Постанова № 20863025, 03.01.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" січня 2012 р.

16 год. 15 хв.Справа № 2а-4298/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Попова В.Ф.,

при секретарі: Якущенко К.Ю.,

за участю:

представників позивача - Воробийовського О.М., Цокол Г.П.,

представників відповідача 1 (державної податкової інспекції у м. Херсоні) - Андрюка А.М., Шевченка О.А., Малофєєвої І.Л.,

представника відповідача 2 (Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області) - Полонської Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства "Фрідом Фарм-Україна" закритого акціонерного товариства "Фрідом Фарм Інтернешнл"

до державної податкової інспекції у м. Херсоні, Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області <3-я особа >

про скасування податкових повідомлень - рішень та стягнення заборгованості з податку на додану вартість,

встановив:

Дочірнє підприємство "Фрідом Фарм-Україна" закритого акціонерного товариства "Фрідом Фарм Інтернешнл" (далі ДП"Фрідом Фарм-Україна" ЗАТ "Фрідом Фарм Інтернешнл", позивач) звернулось до суду з позовом державної податкової інспекції у м.Херсоні (далі ДПІ, відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області (далі відповідач 2) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 11.08.2011р. №№ 0002120700, 000211700 та стягнення з державного бюджету заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 1192936,00грн.

Зазначені рішення складені на підставі акту від 26.07.2011 р. №2649/070/30069082 про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень та жовтень 2010 р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в червні та вересні відповідно (далі акт перевірки).

За податковим повідомленням-рішенням № 000211700 позивачеві зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування на 1192936,00 грн., у тому числі за липень 2010 року на 444473,00 грн., за липень 2010 року на 322154,00 грн. та за жовтень 2010 року на426309,00грн.; за податковим повідомленням-рішенням № 002120700 зменшено розмір відємного значення з податку на додану вартість на 1738828,00 грн., у тому числі за червень 2010 року на 803414,00 грн., за липень 2010 року на 341491,00 грн., за вересень 2010 року на 372097,00 грн. за жовтень 2010 року на 221826,00 грн.

Висновку про зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування та розміру відємного значення з податку на додану вартість податковий орган дійшов через те, що податковий орган не зміг перевірити та підтвердити сплату ПДВ до бюджету всіма учасниками господарських операцій по ланцюгам постачальників товарів.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені вимоги. На думку позивача, обставини, наведені в акті перевірки, не містять підстав які свідчили б про порушення підприємством податкового законодавства, а тому зменшення суми податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування з ПДВ на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є неправомірним та не відповідає вимогам законодавства.

Позивач зазначає, що за актом перевірки підставою для зменшення податковим органом суми податкового кредиту та бюджетного відшкодування з ПДВ став той факт, що підприємство придбавало товарно-матеріальні цінності, по яким показано податковий кредит та заявлено відшкодування, у постачальників та контрагентів постачальників (1, 2-3 ланки), декларації яких не визнані податковою звітністю, які не встановлені за місцезнаходженням, які не правильно формували свій податковий кредит, в яких немає достатніх потужностей для здійснення господарських операцій, майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу та ін.

Позивач вказує, що законом на платника податків не покладено функцію контролю за нарахуванням та сплатою ПДВ до бюджету постачальниками товарів (робіт, послуг), контролю за веденням ними бухгалтерського та податкового обліків та контролю за звітуванням ними до податкового органу по податках та зборах. Вказану функцію законом покладено саме на податкову службу, а єдиним документом, що підтверджує для покупця цих товарів сплату або намір сплатити ПДВ до бюджету є податкова накладна. У разі, якщо контрагент позивача не виконав свого зобовязання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ та відшкодування ПДВ з бюджету.

Позивач не погоджується з визнанням укладених ним угод нікчемними, оскільки всі операції підтверджуються первинними документами, наявні необхідні потужності, штат для прийому та зберігання придбаної продукції, договори про відповідальне зберігання продукції на елеваторах, акти переробки зерна сої та видаткові накладні на реалізацію продуктів переробки зерна сої.

Представники відповідача 1 (ДПІ у м.Херсоні) проти позову заперечували, вважають висновки акту перевірки та спірні податкові повідомлення-рішення обґрунтованими, в задоволенні позовних вимог просили відмовити.

ДПІ у м.Херсоні вважає, що право платника на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ залежить від сплати до бюджету сум ПДВ постачальниками товарів (робіт, послуг) по всьому ланцюгу постачання до виробника. За змістом Закону України "Про податок на додану вартість" право на відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті ПДВ в ціні товару, які оплачені платником податку.

