Рішення № 20836868, 11.01.2012, Харцизький міський суд Донецької області

Справа №2-69/2012р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2012 року

Харцизький міський суд Донецької області в складі :

головуючого судді - Нікіфорова М.Ю.

при секретарі –Нікуліной Г.Г.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харцизьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Харцизька житлово-будівельна компанія», КП «Міська служба єдиного замовника»про визнання незаконними дій щодо збору, збереження та використання інформації,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивує тим, що він разом зі своєю родиною є власниками приватизованої квартири АДРЕСА_1. З деякого часу від ТОВ «ХЖБК»на його адресу надходять претензійні листи, яких вбачається, що він повинен сплачувати цьому підприємству кошти за отримані комунальні послуги у вигляді квартплати. Крім того, на його адресу надходять телефонні дзвінки з м.Києва від невідомої колекторської фірми, яка вимагає від нього сплати на користь відповідачів заборгованості по квартирній платі. Також від даної колекторської фірми на його адресу надійшов лист з аналогічними вимогами. Але він беззаперечно стверджує, що між ними чи членами його родини та відповідачами не існує жодних цивільно-правових відносин, що передбачені законом, у т.ч. договірних відносин на надання і отримання будь-яких послуг з обслуговування та утримання приватизованої квартири. Не зважаючи на це відповідачі незаконно, без достатніх на то підстав збирають щодо нього та його родини без їх згоди конфіденційну інформацію, яка включає дані про особу –освіту, сімейний стан, стан здоров’я, дата та місце мешкання, майнови стан та інші персональні дані. Крім того, відповідачі незаконно використовують його персональні дані, розповсюджують їх шляхом вивішування оголошень про наявність заборгованості за ним, незаконно передають третім особам. Вважає такі дії відповідача порушенням його прав, вимог законодавства. Просить визнати незаконними дії відповідачів щодо збору, збереження та використання без його згоди та відома інформації щодо нього та його родини і зобов’язати їх знищити усю наявну інформацію щодо нього. Також просить стягнути на його користь 10000,00грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, яка полягає в тому, що у зв’язку з незаконним розповсюдженням інформації щодо нього він змушений переживати та виправдовуватись від необґрунтованих звинувачень, у зв’язку з чим змінився його життєвий порядок і він змушений докладати додаткових зусиль, принижена його честь та гідність.

          В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити.

          Представник відповідача –ТОВ «ХЖБК»позов не визнала в повному обсязі і в судовому засіданні пояснила, що ТОВ «ХЖБК»згідно рішення виконкому Харцизької міської ради від 06.08.2008р. визнано виконавцем житлово-комунальних послуг з технічного обслуговування та утримання житлових будинків та прибудинкової території. На підставі вказаного рішення укладено відповідний договір. Житловий будинок, де мешкає родина позивача, знаходиться на технічному обслуговуванні у ТОВ «ХЖБК». Перелік конкретних послуг з утримання житла, які надаються підприємством, визначений законодавством, відповідними договорами та рішенням виконкому ради. Усі види послуг надаються підприємством належним чином і в повному обсязі. Тарифи, по яким оплачуються надані послуги затверджені Харцизькою міською радою відповідним рішеннями у законному порядку. Споживач зобов’язаний оплачувати надані послуги згідно з цими тарифами. Відповідно до цього позивачу і нараховується плата за надані комунальні послуги, але він категорично відмовляється її сплачувати, у зв’язку з чим утворилася заборгованість. При цьому, відносини між підприємствами, що надають житлово-комунальні послуги та споживачами регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Згідно з яким саме споживач зобов’язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Однак, не зважаючи на відсутність письмового договору між ними їх підприємство надає послуги з утримання будинку, де мешкає позивач. У зв’язку з цим на їх підприємстві ведеться облік усіх споживачів. Зміст даного обліку включає прізвище, ім’я, по-батькові власника чи наймача квартири, адреса, особовий рахунок, також ведеться облік нарахування та сплати оплати за надані послуги. Вважає, що вони в силу своїх службових обов’язків мають право зберігати та використовувати вказану інформацію. В даному випадку це є службовою інформацією, створеною в ході їх господарської діяльності. Просить в позові відмовити.

