Постанова № 20863145, 10.11.2011, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/6813/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2011 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіФелонюк Д.Л.

при секретаріГуцулу С.І.

за участі:представників позивача

представника відповідача розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом <в особі ><в чиїх інтересах >Державного підприємства "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" <3-тя особа >до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції <3-тя особа >про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000822300/0, №0000842300/0 від 15.12.2010 року., -

У судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини постанови згідно ст. 160 КАС України

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" звернулося в суд з позовом до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень винесених на підставі акту №1551/231/00282553 від 30.11.2010 року, а саме: №0000822300/0 від 15.12.2010 року яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 106150 грн. в тому числі штрафні санкції в сумі 28370,00 грн. та №0000842300/0 яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 93336,00 грн. в тому числі штрафні санкції в сумі 31112 грн.. На думку позивача зазначені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки базуються на необґрунтованих висновках позапланової виїзної перевірки щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "С.Дж.Р.Груп" щодо нікчемності договору поставки №050609/СК 37-06/09 від 05.06.2009 року, укладеного між позивачем та ТОВ "С.Дж.Р.Груп" на поставку моноліту для використання для виробництва залізобетонних виробів. Зазначають, що укладення договору було спрямоване на реальне створення правових наслідків, оскільки документами, що були надані під час перевірки, повністю підтверджується фактичне виконання умов договору та подальше використання товару (моноліту) в господарській діяльності позивача.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та підтвердили обставини на які посилаються у позовній заяві, просять суд задоволити позовні вимоги та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Повноважний представник відповідача проти позову заперечує, вважає оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення правомірними, оскільки факт порушення позивачем вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р. із змінами та доповненнями, який діяв на момент існування спірних правовідносин (далі - Закон №334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 77780 грн. та вимог пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями, який діяв на момент існування спірних правовідносин (далі - Закон №168/97-ВР), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в сумі 62224,00 грн. встановлені відповідачем в ході позапланової виїзної перевірки та зафіксовані в акті №1551/231/00282553 від 30.11.2010 року.

Заслухавши представників позивача, представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що позов належить до задоволення у повному обсязі з наступних підстав.

Суд встановив, що державне підприємство "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" як суб'єкт підприємницької діяльності юридична особа зареєстроване 28.01.2004 року виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради за реєстраційним номером №076 (код ЄДРПОУ 00282553), що підтверджується довідкою управління статистики у Старокостянтинівському районі Головного управління статистики у Хмельницькій області №304 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), перебуває на обліку в Старокостянтинівській ОДПІ за №1012.

Основними видами діяльності підприємства є: виробництво виробів з бетону для будівництва; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; інші види оптової торгівлі.

В період часу з 18.11.2010 року по 23.11.2010 року працівниками Старокостянтинівської ОДПІ на підставі направлень від 17.11.2010р. №176, п.7 ч.6 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та відповідно до наказу Старокостянтинівської ОДПІ від 12.11.2010 року №408 на виконання постанови слідчого в ОВС СВ податкової міліції ДПА у Хмельницькій області, проведена позапланова виїзна перевірка Державного підприємства "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" щодо дотримання законодавства з питань взаєморозрахунків з ТОВ "С.Дж.Р.Груп" за період з 01.01.2008 року по 01.10.2010 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №1551/231/00282553 від 30.11.2010 року, відповідно до висновків акту, перевіркою встановлено порушення вимог п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9, п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону №334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 77780 грн.: в тому числі за півріччя 2009 року в сумі 1766 грн., за три квартали 2009 року в сумі 26395 грн., за 2009 рік в сумі 43473 грн., за І квартал 2010 року в сумі 14503 грн., за півріччя 2010 року в сумі 32822 грн., за 3 квартали 2010 року в сумі 34307 грн.; вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, в результаті чого підприємством занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 62224,00 грн.: в тому числі по звітних періодах: у червні 2009 року в сумі 9288 грн., у серпні 2009 року у сумі 18302 грн., у листопаді 2009 року в сумі 8314 грн., у січні 2010 року в сумі 9558 грн., у березні 2010 року в сумі 6285 грн., у травні 2010 року в сумі 10477 грн..

