Постанова № 20865200, 07.12.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-14892/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" грудня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ключковича В.Ю.,

суддів Данилової М.В.,

Федорової Г.Г.,

при секретарі Драгирук А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегровані мережеві рішення" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегровані мережеві рішення" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 квітня 2011року відмовлено в задоволенні адміністративного позову товариству з обмеженою відповідальністю "Інтегровані мережеві рішення" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.10.2010р. №№0000033500/3, 0000043500/3.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, позивачем ТОВ "Інтегровані мережеві рішення" подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права, та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи учасників процесу, колегія суддів апеляційного суду знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно до вимог ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що оскільки контрагент позивача - ТОВ «Демопроммонтаж»не мало наміру займатися статутною господарською діяльністю, тобто не мало наміру надавати будь-які послуги, то позивач - ТОВ «Інтегровані мережеві рішення» не мало можливості отримати послуги від ТОВ «Демопроммонтаж»та використовувати такі послуги в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитись не може з огляду на наступне.

Так, відповідачем - Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегровані мережеві рішення»за результатами якої 19.03.2010р. складено акт №18/35-40/33635717 про результати невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Демопроммонтаж»за період з 01.04.2008р. по 31.12.2009р.

Вказаним актом перевірки встановлено порушення п. 3.1 статті 3, п.п 5.1 п.п. 5.2.1, п.п. 5.3.9 статті 5, п.10.1 статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР (із змінами та доповненнями) в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 2008 рік на загальну суму 257383,29грн., в тому числі: за ІІ квартал 2008 року 125178,29грн. та за 4 квартал 2008 року 132205,00грн.; п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 205906,73грн., а саме: за червень 2008 року 100142,83грн., за вересень 2008 року 101667,7грн., за листопад 2008 року 4097,2грн.

Відповідачем, на підставі вищевказаного Акту перевірки винесені два податкові повідомленнярішення: - №0000043500/3 від 06.10.2010р., яким за порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу застосовано суму податкового зобовязання за основним платежем 205906,73грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 102953,37грн.; - та №0000033500/3 від 06.10.2010р., яким за порушення п. 3.1 статті 3, п.п 5.1, п.п. 5.3.9 статті 5, п.10.1 статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу застосовано суму податкового зобовязання всього на суму 386074,94грн. у тому числі за основним платежем 257383,29грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 128691,65грн.

З огляду на вказане судом апеляційної інстанції констатується наступне.

Відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни В структурі активів та зобов»язань, власному капіталі підприємства, а первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до положень ст.9 вказаного вище Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 цієї ж статті Закону передбачено, що Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату і місце складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; -посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем ТОВ «Інтегровані мережеві рішення» та ТОВ «Демопроммонтаж»були підписані відповідні договори на виконання підрядних робіт №08/SUB-56/1 від 20.05.08p., №08/SUB-56/2 від 20.05.08p., №08/SUB-57/1 від 23.05.08p., робіт №08/SUB-57/2 від 23.05.08р., №08/SUB-61/l від 27.05.08 р., №08/SUB-61/2 від 27.05.08р., №08/SUB-69/3 від 03.06.08р., №08/SUB-69/4 від 03.06.08р., №08/SUB-91/2 від 24.08.08р., №08/SUB-91/3 від 24.08.08р., №08/SUB-91/4 від 24.08.08р., №08/SUB-03/09-l від 03.09.08р., №08/SUB-03/09-2 від 03.09.08р. №08/SUB-03/09-3 від 03.09.08р., №08/SUB-17/09-01 від 17.09.08р., №08/SUB-17/09-02 від 17.09.08р., договір купівлі-продажу від 20.11.2008р №08/SUP-03, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с.28-61). Вказані господарські договори були підписані уповноваженими особами, а саме директором ТОВ «Інтегровані мережеві рішення» Тризубом В.Г. та директором ТОВ «Демопроммонтаж»Стрельніковим Р.В.

Фактичне виконання вищевказаних господарських договорів стверджується актами приймання виконаних підрядних робіт, в яких детально описано найменування робіт і витрат, вказані одиниці виміру, їх кількість та поточна ціна, обсяг робіт, тощо. (а.с.62-94)

На виконання вищезазначених договорів ТОВ «Інтегровані мережеві рішення» перерахувало на рахунок ТОВ «Демопроммонтаж»кошти в сумі 1253440,40грн., і в тому числі ПДВ 205906,24грн.(а.с.106)

Як встановлено в судовому засіданні судом апеляційної інстанції з пояснень представників апелянта і що не спростовано представником органу ДПІ, вказані роботи згідно договорів та актів виконаних робіт були дійсно фактично надані Позивачу ТОВ «Демопроммонтаж», на які це ТОВ мало відповідні Ліцензії та Дозволи, та останнім підготовлені технічно відповідні об»єкти, які в потім були прийняті Позивачем та в подальшому передані для використання у господарській діяльності оператору мобільного зв»язку «МТС», що і пояснює проведення таких робіт в різних місцях на території України.

