Ухвала суду № 20865874, 22.12.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2519/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" грудня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в у Миронівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2011 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»до Державної податкової інспекції в у Миронівському районі Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 04.05.2011р. № 0000172353.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, просить скасувати судове рішення та постановити нове про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, Державною податковою інспекцією у Миронівському районі Київської області було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків приватним підприємством «Алюр - 2009»за серпень 2010 року, за результатами якої складено акт 183/23-011/00951770 від 14.05.2011р.

В акті перевірки відповідачем встановлено, що ВАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» в порушення пункту 1.7, пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.2.1, підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5, пункту 7.4, підпункту 7.7.1, пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, а також частини 1 статті 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 ЦК України), завищено суму податкового кредиту за серпень 2010 року в сумі 20603,17 грн., в результаті чого підприємством було завищено суму бюджетного відшкодування за серпень 2010 року в сумі 20603,17 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.05.2011р. № 0000172353 про зменшення бюджетного відшкодування в розмірі 20603,17 грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Миронівському районі Київської області повідомлення-рішення від 04.05.2011р. № 0000172353 незаконним, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення, виходив з того, що укладені позивачем договори з ПП «Алюр-2009»відповідають характеру господарської діяльності позивача, а надані на їх виконання роботи (послуги), товарно-матеріальні цінності позивачем були використані саме в господарській діяльності, зокрема з метою отримання прибутку, що підтверджується відповідними первинними документами. У звязку з цим, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність посилання відповідача на нікчемність правочинів, оскільки податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від ПП «Албр-2009», яке на момент їх видачі було зареєстровано у встановленому податковим законодавством порядку як платник податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскаржуваним податковими повідомленнями-рішеннями встановлено порушення позивачем пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Відповідно до п. 2 Порядку «Про затвердження форми податкової накладеної та порядку заповнення»від 30.05.1997 року № 165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з п. 6 Порядку, податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця відповідно до вимог пункту 7.3 статті 7 Закону, які підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), скріплюється печаткою такого платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Колегія суддів звертає увагу, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності. В даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Судом першої інстанції встановлено, що між відкритим акціонерним товариством «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»та приватним підприємством «Алюр 2009»укладено ряд угод, згідно яких позивач придбав у приватного підприємства «Алюр 2009»пшеницю. Транспортування придбаного товару проводилось ПП «Алюр 2009» за його рахунок.

Судом встановлено, що субєкт господарювання ПП «Алюр 2009» поставив ВАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» продукцію на загальну суму 123568,00 грн., (в тому числі податок на додану вартість в розмірі 20603,17 грн.) та виписав податкові накладні на загальну суму 123568,00 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 20603,17 грн.

В рахунок оплати отриманого товару ВАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» перерахував на користь ПП «Алюр 2009» грошові кошти в розмірі 123568,00 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 20603,17 грн., що підтверджується банківськими виписками та виписками з системи «Клієнт-Банк», копії яких містяться в матеріалах справи.

На підставі зазначених первинних документів позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Виконання зазначених договорів підтверджується первинними бухгалтерськими документами: банківськими виписками, товарно-транспортними накладними, видатковими та податковими накладними.

Судом першої інстанції встановлено, що в період, який перевірявся контролюючим органом, ВАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»займалось, зокрема, виробництво продуктів борошномельно-крупяної промисловості.

Використання в господарській діяльності придбаного товару позивачем підтверджується наступними документами: витягом з книги кількісно-якісного обліку хлібопродуктів, накладною на відпуск зерна в переробку № 495 від 15.08.2010р.; копіями вимог накладних від 15.08.2010р. № МЗ-0014705, від 15.08.2010р. № МЗ-0014706, від 15.08.2010р. № МЗ-0014710.

Враховуючи те, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів та одержанням робіт (послуг) від ПП «Алюр 2009» , що підтверджені податковими накладними за господарськими угодами, жодних доказів на підтвердження фіктивності яких суду надано не було, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що сформований позивачем податковий кредит відповідає вимогам ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Посилання апелянта на ту обставину, що відсутність надмірної сплати податку на додану вартість по ланцюгу постачання, а саме контрагентами ПП «Алюр 2009» є підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення не приймається колегією суддів до уваги, оскільки бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку, та встановлення реальності здійснення господарських операцій, а несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, а відповідальною за сплату податку на додану вартість до бюджету є особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду належних доказів, які б підтверджували законність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються так, як є помилковими.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в у Миронівському районі Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України

Головуючий суддя

Судді