На підставі висновків акту перевірки Старокостянтинівською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.12.2010 року №0000822300/0 яким позивачеві визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в сумі 106150 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 77780 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 28370 грн. і №0000842300/0 яким позивачеві визначене податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 93336 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 62224 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 31112 грн..

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Старокостянтинівської ОДПІ, ДПА у Хмельницькій області, ДПА України. За результатами адміністративного оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень до вищестоящих органів податкової служби, останні залишено без змін, а скарги позивача без задоволення, в зв'язку з чим ДП "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" оскаржено їх в судовому порядку.

Податкове повідомлення-рішення від 15.12.2010 року №0000822300/0 яким позивачеві визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 106150 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 77780 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 28370 грн. базується на викладених в акті позапланової виїзної перевірки висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9, п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону №334/94-ВР та завищення валових витрат на загальну суму 311120 грн. у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат витрат на придбання товару (моноліту) по операціях з ТОВ "С.Дж.Р.Груп" відповідно до договору поставки від 05.06.2010 року №050609/СК 37-06/09 укладеного між позивачем та ТОВ "С.Дж.Р.Груп", що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства.

Досліджуючи правомірність вищезазначених висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9, п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону №334/94-ВР та завищення валових витрат на загальну суму 311120 грн. суд встановив наведене нижче.

Відповідно до Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 року №921, закупівля товарів та послуг на суму понад 100 000 грн. та робіт на суму понад 300 000 грн. за державні кошти, в тому числі за кошти державних підприємств, здійснюється на тендерній основі.

За результатами проведених відкритих торгів (тендерів) на закупівлю товарів за державні кошти речовини фарбувальні та дубильні, 05.06.2010 року ДП "Старокостянтинівським заводом залізобетонних шпал" укладено договір поставки №050609/СК 37-06/09 з переможцем відкритих торгів (тендеру) за результатами розгляду цінових пропозицій товариством з обмеженою відповідальністю "С.Дж.Р.Груп".

Відповідно до договору поставки №050609/СК 37-06/09 від 05.06.2010 року ТОВ "С.Дж.Р.Груп" зобов'язувалось поставити та передати у власність позивача (ДП "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал") моноліт ЗПУ.ПГЗ-01, моноліт ЗПУ.ПГЗ-01АКТ, моноліт ЗПУ.КПП-01-2 для використання у виробництві залізобетонних виробів (п.1.1 і 1.2 договору), кількість якого визначається в специфікації №1. Пунктом 6.1 договору визначено, що розрахунки за товар (моноліт) здійснюється у безготівковій формі за кожну поставлену партію товару на умовах відстрочки платежу протягом 3-х банківських днів з дня поставки.

За змістом п.4.2 договору поставка товару здійснюється на умовах FCA правил ІНКОТЕРМС (ред.2000 року) автомобільним транспортом зі складу постачальника на склад покупця за рахунок покупця. Пунктом 7.1 договору передбачено, що прийом товару здійснюється покупцем у відповідності з інструкцією №П-6 від 15.06.65р. "О порядке приемке продукции производственно-технического назначения товаров народного потребления по количеству" та Інструкції №П-7 від 25.04.66р. "О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству" при наявності товаросупровідних документів: пакувальних аркушів, податкової накладної на товар, рахунку-фактури, документів підтверджуючих якість товару.

Відповідно до специфікації №1 (додаток №1 до договору №050609/СК 37-06/09 від 05.06.2010 року) товариство з обмеженою відповідальністю "С.Дж.Р.Груп" зобов'язалось передати у власність позивача моноліт ЗПУ.ПГЗ-01 в кількості 7870 л, моноліт ЗПУ.ПГЗ-01АКТ в кількості 3945 л, моноліт ЗПУ.КПП-01-2 в кількості 7890 л на загальну суму 1606128,00 грн. (в тому числі ПДВ 267688,00 грн.).

28.12.2009 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "С.Дж.Р.Груп" укладено додаткову угоду №1 про внесення змін та доповнень до договору поставки № СК 37-06/09 (050609) від 05.06.2009 року, відповідно до якої збільшено суму договору поставки на суму 15% загальної вартості та змінено термін дії договору - до 01.03.2010 року.

