Постанова № 20861605, 21.12.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 грудня 2011 року Справа № 2а-10872/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чиркіна С.М.

при секретарі: Лушниковій О.С.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1 (довіреність №17232/10 від 31.12.2010 року)

представників відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №6 від 01.06.2011 року)

ОСОБА_3.( довіреність № 56, видана 01.06.2011)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в м.Лисичанську до Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» про стягнення заборгованості з податку на додану вартість у сумі 130975,00 грн., за рахунок готівкових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

18 листопада 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції в м.Лисичанську до Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» про стягнення заборгованості перед бюджетом у сумі 130975,00 грн., за рахунок готівкових коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач зареєстрований виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 18.10.1996 року. У відповідача станом на 09.11.2011 року утворився податковий борг по податку на додану вартість, який визначений розділом V ПКУ у загальній сумі 130975,00грн., яка складається з суми основного боргу, у розмірі 130975,00грн. сума основного боргу складається з самостійно узгодженої суми податкового зобовязання відповідно до наданої відповідачем податкової декларації з податку на додану вартість до ДПІ в м.Лисичанську, а саме податкова декларація №9004230558 від 20.06.2011 року на суму 130975,00грн. Вважає, що відповідач самостійно визначив податкові зобовязання у податковій зазначеній декларації то воно є узгодженим. Також зазначає, що на виконання вимог Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» відповідачу було виставлено першу податкову вимогу №1/45 від 21.01.2002 року на суму 1152,59грн. та друга податкова вимога №2/302 на суму 48747,13грн. Активи боржника передано у податкову заставу, про що свідчать витяги про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. За таких обставин просив стягнути з відповідача суму податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 130975,00грн. за рахунок готівкових коштів, які перебувають у власності відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеному в адміністративному позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав, зробивши відповідний письмовий запис.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст. З КАС України).

Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. З КАС України справа адміністративної юрисдикції - публічно-правовий спір у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

З урахуванням викладеного, зазначена справа відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень (орган державної податкової служби, наділений публічно-владними повноваженнями).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 15 червня 2005 року до реєстру було внесено відомості про юридичну особу - Комунальне підприємство «Лисичанськтепломережа» (і.к. 13401321) запис № 13811200000 000529 (а.с.14-18). Як платник податків відповідач перебуває на податкову обліку в ДПІ в м.Лисичанськ Луганської області (а.с.7).

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно із п.п.16.1.3-16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Згідно з підпунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом, крім випадків, передбачених податковим законодавством.

У відповідності із пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема,календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);

Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тотожні вимоги закріпленні в статті 203 Податкового Кодексу України що відноситься до розділу V, яким врегульовані питання, повязані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість, а саме :

Податкова декларація з податку на додану вартість згідно з пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку у відповідності із пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 20.06.2011 позивачу було подано декларацію з податку на додану вартість за травень 2011 року № 9004230558, в якій визначено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду, у розмірі 1 30 975,00 грн. ( а.с.20-21).

В звязку з несплатою відповідачем податкового боргу відповідно до ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ, податковим органом відповідачу сформовані перша податкова вимога №1/45 від 21 січня 2002 року, на загальну суму 1152,50грн., яка надіслана на адресу підприємства поштою та отримана 25 січня 2002 року (а.с.26) та друга податкова вимога №2/302 від 26 березня 2002 року на загальну суму 48747,13грн., отримана представником відповідача, про що свідчит особистий підпис на корінці вимоги (а.с.27)

Вказані податкові вимоги відповідачем не оскаржувалися.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем вживалися передбачені законодавством заходи щодо погашення податкового боргу про те, вони не призвели до повного погашення відповідачем податкового боргу.

Враховуючи вищевикладене, податкова заборгованість відповідача на загальну суму 130975,00 грн. визнана сторонами, підтверджена матеріалами справи та на час розгляду справи не погашена.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідачвизнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Дії представника відповідача при визнанні адміністративного позову не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, тому визнання позову приймається судом.

Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI регламентовано, що орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Оскільки відповідач за час судового розгляду справи в добровільному порядку податок на додану вартість в сумі 130 975,00 грн. не сплатив, визнав у повному обсязі позовні вимоги, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 17, 18, 71, 94, 128, 158-163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції в м.Лисичанську до Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» про стягнення заборгованості з податку на додану вартість у сумі 130975,00 грн., за рахунок готівкових коштів, задовольнити повністю.

<Текст >

Стягнути з Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа»( і.к. 13401321) суму податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 130 975,00грн. (сто тридцять тисяч девятсот сімдесят пять гривень 00 коп.) за рахунок готівкових коштів, які перебувають у власності відповідача

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

<Текст >

СуддяС.М. Чиркін