Рішення № 20856668, 16.01.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2012 р.

Справа № 5004/2574/11 за позовом дочірньої компанії " Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Волинської філії ДК "Газ України", м. Луцьк

до відповідача: підприємця ОСОБА_1, смт. Стара Вижівка Старовижівського району

про стягнення 6342 грн. 56 коп.

Суддя: Войціховський В.А.

за участю представників сторін: <Текст >

від позивача: ОСОБА_2 фахівець відділу по роботі з борговими зобовязаннями Волинської філії ДК «Газ України» (дов. №140/10 від 26.12.2011р.)

від відповідача: не зявились

Суть спору: дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі Волинської філії ДК «Газ України» звернулась до господарського суду з позовом про стягнення на користь останньої із підприємця ОСОБА_1 6342,56 грн., в тому числі 5319,82 грн. заборгованості по оплаті поставленого у відповідності до укладеного між сторонами договору №9-35-10 від 30.12.2009 р. в січні місяці 2010 року природного газу, 542,20 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, 383,03 грн. суми інфляційних нарахувань та 97,51 грн. трьох процентів річних, нарахованих у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 29.12.2011р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача, надавши суду витребувані останнім документи, предявлені до відповідача позовні вимоги підтримала та просить суд задовольнити їх в повному обємі, поклавши при цьому на підприємця ОСОБА_1 обовязок відшкодування позивачу понесених у звязку з поданням позову до суду витрат. При цьому представник позивача посилається на укладення 30.12.2009р. між сторонами договору №9-35-10 на постачання природного газу, поставку позивачем згідно умов цієї угоди відповідачу природного газу в кількості 2431 м. куб. загальною вартістю 6367,24 грн., проведення відповідачем лише часткової оплати поставленого газу в розмірі 1047,42 грн. та існування, в звязку з цим, на даний час заборгованості в сумі 5319,82 грн.

Відповідачем всупереч вимогам ухвали суду від 29.12.2011р. не було представлено суду письмових пояснень та інших витребуваних документів, компетентного представника в судове засідання підприємець ОСОБА_1 не направив, особисто в судове засідання не зявився, хоча про день та час розгляду справи в суді був повідомлений належним чином (зазначена ухвала направлялась на юридичну: АДРЕСА_2 та фактичну: АДРЕСА_3, адреси відповідача рекомендованою кореспонденцією та була вручена адресату 04.01.2012р., про що свідчать відповідні поштові повідомлення а.с. 29-30).

Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши подані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази, беручи до уваги, що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, проте не направив в судове засідання свого представника, не подав заперечень на позов, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, за наявними у ній матеріалами. Представник позивача в судовому засіданні з приводу розгляду справи за відсутності підприємця ОСОБА_1 не заперечила.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2009 року між дочірньою компанією ДК «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі Волинської філії, м. Луцьк та підприємцем ОСОБА_1, смт. Стара Вижівка Старовижівського району було укладено договір поставки природного газу за №9-35-10 (а.с. 12-15).

Згідно умов зазначеного договору дочірньою компанією «Газ України» в особі Волинської філії було взято на себе зобовязання щодо поставки підприємцю ОСОБА_1 природного газу, а останнім, відповідно, зобовязання щодо прийняття та оплати природного газу в обсязі, визначеному умовами вказаного договору.

Порядок приймання-передачі поставленого природного газу, його ціну та тариф на транспортування договірні сторони визначили та погодили між собою в розділах 4 та 5 договору №9-35-10 від 30.12.2009р.

Відповідно до розділу 6 договору на постачання природного газу №9-35-10 від 30.12.2009р., котрий регулює порядок проведення розрахунків, оплата за природний газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за місяць передачі газу) до 10 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу.

На виконання умов договору поставки природного газу №9-35-10 від 30.12.2009р. дочірньою компанією «Газ України» в особі Волинської філії в січні місяці 2010 року було передано у власність підприємцю ОСОБА_1 природний газ в кількості 2431 м. куб. загальною вартістю 6367,24 грн., що підтверджується підписаним між сторонами та скріпленим печатками останніх актом передачі-приймання природного газу від 31.01.2010р. (а.с. 16), оригінал котрого представником позивача додатково був представлений суду для огляду.

