Постанова № 20864073, 19.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 грудня 2011 року 15:45 № 2а-15516/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Пошелюзному О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВАН ФОРС»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

провизнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003512309 від 03.06.2011 р.

за участю представників сторін:

представник позивача Чабан Б.Ю.;

представник відповідача Переняк О.І.,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 грудня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

31 жовтня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «ВАН ФОРС»(далі позивач, ТОВ «ВАН ФОРС») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі відповідач, ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва) про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.06.2011 р. № 0003512309 (далі ППР № 0003512309). Позовні матеріали передані на розгляд судді 31 жовтня 2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-15516/11/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2011 року закінчено підготовче провадження у справі № 2а-15516/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

16 листопада 2011 року та 07 грудня 2011 року в судових засіданнях по даній справі оголошувалися перерви для надання представникам сторін можливості ознайомитися з матеріалами справи № 2а-15516/11/2670 та подати додаткові докази на обґрунтування своїх правових позицій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2011 року зобовязано державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва надати належним чином завірені копії документів відносно ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит»(код ЄДРПОУ 37003028). Станом на день прийняття рішення по суті розгляду справи № 2а-15516/11/2670 інформація та копії документів на виконання вимог суде не недійшли.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ППР № 0003512309 від 03.06.2011 р. (форма «Р») ДПІ у Шевченківському р-ні м.Києва згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України (далі ПК України) та відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України за порушення пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР) ТОВ «ВАН ФОРС»визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 115 648,00 грн., в тому числі за основним платежем 92 519,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 23 129,00 грн.

Зазначене ППР прийняте на підставі акта від 13.05.2011 р. № 1117/23-09/32426069 «Про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відпові-дальністю «ВАН ФОРС»(код ЄДРПОУ 32426069) в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Фаворит»(код ЄДРПОУ 37003028) за період з 01.09.2010 р. по 31.10.2010 р.»(далі Акт № 1117/23-09/32426069).

Як свідчить Акт № 1117/23-09/32426069, в ході проведення документальної перевірки працівниками ДПІ у Шевченківькому р-ні м.Києва встановлено, що за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит»(далі -ТОВ «РА «Фаворит») позивачем безпідставно формовано податковий кредит на загальну суму 92 519,00 грн. (в тому числі за вересень 2010 року на суму 44 057,42 грн., за жовтень 2010 року на суму 48 461,69 грн.), що відповідно призвело до заниження сум податку на додану вартість за вересень-жовтень 2010 року на загальну суму 92519,00 грн.

В Акті № 1117/23-09/32426069 відповідач зазначив наступні обставини: працівниками ДПІ у Печерському р-ні м. Києва була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «РА «Фаворит»з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 01.04.2010 р. по 31.01.2011 р. (оформлена актом від 14.02.2011 р. № 80/23-2/37003028), в ході якої вставлено відсутність підприємства за юридичною адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 12-а, кв. 31, про що складено акт перевірки місцезнаходження від 26.01.2011 р.; за перевіряємий період згідно податкової звітності за формою № 1ДФ поданої ТОВ «РА «Фаворит»до ДПІ у Печерському р-ні м. Києва чисельність працівників 1 чоловік; згідно податкової звітності з податку на прибуток підприємства у контрагента позивача встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспортних засобів, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності; згідно пояснення ОСОБА_4 (значиться як директор і засновник ТОВ «РА «Фаворит») від 04.02.2011 р. встановлено факт реєстрації ТОВ «РА «Фаворит»на його імя, яке працювало півроку. Зі слів ОСОБА_4 він ніяких договорів та бухгалтерських документів не підписував, податкову звітність не складав та до податкових органів не подавав, до фінансово-господарської діяльності підприємства відношення не мав; відповідно до висновку почеркознавчого дослідження від 04.02.2011 р. № 24 встановлено, що підписи наявні на документах наданих на дослідження ймовірно виконані різними особами; за результатами автоматизованого співставлення по ТОВ «РА «Фаворит»встановлено: розбіжності між сумою задекларованого податкового зобовязання цього підприємства та сумою податкового кредиту, задекларованого підприємствами-покупцями за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2010 р. становлять 10602,6 тис. грн., та розбіжності між сумою задекларованого податкового кредиту ТОВ «РА «Фаворит»і сумою податкових зобовязань, задекларованих підприємствами-постачальниками за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2010 р. 1332,3 тис. грн. (причиною розбіжностей є ненадання ТОВ «РА «Фаворит»підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобовязань).

Викладене вище, на думку відповідача, свідчить про те, що правочини між ТОВ «РА «Фаворит»та підприємствами-постачальниками/підприємствами-покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Як наслідок зазначені правочини відповідно до ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 цього Кодексу не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю. Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта № 1117/23-09/32426069.