На виконання договору №050609/СК 37-06/09 від 05.06.2010 року ТОВ "С.Дж.Р.Груп" передало позивачу товар (моноліт) на загальну суму 311120,00 грн., в тому числі податок на додану вартість сумі 62224,00 грн..

Факт отримання позивачем товару (моноліту) підтверджується наявними в матеріалах справи копіями подорожніх листів вантажного автомобіля №162 від 03.02.2010 року, №461 від 26.03.2010 року, №2107 від 17.11.2009 року, №1507 від 26.08.2009 року, №1013 від 24.06.2009 року, №861 від 20.05.2010 року; наказами про відрядження №12 від 02.02.2010 року, №37 від 25.03.2010 року, №143 від 16.11.2009 року, №106 від 21.08.2009 року, №72 від 23.06.2009 року, №64 від 19.05.2010 року; посвідченнями про відрядження; завданнями на відрядження; звітами про відрядження; видатковими накладними №534 від 02.02.2010 року, №1625 від 22.03.2010 року, №8782 від 13.11.2009 року, №5402 від 26.08.2009 року, №4315 від 24.06.2009 року, №2806 від 17.05.2010 року; податковими накладними №534 від 19.01.2010 року, №1625 від 09.03.2010 року, №8782 від 04.11.2009 року, №5402 від 12.08.2009 року, №4315 від 24.06.2009 року, №4216 від 16.06.2009 року, №2806 від 29.04.2010 року оформленими постачальником (ТзОВ "С.Дж.Р.Груп") на кожну партію товару.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача, що відсутність товарно-транспортних накладних ТМЦ від ТОВ "С.Дж.Р.Груп" до заводу є беззаперечним доказом нездійснення поставки, оскільки відповідно до п.4.2 та п.4.3 договору №050609/СК37-06/09 від 05.06.2009 року, поставка товару здійснюється на умовах FCA правил "Інкотермс" (ред. 2000 року) автомобільним транспортом зі складу постачальника на склад покупця за рахунок покупця. Датою поставки продукції є дата підписання уповноваженими представниками сторін накладної на отримання товару. Вказані умови договору не передбачають укладення договору на перевезення вантажу між перевізником та постачальником.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Статею 48 даного Закону визначено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України.

Факт отримання позивачем товару (моноліту) від ТОВ "С.Дж.Р.Груп" підтверджується також актом позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності державного підприємства "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року контрольно-ревізійного управління в Хмельницькій області від 14.07.2011 року №22-05-08/191.

Твердження відповідача про обов'язковість виписування товарно-транспортної накладної не підтверджується жодним нормативним актом податкового законодавства, а тому є безпідставним.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на протоколи допитів свідків як доказ відсутності факту транспортування товару (моноліту) від ТОВ "С.Дж.Р.Груп", оскільки факт отримання та транспортування моноліту позивачем від ТОВ "С.Дж.Р.Груп" підтверджується наявними в матеріалах справи копіями подорожніх листів, посвідченнями про відрядження; завданнями на відрядження; звітами про відрядження; видатковими накладними, податковими накладними та показами свідків (водія - ОСОБА_3, водія - ОСОБА_4, агента з постачання - ОСОБА_5), які безпосередньо здійснювали отримання та поставку товару (моноліту) від ТОВ "С.Дж.Р.Груп" відповідно до договору від 05.06.2009 року №050609/СК 37-06/09.

Висновки відповідача, щодо розбіжностей у якості продукції марки моноліт, а саме при перевірці позивачем надано сертифікати що не відповідають поставленій продукції відповідно до договору поставки №050609/СК37-06/09 від 05.06.2009 року, то суд враховує що назву монолітів змінено відповідно до нових ТУ (ТУ У 26.6-01116472.088-2003), що пояснює розбіжності в назві монолітів в зазначеному договорі поставки та в сертифікатах якості продукції (копія листа ТОВ "Моноліт-Полімер" від 07.06.2011 року №15).

