Постанова № 20861611, 22.12.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №5.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 грудня 2011 року Справа № 2а-6307/11/1270 < Текст >

< Текст >

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засіданняІгнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 (довіреність від 26.04.2011 № 23юр)

від відповідача провідний спеціаліст-юрисконсульт

І відділу досліджень та розслідувань

ОСОБА_3 (довіреність від 01.11.2011 № 2011/14)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке обєднання Азот»

до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке обєднання Азот» до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови виключити позивача з переліку субєктів природних монополій Луганської області, включеного до цього переліку розпорядженням голови Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26 жовтня 2007 року № 01-28/41;

- зобовязати відповідача вчинити дії щодо виключення позивача з переліку субєктів природних монополій Луганської області, як такого, що не займає монопольне (домінуюче) становище на ринку за напрямком діяльності - централізоване водовідведення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26 жовтня 2007 року розпорядженням голови Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26 жовтня 2007 року № 01-28/41 до Переліку субєктів природних монополій Луганської області було включено закрите акціонерне товариство «Сєвєродонецьке обєднання Азот», яке відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів від 12 квітня 2011 року було перейменовано у приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке обєднання Азот», як такого, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку за напрямком діяльності: централізоване водовідведення.

29 грудня 2010 року позивач звернувся до відповідача з листом від 29 грудня 2010 року № 23юр-108 з обґрунтованою вимогою виключити закрите акціонерне товариство «Сєвєродонецьке обєднання Азот» з Переліку субєктів природних монополій Луганської області як такого, що не займає монопольне (домінуюче) становище на ринку за напрямком діяльності: централізоване водовідведення, на яке 08 квітня 2011 року отримав від відповідача лист від 30 березня 2011 року № 04-05/533, згідно якого позивачу без будь якого нормативного та документального обґрунтування було відмовлено у його виключенні з Переліку суб'єктів природних монополій Луганської області.

Позивач вважає, що відмова відповідача виключити його з Переліку субєктів природних монополій Луганської області як такого, що не займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, тобто бездіяльність відповідача, є необґрунтованою та неправомірною з огляду на нижчевикладене.