Підприємець ОСОБА_1, в свою чергу, взяті на себе згідно договору №9-35-10 від 30.12.2009р. зобовязання, зокрема, в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті поставленого природного газу (у строки, порядку та розмірах, визначених договором) не виконав, його повну вартість не оплатив, у звязку з чим у відповідача виникла заборгованість, котра на момент подання позову до суду та на час розгляду справи судом склала 5319,82 грн., що становить загальну вартість поставленого у січні місяці 2010 року природного газу за мінусом проведеної часткової оплати в розмірі 1047,42 грн. (доказ оплати платіжні доручення № 515 від 07.12.2009р. та №1 від 12.01.2010р. а.с. 31-32).

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір поставки №9-35-10 від 30.12.2009р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобовязання. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, поставку позивачем на виконання його умов відповідачу природного газу, отримання його підприємцем ОСОБА_1 та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність предявленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості в сумі 5319,82 грн.

Сума заборгованості 5319,82 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, в повному обємі була підтримана представником позивача та не була спростована чи заперечена відповідачем у встановленому порядку.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання (п.1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Статтями 230, 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку сторони в п. 7.2 договору №9-35-10 від 30.12.2009р. встановили, що у разі невиконання покупцем умов договору щодо строків оплати вартості поставленого природного газу останній зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Отже, сторони у п. 7.2 договору поставки природного газу за №9-35-10 від 30.12.2009р. визначили можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за невиконання покупцем умов договору щодо строків оплати вартості наданих послуг. Зазначений договір недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 7.2 не визнавався. Відповідач зобовязання щодо оплати поставленого природного газу в повному обємі не виконав, тому сплата пені є його договірним зобовязанням.

Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем оплати поставленого природного газу, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми основної заборгованості 5319,82 грн. було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з підприємця ОСОБА_1 пені в розмірі 542,20 грн., нарахованої з врахуванням п. 7.2 договору поставки природного газу №9-35-10 від 30.12.2009р. за період прострочки платежів з 10.02.2010р. по 10.12.2011р.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені, перевіривши методику та період нарахування позивачем цієї суми, суд вважає, що ці вимоги підставні частково та підлягають до задоволення на суму 519,88 грн., а в частині стягнення 22,32 грн. пені в позові слід відмовити.

При цьому суд виходив з тих обставин, що у відповідності до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Враховуючи положення зазначеного нормативного акту та фактичні обставини справи підставною та такою, що підлягатиме до задоволення є пеня загальним розміром 519,88 грн., нарахована із тієї чи іншої суми заборгованості за період з 10.02.2010р. по 10.08.2010р. з врахуванням встановлених у цей період облікових ставок НБУ.

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Разом з цим суд вважає за необхідне засвідчити те, що відповідач маючи в наявності позовну заяву із відповідними розрахунками штрафних санкцій (пені) не скористався належним йому згідно ст. 267 Цивільного кодексу України правом щодо заперечення позовних вимог в частині стягнення нарахованої суми пені з підстав спливу позовної давності.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

В даному випадку згідно представлених господарському суду розрахунків відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України відповідачу було нараховано 383,03 грн. суми збитків, завданих інфляційними процесами (за період прострочки платежів з 10.02.2010р. по 10.12.2011р.), а також 97,51 грн. трьох процентів річних, нарахованих за період прострочки платежів з 10.02.2010р. по 10.12.2011р.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення сум інфляційних та трьох процентів річних суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням умов укладеного договору, положень чинного законодавства, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до повного задоволення.

У відповідності до п.п. 1, 2, 4 Розяснення Вищого арбітражного суду України №02-5/492 від 28.07.1994р. "Про участь у судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб" (з наступними змінами і доповненнями), коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

В даному випадку в процесі розгляду господарської справи судом було встановлено та взято до уваги те, що на здійснення повноважень сторони (в даному випадку позивача) у справі від імені юридичної особи дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" Волинська філія ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" була уповноважена належним чином, що підтверджується довіреністю від 17.11.2011р. №82/10 та Положенням про філію від 02.04.2009р. (а.с. 17-25).

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, повязані з розглядом справи в суді (сплата судового збору), що поніс позивач, слід відшкодувати Волинській філії дочірньої компанії «Газ України» НАК «Нафтогаз України» у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок підприємця ОСОБА_1 (пропорційно розміру підставних та задоволених судом позовних вимог).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, 546, 549, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі Волинської філії дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (м. Луцьк, вул. Ковельська, 1, код ЄДРПОУ 23253092) 5319,82 грн. заборгованості, 519,88 грн. пені, 97,51 грн. трьох процентів річних, 383,03 грн. інфляційних втрат, а всього 6320,24 грн., 1406,53 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог в позові відмовити.

Суддя В. А. Войціховський

Повний текст рішення

складено та підписано

16.01.12