Ухвала суду № 20865854, 22.12.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 07/5412а Головуючий у 1-й інстанції: Дорошенко М.В.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" грудня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Монастирищенському районі Черкаської області на постанову Господарського суду Черкаської області від 16 лютого 2007 року у справі за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Машинно-тракторна станція «Поляна»до Державної податкової інспекції у Монастирищенському районі Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Державної податкової інспекції у Монастирищенському районі Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.09.2006:

№ 0000222301/2 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 315889,00 грн., в тому числі 148959 грн. основного платежу та 83708 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№ 0000232301/2 про визначення податкового зобовязання зі штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в сумі 4796 грн.;

№ 0000242301/2 про визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 23817,00 грн., в тому числі 7939,00 грн. основного платежу та 15878,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№ 0000032800/0 про визначення податкового зобовязання зі штрафних (фінансових) санкцій в сумі 172933 грн. з податку на прибуток.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 16.02.2007 позов задоволено частково.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.05.2007 року постанову суду першої інстанції скасовано та відмовлено у задоволенні позову повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.05.2007 року скасовано, а справу направлено до Київського апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело неправильного вирішення справи.

В засідання учасники процесу не зявилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

У березні, квітні 2006р. Христинівською міжрайонною державною податковою інспекцією була проведена планова, виїзна, документальна перевірка позивача з питання дотримання ним вимог податкового та валютного законодавства за період діяльності з 01.07.2004р. по 31.12.2005р., за результатами якої складено акт від 20.04.2006р. №54/23-009/31100589, в якому були встановлені наступні порушення:

- пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 та пп. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону №334/94-ВР, яке полягало в тому, що позивач не нарахував і не включив до валового доходу третього кварталу 2005р. -1180 грн. і четвертого кварталу 2005р. - 49452грн. процентів, які підлягають нарахуванню на суму неповернутої позивачем на час перевірки поворотної фінансової допомоги у вигляді сплачених за позивача товариством з обмеженою відповідальністю „Дім шпалер" комерційному банку „Приватбанк" і акціонерному поштово-пенсійному банку „Аваль" на підставі договорів про відступлення права вимоги та товариством з обмеженою відповідальністю „Декор Версаль" комерційному банку „Приватбанк" на підставі договору поруки сум коштів у рахунок виконання позивачем перед цими банками зобовязань за кредитними угодами;

- пп. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону №334/94-ВР позивач не нарахував і не включив до валового доходу третього кварталу 2004р. - 63759грн. 44 коп. і четвертого кварталу 2004р. - 72301грн. 52коп. процентів, які підлягали нарахуванню на суму неповернутої позивачем на кінець цих звітних періодів поворотної фінансової допомоги, отриманої позивачем від юридичних осіб-платників податку на прибуток;

- п. 4.1 ст.4 Закону №334/94-ВР позивач занизив валовий дохід за четвертий квартал 2004р. на 575200грн., у тому числі на 85400грн. за рахунок безпідставного (не підтвердженого документально) зменшення валового доходу попередніх звітних періодів на 489800грн. за рахунок не включення до валового доходу відповідної суми доходів, одержаних позивачем у четвертому кварталі 2004р. згідно з наданими для перевірки первинними документами;

- в порушення вимог п. 4.1 ст.4 Закону №334/94-ВР позивач безпідставно відніс до валового доходу 1260005 грн. не підтверджених первинними документами доходів, у тому числі 676900грн. за третій квартал 2004р., 180805грн. за перший квартал 2005р., 34595грн. за другий квартал 2005р., 282460грн. за третій квартал 2005р. і 85245грн. за четвертий квартал 2005р.;

- в порушення вимог пп. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону №334/94-ВР в редакції Закону України від 24.12.2002р. №349-ІУ позивач збільшив валові витрати другого кварталу 2005р. на 1037713грн. 86коп. - суму заборгованості СВК „Тікич" перед позивачем, визнану ухвалою господарського суду Черкаської області від 25.09.2003р. у справі №08/1129 суму, у тому числі на 1036198грн. 86коп. - суму заборгованості присуджену до стягнення на користь позивача за рішенням господарського суду Черкаської області від 21.11.2002р. та на 1515грн. - суму судових витрат, які не були включені позивачем до валового доходу;

