Постанова № 20864207, 10.01.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2012 р.Справа № 15/17-3700-2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

Суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився, повідомлений належним чином

від відповідача: ОСОБА_1, за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства „Одеська залізниця”

на рішення господарського суду Одеської області від 17.10.11 р.

по справі № 15/17-3700-2011

за позовом приватного акціонерного товариства „Макіївкокс”

до державного підприємства „Одеська залізниця”

про стягнення 16562,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2011 року ПАТ „Макіївкокс” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ДП „Одеська залізниця” вартості недостачі коксу доменного у сумі 16 562 грн. 70 коп., а також судових витрат по справі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що при комісійному переваженню у вагоні №67899417 на проміжній станції Яснувата виявлена недостача вантажу в розмірі 5450 кг, про що складено комерційний акт БН №0697748/39/82 від 02.04.11 р.

У відзиві на позов ДП „Одеська залізниця” зазначає, що вантажовідправник, яким виступає ПАТ „Макіївкокс”, перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні. На момент відправки вантажу позивач щілину у вагоні бачити міг, але заходів по її усуненню не зробив.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17 жовтня 2011 року у справі №15/17-3700-2011 (суддя Петров В.С.) позов ПАТ „Макіївкокс” задоволено, стягнуто з ДП „Одеська залізниця” на користь ПАТ „Макіївкокс” вартість недостачі коксу доменного в сумі 16562 грн. 70 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 165 грн. 63 коп., витрати по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп .

У своєму рішенні суд першої інстанції посилається на те, що позивачем було виконано всі вимоги діючого законодавства для забезпечення збереженості вантажу під час перевезення, та передано відповідачу для перевезення в технічно та комерційно справних вагонах, що передбачено Правилами перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України №542 від 20.08.2001р., отже, відповідальність за нестачу вантажу згідно чинного законодавства покладається на перевізника Одеську залізницю, обовязком якої є надання технічно справних вагонів для перевезення вантажу та забезпечення схоронності вантажу під час перевезення. Водночас, судом відхилено наведені відповідачем у відзиві на позов заперечення щодо того, що відправник до навантаження вагону щілину бачити міг, але заходів по її усуненню не зробив, оскільки даний факт не звільняє відповідача від належного виконання своїх обовязків. Крім того, судом встановлено, що на момент здійснення навантаження у вагоні щілини бути не могло, оскільки акт загальної форми складається у випадку пошкодження або втрати залізницею перевізних пристосувань, з чого випливає те, що такі пошкодження фіксуються у випадку, коли вони сталися в процесі перевезення. Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що технічна несправність сталась в процесі перевезення.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, ДП „Одеська залізниця” звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати в повному обсязі та винести нове рішення, в якому відмовити у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне зясування судом обставин, що мають значення для вирішення справи, та на неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема, скаржник зазначає, що відповідно до записів у залізничній накладній №50377019 від 01.04.11 р. завантаження вагону проводилось на підприємстві вантажовідправника, правильність відомостей у накладній підтверджено представником відправника, але в акті №29 про технічний стан вагону, який було складено на станції Ясинувата Донецької залізниці, зазначено про наявну деформацію 7-го люка 500-200 мм, а отже відправник до навантаження вагону щілину бачити міг, але заходів по її усуненню не зробив. Крім того, у відповідності до Правил перевезень вантажів у вагонах відкритого типу, у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач стверджує, що наявними у матеріалах справи актами встановлено, що технічна несправність вагону виникла під час перевезення вантажу. Також позивач наголошує, що ч.3 ст.32 Статуту залізниць України, на яку посилається залізниця, передбачає обовязок відправника підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування, а не вагон.

Представник ПАТ „Макіївкокс” в судовому засіданні підтримав відзив на апеляційну скаргу, в останнє судове засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши та вивчивши матеріали справи на предмет правильності встановлення обставин справи та застосування місцевим судом норм матеріального права, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, та часткове скасування рішення суду, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02 квітня 2011 року позивачем ПАТ „Макіївкокс” зі станції Макіївка Донецької залізниці відправлено вантаж кокс доменний по залізничній накладній №50377019 у 4-х вагонах загальною вагою: тара 21400, нетто 43050, на адресу вантажоодержувача ТОВ „Нікморсервіс Ніколаєв” (станція призначення Ніколаєв-вантажний Одеської залізниці).

На станції Ясинувата Донецької залізниці на підставі акта загальної форми №1631 від 01.04.2011 р. проведено комісійне переваження у вагоні №67899419, про що складено комерційний акт БН 0697748/39/82 від 02.04.11 р., наявний в матеріалах справи. Актом встановлено, що в ході переваження виявилась нестача вантажу, а саме: брутто 59000 кг, тара 21400, нетто 37600 кг, що менше вказаного в накладній на 5450 кг. Переважування здійснювалося двічі, недостача підтвердилась. Завантаження вище рівня бортів 300 мм, рівномірне, вантаж маркований вапном.

Також в акті зазначається, що над 7-м люком наявне воронкоподібне поглиблення розміром 1500х1500 мм до дна вагона. Біля лобової стойки щілина розміром 500х 200 мм, люк підварений. На момент переваження просипання вантажу відсутнє (усунено по прибуттю) та складено акт ф.ГУ-106 від 02.04.11 р. №29.

