Постанова № 20864606, 13.12.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-2617/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" грудня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Беспалова О.О.

суддів Парінова А.Б, Губської О.А.,

при секретарі Кропивному Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги ТОВ "Р.А.М." та ДПІ у Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.А.М." до ДПІ у Оболонському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2011 року позивач звернувся в суд з позовом, в якому просив про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2011 року адміністративний позов було задоволено частково.

Не погоджуючись з судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Р.А.М." було подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині визнання правомірності прийнятого рішення при визначенні податкового зобов"язання за період травень 2009р. в сумі основного платежу 56 328,32 грн. та штрафними санкціями в сумі 28 164,16 грн., та винести нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення в якому відмовити позивачу в частині задоволення позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДПІ у Оболонському районі м. Києва не підлягає задоволенню. Апеляційна скарга ТОВ "Р.А.М" підлягає задоволенню, постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як субєкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним рішення в частині визначення позивачу податкового зобовязання за період травень 2009р. в сумі основного платежу 56328, 32 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 28164, 16 грн. Натомість представник позивача надав обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказам, щодо протиправності винесення податкового повідомлення рішення №0000572306/0 від 06.07.2010 р. в частині визначення податкового зобовязання за період червень-липень 2009 р. в сумі основного платежу 117890, 84 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 58945, 50 грн. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З таким висновком суду не можна погодитися у повній мірі.

Колегією суддів встановлено, що 22 червня 2010 року ТОВ "Р.А.М" отримало від Державної податкової адміністрації у м. Києві Акт документальної невиїзної перевірки з питань правильності визначення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету під вих. № 350/23-6/31724470 при взаємовідносинах з TOB «Мегаполісбудлюкс».

06.07.2010 року Товариство отримало повідомлення рішення 0000572306/0 від Державної податкової інспекції у Оболонському р-ні м. Києва, підставою винесення цього Рішення є зазначений вище Акт, згідно Рішення яким Товариству донарахували податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 174219,00 грн. за основним платежем, та штрафні санкції в розмірі 87109 , 50 грн., загальна сума 261328,50 грн.

Зі змісту Акта вбачається, що договір надання інтернет/веб послуг № 14/09-04 від 14.04.2009 року, а також інші первинні документи на його виконання (додатки, акти виконаних робіт (послуг), податкові накладні) були укладені з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполісбудлюкс»не уповноваженою особою, а саме Товариство було зареєстровано без згоди та відома ОСОБА_3

У зв'язку з цим, ДПА відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 215 та ч. 1, ч. 2 ст. 203, ч. З ст. 206 Цивільного кодексу України вважає договір та вказані первинні документи нікчемними, які в силу ст. 216 ЦКУ не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Крім того, в дійсності договір між Товариством та Контрагентом був укладений з метою настання юридичних наслідків, передбачених таким договором, а саме, з метою поставки відповідних послуг.

Разом з тим, відповідно до договору контрагент зобов'язується надати послуги розробки концепції і структури веб сайту, графічної концепції, дизайну та інших розробок, щодо структури веб сторінок у відповідності до укладених додатків до даного договору з зазначенням найменування видів послуг, розшифровки їх вартості.

Колегія суддів зауважує, що зобов'язання сторін за договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується: актами виконаних робіт (послуг); податковими накладними, та реєстром податкових накладних, в якому відображені всі видані податкові накладні по взаємовідносинах в рамках цього договору; результатами виконання договору щодо надання інтернет веб послуг, а саме реально функціонуючими веб сайтами та іншими матеріалами, які було отримано товариством від контрагента.

Згідно з актом товариство порушило норми пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, п. 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення». ДПА обґрунтовує свою позицію тим, що товариство не мало право на податковий кредит з ПДВ по податковим накладним, виписаної та наданої на виконання договору, у зв'язку з тим, що договір та інші правочини на його виконання є нікчемними.

Колегія суддів вважає такий висновок є безпідставним з наступних підстав.