Представник відповідача 2 (Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області) просила прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДП"Фрідом Фарм-Україна" ЗАТ "Фрідом Фарм Інтернешнл" як платник податків перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Херсоні та є платником податку на додану вартість.

Під час проведення перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень та жовтень 2010 року податковим органом вивчався стан сплати податку на додану вартість постачальниками товарів (робіт, послуг) при їх переміщенні, починаючи від виробника (експортера) цих товарів та послуг.

За даними податкового органу частину податкового кредиту червня та липня 2010 року позивач сформував за наслідками документування придбання товарів у ТОВ "Агроюг-Сервіс". Відповідно до матеріалів зустрічної перевірки (акт від 08.07.2011 р. № 2408/23-3/32021807) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення взаємовідносин з ПП "Стилет-Юг", ПП "Альтекс-Юг", ПП "Агропрайд" та ПП "Югтрансагро" встановлено документування придбання товару та послуг у підприємств, у яких відсутнє майно та інші матеріальні ресурси, економічно необхідні для здійснення господарських операцій з поставки товарів позивачеві; фактично поставка товарів не здійснювалась, а тому правочини з придбання та продажу товарів не спричинили реального настання наслідків та є нікчемними. У звязку з цим, податковим органом зроблено висновок про неправомірне формування позивачем податкового кредиту по відносинам з ТОВ "Агроюг-сервіс" у червні 2010 року сумі 773302,00 грн., та в липні у сумі 322 154,00 грн.

За актом перевірки від 26.07.2011 р. №2649/070/30069082 іншим постачальником позивача у червні 2010 року було ТОВ "Євтротранссервіс-ЛТД" на суму ПДВ 24695,68 грн. За місцем реєстрації цього субєкта підприємницької діяльності декларація з ПДВ цей період не визнана як податкова звітність, контрагент не знаходиться за місцем реєстрації (з якого часу податковим органом не уточнюється) та не має основних засобів для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу товару у обсягах що задекларовані. Свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Євротрансервіс" анульоване 06.12.2010 року, згідно постанови Миколаївського господарського суду підприємство визнане банкрутом 13.12.2010 року, 25.02.2011 р. - ліквідоване. ДПІ зроблено висновок, що правочини здійснені ТОВ "Євротрансервіс" не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суперечать інтересам держави та мають ознаки нікчемності.

ДПІ у м. Херсоні встановлено, що одним із контрагентів позивача по ланцюгу постачання в червні 2010 року було ПП "Трансагрогрупп" на суму ПДВ 5414,9 грн. За даними податкового органу ПП "Трансагрогрупп" станом на 22.04.2011р. мало стан "14" - визнане банкрутом, 30.05.2011р. до ЄДР внесено запис про його відсутність за місцезнаходження, з обліку 29.06.2011р. Податковим органом зроблено висновок, що угоди зазначено підприємства з контрагентами-покупцями мають ознаки нікчемності.

У липні 2010 року позивач задокументував придбання сільськогосподарської продукції (сої) у ПП ОСОБА_7 та податковий кредит від цієї операції в сумі 19 336,80 грн. У звязку з тим, що цей постачальник не задекларував ПДВ з продажу позивачеві сої у липні 2010 року відповідач вважає, що по цьому постачальнику у позивача відсутня надмірна сплата ПДВ у сумі 19337,0 грн.

У вересні та жовтні 2010 року позивач задокументував придбання сої у ПП"Інвестюгагротранс" та податковий кредит від цієї операції (у вересні 2010 року - в сумі 372097,42 грн. та у жовтні 2010 року в сумі 206349 грн.) Під час проведення зустрічних перевірок відповідач встановив, що свідоцтво платника ПДВ цього постачальника анульоване 10.03.2011р. у звязку з тим, що до ЄДР внесено запис про його відсутність за місцезнаходженням. Згідно аналізу податкової звітності та фінансово-господарської діяльності ПП "Інвестюгагротранс" підприємство не має у своєму розпорядження трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарських операцій з поставки товарів позивачеві. Відсутність необхідних умов для здійснення підприємницької діяльності свідчить про неможливість її здійснення та є доказом безтоварності цих операцій. Зазначене, на думку ДПІ, не дозволяє позивачеві формувати податковий кредит по цьому контрагенту.