- в порушення вимог пп. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону №334/94-ВР в редакції Закону України від 24.12.2002р. №349-ІУ позивач збільшив валові витрати третього кварталу 2005р. на 768734грн. 98коп. - суму заборгованості СТОВ „Колос" перед позивачем, визнану ухвалою господарського суду Черкаської області від 28.02.2005р. у справі №14/2718, право на яку позивач отримав від ТОВ „Агролюкс" на підставі договору про відступлення права вимоги від 18.12.2003р., укладеного в порядку взаємозаліку заборгованості;

- в порушення вимог пп. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону №334/94-ВР в редакції Закону України від 24.12.2002р. №349-ІУ позивач збільшив валові витрати третього кварталу 2005р. на 210660грн. 44коп. - суму заборгованості СТОВ „Хлібороб" перед позивачем, визнану ухвалою господарського суду Черкаської області від 23.12.2004р. у справі №01/2786, у тому числі на 161377грн. 61коп. - суму заборгованості присуджену до стягнення на користь позивача за рішенням господарського суду Черкаської області від 16.12.2002р., на 19682грн. 83коп. - суму заборгованості, право на яку позивач отримав від ВАТ „Райагрохім" на підставі договору про відступлення права вимоги від 20.08.2003р. №106, укладеного в порядку взаємозаліку заборгованості та на 29600грн. - суму неоплаченої поворотної фінансової допомоги, яка не була включена позивачем до валового доходу;

- в порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР позивач включив до складу валових витрат 36000грн. відсотків за користування кредитами банків, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами;

- в порушення вимог пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВР позивач не включив до валових витрат четвертого кварталу 2004р. - 256900грн. і третього кварталу 2005р. - 300000грн. витрат на збирання буряків і зернових

- в порушення вимог пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону №334/94-ВР позивач не включив до валових витрат четвертого кварталу 2004р. 69374 грн. витрат на сплату відсотків за користування кредитами банків;

- в порушення вимог пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР) позивач включив до податкового кредиту листопада 2004р. 9592грн. податку на додану вартість, не підтвердженого податковою накладною;

- в порушення вимог п. 3.4 ст. З Закону України від 22.05.2003р. №889-ІУ „Про податок з доходів фізичних осіб" позивач в грудні 2004р. і листопаді 2005р. при виплаті доходів громадянам в натуральній формі не застосував для нарахування податку з доходів фізичних осіб коефіцієнт 1,14, внаслідок чого недоутримав з виплачених доходів і не сплатив до бюджету 14030грн. названого податку, у тому числі 6915грн. 67коп. за 2004р. і 7114грн. 86коп. за 2005р.

Наведені порушення вимог податкового законодавства за висновками перевірки призвели до:

заниження позивачем податку на прибуток за 2005р. на 234181грн., у тому числі на 134600грн. за другий квартал 2005р., на 99529грн. за третій квартал 2005р., на 52грн. за четвертий квартал 2005р.;

завищення податку на прибуток за третій квартал 2004р. на 2000грн. і за перший квартал 2005р. на 11700грн.;

заниження чистої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2004р. на 9592грн;

заниження податку з доходів фізичних осіб за 2004р. на 6915грн. 67коп. і за 2005р. на 7114грн. 86коп.

На підставі акта перевірки від 20.04.2006р. №54/23-009/31100589 Христинівська міжрайонна державна податкова інспекція склала і надіслала відповідачу податкові повідомлення-рішення від 04.05.2006р. №0000232301/45, №0000222301/46 і №0000242301/47.

За податковим повідомленням-рішенням від 04.05.2006р. №0000232301/45 Христинівська міжрайонна державна податкова інспекція, посилаючись на пп. „а" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 20.12.2000р. №2181-111 „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181-111), визначила позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 14388грн., у тому числі 9592грн. основного платежу і 4796грн. штрафу, передбаченого пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-111.

За податковим повідомленням-рішенням від 04.05.2006р. №0000222301/46 Христинівська міжрайонна державна податкова інспекція, посилаючись на пп. „а" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону №2181-111, визначила позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 315889грн., у тому числі 232181грн. основного платежу і 33708грн. штрафу, передбаченого пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-111.

