Рішення № 20858433, 11.01.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2012 р. Справа № 5023/9861/11 (н.р. 5023/1852/11)

вх. № 9861/11 (н.р. 1852/11)

Суддя господарського суду Ковальчук Л.В.

при секретарі судовогозасідання Тімарєва Т.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 01-62юр/7232 від 26.09.11 р., ОСОБА_2, дов. № 01-61юр/8733 від 18.11.11 р. 3-ї особи <Текст >відповідача - ОСОБА_3, дов. № 11-06/118 від 10.01.12 р. 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом АК "Харківобленерго" м. Харків 3-я особа <Текст >

до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської Райради, м. Х-в 3-я особа <Текст >

про стягнення 44 350,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням суду від 16.05.11 р. по справі № 5023/1852/11 позовні вимоги задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача збитки в сумі 44350,61 грн., а також витрати по сплаті держмита в сумі 443,40 грн., та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн..

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.11 р. апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ленінської Райради залишено без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 16.05.11 р. по справі № 5023/1852/11 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.11.11 р. касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ленінської Райради задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.11 р. та рішення господарського суду Харківської області від 16.05.11 р. по справі № 5023/1852/11 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

28.11.11 р. ухвалою господарського суду Харківської області порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.12.2011 р. на 10:45 год.

В судовому засіданні 10.01.12 р. оголошено перерву до 11.01.12 р.. Після перерви судове засідання продовжено.

В судовому засіданні 11.01.12 р. оголошено перерву до 11.01.12 р. до 15:00 год.. Після перерви судове засідання продовжено.

У судовому засіданні 11.01.12 р. позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні заперечує проти позову з підстав, зазначених у відзиві. Окрім того, надав до суду додаткові письмові пояснення до відзиву на позов від 19.12.11 р., відповідно до яких вважає додаткові матеріали неправомірними та необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню. Вважає відсутніми підстави для притягнення управління до цивільно-правової відповідальності, оскільки вважає відносини, які існують між управлінням та позивачем суто фінансово-адміністративними, і полягають у тому, що виконуючи делеговану державою функцію головного розпорядника коштів управління відшкодовує підприємству видатки по нарахованим пільгам на підставі щомісячних звітів у визначеному законом порядку.

Також відповідач у відзиві на позов категорично заперечує та виступає проти розгляду спору у порядку господарського судочинства, так як на його думку даний спір не базується на відносинах між суб'єктами господарювання.

Дані заперечення відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги з наступних підстав:

Визначення поняття "справа адміністративної юрисдикції" наведено у статті 3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, на вирішення адміністративного суду передається спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Стаття 17 КАС України встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ. З господарськими спорами можуть пересікатись категорії спорів, визначені в пунктах 1, 3, 4 вказаної статті, а саме:

а) спори осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності;

б) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, а також спори з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

в) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

У всіх наведених категоріях спорів передбачено, що хоча б однією із сторін такого спору повинен бути суб'єкт владних повноважень.

Приписами ст.3 КАС України визначено також і поняття "суб'єкт владних повноважень - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

АК „Харківобленерго" не є суб'єктом владних повноважень, та не відноситься до юридичних осіб, які можуть бути позивачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень, оскільки не підпадає під жодну з категорій, і таким чином позивачем у адміністративній справі бути не може.

Отже, спір про стягнення компенсації збитків від надання пільг з оплати за спожиту електричну енергію регламентується нормами ГПК України і підвідомчий господарським судам, а посиланням відповідача надана власна оцінка з довільним тлумаченням норм законодавства.

При цьому суд зазначає, що система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації відповідно до частини 1 статті 125 Конституції України, а спеціалізованими судами є, зокрема господарські суди, які здійснюють судочинство у справах, віднесених до їх підсудності і підвідомчості.

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, зазначених статтею 12 ГПК України.

Тому господарські суди зобов'язані розглядати справи з підстав, прямо зазначених у законодавстві.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що на підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у Законі України «Про міліцію» частину четверту доповнено словами «працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива в межах норм, встановлених законодавством». Також ст. 22 Закону України «Про пожежну безпеку» доповнено відповідним положенням: «особовому складу державної пожежної охорони та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка плати за жилу площу, комунальні послуги, а також палива в межах норм, встановлених законодавством». Ст. 24 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу Україну» доповнено положенням: «пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності окремих положень ст. 65, розділу 1, п. 61, 62, 63, 66 розділу П, п. 3 розділу ІІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67, розділу І, п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ст. 67, розділу І, пп. 2-4, 6-8, 10-18, пп. 7 п. 19, п. 20-22, 24-34, пп. 1-6, 8-12 п. 35, п. 36-100 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та п. 3 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Вказана норма стосовно введення «середніх норм споживання» визнана неконституційною.