          Представник відповідача –КП «МСЕЗ»м.Харцизька позов на визнала в повному обсязі і в судовому засіданні пояснила, що згідно з рішенням виконкому Харцизької міської ради від 11.01.2006р. №23 їх підприємство було визначено виконавцем послуг з утримання житла та прибудинкової території. Такі послуги надавались ними відповідно до затвердженого переліку та тарифів до серпня 2008р. Будинок, де мешкає позивач також знаходився на їх утриманні, однак відповідач категорично відмовився від оплати за надані послуги та відмовився від підписання відповідного договору. Екземпляр такого договору було направлено позивачу рекомендованим листом, який він отримав 23.11.2006р. При цьому, згідно з законом «Про житлово-комунальні послуги»власник квартири зобов’язаний укласти договір про надання комунальних послуг, підготовлений виконавцем цих послуг на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги в строки, встановлені договором чи законом. Відсутність письмового договору між ними та позивачем ще не свідчить, що житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території позивачу не надавались. Такі послуги надавались у встановленому законному порядку, у зв’язку з чим позивач зобов’язаний був оплачувати їх. Однак позивач відмовлявся оплачувати надані послуги, у зв’язку з чим утворилася заборгованість. Для вирішення питання про стягнення наявної за споживачами заборгованості між КП «МСЕЗ»та ТОВ «Компанія-Капітал»було укладено відповідний договір і вказаній компанія були передані реєстри боржників із зазначенням ПІБ, адреси та суми заборгованості. В даному випадку це не є нзаконним розповсюдженням інформації, оскільки вона є службовою інформацією і вони мають право на її використання. Крім того, на їх підприємстві ведеться облік усіх споживачів. Зміст даного обліку включає прізвище, ім’я, по-батькові власника чи наймача квартири, адреса, особовий рахунок, також ведеться облік нарахування та сплати оплати за надані послуги. Такий облік ведеться тривалий час, ще до внесення змін до діючого законодавства щодо захисту інформації. Вважає, що вони в силу своїх службових обов’язків мають право зберігати та використовувати вказану інформацію. В даному випадку це є службовою інформацією, створеною в ході їх господарської діяльності. Просить в позові відмовити.

          Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши обставини справи та надані сторонами докази на їх підтвердження, знаходить позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню за наступними підставами.

          Позивач разом з членами своєї родини є власником квартири АДРЕСА_1 відповідно до договору обміну, посвідченого 12.03.1994р. державним нотаріусом першої харцизької нотаріальної контори.

          Вказаний будинок є багатоквартирним житловим будинком, власником якого є територіальна громада м.Харцизька в особі Харцизької міської ради.

          Згідно з рішенням виконкому Харцизької міської ради №23 від 11.01.2006р. КП «МСЕЗ»було визначено виконавцем послуг з утримання житла, централізованого тепло-, водопостачання та водовідведення. Житловий фонд було передано на баланс даного підприємства.

          Згідно з рішенням виконкому Харцизької міської ради №558 від 06.08.2008р. виконавцем послуг з утримання житла, централізованого тепло-, водопостачання та водовідведення було визначено ТОВ «ХЖБК»

          На підставі вказаних рішень між Харцизькою міською радою як власником житлового фонду, КП «МСЕЗ»як балансоутримувачем та ТОВ «ЖХБК»як виконавцем було укладено відповідний договір на експлуатацію (утримання, технічне обслуговування та поточний ремонт) житлового фонду та прибудинкової території м.Харцизька. Додатками до вказаного договору є затверджений у встановленому порядку перелік робіт, що надаються Виконавцем, перелік житлових будинків, переданих на технічне обслуговування, Інвестиційний план, Калькуляція вартості надання послуг.

          Обидва відповідача є юридичними особами та діють на підставі затверджених у встановленому порядку Статутів.

          Тарифи на послуги з утримання житла та прибудинкової території затверджувались Харцизькою міською радою відповідно до діючого законодавства.

          В судовому засіданні судом встановлено, що відповідачами відповідно до діючого законодавства та вказаних договорів надавались населенню м.Харцизька послуги з утримання житла та прибудинкових територій, крім того, на вказаних підприємствах ведеться облік споживачів таких послуг із зазначенням прізвище, ім’я, по-батькові власника чи наймача квартири, адреси, номеру особового рахунку, також ведеться облік нарахування та сплати сум за надані послуги.

          Як вбачається з матеріалів справи, на дресу позивача надходять претензії ТОВ «ХЖБК» з вимогами сплатити наявну заборгованість по квартирній платі.

          Крім того, на під’їзді будинку, де мешкає позивач було вивішено оголошення про наявність заборгованості за квартирами №7 та №8 із зазначенням конкретних сум боргу.

          17.09.2011р. на адресу позивача надійшов лист-попередження від ТОВ «Компанія-Капітал»з вимогами сплатити заборгованість, яка уторилася за позивачем станом на 01.08.2011р. перед КП «МСЕЗ».

          Відповідно довимог ст. 32 Конституції України, ніхтоне може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України.

          Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 2 ст. 32 Конституції України).

