Постанова № 20862483, 23.11.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/4521/2011

23 листопада 2011 року 10год. 35хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб ДБК"

доКостопільської міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Клуб ДБК" (далі ТОВ "Клуб ДБК") звернулося в суд з адміністративним позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції (далі Костопільська МДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000951630 від 08.04. 2011 року.

Позов мотивовано тим, що відповідачем була проведена перевірка ТОВ "Клуб ДБК", за результатами якої зафіксовано порушення вимог п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12. 2000 року, тобто порушення терміну сплати податкових зобов'язань, а саме з податку на додану вартість. Однак, на думку позивача, зазначений висновок податкового органу є безпідставними, оскільки узгоджене податкове зобов'язання по податку на додану вартість за вересень 2010 року в сумі 6338,00 грн. та жовтень 2010 року в сумі 10079,00 грн., які було визначено позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересень-жовтень 2010 рік сплачені вчасно, що підтверджується платіжними дорученнями. Проте, відповідач зарахував вказану суму не в рахунок сплати узгоджених сум податкових зобов'язань за вказаний в платіжному дорученні період, а в рахунок сплати податкового боргу в порядку календарної черговості, внаслідок чого і нарахував зазначену суму штрафної санкції. З такими діями Костопільської МДПІ позивач не погоджується, так як вважає, що законодавством податковому органу не надано право змінювати призначення платежу шляхом зміни податкових зобов'язань в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. За наведеного, просить позов задовольнити повністю.

Позивач в судове засідання не з'явився. Подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Відповідач в судове засідання не зявився, подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача. Крім того, надав письмові заперечення по справі, в яких зазначив, що зазначений п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року механізм зарахування є єдиним для всіх платників податків та органів державної податкової служби України. Також зазначив, що незважаючи на бажання платника податків спрямувати кошти на сплату поточних надходжень всупереч законодавчо встановленій черговості зарахування таких платежів у рахунок погашення податкового боргу, податкові органи мають правові підстави здійснювати зарахування таких податкових платежів в автоматичному режимі. У відповідності ж до ст. 126 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу. На таких підставах просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання завили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи те, що позивач та відповідач подали до суду клопотання про розгляд справи за відсутності їх представників, суд здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши у порядку письмового провадження подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

ТОВ "Клуб ДБК" є юридичною особою, відомості про неї внесені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з присвоєнням ідентифікаційного коду 35280130 та перебуває на обліку як платник податків у Костопільській МДПІ.

Судом встановлено, що відповідачем щодо позивача проведена перевірка своєчасності сплати платежів до бюджету, за результатами якої складено акт №244/16/35280130 від 28.03.2011 року. З акту вбачається про встановлення перевіркою порушень вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12. 2010 року, а саме: порушення терміну сплати податкового зобовязання по податку на додану вартість (а.с. 7).

На підставі акта перевірки Костопільською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішенням форми "Ш" № 0000951630 від 08.04. 2010 року, яким до позивача, за порушення граничного строку сплати податкового зобов'язання застосовано штраф у розмірі 398,60 грн. (а.с. 6).

З матеріалів справи вбачається, що 19.10. 2010 року позивачем податковому органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року, згідно якої платником самостійно визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість за вказаний календарний період в розмірі 6338,00 грн. (а.с. 8-9).

Також, з матеріалів справи вбачається, що 19.11. 2010 року позивачем податковому органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, згідно якої платником самостійно визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість за вказаний календарний період в розмірі 10079,00 грн. (а.с. 10-11).

В силу вимог пп. 5.3.1. п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації. В свою чергу, пп. 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 Закону визначено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно, для сплати податкового зобовязання з податку на додану вартість за вересень-жовтень 2010 року граничний термін сплати 30 жовтня та 30 листопада наступні за звітним податковим місяцем.

Згідно платіжного доручення від 26 жовтня 2010 року узгоджене податкове зобов'язання по податку на додану вартість за вересень 2010 року в сумі 6338,00 грн., що було визначене позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року, ним сплачено. При цьому, в платіжному дорученні чітко вказано призначення платежу, а саме: "101;35280130; ПДВ за вересень 2010 року" (а.с. 12).

Згідно платіжного доручення № 663 від 22 листопада 2010 року узгоджене податкове зобов'язання по податку на додану вартість за жовтень 2010 року в сумі 10079,00 грн., що було визначене позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, ним сплачено. При цьому, в платіжному дорученні чітко вказано призначення платежу, а саме: "101;35280130; ПДВ за жовтень 2010 року" (а.с. 12).

Проте, відповідач на підставі п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року зарахував сплачені суми не в рахунок сплати узгоджених сум податкових зобов'язань за вказаний в платіжному дорученні період, а в рахунок сплати податкового боргу в порядку календарної черговості. Доказом цьому є розрахунок штрафних санкцій (а.с. 28), де на сплачені позивачем суми 1468,01 грн. та 524,99 грн. нараховано 20% штрафу за затримку розрахунку на 133 та 104 дні відповідно.

Крім того, та обставина, що сплачені суми не зараховані податковим органом в рахунок сплати узгоджених сум податкових зобов'язань за вказаний в платіжному дорученні період визнається відповідачем, про що зазначається в письмовому запереченні (а.с. 26).

Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12. 2000 року, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення, за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку, а грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України "Про Національний банк України" № 679-XIV від 20.05. 1999 року систему, порядок і форми платежів визначає Національний банк України.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01. 2004 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03. 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з п. 3.8 зазначеної Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, який був спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, суд вважає, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону. Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Аналогічна позиція викладена в Листі Вищого адміністративного суду України №358/13/13-09 від 17.03. 2009 року.

Крім того, суду слід зазначити, що посилання відповідача, як на підставу у відмові в задоволенні позову, на п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України є безпідставним та не приймається судом, оскільки вищезазначений нормативний акт набрав чинності з 01 січня 2011 року та не може застосовуватися до правовідносин, що виникали в 2010 році.

Враховуючи вищевикладене та ту обставину, що штрафна санкція, застосована до позивача податковим повідомленням-рішенням № 00009516 від 08.04. 2011 року розрахована як санкція за порушення на 133 та 104 дні граничного строку сплати частини узгоджених податкових зобовязань за рахунок самостійної зміни податковим органом призначення платежу в платіжних дорученнях позивача, які ним оформлялися та подавалися в банк для оплати узгоджених податкових зобов'язань, визначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2010 року, таке рішення не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а відтак підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд вважає, що адміністративний позов про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000951630 від 08.04. 2011 року, згідно якого ТОВ "Клуб ДБК" нараховано штрафну санкцію з податку на додану вартість в сумі 398,60 грн. підлягає до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати по справі згідно ч. 1 ст. 94 КАС України присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції від 08 квітня 2011 року № 0000951630.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб ДБК" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 03 (три) грн. 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя <Підпис >Зозуля Д. П.