Постанова № 20863137, 14.11.2011, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/13110/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2011 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКовальчук О.К.

при секретаріБесарабі І.А.

за участі:позивачки та її представників ОСОБА_3 і ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом <в особі ><в чиїх інтересах >фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 <3-тя особа >до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому <3-тя особа >про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф 3542 від 06.06.2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про визнання незаконною та скасування вимоги № Ф 3542 від 06.06.2011 року про сплату боргу зі страхових внесків на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування в сумі 1756,80 грн. Позивачка вважає, що вона не є платником збору на обов"язкове державне пенсійне страхування, оскільки сплату цього збору для неї замінено сплатою фіксованого податку, згідно п.6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб"єктів малого підприємництва"(№727-98). Крім того, позивачка зазначила, що додатково не повинна сплачувати страхові внески у розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування"(№400-97) та посилається на відсутність законодавчого встановлення розміру фіксованого страхового внеску для суб"єктів малого підприємництва, що перебувають на спрощеній системі оподаткування.

Вказує, що 18.01.2011 року Окружний адміністративний суд м.Києва постановою по справі №2а-14832/10/2670 визнав протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України при підготовці Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" в частині оприлюднення проекту вищевказаного акту на основі якого прийнята Управлінням Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому спірна вимога. Тому, вимога про сплату боргу № Ф3542 від 06.06.2011, на її думку, є протиправною, незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з"явився, надіславши до суду письмове клопотання про розгляд справи без участі представника управління. В надісланому до суду запереченні проти позову заперечив, вважає, що діяв в межах повноважень, визначених Законом України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. №1058-IV, а спірна вимога винесена управлінням правомірно. Зазначає, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на відносини, що виникають між суб"єктами системи загальнообов"язкового державного пенсійного страхування, лише у випадках, передбачених Законом №1058-IV (надалі - Законом №1058-IV), або в частині, що не суперечить цьому Закону, що є обов"язковим до виконання суб"єктами на яких він поширюється.

Заслухавши пояснення позивачки та її представників, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в її взаємному звязку і сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід залишити без задоволення на підставі наведеного нижче.

Суд встановив, що фізична особа-підприємець ОСОБА_5 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому як особа, що обрала особливий спосіб оподаткування.

Частиною 1 статті 5 Закону № 1058-ІУ передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно до ч. 2 ст. 5 Закону № 1058-ІУ виключно цим Законом визначаються коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та платники страхових внесків, їх права та обов'язки.

Частиною 3 статті 18 Закону №1058-ІУ страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-ІУ страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

17.07.2010 року набрав чинність Закон України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " № 2461-VI від 08.07.2010 року (надалі - Закон № 2461 -VI).

До введення в дію Закону України від 08.07.2010 року № 2461 "Про внесення змін до Законів України "Про державний бюджет України на 2010 рік та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" доплата до мінімального страхового внеску здійснювалася за бажанням фізичної особи-платника спрощеної системи оподаткування. Починаючи з липня 2010 року Законом України "Про внесення змін до Законів України "Про державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 08.07.2010 року № 2461 встановлено обов'язкову сплату підприємцями-фізичними особами на спрощеній системі оподаткування страхових внесків до Пенсійного фонду в порядку, визначеному Законом України № 1058.

З урахуванням внесених змін, які набрали чинності, згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №1058-ІУ загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: обов'язковості страхування осіб, які забезпечують себе роботою самостійно та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону № 1058-ІУ загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 14 Закону № 1058-ІУ страхувальниками відповідно до цього Закону є: застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону. Згідно ч. 1 ст. 15 Закону № 1058-ІУ платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Частиною 3 статті 15 Закону № 1058-ІУ передбачено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Отже, Законом України від 08.072010 N 2461-VI "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено обов'язкову сплату підприємцями - фізичними особами на спрощеній системі оподаткування страхових внесків до Пенсійного Фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 1058-ІУ участь застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування може припинитися у разі якщо особа, яка підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до нього Закону, втратила визначений цим Законом статус застрахованої особи і може втратити статус застрахованої особи, у зв'язку з втратою статусу підприємця, а не у зв'язку з відмовою від участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Відтак, позивач як суб'єкт підприємницької діяльності, який обрав особливий спосіб оподаткування, підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і є платником страхових внесків до Пенсійного фонду.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058-ГУ страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, зобов'язані сплачувати страхові внески у розмірі, який визначається ними самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-ІУ страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону є квартал.

Згідно із ч. 2 ст. 106 Закону № 1058-ІУ суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Частиною 3 статті 106 Закону № 1058-ІУ територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Суд встановив, що у зв'язку з несплатою позивачкою мінімального страхового внеску, відповідач надіслав їй вимогу про сплату боргу від №Ф 3542 від 06.06.2011 року в сумі 1756,80 грн., який виник у зв"язку з неповною сплатою страхових внесків за липень-грудень 2010 року.

Отримавши спірну вимогу про сплату боргу, позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яке рішенням про результати розгляду скарги від 21.07.11р. №7960/06 відмовили в задоволенні скарги, а вимогу про сплату боргу №Ф-3542 від 06.06.2011р. - без змін.

При цьому факт наявності заборгованості по сплаті страхових внесків в сумі 1756,80 грн. станом на 06.06.2011 року позивачем не спростований.

Тому, вимога про сплату боргу сформована відповідачем правомірно, рішення Управління Пенсійного фонду України м. Хмельницькому про результати розгляду заяви від 21.06.2011 року №8056/06 прийняте у відповідності до норм чинного законодавства.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, суми страхових внесків, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.

Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиравність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на вищевикладене, управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому при винесенні вимоги про сплату боргу №Ф 3542 від 06.06.2011 року діяло на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 в задоволенні позовних вимог до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про визнання протиправними дій та визнання протиправною та скасування вимоги № Ф 3542 від 06.06.2011 року.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Повний текст постанови виготовлено 16 листопада 2011 року

< чи набрала законної сили ><Дата набрання законної сили >

Суддя/підпис/О.К. Ковальчук

"Згідно з оригіналом" СуддяО.К. Ковальчук