          Загальні правові основи одержання, використання, поширення та зберігання інформації встановлено Законом України «Проінформацію»від 02.10.1992р. № 2657-ХІІ, якийзакріплює право особи на інформацію в усіх сферах суспільного і державного життя України, а також систему інформації, її джерела, визначає статус учасників інформаційних відносин, регулює доступ до інформації та забезпечує її охорону, захищає особу та суспільство від неправдивої інформації (ст. 2 Закону).

          Під інформацією розумієтьсядокументовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. Дія цього Закону поширюється на інформаційні відносини, які виникають у всіх сферах життя і діяльності суспільства і держави при одержанні, використанні, поширенні та зберіганні інформації.

          В статті 23 Закону № 2657-ХІІ зазначається, щоінформація про особу - це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу.Основними даними про особу (персональними даними) є: національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.

          Джерелами документованої інформації про особу є видані на її ім'я документи, підписані нею документи, а також відомості про особу, зібрані державними органами влади та органами місцевого і регіонального самоврядування в межах своїх повноважень.

          Забороняється збирання відомостей про особу без її попередньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом.

          Кожна особа має право на ознайомлення з інформацією, зібраною про неї.

          Інформація про особу охороняється Законом.

У ст.. 30 Закону зазначено, що інформація з обмеженим доступом за своїм правовим режимом поділяється на конфіденційну і таємну. Конфіденційна інформація - це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов. Інформація про особу охороняється Законом.

Відповідно до ст. 31 Закону № 2657-ХІІ громадяни мають право знати: у період збирання інформації, які відомості про них і з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються; доступ до інформації про них, заперечувати її правильність, повноту, доречність тощо.

          Забороняється доступ сторонніх осіб до відомостей про іншу особу, зібраних відповідно до чинного законодавства державними органами, організаціями і посадовими особами.

          Зберігання інформації про громадян не повинно тривати довше, ніж це необхідно для законно встановленої мети.

          Необхідна кількість даних про громадян, яку можна одержати законним шляхом, має бутимаксимально обмеженоюі може використовуватися лише для законно встановленої мети.

Відповідно до п.1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №5-зп від 30.10.1997 року частину четверту статті 23 Закону України "Про інформацію" треба розуміти так, що забороняється не лише збирання, а й зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав та свобод людини. До конфіденційної інформації, зокрема належить свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані).

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»під поширенням інформації слід розуміти опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв’язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної чи юридичної особи.

          Аналізуючи обставини справи та вищевикладені вимоги законодавства, суд приходить до висновку, що в даному випадку між сторонами існують відносини, які регулюються Законом україни «Про житлово-комунальні послуги»та іншим спеціальним законодавством. В силу цих відносин відповідачі здійснюють облік споживачів послуг з утримання житлового будинку та прибудинкової території. При цьому, суд враховує, що такий облік ведеться тривалий час, до внесення змін до діючого законодавства, що регулює інформаційні відносини. Персональні дані позивача, а саме ПІБ, місце мешкання використовуються відповідачами в даному випадку для законно встановленої мети –обліку споживачів, вказана інформаціє є необхідною для здійснення відповідачами своєї професійної господарської діяльності, суд вважає її суспільно значимою, такою, що є предметом громадського інтересу. У зв’язку з цим суд вважає її збір та збереження законно обґрунтованими, право відповідачів знати цю інформацію в даному випадку переважає над правом позивача на її захист.

          Також суд враховує, що відповідачі є юридичними особами, які мають право вільно здійснювати цивільно-правові відносини, передбачені Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та іншими нормативними актами.

Відповідно до ст3 ЦК України загальними засадами цивільних відносин є в тому числі свобода договору, свобода підприємницької діяльності.

Відповідно до ст..11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

          Тому, наявність договору між КП «МСЕЗ»та ТОВ «Компанія-капітал»від 07.06.2011р. про надання послуг по здійсненню дій, направлених на стягнення заборгованості за комунальні послуги з фізичних осіб, в даному випадку є релазіацією прав суб’єктів господарювання. Вказаний договір визначає права та обов’язків сторін, зокрема, право виконавця –ТОВ «Компанія-капітал»проводити телефонні розмови з боржниками, письмово повідомляти боржників про необхідність погашення заборгованості. Також вказаний договір визначає право замовника –КП «МСЕЗ»надавати виконавцю інформацію про боржників, при цьому, замовник гарантує, що розкриває вказану інформацію у відповідності з діючим законодавством, має усі права на неї, розкриття такої інформаціє не порушує прав та законних інтересів боржників, виконавець має законне право володіти та використовувати отриману від замовника інформацію про боржників з метою виконання умов даного договору. Одним із обов’язкових розділів вказаного договору є угода про конфіденційність.

          Таким чином, суд вважає, що відповідач КП «МСЕЗ»в силу своїх професійних господарських інтересів має право самостійно визначити режим доступу до своєї службової інформації, зокрема, даних про боржників, і мав право на передачу інформації про боржників третім особам, з якими знаходиться у вільних договірних відносин.