За таких обставин, беручи до уваги фактичну наявність господарських відносин між ТОВ «Інтегровані мережеві рішення» та ТОВ «Демопроммонтаж» за укладеними договорами та повну відповідність первинних бухгалтерських документів - актів виконаних робіт вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", колегія суддів вважає, що Позивачем - ТОВ «Інтегровані мережеві рішення» сума 1029533,67грн. була правомірно віднесена до складу валових витрат на підставі п.п.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим зафіксоване актом перевірки порушення належними доказами є недоведеним.

Не погоджується колегія суддів апеляційного суду з висновком як органу ДПІ, так і суду першої інстанції про порушення Позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 205906,73грн., а саме: за червень 2008 року 100142,83грн., за вересень 2008 року 101667,7грн., за листопад 2008 року 4097,2грн. з огляду на наступне.

Так, відповідно до п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Цей перелік підстав не включення до складу податкового кредиту є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно пп.7.5.1 п.7.5 вищевказаного Закону вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Таким чином, саме відсутність податкових накладних(або митної декларації) є єдиною підставою для застосування пп..7.4.5 п.7.4. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість були надані податкові накладні, які не містять недоліків та порядок заповнення яких відповідає положенням пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про додану вартість»(а.с.96-104)

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено з матеріалів справи органом ДПІ, як суб»єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не надано суду жодного доказу щодо визнання недійсними господарських договорів, укладених між ТОВ «Інтегровані мережеві рішення» та ТОВ «Демопроммонтаж», фальшивість первинних та інших документів, а відтак, укладення таких договорів та фактичне виконання підрядних робіт ТОВ «Демопроммонтаж»для Позивача не спростовано.

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Демопроммонтаж»на час здійснення господарських операцій з позивачем було (і зараз не виключено) в ЄДРПОУ, мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, а тому Позивачем цілком обґрунтовано віднесено до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 205906,73грн.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття органом ДПІ оскаржуваних повідомлень-рішень стала постанова Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 02.03.2009р. по справі №1-200/09, якою встановлено, що ТОВ «Демопроммонтаж»в липні 2005 року зареєстровано для надання фінансових послуг конвертації фінансових активів грошових коштів третіх осіб з метою прикриття незаконної діяльності створення фіктивного підприємства, без наміру здійснення статутної діяльності, підприємницької діяльності та документи якого містять недостовірні дані про виконання різних робіт та послуг.

Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Зі змісту вказаної постанови Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 02.03.2009р. вбачається, що така ухвалена щодо фізичних осіб, які не мають відношення до здійснення юридичними особами(ТОВ «Інтегровані мережеві рішення» та ТОВ «Демопроммонтаж»,) саме господарської діяльності між ними, як контрагентами, і вказана постанова суду жодним чином не спростовує укладення і виконання господарських договорів ТОВ «Демопроммонтаж»саме для ТОВ «Інтегровані мережеві рішення».

Більш того, як вбачається з матеріалів справи, всі господарські договори, акти виконаних робіт, податкові накладні, накладні від імені ТОВ «Демопроммонтаж»підписані уповноваженою особою директором Стрельніковим Р.В., і ним же засвідчені копії ліцензії на будівельну діяльність ТОВ «Демопроммонтаж»(код ЄДРПОУ 33668229), яка видана Державним комітетом України з будівництва та архітектури 06.09.2005р. строком дії по 6 вересня 2010р., та копія Дозволу на початок виконання робіт підвищеної небезпеки, який виданий територіальним управлінням Держнаглядохоронпраці України по Дніпропетровській області 29.12.2005р з терміном дії по 29 грудня 2008р.(а.с.25-27)

Крім того, контрагентом позивача було ТОВ «Демопроммонтаж»(код ЄДРПОУ №33668229), а постанова Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 02.03.2009 р. по справі №1-200/09, як вбачається з її тексту, стосується юридичної особи з кодом ЄДРПОУ 336682229, і така постанова прийнята після здійснення господарських операцій між ТОВ «Інтегровані мережеві рішення» та ТОВ «Демопроммонтаж».

За таких обставин посилання органу ДПІ, як і суду першої інстанції як на підставу для відмови у позові на постанову Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 02.03.2009р. по справі №1-200/09 є необґрунтованим, а результати діяльності контрагента Позивача не можуть бути підставою для притягнення останнього до відповідальності.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, з огляду на вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання, що заявлений позов є обґрунтованим належними доказами, а податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва № 0000033500/3 від 06 жовтня 2010 року та № 0000043500/3 від 06 жовтня 2010 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.160,198, 200, 202, 205, 207,212, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегровані мережеві рішення" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2011 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегровані мережеві рішення" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва № 0000033500/3 від 06 жовтня 2010 року та № 0000043500/3 від 06 жовтня 2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.

Судді: Данилова М.В.

Федорова Г.Г.