Відповідно до акту №29 від 02.04.11 р., складеного на станції Ясинувата Донецької залізниці, вагон технічно справний, але наявна щілина лобової стойки 500х200 мм 7-го люка. Можлива втрата вантажу. Відправник побачити міг, заходів ніяких по усуненню не застосував.

Водночас матеріали справи свідчать про недостачу вантажу, технічну несправність вагону, в якому здійснювалося перевезення вантажу, про наявність ознак втрати вантажу при його перевезенні (поглиблення на поверхні вантажу).

Апеляційний господарський суд вважає, що такі обставини є підставою для відповідальності як вантажовідправника, так і перевізника вантажу, з огляду на наступне.

Так, відповідно до вимог ч.5 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст. 909, ч.1 ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність субєктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. У ст. 2 Статуту залізниць України передбачено, що обовязки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України. При цьому, в силу вимог ч.1 ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Згідно із п.31 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона, так і його непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні). Вагон може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона у комерційному відношенні. Згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження. Отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона, відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон.

Разом з тим, вимогами абз.2 ч.1 ст. 917 ЦК України передбачено, що відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу.

Як вище встановлено апеляційним господарським судом, в акті про технічний стан вагону від 02.04.2011р. зазначено, що вантажовідправник міг бачити несправність вагону - щілину розміром 500х 200 мм біля лобової стойки, люк підварений, яка виникла в процесі експлуатації та втрата вантажу від такої несправності є можливою, а тому вантажовідправник повинен був відмовитися від використання технічно несправного вагону. Якщо він цього не зробив, відповідальність за недостачу вантажу покладається на відправника.

Також слід зазначити, що комерційний акт ЕН 697748/39/82 від 02.04.2011р., що містить посилання на зазначений акт №29 про технічний стан вагону від 02.04.2011р., не оспорювався отримувачем вантажу чи уповноваженою на то особою у порядку встановленому Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334. У випадку відсутності скарги на акт про технічний стан вагону відомості, що містяться у вказаному акті, вважаються визнаними, тобто вагон визнаний технічно справний.

Водночас вимогами ст. 113 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця звільняється від відповідальності за недостачу прийнятого до перевезення вантажу, якщо така недостача виникла з незалежних від залізниці причин. Аналогічні положення щодо звільнення залізниці від відповідальності містяться і у ч.1 ст. 924 ЦК України та ч.1 ст. 314 ГК України.

Проте апеляційний господарський суд вважає, що недостача вантажу при його перевезенні виникла з причин, що також залежать від залізниці, оскільки в порушення вимог ст. 31 Статуту залізниць України залізниця подала під завантаження технічно несправний вагон, що в свою чергу й призвело до незбереження вантажу при його перевезенні, а відтак, відповідальність за недостачу вантажу покладається і на залізницю.

Аналогічні положення щодо відповідальності відправника та перевізника за недостачу вантажу у випадку наявності технічної несправності вагону містяться і у п.3.9 Розяснень Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею”.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про необхідність покладення відповідальності за недостачу вантажу тільки на перевізника є помилковим та таким, що не відповідає матеріалам справи.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає правомірним покласти відповідальність за недостачу вантажу у вагоні № 67899419 на обох вантажовідправника та перевізника (ДП “Одеська залізниця”) в рівних частках. та стягнути з Одеської залізниці вартість нестачі коксу доменного в сумі 8281грн. 35 коп., в іншій частині позову відмовити.

За таких обставин апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ДП “Одеська залізниця” підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - частковому скасуванню.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, судові витрати покладаються на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 99, 101105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства „Одеська залізниця” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 17.10.11 р. по справі № 15/17-3700-2011 скасувати частково.

Позов Приватного акціонерного товариства „Макіївкокс” до Одеської залізниці про стягнення 16562,70 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Одеської залізниці (65012 м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; код ЄДРПОУ 01071315; п/р № 26003000001 в Одеській філії АБ “Експрес-Банк”, МФО 328801) на користь Приватного акціонерного товариства "Макіївкокс" (86106, Донецька область, м. Макіївка, вул. Горького, 1; код ЄДРПОУ 32598706; п/р 26004198061891 у Донбаській філії ПАТ “Кредитпромбанк” м. Донецьк, МФО 335593) вартість нестачі коксу доменного в сумі 8281(вісім тисяч двісті вісімдесят одна) грн. 35 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 82(вісімдесят дві) грн. 81 коп.; витрати по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118(сто вісімнадцять)грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Макіївкокс" (86106, Донецька область, м. Макіївка, вул. Горького, 1; код ЄДРПОУ 32598706; п/р 26004198061891 у Донбаській філії ПАТ “Кредитпромбанк” м. Донецьк, МФО 335593) на користь Одеської залізниці (65012 м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; код ЄДРПОУ 01071315; п/р № 26003000001 в Одеській філії АБ “Експрес-Банк”, МФО 328801) 352(триста пятдесят дві) грн. 87 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

Повний текст постанови підписаний 16.01.2012р..

Головуючий суддяЯрош А.І.

Суддя Журавльов О.О.

СуддяМихайлов М.В.