З посиланням на норми Закону України «Про захист економічної конкуренції», Методики визначення монопольного (домінуючого) становища субєктів господарювання, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05 березня 2002 року № 49-р, позивач зазначив, що відповідач, відмовляючи позивачу у задоволенні його вимоги про виключення з Переліку субєктів природних монополій Луганської області, без обґрунтування такої відмови, в порушення порядку, передбаченого Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища субєктів господарювання, не визначив (не встановив) обєкти аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме групи суб'єктів господарювання, конкретної послуги, яка споживається (використовується) субєктами господарювання; не склав перелік послуг, щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище субєкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи; не склав перелік продавців (постачальників), покупців (споживачів) послуг на ринку за напрямком діяльності: централізоване водовідведення у м. Сєвєродонецьку; не визначив товарні, територіальні (географічні) межі ринку послуг з водовідведення та водопостачання у м. Сєвєродонецьку; не встановив проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище субєктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку; не визначив розрахунок часток субєктів господарювання на ринку за напрямком діяльності: централізоване водовідведення у м. Сєвєродонецьку; не визначив барєри вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку за напрямком діяльності: централізоване водовідведення у м. Сєвєродонецьку. Зокрема, відповідачем не прийнято до уваги того факту, на який у своєму листі звертав увагу позивач, що наданням послуг з водопостачання та водовідведення населенню, підприємствам, установам та організаціями м. Сєвєродонецька займається спеціалізована організація - товариство з обмеженою відповідальністю «Таун-Сервіс», яке з вересня 2009 року є правонаступником державного комунального підприємства «Сєвєродонецькводоканал». Також, на думку позивача, відповідачем не враховано, що на балансі товариства з обмеженою відповідальністю «Таун-Сервіс» знаходяться трубопровідні сеті каналізації території м. Сєвєродонецька та насосні станції з механічним очищенням. При цьому позивач на договірній основі надає послуги товариству з обмеженою відповідальністю «Таун-Сервіс» лише з очищення стічних вод та не займається водовідведенням на території м. Сєвєродонецька, оскільки не має ні каналізаційних сітей, ані яких-небудь інших обєктів чи споруд, повязаних з водовідведенням для населення м. Сєвєродонецька. У свою чергу, товариство з обмеженою відповідальністю «Таун-Сервіс» здійснює водовідведення для населення та підприємств м. Сєвєродонецька, здійснює збір та транспортування стічних вод до межі балансової належності сітей, які знаходяться вже на території позивача. Збір стічних вод товариства з обмеженою відповідальністю «Таун-Сервіс» на підприємстві позивача здійснюється згідно договору тільки по існуючим двом колекторам. На території м. Сєвєродонецька два підприємства мають ліцензії на «Централізоване водопостачання та водовідведення». Це товариство з обмеженою відповідальністю «Таун-Сервіс» та приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке обєднання Азот», але різниця в їх діяльності складається в тому, що товариство з обмеженою відповідальністю «Таун-Сервіс» здійснює свою діяльність по централізованому водопостачанню та водовідведенню для населення та усіх підприємств м. Сєвєродонецька, а позивач здійснює свою діяльність з водопостачання та водовідведення для власного водозабезпечення та очищення власних стічних вод. Очисні споруди, які застосовуються в очищенні господарсько-побутових стічних вод м. Сєвєродонецька знаходяться у власності держави, як такі, що не підлягають приватизації, та передані в управління приватному акціонерному товариству «Сєвєродонецьке об'єднання Азот». Такий вид діяльності як централізоване водопостачання та водовідведення за статутом не є основним видом діяльності позивача. Відповідно до статті 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу обєктів, споруд, колекторів, трубопроводів, повязаних єдиним технологічним процесом. Таким чином, відведення комунальних стічних вод від населення м. Сєвєродонецька здійснює спеціалізоване підприємство - товариство з обмеженою відповідальністю «Таун-Сервіс», яке має договірні відносини з фізичними та юридичними особами на здійснення діяльності з водовідведення. Це підтверджується внесенням товариства з обмеженою відповідальністю «Таун-Сервіс» до Переліку субєктів природних монополій Луганської області з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Крім того договорів, повязаних з відведенням стічних вод, позивач не укладав і послуг з відведення комунальних та інших стічних вод не здійснює. Отже, з урахуванням переліченого, на думку позивача, законних підстав для віднесення позивача до субєктів природних монополій Луганської області, і, як наслідок, його внесення до Переліку субєктів природних монополій Луганської області, не має. З наведеного, резюмує позивач, можна зробити висновок, що відмовляючи позивачу у виключені з вищеназваного Переліку субєктів природних монополій, відповідачем не дотримано встановленого законодавством порядку визначення монопольного (домінуючого) становища, товарних, територіальних (географічних) та часових меж ринку, переліку основних продавців (осіб, що надають послуги), споживачів послуг, барєрів вступу на ринок та виходу з ринку, в результаті чого було порушено права та охоронювані законом інтереси позивача. Не здійснення відповідачем зазначених вище обовязкових дій для визначення наявності підстав виключення позивача з Переліку субєктів природних монополій Луганської області, є неправомірною бездіяльністю.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Луганське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України адміністративний позов не визнало, про що подало заперечення від 01 серпня 2011 року № 06-10/1354 та доповнення до заперечень від 10 серпня 2011 року № 04-10/1421, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити (арк. справи 37, 42-43).

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що позивач пропустив визначений законодавством строк оскарження, так як у законодавстві про захист економічної конкуренції для оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України статтею 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачений двомісячний строк оскарження (повністю або частково) рішень органів Антимонопольного комітету України. Цей строк не може бути відновлено. Крім того, позивач пропустив визначений статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України строк для оскарження розпорядження голови Луганського обласного територіального відділення від 26 жовтня 2007 року № 01-28/41, яким відповідач був включеній до Переліку субєктів природних монополій Луганської області. Про включення позивача до вищевказаного Переліку його було повідомлено листом від 20 листопада 2007 року № 04-33/1328-1. З аналогічними вимогами позивач вже звертався до господарського суду Луганської області у грудні 2010 року. Рішенням господарського суду Луганської області від 07 лютого 2010 року позовні вимоги позивача були не задоволені.