Позивач не погоджується з висновками Акта № 1117/23-09/32426069 та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, мотивуючи свої позовні вимоги наступним чином: Акт № 1117/23-09/32426069 не містить інформації про будь-які вироки судів в кримінальних справах, які були б порушені за фактом вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «РА «Фаворит»; на момент здійснення спірних операцій ТОВ «РА «Фаворит»було зареєстроване як юридична особа та платник податку на додану вартість; операції за договором з ТОВ «РА «Фаворит»мали товарний характер, що підтверджується відповідними первинними та розрахунковими документами; придбані позивачем у ТОВ «РА «Фаворит»товари (послуги) були використанні ТО «ВАН ФОРС»для здійснення своєї основної діяльності надання рекламних послуг третім особам за відповідними договорами;

норми Закону України «Про податок на додану вартість»не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ПАТ «Золота краплина», виходячи з наступних мотивів.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України); Податкового кодексу України (далі ПК України); Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР), Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями, у редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР) (далі Закон № 334/94-ВР); Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-IV (із змінами та доповненнями) (далі Закон № 755-IV).

Як підтверджують матеріали між Позивачем (Покупець) та ТОВ «РА «Фаворит»(Постачальник) було укладено ряд усних договорів поставки рекламної продукції (стікери, рамки, банери, постери, акрилові вставки в лайтбоксиб, сенсорматики, шоукарди, наклейки, слайди, плакати, рекламні конструкції, вивіски та інше) та придбання робіт з друку на пластику.

На виконання умов вище перелічених Договорів ТОВ «РА «Фаворит»здійснило поставку товарів, що підтверджується видатковими накладними № 150 від 03.09.2010 р., № 152 від 06.09.2010 р., № 154 від 10.09.2010 р., № 160 від 15.09.2010 р., № 167 від 21.09.2010 р., № 175/1 від 24.09.2010 р., № 176/3 від 27.09.2010 р., № 180/1 від 29.09.2010 р., № 196 від 30.09.2010 р., № 214 від 04.10.2010 р., № 226 від 18.10.2010 р., № 229 від 19.10.2010 р., № 230 від 19.10.2010 р., № 242 від 21.10.2010 р., № 246 від 25.10.2010 р., № 260 від 28.10.2010 р., № 271 від 29.10.2010 р., та надало послуги, що підтверджується актами виконаних робіт № 146/6 від 01.09.2010 р., № 155 від 10.09.2010 р., № 171/1 від 22.09.2010 р., № 176/2 від 27.09.2010 р., № 195 від 30.09.2010 р., № 219 від 06.10.2010 р., № 223 від 15.10.2010 р., № 248 від 26.10.2010 р. Всього на загальну суму 555114,68 грн. (в т.ч. ПДВ 92519,11 грн.).

В свою чергу позивач оплатив вартість отриманого товару шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «РА «Фаворит»в банківській установі згідно виставлених рахунків-фактур № 0109-4 від 01.09.2010 р., № 0109-5 від 01.09.2010 р., № 0309-2 від 03.09.2010 р., № 0809-7 від 08.09.2010 р., № 1009-2 від 10.09.2010 р., № 1309-1 від 13.09.2010 р., № 1509-5 від 15.09.2010 р., № 1709-4 від 17.09.2010 р., № 2009-7 від 20.09.2010 р., № 2109-3 від 21.09.2010 р., № 2409-1 від 24.09.2010 р., № 2709-6 від 27.09.2010 р., № 2809-2 від 28.09.2010 р., № 2809-5 від 28.09.2010 р., № 0110-5 від 01.10.2010 р., № 0110-7 від 01.10.2010 р., № 1210-2 від 12.10.2010 р., № 1210-5 від 12.10.2010 р., № 1310-4 від 13.10.2010 р., № 1310-5 від 13.10.2010 р., № 1510-4 від 15.10.2010 р., № 1810-1 від 18.10.2010 р., № 2010-5 від 20.10.2010 р., № 2210-1 від 22.10.2010 р., № 2610-3 від 26.10.2010 р. на загальну суму 555114,68 грн. (з ПДВ), що підтверджується банківськими виписками ПАТ «Укрсоцбанк»(МФО 300023) за період з 01.09.2010 р. та 30. 11.202010 р. по розрахунковому рахунку позивача. Факт оплати позивачем отриманих товарів і робіт відповідачем не заперечується.