Відповідно до п. 3 «Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програми соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженого постановою КМ України № 256 від 04.03.2002 р. (далі Порядок) головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі головні розпорядники коштів).

Згідно з п. 5 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами надавачами відповідних послуг.

За приписами п.6. Порядку у разі виникнення додаткових зобовязань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Отже, при вірному застосуванні норм прямої дії, а саме рішення Конституційного суду 22.05.2008 р. та положень Законів України «Про міліцію», «Про пожежну безпеку», «Про державну кримінально-виконавчу службу України» відповідач повинен був надіслати уточнену інформацію щодо необхідності компенсування пільг, наданих енергопостачальником, відповідним категоріям громадян, фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад. Але Відповідач не виконав вимоги п. 6 Порядку, чим порушив права АК «Харківобленерго».

Також відповідно до п. 3 «Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги», затвердженого постановою КМ України від 29.01.2003 р. № 117 (далі Положення) Управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад, організують збирання, систематизацію і зберігання інформації щодо пільговиків та забезпечують її автоматизоване використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги.

Відповідно до ст. 147 Конституції України Конституційний суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в України. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Згідно зі ст. 150 Конституції України Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обовязковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Відповідно ч. 4 ст. 17 Закону України «Про електроенергетику" збитки енергопостачальників від надання пільг з оплати за спожиту електричну енергію окремим категоріям побутових споживачів відшкодовуються за рахунок джерел, визначених законодавчими актами, які передбачають відповідні пільги.

Стаття 69 Закону України "Про Конституційний Суд України" визначає, що рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання, в порядку, передбаченому ст.70 Закону України "Про Конституційний Суд України". Зазначеним Рішенням Конституційного Суду України чітко визначено, Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Таким чином, відповідач повинен був компенсувати позивачу надані відповідним категоріям громадян пільги без обмеження.

Порушення відповідачем норм прямої дії, призвело до порушення прав позивача на компенсацію за надані пільги, в разі чого позивачем понесені збитки.

Між діями відповідача та збитками, спричиненими позивачу за період з 23.05.2008 р. по 01.01.2011 р. на суму 44350,61 грн. існує прямий причинно-наслідковий зв'язок, що підтверджується документально матеріалами справи, наданими позивачем.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст.224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною.

В даному випадку, відшкодування збитків від надання пільг прямо передбачено Законом України "Про електроенергетику", а саме ч.4 ст.17 Закону.

Таким чином, суд дійшов висновку, що саме з вини відповідача позивачеві були спричинені збитки від надання пільг з оплати за спожиту електричну енергію окремим категоріям побутових споживачів, які відповідно до ст.17 Закону України "Про електроенергетику" відшкодовуються за рахунок джерел, визначених законодавчими актами, які передбачають відповідні пільги, тобто за рахунок джерел, розпорядником яких відповідно до п.3 "Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р. є відповідач.

Отже, суд дійшов висновку, що наданими до матеріалів справи документами позивач довів понесення збитків в сумі 44 350,61 грн. з вини Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Ленінського району Харківської міської ради.

Посилання відповідача щодо сплати частково суми боргу не можуть бути прийняті судом до уваги, так як згідно акту звіряння за спірний період відповідачем було сплачено лише 66,14 грн., доказів оплати додатково коштів, окрім вказаних в акті звірки до суду не надано.

У відповідності зі ст.49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 443,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. покласти на відповідача, оскільки з його вини спір доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 147, 150 Конституції України, ст. 22 ЦК України, ст.224 ГК України, ст.17 Закону України "Про електроенергетику", ст.ст.69, 70 Закону України "Про Конституційний Суд України", ст.ст. 22, 33, 43, 47-49, 82 -85 ГПК України, суд, - <Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Ленінського району Харківської міської ради (61052, м. Харків, вул. Карла Маркса, 34, код ЄДРПОУ 03196647, р/р 35417007001197 у ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011) на користь АК Харківобленерго” (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149 п/р 26003010050912 в АТ "Банк Золоті Ворота", МФО 351931, код ЄДРПОУ 00131954) збитків на суму 44350,61 грн., держмито у сумі 443,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Ковальчук Л.В.

Повне рішення складено 13.01.12 р.