару чи отримання товару покупцем.

Таким чином, визначення дати виникнення податкових зобов'язань при здійсненні операцій з продажу товарів не залежить від дати переходу права власності на товар, що поставляється, а вжите в пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР поняття відвантаження товарів слід розуміти не як визначення факту виникнення права власності на товар, а як визначення початку процесу фізичного переміщення товару від місця його постійного знаходження (зберігання) у постачальника.

В свою чергу, податковий кредит звітного періоду у відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції Закону України від 30.11.2006 № 398-V), визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абз.1 п. 7.4.5 цієї ж норми Закону (у редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-IV), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З наведених положень Закону вбачається, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми ПДВ, яка фактично сплачується у будь-якому попередньому податковому періоді. Зокрема, це узгоджується з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у п. 1.8. Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

В свою чергу, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3 ГК України) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможлива без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

-неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

-відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

-облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

-здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Зазначені обставини відповідачем не були доведені ні в судовому засіданні першої інстанції ні в даному судовому засіданні.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні субєктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України).

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 21 березня 2008 року між ВАТ «Прилуцький завод «Білкозин»та ПП «СРЗ-Нерпа»було укладено договір № 1/08/238 на постачання гомілкового спилку великої рогатої худоби (із змінами та доповненнями), відповідно до якого ВАТ «Прилуцький завод «Білкозин»придбало у ПП «СРЗ-Нерпа»спилок голинний (куски та частини спилка голинного непридатного для виробництва шкіри). Поставку товару було здійснено у липні 2009 року, який транспортувався до міста Прилуки залізничним транспортом. Постачальником ПП «СРЗ-Нерпа»було складено податкові накладні №№ 31, 32 від 06.07.09, № 33, 34 від 09.07.09, № 35 від 21.07.09, № 36 від 27.07.09, № 37 від 30.07.09 та розрахунки коригування №№ 29/12, 30/12, 31/11, 32/11, 33/11, 34/11, 35/11, 36/18, 37/18, 39/19, 40/20 та № 38/20, які були отримані підприємством 31.07.2009.

При цьому, факт оплати позивачем товару підтверджується наявністю банківських документів, серед яких є: платіжне доручення № 5712 від 17.11.09 р. на суму 400004,10 грн., у тому числі ПДВ 66 667,35 грн., платіжне доручення № 5682 від 11.11.09 на суму 200 003,28 грн., у тому числі ПДВ 33 333,88 грн., платіжне доручення № 5660 від 05.11.09 на суму 50 000,88 грн., у тому числі ПДВ 8 333,48 грн., платіжне доручення № 5653 від 02.11.09 на суму 50 000,88 грн., у тому числі ПДВ 83 33,35 грн..

Таким чином, ВАТ «Прилуцький завод «Білкозин»використовував право на включення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених при придбанні сировини з дотриманням вимог діючого законодавства та правомірно заявив до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за грудень 2009 року суму ПДВ в розмірі 329931,00 грн.

Виходячи з норм діючого законодавства, колегія суддів зазначає, що у випадку, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналізуючи обставини даної справи разом з наявними в ній доказами, колегія суддів зауважує, що при винесені спірного податкового-повідомлення рішення, Прилуцька обєднана державна податкова інспекція діяла без урахування усіх обставин, що мають значення для справи що відповідно дає підстави для визнання нечинним спірного податкового повідомлення-рішення відповідача від 16.06.2010 № 0000532300/1/1113.

За таких обставин, вимоги даного позову колегія суддів знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Таким чином, апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Прилуцької обєднаної державної податкової інспекції в Чернігівській області та Прокуратури Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

суддя

суддя Л.П. Борисюк

Г.М. Бистрик

Ю.А. Ісаєнко Повний текст ухвали складено та підписано 19.12.2011