Отримавши податкову та видаткову накладні, які підтверджують факт поставки товару, позивач відносив витрати на придбання моноліту до валових витрат звітного періоду, а податок на додану вартість в ціні товару до податкового кредиту звітного періоду.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Аналіз наведених норм дає підстави для визначення таких обов'язкових ознак господарської діяльності, як: провадження такої діяльності суб'єктами господарювання; здійснення її у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до пункту 5.1. ст.5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334/94-ВР).

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону №334-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку їх результатів. При цьому, п.5.11 ст.5 Закону №334/94-ВР передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За змістом пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону У№168/97-ВР податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Таким чином, платник податку покупець має право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів або перерахування коштів постачальнику товару.

Факт оприбуткування позивачем придбаного від ТОВ "С.Дж.Р.Груп" моноліту підтверджується дослідженими в судовому засіданні податковими накладними, звітами про переміщення номенклатури на складах, накладними на внутрішнє переміщення №Ст-0000338 від 30.06.2009 року, №Ст-0000515 від 31.08.2009 року, №Ст-0000716 від 19.11.2009 року, №Ст-0000164 від 31.03.2010 року.

Кошти, які було перераховано позивачем на розрахункові рахунки ТОВ "С.Дж.Р.Груп" є компенсацією за придбаний товар (моноліт), та підтверджується платіжними дорученнями №1659 від 07.12.2009 року, №81 від 19.01.2010 року, №419 від 05.03.2010 року, №1376 від 03.11.2009 року, №799 від 12.08.2009 року, №489 від 23.06.2009 року, №422 від 18.06.2009 року, №416 від 17.06.2009 року, №790 від 29.04.2010 року.

Факт використання зазначеного товару у власній господарській діяльності позивача підтверджується поясненнями представників, накладними на внутрішнє переміщення, договорами поставки №ЦУПП-04/0019/09 від 14.04.2009 року, №ЦУПП-04/0005/10 від 18.01.2010 року укладеними позивачем та ДП "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" на виконання яких здійснювалось виготовлення та поставлення плит БМП всіх типів, що виготовляються для обєктів Укрзалізниці, покритих монолітом. А саме придбані ТМЦ (моноліти) використовувались для виробництва залізобетонних виробів, зокрема, плит БМП (плит безбаластного мостового полотна на залізобетонних плитах), використання яких передбачено тенхнічними умовами. Відповідно до ТУ У 26.6-01116472.088-2003 "Плити залізобетонні безбаластного мостового полотна зі стрежневою арматурою без попереднього напруження" поверхня плит повинна бути покрита епоксидною смолою. Допускається з дозволу Укрзалізниці у якості захисного складу інші матеріали, які за своїми характеристиками не гірші за перераховані. Відповідно до листа від 08.12.2006 року №ЦП-7/742 Головного управління колійного господарства погоджено використання поліуретанових композицій за ТУ У 24.1-16282377-002-2002 "Моноліт.3.ПУ.ПГЗ-01" та ТУ У24.6-16282377-003-2002 "Моноліт.3.ПУ.Ін'єкт-01" для гідроізоляції плит БМП всіх типів, що виготовляються для об'єктів Укрзалізниці. Протягом 2009-2010 років претензій від Укрзалізниці щодо якості плит БМП не надходило.

Приписами ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд встановив та підтверджено актом перевірки, що господарська операція з поставки моноліту від ТОВ "С.Дж.Р.Груп" спричинила зміни в структурі активів (як сировина для виробництва залізобетонних виробів) та зобов'язань позивача (як підстава для оплати товару).

Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ "С.Дж.Р.Груп" є належні первинні документи, які фіксують факт здійснення даної господарської операції.

Суд також враховує, що порушення позивачем порядку оформлення документів (відсутність прізвища на видаткових накладних) не є підставою для позбавлення права на включення витрат на придбання товару до валових витрат звітного періоду в тому випадку, оскільки факт оприбуткування придбаного від ТОВ "С.Дж.Р.Груп" товару підтверджується дослідженими судом доказами.

Наявність у позивача податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, виданих продавцем товару ТОВ "С.Дж.Р.Груп", є достатньою підставою для віднесення витрат на придбання моноліту на загальну суму 311120,00 грн. до валових витрат (2009р.- 179520 грн., за 3 квартали 2010р. 131600,00 грн.).