У жовтні 2010 року позивач частину податкового кредиту у сумі 15477,00 грн. сформував за рахунок документування придбання сої у ПП "Транс Грейн". За даними податкового органу (акт перевірки ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська від 27.04.2011 р. №922/234/36725965) ПП "Транс Грейн" не мало у своєму розпорядженні необхідних трудових та матеріальних ресурсів необхідних для здійснення господарської операції з поставки товарів позивачеві, тому правочини з придбання та продажу товарів за період з серпня 2010 р. по грудень 2010 р. та лютий 2011 р. не спрямовані на реальне настання наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, а отже є нікчемними.

Таким чином, ДПІ у м. Херсоні вважає, що по зазначеним контрагентам позивач сформував податковий кредит у порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість", у результаті чого неправомірно задекларував бюджетне відшкодування з ПДВ у сумі 1192939 грн. та відємний залишок з ПДВ, який переноситься до наступної декларації з ПДВ на суму 1738828,0 грн. На думку відповідача 1, укладаючи правочини з цими постачальниками позивач порушив вимоги з ч.1 ст. 203, 215, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України і, ці правочини є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Позивач стверджує, що фактично отримав товари від зазначених постачальників, факт отримання товарів підтверджено належним чином складеними податковими накладними, договорами, актами виконаних робіт, а задеклароване бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, в тому числі і фактичною сплатою ПДВ постачальникам цих товарів.

Надаючи оцінку позиціям сторін та дослідивши докази у справі суд дійшов таких висновків.

За приписами пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом п. 7.7.1, 7.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Судом встановлено, що позивач під час формування податкового кредиту та декларування бюджетного відшкодування виконав всі вимоги для відображення їх у податковій звітності.

За матеріалами перевірки позивача, які стали підставою для складення спірних податкових повідомлень-рішень, неправомірне формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування є наслідком не відображення у податковій звітності постачальників продажу товарів позивачеві та відсутність у відповідача інформації стосовно наявності у постачальників необхідних трудових та матеріальних ресурсів для фактичного здійснення господарських операцій з поставки товарів позивачеві.

Крім того, факти встановлені судом в судовому засідання, спростовують висновки податкового органу щодо безтоварності господарських операцій контрагентами позивача, що вказує на неналежне виконання своїх обовязків посадовими особами податкового органу під час проведення перевірок платників податків та недостовірність висновків таких перевірок.

Так, позивачем до суду надано копії договорів оренди автомобілів, укладених ПП"Інвестюгагротранс" з ПП ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, а також копії актів виконаних робіт про надані послуги та товарно-транспортні накладні. В судовому засіданні судом в якості свідків були допитані ОСОБА_16 та ОСОБА_11, які підтвердили, що, дійсно, ними надавались послуги з перевезення вантажів (сої).

На думку суду, при здійснені господарської операції з боку позивача обовязковому контролю підлягають наявність у постачальника дозвільної документації на складання податкової накладної, відповідність реквізитів податкової накладної фактичним даним на момент вчинення правочину та фактична наявність товару, або здійснення роботи чи послуги, отримання (надання) яких документуються сторонами господарської операції.

За наданими відповідачем доказами неправомірного формування податкового кредиту позивача по відносинам з ТОВ "Агроюг-Сервіс", ТОВ "Євротрансервіс", ПП"Трансагрогрупп", ППОСОБА_7, ПП "Інвестюгагротранс", ПП "Транс Грейн" відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" відповідальність за визначені порушення можлива постачальниками та постачальниками постачальників позивача, а не безпосередньо позивачем, саме тому суд вважає неправомірним зменшення податкового кредиту позивача по відносинам з названими вище контрагентами.

На думку суду, не відображення зобовязань з продажу товарів у податковій звітності постачальником цих товарів свідчить про невиконання обовязків щодо декларування ПДВ до сплати саме постачальником, а не отримувачем товарів і, відповідно, обовязок податкового органу полягає у залученні до сплати саме суб'єкта підприємницької діяльності, який отримав доходи від продажу товарів, а не того суб'єкта господарювання, який поніс витрати по придбанню товарів та оплати предявленого до сплати ПДВ постачальником цих товарів.

Відповідач, посилаючись на пп.7.7.10 п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" вважає, що джерелом відшкодування податку на додану вартість з бюджету є надходження цього податку до бюджету від операцій з продажу товарів (робіт, послуг) платникові податку на додану вартість, який задекларував бажання отримати бюджетне відшкодування з ПДВ на розрахунковий рахунок. Не сплата, або не підтвердження такої сплати ПДВ до бюджету всіма постачальниками товарів (робіт, послуг) на всіх ланцюгах проходження товарів не дає право платникові податку отримати бюджетне відшкодування з бюджету. При цьому, відповідач не вказує на можливий механізм контролю з боку платника ПДВ за такою сплатою податку до бюджету постачальниками товарів в ланцюгах проходження товарів. Відповідач не надав суду доказів про несплату податку всіма постачальниками, а робить припущення про можливу несплату лише в результаті неможливості це перевірити з тих чи інших підстав.

