Постанова № 20864600, 22.12.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-5040/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" грудня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Зозулі Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «Голографія»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2011 року ТОВ «СП «Голографія»звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 0000034040 від 29 березня 2011 року.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2011 року вказаний позов було задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду від 02 червня 2011 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що судом надано невірну оцінку законодавству, яке регулює терміни проведення імпортних операцій в частині поставки товарів. Також відповідач вказує на те, що банк знімає імпортну операцію з контролю лише після предявлення ВМД.

Під час судового засідання представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалено законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків задовольнити, а постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позову виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом встановлено, що податковим повідомленням-рішеннями Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 0000034040 від 29 березня 2011 року до ТОВ «СП «Голографія»було застосовано штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 54632 грн. 78 коп.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийняте на підставі акту про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «СП «Голографія»з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за імпортною угодою № 130710 від 13 липня 2010 року № 97/40-40-30675977 від 15 березня 2011 року. Підставою для проведення перевірки стало повідомлення уповноваженого банку ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк»№ 7-090/7-2001 від 03 лютого 2011 року.

Згідно висновку вказаного акту ТОВ «СП «Голографія»порушено вимоги ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у звязку з чим у відповідності до ст. 4 вказаного Закону таке порушення є підставою для нарахування пені в розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Виявлені перевіркою порушення полягають в тому, що за умовами імпортного контракту, укладеного з нерезидентом, позивач здійснив 15 липня 2010 року передплату товару, а вантажну митну документацію на імпортовану продукцію оформив лише 03 березня 2011 року. Тобто, контролюючим органом було встановлено порушення законодавчо встановленого стовісімдесятиденного строку проведення розрахунків за імпортною операцією.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення № 0000034040 від 29 березня 2011 року неправомірним, ТОВ «СП «Голографія»звернулося до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «СП «Голографія»суд першої інстанції виходив з того, що датою поставки імпортованого товару слід вважати момент переходу до позивача права власності на придбаний товар, а саме дату, коли він перейшов через поручні судна в порту відвантаження, а не дату оформлення вантажної митної декларації. З урахуванням того, що товар, придбаний позивачем, було відвантажено в порту Дубаї на судно 28 грудня 2010 року, судом першої інстанції було зроблено висновок про те, що порушення строків розрахунків за імпортною операцією відсутнє.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 13 липня 2010 року між ТОВ «СП «Голографія»та нерезидентом oche Bobois Dubai»укладено договір поставки меблів № 130710, згідно якого позивач придбав меблі, визначені в інвойсі.

Згідно п. 3.1. договору покупець в якості передплати передає продавцю 50 % загальної вартості товару. На виконання вказаної умови договору ТОВ «СП «Голографія»15 липня 2010 року перерахувало Bobois Dubai»44868, 50 дол. США.

У звязку з цим граничним терміном поставки придбаного товару в Україну було 11 січня 2011 року, що не заперечується сторонами даної справи.

Меблі, які були предметом вищезгаданої угоди, було завантажені в порту Дабаі 28 грудня 2010 року, взяті під митний контроль в порту м. Одеса 27 січня 2011 року, вантажна митна декларація на товар оформлена 03 березня 2011 року.

Вказані обставини визнаються сторонами та у відповідності до ч. 3 ст. 72 КАС України не підлягають доказуванню.

Апелянт, посилаючись на те, що датою імпорту слід вважати дату завершення оформлення ВМД 03 березня 2011 року, застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції за перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортною операцією.

Позивач, вважаючи що моментом імпорту є дата переходу права власності на товар 28 грудня 2010 року, стверджує, що ним не було порушено строків розрахунків в іноземній валюті.