За результатами апеляційного оскарження скарги відповідача були залишені без задоволення та призначено виїзну позапланову документальну перевірку, що була проведена в період з 15 по 23 серпня 2006р. за період діяльності з 01.07.2004р. по 31.12.2005р. За результатами цієї позапланової перевірки був складений акт від 23.08.2006р. №12/23-009/31100589, яким встановлено такі порушення податкового законодавства:

- пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 та пп. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону №334/94-ВР позивач не нарахував і не включив до валового доходу третього кварталу 2005р. -1180 грн. і четвертого кварталу 2005р. - 49452грн. процентів, які підлягали нарахуванню на суму неповернутої позивачем на час перевірки поворотної фінансової допомоги у вигляді сплачених за позивача товариством з обмеженою відповідальністю „Дім шпалер" комерційному банку „Приватбанк" і акціонерному поштово-пенсійному банку „Аваль" на підставі договорів про відступлення права вимоги та товариством з обмеженою відповідальністю „Декор Версаль" комерційному банку „Приватбанк" на підставі договору поруки сум коштів у рахунок виконання позивачем перед цими банками зобовязань за відповідними кредитними угодами;

- пп. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону №334/94-ВР позивач не нарахував і не включив до валового доходу третього кварталу 2004р. - 63759грн. 44коп. і четвертого кварталу 2004р. - 72301грн. 52коп. процентів, які підлягали нарахуванню на суму неповернутої позивачем на кінець цих звітних періодів поворотної фінансової допомоги, отриманої позивачем від юридичних осіб-платників податку на прибуток;

- п. 4.1 ст.4 Закону №334/94-ВР позивач занизив валовий дохід за четвертий квартал 2004р. на 496212грн., у тому числі на 85400грн. за рахунок безпідставного (не підтвердженого документально) зменшення валового доходу попередніх звітних періодів і на 4410812грн. за рахунок не включення до валового доходу відповідної суми доходів, одержаних позивачем у четвертому кварталі 2004р. згідно з наданими для перевірки первинними документами;

- в порушення вимог п. 4.1 ст.4 Закону №334/94-ВР позивач безпідставно відніс до валового доходу 1197165грн. не підтверджених первинними документами доходів, у тому числі 676900грн. за третій квартал 2004р., 4664грн. за перший квартал 2005р. і 515601грн. за третій квартал 2005р.;

- відповідач занизив „Інші валові доходи" на суму 233368грн., у тому числі за перший квартал 2005р. на 26854грн., за третій квартал 2005р. на 206514грн., та завищив „Інші валові доходи" на суму 399182грн., у тому числі за другий квартал 2005р. на 373556грн. і за четвертий квартал 2005р. на 26626грн.;

- в порушення вимог пп. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону №334/94-ВР в редакції Закону України від 24.12.2002р. №349-ІУ позивач збільшив валові витрати другого кварталу 2005р. на 1037713грн. 86коп. - суму заборгованості СВК „Тікич" перед позивачем, визнану ухвалою господарського суду Черкаської області від 25.09.2003р. у справі №08/1129 суму, у тому числі на 1036198грн. 86коп. - суму заборгованості присуджену до стягнення на користь позивача за рішенням господарського суду Черкаської області від 21.11.2002р. та на 1515грн. - суму судових витрат, які не були включені позивачем до валового доходу;

- в порушення вимог пп. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону №334/94-ВР в редакції Закону України від 24.12.2002р. №349-ІУ позивач збільшив валові витрати третього кварталу 2005р. на 768734грн. 98коп. - суму заборгованості СТОВ „Колос" перед позивачем, визнану ухвалою господарського суду Черкаської області від 28.02.2005р. у справі №14/2718, право на яку позивач отримав від TOB „Агролюкс" на підставі договору про відступлення права вимоги від 18.12.2003р., укладеного в порядку взаємозаліку заборгованості;

- в порушення вимог пп. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону №334/94-ВР в редакції Закону України від 24.12.2002р. №349-ІУ позивач збільшив валові витрати третього кварталу 2005р. на 210660грн. 44коп. - суму заборгованості СТОВ „Хлібороб" перед позивачем, визнану ухвалою господарського суду Черкаської області від 23.12.2004р. у справі №01/2786, у тому числі на 161377грн. 61коп. - суму заборгованості присуджену до стягнення на користь позивача за рішенням господарського суду Черкаської області від 16.12.2002р., на 19682грн. 83коп. - суму заборгованості, право на яку позивач отримав від ВАТ „Райагрохім" на підставі договору про відступлення права вимоги від 20.08.2003р. №106, укладеного в порядку взаємозаліку заборгованості та на 29600грн. - суму неоплаченої поворотної фінансової допомоги, яка не була включена позивачем до валового доходу;