Суд вважає, що відповідач на виконання вимог пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР мав вжити контрольних заходів по перевірці структури задекларованого податкового кредиту. Відповідно до вказаної норми протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Несвоєчасне проведення перевірок та зволікання у проведенні контрольних заходів з боку відповідача вплинули на наслідки проведення цієї роботи та не дали змогу прослідкувати стан сплати ПДВ на всіх ланцюгах проходження товарів.

Суд вважає, що відповідач, позбавляючи права позивача на податковий кредит по операціям контрагентами на підставі того, що не підтверджено факт здійснення операцій з купівлі-продажу товарів контрагентами по ланцюгах проходження товарів та у звязку з несплатою ПДВ по цим операціям постачальниками товарів (робіт, послуг), перекладає власну відповідальність за неналежну організацію контролю за нарахуванням та сплатою податків на позивача, який у відповідності із законодавством України не наділений обовязком та функцією такого королю.

Неможливість здійснення податковим органом перевірок постачальників позивача в ланцюгах постачання не є достатньою підставою для визнання недійсними юридично значимих дій названих підприємств з іншими субєктами господарювання з моменту їх державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру, а також не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Оцінюючи неможливість проведення господарських операцій, відповідач жодним чином не доводить наявність провини позивача щодо недекларування податкових зобовязань постачальників товарів та обізнаність позивача з фактичними обставинами здійснення господарської діяльності постачальників.

Відповідачем не надано до суду доказів на обґрунтування своїх заперечень, які підтверджували б, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі покупця податкова вигода не могла бути одержана.

На думку суду, позиція ДПІ, яка полягає в тому, що у разі не підтвердження сплати ПДВ до бюджету всіма учасниками господарських операцій, у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування, не відповідає вимогам законодавства з податку на додану вартість. Відповідно до п. 7.7.10 п. 7.7. ст. 7 Закону № 168/97-ВР джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Фактично відповідач зменшив суму бюджетного відшкодування підприємству, яке виконало всі вимоги, передбачені податковим законодавством, із підстав, існування яких довести не може, тобто ґрунтуючи свої висновки на припущеннях.

Оскільки у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, ним сплачено постачальникам у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані до ДПІ податкові декларації, тобто позивачем виконані всі вимоги Закону № 168/97-ВР, то, відповідно, він має право на включення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ.

Враховуючи, що за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" право на відшкодування ПДВ виникає лише при його фактичній надмірній сплаті, а факт сплати позивачем ПДВ в складі ціни придбання не заперечується відповідачем, то висновок податкової інспекції про порушення підприємством вимог діючого законодавства не можна вважати обґрунтованим і достатнім для прийняття рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування та розміру відємного значення податку на додану вартість.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

В порушення ч. 2 ст. 71 КАС України ДПІ у м. Херсоні як субєкт владних повноважень не довела правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні від 11.08.2011 р. № 0002110700 № 0002120700 протиправними та такими, що підлягають скасуванню. У звязку з відновленням належної до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість та бажанням отримати це відшкодування на розрахунковий рахунок в установі банку, суд також задовольняє вимоги позивача про стягнення з державного бюджету на його користь належний до бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 1192936,00 грн.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Позовні вимоги дочірнього підприємства "Фрідом Фарм-Україна" закритого акціонерного товариства "Фрідом Фарм Інтернешнл" до державної податкової інспекції у м.Херсоні, Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Херсоні від 11 серпня 2011 р. №0002110700 та №0002120700.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області на користь дочірнього підприємства "Фрідом Фарм-Україна" закритого акціонерного товариства "Фрідом Фарм Інтернешнл" (ідентифікаційний код 30069082) суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1192936,00грн. (один мільйон сто дев'яносто дві тисячі дев'ятсот тридцять шістьгрн. 00 коп.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства "Фрідом Фарм-Україна" закритого акціонерного товариства "Фрідом Фарм Інтернешнл" (ідентифікаційний код 30069082) сплачену суму судового збору в розмірі 1706,80 грн. (одна тисяча сімсот шість грн. вісімдесят коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 05 січня 2012 р.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 8.2.1