Рішення № 20858415, 10.01.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2012 р. Справа № 5023/9158/11

вх. № 9158/11

Суддя господарського суду Добреля Н.С.

при секретарі судовогозасідання Шевченко А.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 01.12.11р.;

3-ї особи <Текст >відповідача - не з`явився; 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Світлофор", м. Дніпропетровськ 3-я особа <Текст >

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техекс" м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 2812,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Світлофор" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техекс" суму боргу в розмірі 2812,68 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна №305/2007, який було укладено між сторонами 25.12.07р.

Ухвалою суду від 03.11.11р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

19.12.11р. представник позивача надав клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів за межі, встановлені ст. 69 ГПК України.

Ухвалою суду від 19.12.11р. задоволено клопотання представника позивача про продовження строку вирішення спору, строк вирішення спору продовжено по 16.01.12р.

Представник позивача в судовому засіданні 10.01.12р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 10.01.12р. не з`явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про, що свідчить поштове повідомлення, яке повернулося на адресу суду з відміткою про отримання, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 19.12.2011 року сторони було повідомлено, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті. У зв`язку з чим, суд, згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

25 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Світлофор» м. Дніпропетровськ та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХЕКС» м. Харків укладено договір № 305/2007 оренди нерухомого майна.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування склад-ангар (літера по плану Н-1), далі за текстом - «Об'єкт», що орендується, який знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Новомосковська, 1.

Відповідно до п. 4.1. договору оренди, термін оренди становить: з моменту прийому об`єкту, що орендується за актом прийому передачі до 31.12.08р.

Додатковими угодами №2 та №3 термін оренди продовжено до 31.12.10р.

Згідно з п. 5.1 та п. 5.2 договору, орендна плата за перший місць за об'єкт, що орендується, розраховується за 305,5 кв. м. по 24,00 грн. за 1 кв. м. і складає: 7 332,00 грн. (сім тисяч триста тридцять дві грн. 00 коп.) за один місяць оренди. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць.

Додатковою угодою №4 від 01.03.10р. внесено зміни до п. 5.1. договору оренди №305/2007 від 25.12.07р., а саме: з 1 березня 2010р. орендна плата за перший місяць за об'єкт, що орендується, розраховується за 305,5 кв. м. ангара по 20 грн. за 1 кв. м. і складає: 6110,00 грн. (шість тисяч сто десять грн. 00 коп.), у т.ч. ПДВ 1018,33 грн. (одна тисяча вісімнадцять грн. 33 коп.).

У відповідності до п. 5.3 договору, орендар щомісяця перераховує орендодавцю орендну плату не пізніше 10 числа поточного місяця, за попередній, враховуючи індекс інфляції за попередній місяць.

Згідно з ч. 3 п. 7.1 договору, орендар зобов'язався своєчасно здійснювати орендні платежі.

Відповідно п. 5.4 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації, стягується орендодавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки (включаючи день оплати).

В грудні 2010 року позивач надавав відповідачу, передбачені договором послуги на суму 7696,36 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи рахунком фактурою №С-00000332 від 31.12.10р.

Відповідач в супереч умовам договору у встановлені терміни сплатив лише частину зазначеної суми, що підтверджується довідкою банку №1323/10-1 від 02.12.11р. (а.с. 38) про надходження грошових коштів на поточний рахунок Публічного акціонерного товариства "Світлофор" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Техекс" за період з 01.11.10р. по 01.12.11р. В наслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором утворилася заборгованість в розмірі 2 461,06 грн. (дві тисячі чотириста шістдесят одна грн. 06 коп.).

В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків (а.с. 20), відповідно до якого заборгованість станом на 01.06.2011 року становить 2461,06 грн., цей акт підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

04.08.11р. позивачем було направлено відповідачу претензію, якою вимагав сплатити грошові кошти в сумі 2461,06 грн. заборгованості за договором № 305/2007 та повідомляв відповідача, що у разі відмови від сплати заборгованості позивач змушений буде звернутися до суду з позовом про стягнення суми основного боргу, а також передбачених договором штрафних санкцій.

Претензія позивача щодо сплати суми заборгованості по орендній платі в сумі 2461,06 грн. за договором № 305/2007 від 25.12.07р. була залишена відповідачем без задоволення, що і стало підставою для звернення Публічного акціонерного товариства «Світлофор» до суду для захисту своїх прав з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобовязання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт господарювання (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязків.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обовязок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 2 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи заборгованість в сумі 2461,06 грн. відповідачем сплачена не була.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, позовні вимоги правомірні, обґрунтовані, доведені матеріалами справи та такі що підлягають задоволенню в сумі основного боргу у розмірі 2461,06 грн.

Крім того, відповідно до п. 1 ст. 230 ГК України, у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 5.4. договору сторони встановили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації, стягується орендодавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки (включаючи день оплати).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлена договором або законом, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання повинно бути виконано.

В позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 190,21 грн., за весь час прострочення виконання зобов`язання, а саме за період з 11.01.11р. по 11.07.11р.

В договорі сторони перебачили стягнення пені у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки (включаючи день оплати), що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, як це передбачено положенням ч. 2 статті 343 Господарського кодексу України.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем суми пені, а саме позивачем здійснено розрахунок пені по подвійній обліковій ставці НБУ, у зв`язку з чим, враховуючи вищевикладене та те, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов`язок щодо своєчасного внесення орендної плати в термін, встановлений договором, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 190,21 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 58,05 грн. за весь час прострочення виконання зобов`язання та інфляційні витрати в сумі 103,36 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 58,05 грн. за весь час прострочення виконання зобов`язання та інфляційних витрат в сумі 103,36 грн. підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у звязку з чим підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. 193, 230,ч. 6 ст. 232, 343 ГК України, ст. ст. 526, 530, 610, 611, 625, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 11, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд - <Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техекс" (61035, м. Харків, пр. Гагаріна, 129, код ЄДРПОУ 31149692, р/р 260012599 в ХОД АППБ "Аваль" , МФО 350589) на користь Публічного акціонерного товариства "Світлофор" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Новомосковська, 1, код ЄДРПОУ 00656551, р/р 26002010760600 в АБ "Радабанк" м. Дніпропетровськ, МФО 306500) суму основного боргу в розмірі 2461,06 грн., пені - 190,21 грн., 3% річних - 58,05 грн., індекс інфляції -

103,36 грн., державного мита - 102,00 грн., витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу - 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Добреля Н.С.

Повний текст рішення складено 16.01.12р.

Справа № 5023/9158/11.