- в порушення вимог пп. 5.2.1 п.5.2 та пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону №334/94-ВР позивач не включив до валових витрат третього кварталу 2004р. - 186278грн., четвертого кварталу 2004р. -333585грн., другого кварталу 2005р. - 1019728грн., третього кварталу 2005р. - 185025грн. і четвертого кварталу 2005р. - 1052939грн.;

- в порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР позивач включив до складу валових витрат першого кварталу 2005р. - 2077514грн., третього кварталу 2005р. 7773грн. та четвертого кварталу 2005р. - 36000грн. витрат, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами;

- в порушення вимог пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону №334/94-ВР позивач не включив до валових витрат четвертого кварталу 2004р. - 69374грн. витрат на сплату відсотків за користування кредитами банків та 2000грн. касових витрат, другого кварталу 2005р. - 52114грн. касових витрат;

- позивач не включив до валових витрат повернуті фізичним особам суми поворотної фінансової допомоги і тим самим занизив валові витрати за третій квартал 2004р. на 25940грн. 98коп., за четвертий квартал 2004р. на 60813грн. 02коп. і за перший квартал 2005р. на 126191грн. 31коп.;

- в порушення вимог пп. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону №334/94-ВР позивач не включив до валових витрат нараховану і виплачену ним плату за оренду паїв за четвертий квартал 2005р. у сумі 427976грн;

- в порушення вимог пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР) позивач включив до податкового кредиту листопада 2004р. 9592грн. податку на додану вартість, не підтвердженого податковою накладною;

- в порушення вимог пп. 4.1 ст.4 Закону №168/97-ВР позивач двічі включив до податкового зобов'язання відповідно за травень та червень 2005р. одну й ту ж суму податку на додану вартість 17000грн., отриману у складі попередньої оплати від TOB „Декор-Версаль";

- в порушення вимог п. 3.4 ст. 3 Закону України від 22.05.2003р. №889-ІУ „Про податок з доходів фізичних осіб" позивач в грудні 2004р. при виплаті доходів громадянам в натуральній формі не застосував для нарахування податку з доходів фізичних осіб коефіцієнт 1,14, внаслідок чого недоутримав з виплачених доходів і не сплатив до бюджету 6915грн. 67коп. названого податку;

- в листопаді 2005р. позивач при виплаті доходів громадянам в натуральній формі застосував для нарахування податку з доходів фізичних осіб коефіцієнт 1,149425, проте суму нарахованого за рахунок застосування цього коефіцієнту податку у розмірі 7871грн. 97коп. не утримав з виплачених громадянам доходів, а сплатив до бюджету за рахунок власного прибутку і тим самим надав фізичнім особам на цю суму додаткові блага, з яких в порушення вимог пп. „е" пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 22.05.2003р. №889-ІУ „Про податок з доходів фізичних осіб" не нарахував і не сплатив до бюджету 1023грн. 36 коп. податку з доходів фізичних осіб.

Вказані вище порушення вимог податкового законодавства за висновками позапланової перевірки призвели до:

заниження податку на прибуток за перший квартал 2005р. на 389724грн., за третій квартал 2005р. на 123558грн.;

завищення податку на прибуток за друге півріччя 2004р. на 2000грн., за третій квартал 2004р. на 2000грн., за другий квартал 2005р. на 9050грн. і за четвертий квартал 2005р. на 355272грн.;

заниження чистої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2004р. на 9592грн.;

заниження суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2005р. на 17000грн.;

заниження податку з доходів фізичних осіб за 2004р. на 6915грн. 67коп. і за 2005р. на 1023грн. 36коп.