Враховуючи те, що кошти, які було перераховано позивачем на розрахункові рахунки ТОВ "С.Дж.Р.Груп", що має документальне підтвердження, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) суми нарахованих (сплачених) витрат за надані ТОВ "С.Дж.Р.Груп" ТМЦ (моноліт), та свідчить про відсутність у відповідача правових підстав для визначення позивачу суми зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 106150 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 77780 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 28370 грн..

При цьому, суд критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини між ДП "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" та ТОВ "С.Дж.Р.Груп" є фіктивними правочинами в силу вимог ст.234 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ). Оскільки, станом на час укладення позивачем з даним контрагентом договору та його виконання, дана юридична особа була зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №158662, копією довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві АА №188317 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЄ №092262.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року №755-IV установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

До того ж, у відповідності з вимогами частин 2, 3 статті 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно вимог статті 234 ЦКУ фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Таким чином, фіктивний правочин не є нікчемним правочином, а є оспорюваним правочином, тобто таким, визнання якого недійсним здійснюється тільки в судовому порядку.

Відповідачем не надано рішення суду, яке набрало чинності, про визнання недійсними установчих документів ТОВ "С.Дж.Р.Груп", а отже, такий висновок відповідача є передчасним.

Згідно з ч.1 ст.203 ЦКУ зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦКУ є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 ст.203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог ст.228 ЦКУ правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Також, відповідно до ч.1 ст.207 ГКУ господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Отже, в силу вказаної норми, правочин, укладений недобросовісними платниками з метою ухилитися від оподаткування, є нікчемним, а тому не породжує правових наслідків та підлягає виключенню з податкового обліку усіх учасників такого правочину.

В судовому засіданні відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договору вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦКУ, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Також відповідачем не наведено доказів, що свідчили б, що правочин позивача щодо придбання товару (моноліту) був укладений з метою, що суперечить інтересам держави, і в тому числі в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Згідно ст.638 ЦКУ договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦКУ передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, порушення кримінальної справи стосовно директора ТОВ "С.Дж.Р.Груп" (постанова від 12.10.2010 року) за фактом створення фіктивного підприємства саме по собі не тягне за собою недійсність договору поставки №050609/СК 37-06/09 від 05.06.2010, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Судом враховується, що постановою від 27.04.2011 року кримінальну справу порушену відносно ОСОБА_6 та невстановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ "С.Дж.Р.Груп", за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України закрито. Також, відповідачем не доведено, що ТОВ "С.Дж.Р.Груп" було створено з відома або за участі позивача, з метою ухилення від оподаткування, порушення економічних інтересів держави щодо несплати встановлених законом податків. Крім того судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що у 2009 році та протягом 3 кварталів 2010 року позивачем придбався моноліт у інших підприємств.

Договір поставки №050609/СК37-06/09 від 05.06.2009 року укладений між державним підприємством "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" та товариством з обмеженою відповідальністю "С.Дж.Р.Груп" є дійсним та не був оскаржений в судовому порядку, таким чином він є таким, на підставі якого виникли права і обов'язки сторін даної угоди.

Досліджуючи правомірність вищезазначених висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР та завищення податкового кредиту у сумі 62224 грн. судом встановлено наведене нижче.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі, при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару (послуг, робіт) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуг, робіт), повязаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг, робіт) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.7.1 ст.7, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. При здійсненні господарської операції у момент виникнення податкових зобов'язань продавця складається податкова накладна у двох примірниках.

Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

На момент здійснення господарських операцій ТОВ "С.Дж.Р.Груп" було зареєстровано платником ПДВ та мало право видавати податкові накладні на кожну поставку. Подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Отже, податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037 (чинного на момент оформлення податкових накладних) стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано спеціальні вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із аналізу статей Закону №168/97-ВР слідує, що підставою зарахування сплаченого податку до податкового кредиту відповідного звітного періоду, та при наявності умов, визначених пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону 168/97-ВР, а також підставою бюджетного відшкодування суми ПДВ в наступному періоді, є наявність передбачених законом бухгалтерських документів, що підтверджують факти отримання товару (послуг, робіт) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуг, робіт), пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг, робіт) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.