Спеціальним законом, який визначає платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон про ПДВ. Закон про ПДВ надає право на нарахування податку та складання податкових накладних виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 Закону про ПДВ.

Тобто Закон про ПДВ визначає, що податкова накладна може бути визнана недійсною лише у випадку, коли її видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі.

Слід зазначити, що такий факт не мав місце, і всі сторони договору були належно зареєстровані як платники податку у відповідних податкових органах та своєчасно і в повної мірі сплачували податки.

Враховуючи вищезазначене товариство правомірно відобразило податковий кредит по накладним, оскільки: товариство придбало послуги за договором з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності Товариства відповідно до його установчих документів (тобто з дотриманням пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ); б) операції з придбання товариством послуг за договором носили реальний характер; в) товариство відобразило податковий кредит по накладним за датами отримання таких накладних, тобто відповідно до вимог пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ; г) податкова накладна була виписана контрагентом на дату оформлення актів виконаних робіт (послуг) за договором (тобто відповідно до вимог пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону про ПДВ); д) право товариства на включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товару за договором, підтверджується накладною, оформленою з дотриманням норм пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ; є) на момент складання накладних товариство (відповідно до свідоцтва № 36780932 від 24.01.2006 р.), так як і контрагент (відповідно до свідоцтва № 100207717 від 10.03.2009 р.), були належним чином зареєстрованими як платники ПДВ.)

Таким чином, колегія суддів вважає, що саме як службова особа - директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполісбудлюкс» - ОСОБА_3, 26.01.2011 року, був засуджений Шевченківським районним судом м. Києва за вчинення злочину передбаченого ч.2 ст. 367 Кримінального Кодексу України.

Отже, посилання податкової про те, що ОСОБА_3 нібито не мав відношення до діяльності TOB «Мегаполісбудлюкс»є безпідставними. Товариство звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про визнання вказаного рішення нечинним. Постановою по справі № 2а-2617/11/2670 від 14.04.2011р. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.А.М.»до Державної податкової інспекції у Оболонському р-ні м. Києва, про визнання Рішення нечинним, позовні вимоги задоволені частково . а саме: - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва № 0000572306/0 від 06.07.2010 р. в частині основного платежу в сумі 117 890,84 грн. та штрафних санкцій в сумі 58 945,50 грн.

Колегія суддів вважає зазначену постанову незаконною, оскільки суд першої інстанції в постанові вказав, що позивачем були виконані вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зазначений правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та крім того контрагентом позивача - TOB «Мегаполісбудлюкс», суми ПДВ за червень-липень 2009р., що включені позивачем до складу податкового кредиту - були визначені у відповідних податкових деклараціях з податку па додану вартість за червень-липень 2009 р. та прийняти податковим органом.

З матеріалів справи вбачається TOB «Р.А.М.»за травень 2009 р. було включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість по правовідносинах з TOB «Укртехіпжинірінг»в розмірі 56 328,32 грн., які на момент виникнення податкового кредиту не були підтверджені даним контрагентами, тобто не були віднесені до податкового зобов'язання та відповідно за травень 2009 р. податок на додану вартість в сумі 56328,32 TOB «Укртехінжинірінг»сплачено не було.

Судом першої інстанції не враховано те, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку що правочин був спрямований на настання правових наслідків що ним були обумовлені, не врахував що платежі як за травень 2009 р. так і за червень-липень 2009 р. здійснювались на виконання умов одного договору.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення, оскільки спірне повідомлення рішення було винесено з порушенням вимог чинного законодавства України.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційних скарг на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ДПІ у Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2011 року - залишити без задоволення

Апеляційну ТОВ "Р.А.М." на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2011 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2011 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Визнати нечинним повідомлення рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва № 0000572306/0 від 06.07.2010р.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя О.О.Беспалов

Суддя О.А.Губська

Суддя А.Б.Парінов

(Повний текст постанови складено 19.12.2011р.)