31 серпня 2006р. державна податкова адміністрація в Черкаській області за результатами розгляду скарги позивача від 27.06.2006р. №104 прийняла рішення №12192/25-010, яким частково задовольнила скаргу позивача і скасувала податкові повідомлення-рішення Христинівської міжрайонної державної податкової інспекції:

від 19.06.2006р. №0000222301/1 (від 04.05.2006р. №0000222301/46) в частині визначеного податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 83222грн. основного платежу;

від 19.06.2006р. №0000232301/1 (від 04.05.2006р. №0000232301/45) в частині визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 9592грн. основного платежу;

від 19.06.2006р. №0000242301/1 (від 04.05.2006р. №0000242301/47) в частині визначеного податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 18274грн., у тому числі 6091грн. основного платежу і 12183грн. штрафу.

Крім того, рішенням від 31.08.2006р. №12192/25-010 державна податкова адміністрація в Черкаській області збільшила позивачу суму штрафу, передбаченого пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-111, на 172933грн.

У задоволенні решти заявлених позивачем у скарзі вимог державна податкова адміністрація в Черкаській області відмовила.

Державна податкова адміністрація в Черкаській області, приймаючи за результатами розгляду повторної скарги позивача рішення від 31.08.2006р. №12192/25-010 і визначаючи при цьому позивачу суми податкового зобов'язання за основним платежем і за штрафними (фінансовими) санкціями, зокрема з податку на прибуток, враховувала як ті правопорушення, які були встановлені плановою перевіркою і за якими розглядалася первинна скарга позивача, так і нові правопорушення, які були встановлені позаплановою перевіркою, що не відповідає принципам адміністративного оскарження рішень контролюючих органів, передбачених п. 5.2 ст. 5, п. 6.5 та 6.6 ст. 6 Закону №2181-111, відповідно до яких контролюючий орган вищого рівня при розгляді повторної скарги платника податків має право зменшити, або збільшити суму податкового зобов'язання платника податку, визначену контролюючим органом нижчого рівня, виходячи з тих же самих правопорушень, які були підставою для донарахування податкового зобов'язання і відповідно предметом розгляду за первинною скаргою платника податків.

Відповідач, як правонаступник Христинівської міжрайонної державної податкової інспекції, склав і надіслав позивачу 08.09.2006р. спірні податкові повідомлення-рішення від 08.09.2006р.:

№0000222301/2, за яким позивачу відповідно до пп. „б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону №2181-111 було визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 232667грн., у тому числі 148959 за основним платежем і 83708грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0000232301/2, за яким позивачу відповідно до пп. „б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону №2181-111 було визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 4796грн.;

№0000242301/2, за яким позивачу відповідно до пп. „а" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону №2181-111 було визначене податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 23817грн., у тому числі 7939грн. за основним платежем і 15878грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0000032800/0, за яким позивачу відповідно до пп. „б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону №2181-111 було визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 172933грн.

Скарга позивача, подана на вказані рішення, була залишена без розгляду.

Вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення незаконними, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Суд першої інстанції задовольнив адміністративний позов частково: скасував повністю податкові повідомлення-рішення ДПІ у Монастирищенському районі від 08.09.2006 № 0000232301/2 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 315889,00 грн., в тому числі 148959 грн. основного платежу та 83708 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та № 0000032800/0 про визначення податкового зобовязання зі штрафних (фінансових) санкцій в сумі 172933грн. з податку на прибуток. Податкове повідомлення-рішення від 08.09.2006 №0000242301/2 про визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб скасовано в частині визначення податкового зобовязання в сумі 3070,08 грн., у тому числі 1023,36 грн. основного платежу та 2046,72 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено, що вказані відповідачем у спірних податкових повідомленнях-рішеннях від 08.09.2006р. №0000232301/2 і №0000222301/2 суми податкових зобов'язань цифрами: 4796грн. з податку на додану вартість і 232667грн. з податку на прибуток не відповідають сумам цих же податкових зобовязань, вказаних прописом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що формальна невідповідність не може бути визнана підставою для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Крім того, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що полягає в тому, що позиція податкового органу про віднесення сплачених товариством з обмеженою відповідальністю «Дім шпалер»комерційному банку «Приватбанк»і акціонерному поштово-пенсійному банку «Аваль»на підставі договорів про відступлення права вимоги та сплачених товариством з обмеженою відповідальністю «Декор Версаль»комерційному банку «Приватбанк»на підставі договору поруки суми коштів до поворотної фінансової допомоги та нарахування податковим органом на такі кошти суми процентів і включення останніх до складу валових доходів позивача не відповідає вимогам пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Сплачені за позивача товариством з обмеженою відповідальністю «Дім шпалер»та товариством з обмеженою відповідальністю «Декор Версаль»банкам суми коштів у рахунок виконання позивачем перед банками зобовязань за відповідними кредитними угодами не є поворотною фінансовою допомогою у розумінні п. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки не є сумами коштів, переданими платнику податку (позивачеві) у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції щодо встановлення порушення позивачем вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у включенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість у листопаді 2004 року у сумі 9592 грн. за відсутності податкової накладної.