Колегія суддів вважає, що датою поставки товару, що імпортується, є момент взяття такого товару під митний контроль виходячи із наступного.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті»імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, у разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або республік (колишнього) Союзу РСР або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Суд першої інстанції, задовольняючи даний адміністративний позов, виходив з того, що право власності на придбані у Bobois Dubai»до позивача перейшло з моменту завантаження товару на судно в порту м. Дубаї. Вказаний висновок суд першої інстанції обґрунтував тим, що договір № 130710 від 13 липня 2010 року був укладений на умовах «СFR»згідно Інкотермс 2000. На думку суду позивача та суду першої інстанції умовами «СFR»згідно Інкотермс 2000 передбачено, що право власності від продавця до покупця переходить в момент, коли товар був завантажений та перейшов через поручні чудна в порту відвантаження.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції необґрунтованим з огляду на те, що умови «СFR»визначають розподіл між контрагентами транспортних витрат, момент переходу ризиків випадкової загибелі майна та передачі товару, проте не визначають моменту переходу права власності товар. Так, зазначеними умовами передбачено, що поставка є здiйсненою продавцем, коли товар перейшов через поручнi судна в порту вiдвантаження.Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхiднi для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-якi додатковi витрати, спричиненi подiями, що виникають пiсля здiйснення поставки, переходять з продавця на покупця.

У звязку з цим колегія суддів вважає, при визначенні моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця, слід керуватися нормами цивільного законодавства та договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши умови договору № 130710 від 13 липня 2010 року колегія суддів встановила, що сторони досягли згоди про те, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця по завершенню митного оформлення товару. Вказані обставини були передбачені п. 3.6 вказаного договору.

З огляду на викладене колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що право власності ТОВ «СП «Голографія»на товар перейшло саме в момент його завантаження на борт судна.

Колега суддів вважає, що в даному випадку моментом імпорту товару слід вважати момент перетину товаром митного кордону України.

Згідно п. 1 ст. 15 МК України термін «ввезення в Україну та вивезення з України»означає фактичне переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів.

Згідно зі ст. 37 МК України переміщення через митний кордон України товарів підлягає митному оформленню, яке здійснюється службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України тощо.

Вантажна митна декларація (ВМД) згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 574 від 09 червня 1997 року, не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України, та засвідчує надання суб'єкту ЗЕД права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) або про зміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж. На цьому документі проставляється відтиск штампа «Під митним контролем».

Тобто, перебування під митним контролем товарів не можливе без їх фактичного ввезення в Україну, і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставлення на якому відтиску штампа «Під митним контролем»(імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Як раніше зазначалося, сторонами даної справи не заперечується, що придбаний позивачем товар було передано під митний контроль 27 січня 2011 року.

У звязку з цим колегія суддів вважає, що датою імпорту товару, придбаного за договором № 130710 від 13 липня 2010 року є саме 27 січня 2011 року.

Таким чином, позивачем було порушено строки поставки товару за імпортною операцією на 16 днів (з 12 по 27 січня 2011 року), а не на 51 день (з 12 січня по 03 березня 2011 року), як помилково вважає відповідач.

У відповідності до ст. 4 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Вартість недопоставленого товару складала 44868, 50 дол. США, а 0,3 відсотки від вказаної суми 134, 6 дол. США.

Згідно розрахунку пені по імпортним контрактам ТОВ «СП «Голографія», що є додатком № 3 до акту перевірки № 97/40-40-30675977 від 15 березня 2011 року, курс валюти Національного банку України на день виникнення заборгованості становив 7,937 дол. США.

Таким чином, розмір санкції, який повинен бути застосований до позивача складає 17093 грн. 10 коп. (134,6 дол. США * 7, 937).

Податковим повідомленням-рішенням № 0000034040 від 29 березня 2011 року до позивача були засновані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 54632 грн. 78 коп., у звязку з цим колегія суддів вважає необхідним скасувати вказане рішення податкового органу в частині застосування санкції у розмірі 37539 грн. 68 коп. (54632 грн. 78 коп. - 17093 грн. 10 коп.).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків задовольнити, а постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків задовольнити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2011 року скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «Голографія»задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 0000034040 від 29 березня 2011 року в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «Голографія»штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 37539 грн. 68 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «Голографія»відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Постанова складена в повному обсязі 23 грудня 2011 року.