Судом встановлено, що також не спростовується і в акті перевірки, та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні, що ТОВ "С.Дж.Р.Груп", станом на час укладення договорів з позивачем було платником податку на додану вартість та мало право складати первинні документи відповідно до вимог Закону №168/97-ВР.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону №168/97-ВР платника податку визначено, як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.10.2 ст.10 Закону №168/97-ВР платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Також, необхідно зазначити, що пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР, право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Слід зазначити, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття "добросовісний платник податків". Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, суд вважає за необхідне визнати обґрунтованим застосування цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку в галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві. Статті Законів №168/97-ВР та №334/94-ВР, так само як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, виникнення у платника податку на прибуток права на віднесення понесених витрат до складу валових витрат, від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Саме таку правову позицію викладено в Ухвалах Вищого адміністративного суду України від 11.11.2010 р. у справі №К-23404/07, від 28.10.2010 р. у справі №К-19470/07, від 08.07.2010 р. у справі №К-23280/07, інформаційних листах Вищого адмінітсративного суду України від 20.07.2010р. №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" та від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Зокрема, Вищим адміністративним судом України в Інформаційних листах від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 та від 02.06.2011 року №742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції); 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів); 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку); 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість та сум витрат до складу валових витрат, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Юридичний статус ТзОВ "С.Дж.Р.Груп" підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №158662, копією довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві АА №188317 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), тобто, контрагент позивача - ТзОВ "С.Дж.Р.Груп" на момент проведення господарських операцій не ліквідований, діяльність його в установленому законом порядку не припинена, з ЄДР підприємство не виключено, є платником ПДВ. Відповідачем не надано доказів анулювання свідоцтва платника ПДВ ТзОВ "С.Дж.Р.Груп" на момент видачі податкових накладних.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" вiд 23.02.2006 року №3477-IV є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Враховуючи те, що факт придбання позивачем у ТОВ "С.Дж.Р.Груп" моноліту підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, суд дійшов висновку про фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого останнім ПДВ до податкового кредиту.

Не приймаються судом до уваги доводи відповідача про порушення кримінальної справи відносно керівника ТОВ "С.Дж.Р.Груп" ОСОБА_6, оскільки, на переконання суду, порушення кримінальної справи відносно керівника юридичної особи - контрагента не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Суд також звертає увагу, що порушення кримінальної справи відносно особи не є доказом її вини у вчиненні злочину. Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду .

Крім того, згідно з постаною старшого слідчого з ОВС СВ ДПА України від 27.04.2011 року кримінальну справу, порушену відносно ОСОБА_6 за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ "С.Дж.Р.Груп", за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 ККУ закрито за відсутності складу злочину.

Згідно висновків Акту перевірки, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань було порушення кримінальної справи відносно керівника ТОВ "С.Дж.Р.Груп" ОСОБА_6.

Більш того в судовому засіданні представником відповідача не заперечувався той факт, що отриманий позивачем моноліт безпосередньо пов'язаний з господарською діяльністю позивача, однак представник Старокостянтинівської ОДПІ заперечує проти отримання товару (моноліту) саме від ТОВ "С.Дж.Р.Груп" тоді як в суду відсутні підстави вважати, що вказаний товар позивачем придбавався у когось іншого.

Відтак, доводи податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства суд вважає необґрунтованими та не підтвердженими належним чином.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч.1 ст.2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, відповідно до ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

З огляду на викладене відповідачем не доведена правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень, а відтак позовні вимоги про їх скасування підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 8, 9, 11, 14, 71, 86, 104, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державного підприємства "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000822300/0, №0000842300/0 від 15.12.2010 року задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції №0000822300/0, №0000842300/0 від 15.12.2010 року.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Повний текст постанови виготовлено 15 листопада 2011 року

< чи набрала законної сили ><Дата набрання законної сили >

Суддя/підпис/< Суддя >

"Згідно з оригіналом" СуддяД.Л. Фелонюк