Згідно з п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 9592 грн. листопаді 2004 року за відсутності податкової накладної є порушенням з боку підприємства п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо визначення правомірності висновку суду першої інстанції в частині про збільшення податковим органом валових доходів позивача за 2005 рік на 30501грн. - суму оприбуткованих по бухгалтерському обліку залишків товарно-матеріальних цінностей, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу положень ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»колегія суддів звертає увагу, що підстави для включення залишків товарно-матеріальних цінностей, які не були реалізовані підприємством, до складу валових витрат, відсутні

Виходячи з аналізу положень ч. 2 ст. 71 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правомірність свого рішення про віднесення до валових витрат залишків товарно-матеріальних цінностей в цій частині відповідачем не доведено, внаслідок чого приходить до висновку, що правові підставі для застосування санкцій за вказане контролюючим органом порушення відсутні. Таким чином, рішення відповідача в цій частині не відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню.

Аналізуючи висновок суду першої інстанції про відповідність спірних податкових повідомлень-рішень № 0000232301/2 про визначення податкового зобовязання зі штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в сумі 4796 грн. та № 0000032800/0 про визначення податкового зобовязання зі штрафних (фінансових) санкцій в сумі 172933 грн. з податку на прибуток п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, колегія суддів виходить з наступного.

Визначення податковим органом штрафних санкцій за відсутності самостійно донарахованої податковою інспекцією суми податкового зобовязання з основного платежу, суперечить вимогам п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (чинного на час виникнення спірних відносин).

Зі змісту п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 цього Закону вбачається, що обовязок щодо сплати штрафу у платника податків виникає виключно за умови самостійного донарахування контролюючим органом суми податкового зобов'язання за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, тобто у разі самостійного донарахування податковим органом податкових зобовязань, коли дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; При цьому розмір штрафу, який платник податків зобов'язаний сплатити (десять відсотків), законодавцем ставиться в залежність від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але такий розмір не може перевищувати п'ятдесяти відсотків суми недоплати сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з актами перевірок від 20.04.2006р. №54/23-009/31100589, від 23.08.2006р. №12/23-009/31100589 та рішенням державної податкової адміністрації в Черкаській області від 31.08.2006р. №12192/25-010 застосовані до позивача за спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 08.09.2006р. №0000222301/2, №0000232301/2, №0000032800/0 суми штрафних (фінансових) санкцій розраховувалися виходячи з встановлених пп. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону №2181-111 розмірів від суми недоплати позивача відповідного податкового зобов'язання за відповідний звітний період. При цьому, при визначенні позивачу суми основного платежу податкового зобов'язання враховувалися суми завищення позивачем відповідного податкового зобов'язання за інші звітні періоди. Це у свою чергу і призвело до того, що за спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 08.09.2006р. №0000232301/2, №0000032800/0 взагалі не було визначене податкове зобов'язання за основним платежем, а за спірним податковим повідомленням-рішенням від 08.09.2006р. №0000222301/2 - сума податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями становить більше ніж 50 відсотків від суми податкового зобов'язання за основним платежем, що є порушенням вимог пп. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону №2181-111.

Стосовно зменшення відповідачем валових витрат підприємства в результаті врегулювання сумнівної (безнадійної заборгованості) по ТОВ «Тікич», СТОВ «Колос»та СТОВ «Хлібороб», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що зменшення податковим органом в даному випадку валових витрат позивача є безпідставним з огляду на таке.