У доповненнях до заперечень від 10 серпня 2011 року № 04-10/1421 відповідач вказав, що у 1996 році, за результатами дослідження ринка надання послуг централізованого водовідведення в Луганській області до Переліку підприємств, що займають монопольне становище на ринках Луганської області, були внесені доповнення, у тому числі було включено Сєвєродонецьке державне виробниче підприємство «Обєднання Азот», як таке, що займає монопольне становище на ринку надання послуг централізованого водовідведення. У 2007 році, під час уточнення становища субєктів природних монополій, що діють на ринках Луганської області, було встановлено, що Сєвєродонецьке державне виробниче підприємство «Обєднання Азот» (на момент проведення уточнення) вже не здійснює діяльності з надання послуг централізованого водовідведення (очищення стоків) у м. Сєвєродонецьку у звязку зі створенням на базі його майна закритого акціонерного товариства «Сєвєродонецьке обєднання Азот», з передачею йому, у тому числі і єдиних у місті споруд і обладнання з очищення стоків. Після уточнення, перелік було оновлено - розпорядженням від 26 жовтня 2007 року № 01-28/41 до Переліку підприємств, що займають монопольне становище на ринках Луганської області, були внесені відповідні зміни, у тому числі виключено Сєвєродонецьке державне виробниче підприємство «Обєднання Азот» та включено закрите акціонерне товариство «Сєвєродонецьке обєднання Азот». Копію вказаного розпорядження було надіслано позивачу з листом від 20 листопада 2007 року № 04-33/1328-1. Будь-яких заперечень на нього отримано не було.

Ринок централізованого водопостачання м. Сєвєродонецька сталий, вступ до нього нових суб'єктів господарювання, які могли б конкурувати з позивачем, є складним, економічно недоцільним та невигідним для можливих нових його учасників, тобто існують значні бар'єри для вступу на цей ринок. Особливості ринку централізованого водовідведення складаються з існування на вказаній території відповідної технологічної системи, яка існує досить тривалий час; відсутності у споживачів послуги альтернативного вибору щодо іншого субєкта господарювання, який би міг надати йому таку ж послугу. Зміна мереж трубопроводів або приєднання до мереж іншого надавача послуг потребує значних матеріальних витрат, тому є невигідним, недоцільним, а у територіальних межах м. Сєвєродонецька є неможливим. Після надходження у грудні 2010 року від позивача листа від 29 грудня 2010 року № 23юр-108 з проханням щодо виключення його з Переліку підприємств, що займають монопольне становище на ринках Луганської області, для проведення законодавчо передбаченого уточнення, з метою з'ясування наявності або відсутності змін на ринку централізованого водовідведення м. Сєвєродонецька та у становищі позивача на ньому, тервідділенням були надіслані вимоги суб'єктам господарювання цього регіону (у тому числі і позивачу) з переліком відповідних питань. За результатами аналізу отриманих на вимоги даних, була встановлена наявність у позивача: необхідного обладнання для надання послуги з централізованого водовідведення (колекторів, споруд для очищення стоків та інше); наявність ліцензій на здійснення діяльності на цьому ринку (серія АА № 149601 на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на період з 19 жовтня 2006 року по 19 жовтня 2011 року, виданої Управлінням житлово-комунального господарства Луганської обласної державної адміністрації); договорів з іншими суб'єктами господарювання, розташованими у м. Сєвєродонецьку, які користуються послугами позивача. Конкурентів на цьому ринку у позивача не виявлено. Отже, робить висновок відповідач, позивач не припинив свою діяльність на вказаному ринку, з моменту його включення до Переліку підприємств, що займають монопольне становище на ринках Луганської області, його стан на цьому ринку не змінився, підстав (у тому числі зазначених у пункті 5.1. Положення) для виключення з Переліку підприємств, що займають монопольне становище на ринках Луганської області, встановлено не було, про що й було повідомлено позивачу листом від 30 березня 2011 року № 05/533.

У поясненнях по справі від 10 серпня 2011 року № 04-10/1422 (арк. справи 44-45) відповідач вказав, що визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринках здійснюється на підставі Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, яка затверджена розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05 березня 2002 року № 49-р та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01 квітня 2002 року за № 317/6605. Перелічені у пункті 2.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку дії є можливими, а не обов'язковими, про що і вказується у ньому, а саме: «визначення монопольного (домінуючого) становища субєктів господарювання може включати в себе такі дії..." . Тобто, вказана норма є диспозитивною. При визначенні (у тому числі і при уточненні) монопольного становища суб'єктів господарювання, які діють на ринках природних монополій, застосування усіх можливих дій, перелічених у пункті 2 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, є недоцільним. Тобто, у кожному конкретному випадку застосовуються такі положення та здійснюються таки дії, які є доцільними та необхідними у кожному конкретному випадку: «...залежно від фактичних обставин, зокрема особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо» (пункт 2.2. Методики). Порядок складання та ведення Переліку, визначено у Положенні про складання та ведення переліку суб'єктів природних монополій, яке затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 12 грудня 2006 року № 537-р, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 грудня 2006 року за № 1358/13232 та здійснюється органами Антимонопольного комітету України у межах наданих ним повноважень. Пункт 2.1. Положення визначає термін «складання та ведення переліку суб'єктів природних монополій» як уточнення та оновлення списків суб'єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність у сферах природних монополій. Виключення суб'єкта природної монополії з Переліку можливе лише після уточнення становища суб'єкта господарювання на ньому, тобто після з'ясування, чи відбулись зміни на відповідному ринку з моменту включення його до Переліку. Із Переліку виключаються суб'єкти господарювання, які припинили свою діяльність на відповідному ринку (пункт 5.1. Положення).

У судовому засіданні представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на адміністративний позов від 01 серпня 2011 року № 06-10/1354, доповненнях до заперечень від 10 серпня 2011 року № 04-10/1421 та у поясненнях по справі від 10 серпня 2011 року № 04-10/1422.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке обєднання Азот» (ідентифікаційний код 33270581) зареєстровано виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 24 грудня 2004 року і є юридичною особою, про що свідчать свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 000678 та довідка управління статистики у м. Сєвєродонецьку Луганської області з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 20 квітня 2011 року серії АБ № 319306 (арк. справи 31, 32).

Згідно статуту приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке обєднання Азот», затвердженого рішенням чергових загальних зборів акціонерів закритого акціонерного товариства «Сєвєродонецьке обєднання Азот» (протокол від 12 квітня 2011 року № 9), цей статут внаслідок реєстрації змін до статутних документів на виконання вимог Закону України від 17 вересня 2008 року № 514-VІ «Про акціонерні товариства» регулює діяльність приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке обєднання Азот» та є новою редакцією статуту закритого акціонерного товариства «Сєвєродонецьке обєднання Азот», затвердженого установчими зборами (протокол від 24 грудня 2004 року № 1) та змін до нього, затверджених загальними зборами акціонерів (протокол від 24 грудня 2004 року № 7 та протокол від 16 квітня 2010 року № 8). Пунктом 2.2 розділу 2 статуту закріплено, що приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке обєднання Азот» з моменту його державної реєстрації є правонаступником прав та зобовязань реорганізованого Сєвєродонецького державного виробничого підприємства «Обєднання Азот» (арк. справи 26-30).

На час виникнення спірних правовідносин закрите акціонерне товариство «Сєвєродонецьке обєднання Азот» мало ліцензію на здійснення діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення серії АА № 149601, видану Управлінням житлово-комунального господарства Луганської обласної державної адміністрації від 19 жовтня 2006 року № 14, зі строком дії з 19 жовтня 2006 року по 19 жовтня 2011 року (арк. справи 121).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, розпорядженням голови Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26 жовтня 2007 року за № 01-28/41 «Про внесення змін і доповнень до Переліку субєктів природних монополій» закрите акціонерне товариство «Сєвєродонецьке обєднання Азот» як субєкта природної монополії включено до Переліку субєктів природних монополій Луганської області, затвердженого розпорядженням голови Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14 червня 2005 року № 0718.1/15 (з урахуванням змін, внесених розпорядженням від 15 червня 2005 року № 07-18.1/17) (арк. справи 9-16).

Листом від 29 грудня 2010 року за № 23юр-108 закрите акціонерне товариство «Сєвєродонецьке обєднання Азот» звернулось до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України з проханням виключити закрите акціонерне товариство «Сєвєродонецьке обєднання Азот» із Переліку субєктів природних монополій по Луганській області Луганської області в частині централізованого водовідведення (арк. справи 16-18).

Вимогою від 10 січня 2011 року за № 04-32/22 Луганське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України з метою здійснення контролю за дотриманням законодавства України про захист економічної конкуренції у звязку з дослідженням ринку централізованого водовідведення у м. Сєвєродонецьку витребувало від закритого акціонерного товариства «Сєвєродонецьке обєднання Азот» необхідну інформацію та документи (арк. справи 19).

Листом від 21 січня 2011 року за № 23юр-12 витребувані документи та інформація були надані закритим акціонерним товариством «Сєвєродонецьке обєднання Азот» Луганському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України (арк. справи 20-21).

Листами від 04 лютого 2011 року за № 04-05/252 та від 01 березня 2011 року за № 04-28/384 Луганське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України повідомило закритому акціонерному товариству «Сєвєродонецьке обєднання Азот» про продовження строку розгляду звернення від 29 грудня 2010 року за № 23юр-108 стосовно виключення підприємства з Переліку субєктів природних монополій Луганської області у звязку з необхідністю одержання додаткової інформації, що відповідає положенням пункту 19 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року № 5 (арк. справи 22, 23).

За результатами проведеного дослідження Луганське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України листом від 30 березня 2011 року за № 04-05/533 повідомило закритому акціонерному товариству «Сєвєродонецьке обєднання Азот», що у тервідділення не має підстав для виключення закритого акціонерного товариства «Сєвєродонецьке обєднання Азот» з Переліку субєктів природних монополій Луганської області (арк. справи 24).

Суд, насамперед, вважає доречним визначити термін - «бездіяльність». Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної чи юридичної особи.

Оскільки Луганське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України за зверненням закритого акціонерного товариства «Сєвєродонецьке обєднання Азот» від 29 грудня 2010 року за № 23юр-108 стосовно виключення підприємства з Переліку субєктів природних монополій Луганської області здійснило проведення дослідження на підставі витребуваних від позивача та інших субєктів господарювання документів та інформації, суд вважає, що до таких дій не можна застосовувати термін «бездіяльність».

Фактично лист Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30 березня 2011 року за № 04-05/533 з повідомленням про відсутність підстав для виключення закритого акціонерного товариства «Сєвєродонецьке обєднання Азот» з Переліку субєктів природних монополій Луганської області є рішенням відповідача про відмову у виключенні закритого акціонерного товариства «Сєвєродонецьке обєднання Азот» з Переліку субєктів природних монополій Луганської області.

Оцінюючи правомірність рішення Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30 березня 2011 року за № 04-05/533, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для виключення закритого акціонерного товариства «Сєвєродонецьке обєднання Азот» з Переліку субєктів природних монополій Луганської області з огляду на нижчевикладене.

На час виникнення спірних правовідносин позивач за статутом та згідно наявної у нього ліцензії здійснював діяльність з очищення стічних вод у м. Сєвєродонецьку, що, на думку суду, є невідємною складовою діяльності з централізованого водовідведення (арк. справи 121, 127-156).

Згідно із статтею 1 Закону України від 20 квітня 2000 року № 1682-ІІІ «Про природні монополії»: природна монополія - стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги) (далі - товари); суб'єкт природної монополії - суб'єкт господарювання (юридична особа) будь-якої форми власності (монопольне утворення), який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії.

Діяльність субєктів господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення статтею 5 Закону України від 20 квітня 2000 року № 1682-ІІІ «Про природні монополії» віднесена до сфери діяльності суб'єктів природних монополій.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про обґрунтованість включення закритого акціонерного товариства «Сєвєродонецьке обєднання Азот» до Переліку субєктів природних монополій Луганської області.

Матеріалами справи підтверджено, що у позивача на ринку централізованого водопостачання та водовідведення в частині очищення стічних вод у м. Сєвєродонецьку не має конкурентів, діяльність позивача на вказаному ринку не припинена, з моменту його включення до Переліку субєктів природних монополій Луганської області його стан не змінився, а тому законодавчо визначених підстав для його виключення з цього Переліку не має (арк. справи 20-21, 25, 54-102, 121).

Суд погоджується з позицією Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, що ринок централізованого водопостачання м. Сєвєродонецька сталий, вступ до нього нових суб'єктів господарювання, які могли б конкурувати з позивачем, є складним, економічно недоцільним та невигідним для можливих нових його учасників, тобто, існують значні бар'єри для вступу на цей ринок. Особливості ринку централізованого водовідведення складаються з існування на території м. Сєвєродонецька відповідної технологічної системи, яка існує досить тривалий час; відсутності у споживачів послуги альтернативного вибору щодо іншого субєкта господарювання, який би міг надати йому таку ж послугу. Зміна мереж трубопроводів або приєднання до мереж іншого надавача послуг потребує значних матеріальних витрат, тому є невигідним, недоцільним, а у територіальних межах м. Сєвєродонецька є неможливим.

Посилання позивача в обґрунтування заявленого адміністративного позову на те, що в порушення порядку, передбаченого Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища субєктів господарювання, відповідач не визначив (не встановив) обєкти аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме групи суб'єктів господарювання, конкретної послуги, яка споживається (використовується) субєктами господарювання; не склав перелік послуг, щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище субєкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи; не склав перелік продавців (постачальників), покупців (споживачів) послуг на ринку за напрямком діяльності: централізоване водовідведення у м. Сєвєродонецьку; не визначив товарні, територіальні (географічні) межі ринку послуг з водовідведення та водопостачання у м. Сєвєродонецьку; не встановив проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище субєктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку; не визначив розрахунок часток субєктів господарювання на ринку за напрямком діяльності: централізоване водовідведення у м. Сєвєродонецьку; не визначив барєри вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку за напрямком діяльності: централізоване водовідведення у м. Сєвєродонецьку, суд вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

У відповідності із Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженою розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 року № 49-р та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2002 року за № 317/6605, визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе такі дії: встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання; складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи; складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп); визначення товарних меж ринку; визначення територіальних (географічних) меж ринку; встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку; визначення обсягів товару, який обертається на ринку; розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку; складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку; визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку; встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку (пункт 2.1 розділу 2).

Етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, їх кількість та послідовність проведення, передбачені пунктом 2.1 Методики, згідно із пунктом 2.2 розділу 2 можуть змінюватися залежно від фактичних обставин, зокрема особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо.

З системного аналізу пунктів 2.1 і 2.2 розділу 2 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 року № 49-р та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2002 року за № 317/6605, вбачається, що етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання є можливими, а не обовязковими, а їх кількість та послідовність проведення визначається у кожному конкретному випадку з урахуванням критеріїв розсудливості, обґрунтованості, доцільності та необхідності.

Відповідач як субєкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність своїх дій та рішень, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Судові витрати по справі покладаються на позивача.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 22 грудня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 27 грудня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке обєднання Азот» до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання вчинити певні дії відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 27 грудня 2011 року.

< Текст >

Суддя Т.І. Чернявська