Рішення № 20856665, 13.01.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2012 р.

Справа № 5004/1903/11 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Микулинський Бровар"

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Екопласт"

про стягнення 23 247 грн. 10 коп.

Суддя: Кравчук В.О.

за участю представників сторін: <Текст >

від позивача: ОСОБА_1., представник, довіреність №б/н від 01.10.2011р.;

від відповідача: н/з

Суть спору: позивач товариство з обмеженою відповідальністю "Микулинський Бровар" звернувся в господарський суд з позовом до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт" про стягнення 23247 грн. 10 коп. заборгованості за поставлений товар на підставі договору на поставку пива, мінеральної води, безалкогольних напоїв, квасу №31/09 від 24.04.2009 р.

Ухвалою господарського суду від 28.09.2011р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні, зобовязано відповідача надати суду пояснення по суті предявлених позовних вимог.

Розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема, для мирного врегулювання спору. Проте, на день розгляду справи сторони не подали доказів мирного врегулювання спору.

Відповідачем всупереч вимогам ухвал суду не було представлено суду доводів та заперечень з приводу предявленого позову, письмових пояснень та інших витребуваних судом документів, компетентного представника в судове засідання підприємець ТзОВ «Екопласт» не направило позову не оспорив.

З огляду на викладене суд вважає, що у відповідача існувало достатньо часу для підготовки та своєчасного подання до господарського суду мотивованого відзиву на позовну заяву, письмових пояснень з приводу предявленого позову, направлення в судове засідання у встановлений день та час свого повноважного представника.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подані, справу може бути розглянуто за наявними в ній документами.

Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010 N 01-8/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Проаналізувавши подані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази, беручи до уваги те, що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, проте не направив в судове засідання свого представника, не подав заперечень на позов, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами. Представник позивача в судовому засіданні з приводу розгляду справи за відсутності ТзОВ «Екопласт» чи його представника не заперечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

24.04.2009р. між відкритим акціонерним товариством «Бровар», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Микулинецький Бровар», що підтверджується Рішенням чергових загальних зборів акціонерів від 20.06.2010 р., Статутом ТзОВ «Микулинецький Бровар», затвердженого рішенням загальних зборів учасників від 16.02.2011 р., постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Екопласт" (покупець) було укладено договір на поставку пива, мінеральної води, безалкогольних напоїв, квасу №31/09, у відповідності до умов якого постачальник взяв на себе зобовязання виготовити та передати у власність покупцю продукцію згідно накладних відповідно до замовлень покупця, а покупець зобовязався прийняти та оплатити продукцію на умовах даного договору (а.с.9-10).

На виконання умов зазначеного договору позивачем згідно товарно-транспортних накладних було поставлено товариству з обмеженою відповідальністю "Екопласт", а останнім прийнято товарно-матеріальних цінностей (пива, мінеральної води, безалкогольних напоїв, квасу) загальною вартістю 32747,10 грн.

Згідно п.п. 2.3 договору від 24.04.2009р. №31/09 відповідач зобовязувався проводити розрахунки за кожну поставлену партію товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Проте товариством з обмеженою відповідальністю "Екопласт" взяті на себе згідно договору поставки від 24.04.2009р. №31/09 зобовязання в частині проведення з позивачем розрахунків по оплаті поставлених згідно товарно-транспортних накладних товарно-матеріальних цінностей (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконав, вартість останніх не оплатив у звязку з чим на момент подання позову до суду заборгував товариству з обмеженою відповідальністю «Микулинецький Бровар» 23247,10 грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Укладений договір поставки 24.04.2009р. №31/09 товариством з обмеженою відповідальністю «Микулинецький Бровар» та товариством з обмеженою відповідальністю "Екопласт" за своєю природою є договорами поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір поставки предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобовязання. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

05.01.2012р. у встановленому законодавством порядку позивачем на адресу ТзОВ "Екопласт" було направлено претензію за №1 (а.с. 11) з вимогою сплатити наявну заборгованість. Відповідач заборгованість погасив частково.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору поставки, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу продукції, отримання їх товариством з обмеженою відповідальністю "Екопласт" та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність предявленого до відповідача позову щодо стягнення суми основної заборгованості 23247,10 грн.

Сума заборгованості 23247,10 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами (оборотними відомостями, товарно-транспортними накладними, розшифровкою дебіторської заборгованості, балансом станом на 30.09.2011 р.), та додатково наданими представником позивача оригіналами останніх. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне перерахування коштів.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, повязані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), що поніс позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт".

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 173, 193, 220 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 536, 599, 629, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт" (м. Луцьк, Київський майдан, буд. 3, кв. 48, код ЄДРПОУ 32964082) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Микулинецький Бровар» (Тернопільська область, смт. Микулинці, вул.. Набережна, 33, код ЄДРПОУ 00382912) 23247,10 грн., 232,47 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Суддя В. О. Кравчук

Повний текст рішення

складено та підписано

13.01.12