Згідно видаткових накладних та актів виконаних робіт ТОВ «РА «Фаворит»виписало на адресу ТОВ «ВАН ФОРС» податкові накладні на загальну суму 555114,68 грн. (в т.ч. ПДВ 92519,11 грн.), а саме: № 146/6 від 01.09.2010 р., № 150 від 03.09.2010 р., № 152 від 06.09.2010 р., № 154 від 10.09.2010 р., № 155 від 10.09.2010 р., № 160 від 15.09.2010 р., № 167 від 21.09.2010 р., № 171/1 від 22.09.2010 р., № 175/1 від 24.09.2010 р., № 176/2 від 27.09.2010 р., № 176/3 від 27.09.2010 р., № 180/1 від 29.09.2010 р.,№ 195 від 30.09.2010 р., № 196 від 30.09.2010 р., № 214 від 04.10.2010 р., № 219 від 06.10.2010 р., № 223 від 15.10.2010 р., № 226 від 18.10.2010 р., № 229 від 19.10.2010 р., № 230 від 19.10.2010 р., № 242 від 21.10.2010 р., № 246 від 25.10.2010 р., № 248 ВІД 26.10.2010 р., № 260 від 28.10.2010 р., № 271 від 29.10.2010 р. Суми податку на додану вартість по переліченим податковим накладним були повністю включені позивачем до складу податкового кредиту за вересень-жовтень 2010 року.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить зясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції та установлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР (діяв на момент вчинення правочину) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктами 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд дійшов висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є придбання ним товарів з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності, сплата або нарахування сум податку на додану вартість в звязку з таким придбанням.

Досліджуючи питання щодо реальності виконання та отримання позивачем товарів і друкарських робіт, придбання їх з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зважає на наступне.

Відповідно до визначення частини 1 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до наданих позивачем реєстраційних документів, статуту суд встановив, що ТОВ «ВАН ФОРС»здійснює діяльність в сфері радіомовлення та телебачення, іншу поліграфічну діяльність, роздрібну торгівлю газетами і журналами, видання журналів та періодичних публікацій, рекламну діяльність, оптову торгівлю папером, картоном, книгами, журналами та канцелярським приладдям, тощо. При цьому згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі ЄДР) станом на 15.11.2011 р. до видів діяльності ТОВ «РА «Фаворит», зокрема, відносяться рекламна діяльність, інша поліграфічна діяльність, інші види видавничої діяльності.

Факт використання ТОВ «ВАН ФОРС»придбаних у ТОВ «РА «Фаворит»протягом вересня-жовтня товарів та друкарських робіт в своїй подальшій господарській діяльності підтверджується наданими до суду представником позивача копіями договорів, банківських виписок і первинних документів (видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт, довіреності на отримання матеріальних цінностей) за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з іншими субєктами господарської діяльності (Замовниками) - ТОВ «Київріанта», ТОВ «Лореаль Україна», ДП «Кондитерська корпорація «Рошен».

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Закон № 168/97-ВР передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в звязку з придбанням товарів (послуг) це не підтвердження податковими накладними або оформлення їх з порушенням вимог встановлених нормами Закону чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача ТОВ «РА «Фаворит»було зареєстроване як юридична особа та платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку (зокрема, відповідно до відомостей електронної бази даних «Анульовані свідоцтва платників податків»розміщеної на офіційному веб-сайті Держаної податкової служби України (www.sta.gov.ua) свідоцтво платника ПДВ ТОВ «РА «Фаворит» № 100278029 було анульовано лише 18.07.2011 р., а тому контрагент позивача у вересні-жовтні 2010 року мав право нараховувати податок на додану вартість та відповідно складати податкові накладні. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за вересень-жовтень 2010 року відповідають вимогам, встановленим пунктом 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Доказів на підтвердження того, контрагент позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань по спірним операціям, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобовязань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобовязань третіх осіб, відповідачем до суду не надано. Зокрема, відповідачем на підтвердження правомірності своєї позиції не було надано до суду копії документів на яких ґрунтуються висновки Акта № 1117/23-09/32426069, а саме акт документальної невиїзної перевірки ТОВ «РА «Фаворит» від 14.02.2011 р. № 80/23-2/37003028, пояснення ОСОБА_4 від 04.02.2011 р., висновок спеціаліста щодо проведення почеркознавчого дослідження підписів директора ТОВ «РА «Фаворит», документи, що засвідчують відсутність підприємства за місцезнаходженням, податкова звітність ТОВ «РА «Фаворит» за формою № 1ДФ.

Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що господарські операції ТОВ «ВАН ФОРС»з його контрагентом ТОВ «РА «Фаворит»здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Крім того, суд не погоджується з висновками Акта № 1117/23-09/32426069 про нікчемність правочину укладеного між ТОВ «ВАН ФОРС» і ТОВ «РА «Фаворит»у звязку з наступним.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає ,що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На думку суду позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття "добросовісний платник податків". Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

З огляду на зазначене вище, суд вважає, що ТОВ «ВАН ФОРС»правомірно сформовано суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «РА «Фаворит», а висновки Акта № 1117/23-09/32426069 про порушення позивачем Закону № 168/97-В є помилковими, відтак визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 115 648,00 грн. здійснено неправомірно, що в свою чергу свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого відповідачем ППР № 0003512309.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАН ФОРС» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 03.06.2011 р. № 0003512309.

3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАН ФОРС» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги

Суддя Н.В. Клочкова

повний текст виготовлено та підписано 30.12.2011 р.