Ухвала суду № 20864509, 13.12.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/1556/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Ткаченко О.Є.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" грудня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Романчук О.М. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Гончар Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2011 року позивачка фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про скасування податкового повідомлення-рішення, в якому просила скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у м.Чернігові № 0000021720/0 від 12.01.2011 року, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 35683, 75 грн., в тому числі 28547 грн. за основним платежем та 7136,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2011 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивачка та відповідач звернулися із апеляційними скаргами, в якій позивачка просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_2 в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційних скарг апелянти посилалися на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2011 року без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, правомірність формування податкового кредиту по операціям з ТОВ «Автотех «Славутич»підтверджується належним чином складеними податковими накладними; на момент вчинення відповідних господарських операцій контрагент був зареєстрований та знаходився в ЄДРПОУ, а отже у позивачки були усі підстави для включення сум до складу податкового кредиту, проте заниження податкового зобовязання за листопад 2009 року підтверджується копією податкової накладної від 03.11.2009 року № 1101, виписаної ТОВ «Рид-Торг ДТД».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, ФОП ОСОБА_2 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1) зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 20.04.2006 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 19.04.2011 року (а.с. 63).

Співробітниками ДПІ у м. Чернігові на підставі наказу № 3737 від 24.12.2010 року та направлення № 4526 від 27.12.2010 року про проведення планової документальної виїзної перевірки 28.12.2010 року проведена документальна планова виїзна перевірка позивачки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт від 28.12.2010 року № 2130/17-219/НОМЕР_1 (а.с. 9-21).

В акті перевірки від 28.12.2010 року № 2130/17-219/НОМЕР_1 встановлено порушення вимог чинного законодавства, а саме:

- підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано податку на додану вартість в розмірі 28547,00 грн., в тому числі у травні 2009 року на 7670,00 грн., у червні 2009 року на 6843,00 грн., у липні 2009 року на 6150,00 грн., у листопаді 2009 року на 7884,00 грн.

Окрім того, перевіркою зроблений висновок про те, зо позивачкою не включено до податкових зобовязань по ПДВ у листопаді 2009 року суму 7884,00 грн., з вартості реалізованих товарів ТОВ «Рид-Торг ЛТД»(код ЄДРПОУ 25571525).

За висновками акту перевірки ДПІ у м. Чернігові винесено податкове повідомлення-рішення від 12.01.2011 року № 0000021720/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 28547,00 грн. за основним платежем та 7136,75 грн. за штрафними санкціями (а.с. 8).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачка оскаржив його в адміністративному порядку.

За результатами оскарження вищевказаного рішення до ДПА в Чернігівській області, податкове повідомлення рішення № 0000021720/0 залишено без змін, а скаргу без задоволення (а.с.22- 26).

Щодо нікчемності вказаного правочину та неправомірності формування податкового кредиту колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктами 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Вимоги до змісту податкової накладної, що надається покупцю платником податку-продавцем, визначено п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону «Про ПДВ». Згідно цієї норми податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як зазначалося раніше, проведеною перевіркою встановлено взаємовідносини між позивачкою та ТОВ «Автотех «Славутич».

Фактичність здійснення господарських операцій з ТОВ «Автотех «Славутич»підтверджується наданими позивачем належно оформленими податковими накладними, а саме:

- № 8872 від 04.05.2009 року на суму 46020,21 грн., в тому числі ПДВ 7670,03 грн. (а.с. 117-122,123-128);

- № 8932 від 03.06.2009 року на суму 41058,37 грн., в тому числі ПДВ 6843,06 грн. (а.с. 105-109,110-115);

- № 8941 від 02.07.2009 року на суму 36900,40 грн., в тому числі ПДВ 6150,06 грн. (а.с. 97-99,100-103).

Відповідно до реєстру отриманих та виданих податкових накладних вищевказані податкові накладні отримано ФОП Шересет Н.І. в травні, червні, липні 2009 року (а.с.95-96).

Окрім того, як було встановлено в суді першої інстанції, при дослідженні податкових накладних, що наявні в матеріалах справи, останні заповнені у відповідності до вищезазначених норм. Відповідач не надав суду доказів щодо спростування даного факту.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Досліджені судом податкові накладні виписані контрагентами та скріплені печатками. Чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів за договорами. Податкова накладна видається для покупця, однак вона є податковим документом постачальника, і саме останній несе персональну відповідальність за порядок її складання та оформлення.

Оплата товарно - матеріальних цінностей по накладним проведена готівкою в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями до прибуткового касового ордера, а отже у позивача, на підставі вищезазначених норм, були усі підстави для включення даних коштів до податкового кредиту (а.с. 104,116,129).

Відповідно до змісту ст. 204, 215, 228 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обовязковому порядку необхідно зясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту в у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути зясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Як було встановлено в суді першої інстанції, на момент вчинення відповідних господарських операцій контрагент знаходився у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (свідоцтво ТОВ «Автотех «Славутич»було анульовано 17.07.2009 року, в той час як остання податкова накладна була виписана ним 02.07.2009 р.), а отже позивачем було вчинено усіх можливих дій щодо встановлення правосубєктності контрагентів.

Окрім того, відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності застосування до позивачки штрафу за не включення до податкових зобовязань з ПДВ у листопаді 2009 року суми 7884,00 грн. з вартості реалізованих товарів ТОВ «Рид-Торг ЛТД»з огляду на наступне.

На підставі податкової накладної від 03.11.2009 року № 1101 встановлено, що на протязі перевіряємого періоду ФОП ОСОБА_2 здійснювала реалізацію товарів, робіт та послуг.

Податкові зобовязання з вартості наданих робіт, послуг не відображались в реєстрах отриманих та виданих податкових накладних та не переносились до податкових декларацій з ПДВ за листопад 2009 року, чим занижено податкові зобовязання за листопад 2009 року на 7884,00 грн.

З документів, що містяться в матеріалах справи та були надані позивачкою на перевірку вбачається, що за листопад 2009 року сума ПДВ з вартості реалізованих товарів (робіт, послуг) по ТОВ «Рид-Торг ЛТД»складає 10584,00 грн.

Позивачкою в декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року задекларовано суму податкового зобовязання по ТОВ «Рид-Торг ЛТД»в розмірі 2700,00 грн., чим було занижено податкове зобовязання на 7884,00 грн.

Судом першої інстанції було встановлено, що відвантаження товару відбулось в листопаді 2009 року, про що свідчить податкова накладна від 03.11.2009 року № 1101, отже, суму податкового зобовязання по ТОВ «Рид-Торг ЛТД»в розмірі 7884,00 грн. позивачка повинна була відобразити в декларації з податку на додану вартість з листопад 2009 року, однак дане податкове зобовязання не відображено.

Посилання податкового органу на пункти 123.1 статті 123 Податкового кодексу ПК України є правомірними, оскільки 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України. Як неодноразово зазначалось раніше, перевірка проводилася посадовими особами ДПІ у м.Чернігові у січні 2011 року, а відповідно до п. 11 Перехідних положень ПК України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Враховуючи дату прийняття податкового повідомлення рішення 12.01.2011 року, застосуванню підлягають саме норми ПК України.

Отже, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, а тому нарахування штрафу в розмірі 1970, 75 грн. за заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ «Рид-Торг ЛТД»є правомірним та обґрунтованим.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Державної податкової інспекції у м. Чернігові залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2011 року без змін.

Керуючись ст. ст. 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2011 року без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді О.М. Романчук

С.Б. Шелест