Колегія суддів зазначає, що позивач мав право на включення до складу валових витрат після 01.01.2003р. - дня набрання чинності Законом України від 24.12.2002р. №349-ІУ вказаних в актах перевірок сум сумнівної заборгованості перед ним, яка стала такою до 01.01.2003р. по СВК „Тікич", СТОВ „Колос" і СТОВ „Хлібороб", за винятком 1515грн. судових витрат у другому кварталі 2005р. по СВК „Тікич" та 29600грн. поворотної фінансової допомоги у третьому кварталі 2005р. по СТОВ „Хлібороб", які (суми) не буди включені позивачем до складу валових доходів у момент їх виникнення в силу положень ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції після 01.01.2003 року, оскільки зі змісту з п. 5 розділу II Закону України від 24.12.2002р. №349-ІУ „Перехідні положення" вбачається, що передбачений ст. 12 Закону №334/97-ВР в редакції Закону України від 24.12.2002р. №349-ІУ порядок урегулювання безнадійної заборгованості стосується заборгованості, віднесеної до складу валових витрат чи страхового резерву кредитора після 01.01.2003р.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №2181-111, позивач скористався правом на урегулювання сумнівної заборгованості шляхом подання до Христинівської міжрайонної державної податкової інспекції відповідних податкових декларацій, то відповідач, виходячи із вимог пп. „б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону №2181-111, самостійно визначаючи суму податкового зобов'язання платника податків, зобов'язаний враховувати у складі валових доходів і валових витрат позивача усі суми, зокрема, і ті, що їх збільшують, і ті, що їх зменшують.

За рахунок прийнятих від TOB „Агролюкс" та ВАТ „Райагрохім" права вимоги до СТОВ „Колос" і СТОВ „Хлібороб" позивач погасив заборгованість перед ним на відповідну суму TOB „Агролюкс" і ВАТ „Райагрохім".

Суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. до набувача вимоги (нового кредитора) переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав , якщо інше не встановлено договором чи законом. Тобто відбувається заміна кредитора у зобов'язанні, а у даному випадку кредиторів - продавців TOB „Агролюкс", ВАТ „Райагрохім" на сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Машинно-тракторна станція „Поляна" по відношенню до боржників - покупців СТОВ „Колос" і СТОВ „Хлібороб". Відтак позивач після прийняття ним від TOB „Агролюкс", ВАТ „Райагрохім" прав до СТОВ „Колос" і СТОВ „Хлібороб" набув тих же самих прав, що мали первісні кредитори - продавці. А враховуючи, що зараховані позивачем за рахунок отриманих ним права до СТОВ „Колос" і СТОВ „Хлібороб" борги TOB „Агролюкс" і ВАТ „Райагрохім", на момент їх виникнення були включені позивачем до валових доходів, то у позивача виникло і право на врегулювання сумнівної заборгованості по СТОВ „Колос" і СТОВ „Хлібороб".

Стосовно перевірки правомірності визначення податковим органом позивачеві податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сплата позивачем за рахунок власного прибутку 7871грн. 97коп. нарахованого, але не утриманого з доходів фізичних осіб податку не є додатковим благом у розумінні Закону України від 22.05.2003р.№889-ІУ „Про податок з доходів фізичних осіб", тому донарахування відповідачем з вказаної суми ще 1023грн. 36коп. є неправомірним.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Визначення терміну додаткове благо наведено в п. 1.1 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», з гідно з яким термін „додаткові блага" визначається як кошти, матеріальні чи не матеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку. Виплата (надання) платнику податку додаткових благ третьою особою від імені та/або за дорученням працедавця (самозайнятої особи) за її рахунок прирівнюється до надання таких додаткових благ таким працедавцем (самозайнятою особою).

Виходячи з цього, колегія суддів приходить до висновку, що виплата орендної плати підприємством у не грошовій формі за договорами оренди не може розцінюватися як додаткові блага.

Таким чином, визначення в податковому повідомленні рішенні №0000242301/2 позивачу податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 23817грн., у тому числі 7939грн. за основним платежем і 15878грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є неправомірним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про невідповідність вимогам законодавства спірних податкових повідомлень-рішень відповідача від 08.09.2006р. №0000222301/2, №0000032800/0 повністю і №0000242301/2 в частині визначенні податкового зобов'язання у сумі 3070грн.08коп., у тому числі 1023грн. 36коп. за основним платежем і 2046грн. 72коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються так, як є помилковими.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 197, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Монастирищенському районі Черкаської області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Черкаської області від 16 лютого 2007 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через пять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя Судді