          В свою чергу, ТОВ «Компанія-капітал»з метою виконання умов договору мало право направляти боржникам, зокрема, позивачу, попередження про сплату заборгованості.

          Крім того, суд вважає, що попередження, направлене ТОВ «Компанія-капітал»позивачу, а також претензії, направлені позивачу ТОВ «ХЖБК», не можна вважати поширенням інформації в тому розумінні, яке дано в роз’ясненні Пленуму ВСУ, оскільки воно не було доведено до відома певного кола осіб, а було адресовано та фактично отримано тільки позивачем, не було вивішено в громадських місцях. Вказані листи є видами претензійної роботи і суд вважає їх законними видами документів, що містять певну інформацію.

          Таким чином, суд вважає законними дії КП «МСЕЗ»щодо надання інформації про позивача третій особі –ТОВ «Компанія-Капітал», дії ТОВ «ХЖБК»щодо направлення позивачу претензій з інформацією про нього, а також дії обох відповідачів щодо збору та збереження інформації про персональні дані позивача без його згоди.

          Що стосується дій ТОВ «ХЖБК»щодо вивішування на дошках оголошень біля під’їзду житлового будинку позивача списків боржників, суд знаходить їх неправомірними та такими, що порушують права позивача на захист інформаціє про нього.

          Так, суд виходить з того, що дані про борги особи із фіксованими даними являються складовою майнового стану особи-боржника і належать до конфіденційної інформації про особу, яка не може бути поширена без її попередньої згоди.

          Оголошення, які вивішуються ТОВ «ХЖБК»в громадському місці, містять конкретні дані про особу-позивача, а саме його адресу, по якій можливе ідентифікувати і саму особу, та дані про борги із зазначенням фіксованої суми. Розклеювання таких оголошень є поширенням інформації в розумінні, яке наведено в розьясненнчх Пленуму ВСУ. В силу того, що вказана інформація є конфіденційною і поширена без згоди позивача, суд вважає такі дії відповідача ТОВ «ХЖБК»неправомірними, такими, що порушують норми діючого законодавства та права позивача.

Судом встановлено, що відповідачем ТОВ «ХЖБК» було порушено особисті немайнові права позивача, і внаслідок протиправної поведінки відповідача позивач зазнав моральної шкоди, тому як відповідачем було без відома й згоди позивача розповсюджено конфіденційну інформацію, що стосується майнового стану позивача та членів його сім’ї, тобто таємну, негласну інформацію, яка не повинна бути надана загальному огляду та за культурою поведінки, прийнятої у людському суспільстві, є доступною для обмеженого кола осіб.

За Конституцією України кожному гарантується право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберігання, використанням та поширенням конфіденційної інформації.

Відповідно до ст. 280 Цивільного кодексу України, моральна шкода, заподіяна порушенням особистих немайнових прав людини, підлягає відшкодуванню.

Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд вважає, що протиправними діями відповідача ТОВ «ХЖБК»позивачу заподіяна моральна шкода внаслідок протиправних дій щодо розповсюдження без згоди особи конфіденційної інформації, в результаті чого позивач зазнав душевних страждань, порушились його нормальні життєві зв’язки із сусідами, він переживав та хвилювався з цього приводу, вимушений був звертатися за заситом своїх прав.

З урахуванням вимог ст.. 23 ЦК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача ТОВ «ХЖБК»на користь позивача моральну шкоду в розмірі 500,00грн.

Керуючись ст.. 32 Конституції України, Законом України «Про інформацію», ст.. 3,11,23, 280,1167 ЦК України, рішенням Конституційного Суду України №5-зп від 30.10.1997, постановою Пленуму ВСУ від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» , ст.. ст.. 10, 11, 60, 88, 174, 212-215 ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Харцизька житлово-будівельна компанія», КП «Міська служба єдиного замовника»про визнання незаконними дій щодо збору, збереження та використання інформації задовольнити частково.

Визнати незаконними дії ТОВ «Харцизька житлово-будівельна компанія»в частині використання та поширення інформації про персональні дані ОСОБА_1 без його згоди шляхом розміщення списків боржників на дошках оголошень біля житлових будинків.

Стягнути з ТОВ «Харцизька житлово-будівельна компанія»(м.Харцизьк, б.Полупанова,29, р\р 26008962482020 у відділенні №1 ПАТ «ПУМБ»у м.Харцизьку, ЄДРПОУ 35078772, МФО 334851) на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної школи 500,00грн.

В іншій частині позову відмовити.

          Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд протягом 10 днів з моменту його проголошення.

          Суддя:підпис.

Копія вірна.Суддя: