Постанова № 20831493, 10.01.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" січня 2012 р. Справа № 5023/8579/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Писаренко А.Г.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 5269 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 21.11.11 р. у справі № 5023/8579/11

за позовом Об"єднання підприємств "Український музичний альянс", м. Київ

до Акціонерне товариство "ОНІКС", м. Харків

про стягнення 30248,42 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2011р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 30248,42 грн. заборгованості, з яких: 26546,56 грн. основний борг, 1032,43 грн. пеня, 1765,76 грн. інфляційні, 903,67 грн. три відсотки річних, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору № 01-01/02/07/Е, укладеного між сторонами 01.02.2007 року та просив суд зобов'язати відповідача надати відомості про доходи, визначені згідно з положенням (стандартами) бухгалтерського обліку, що одержані АТ "Онікс" у третьому кварталі 2010 року, першому та другому кварталі 2011 року з того виду діяльності, в процесі якої здійснювалося комерційне використання фонограм, облікованих з комерційною метою, їх примірників та зафіксованих у них виконань, та відомості про розмір винагороди (роялті), розрахованої з таких доходів.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.11.2011 р. по справі №5023/8579/11 (суддя Погорелова О.В.) позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача - 26546,56 грн. заборгованості, 1032,43 грн. пені, 1765,76 грн. інфляційних, 903,67 грн. трьох відсотків річних, 387,49 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Зобов'язано відповідача надати позивачу відомості про доходи, визначені згідно з положенням (стандартами) бухгалтерського обліку, що одержані АТ "Онікс" у третьому кварталі 2010 року, першому та другому кварталі 2011 року з того виду діяльності, в процесі якої здійснювалося комерційне використання фонограм, облікованих з комерційною метою, їх примірників та зафіксованих у них виконань, та відомості про розмір винагороди (роялті), розрахованої з таких доходів, відповідно до п. 2.1.3 договору, з посиланням на невиконання умов договору.

В задоволенні клопотань відповідача про зупинення провадження у справі, про витребування доказів у позивача, про застосування строку позовної давності - відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У апеляційній скарзі зазначив, що позивач не виконує покладених обов’язків та не завжди перераховує винагороду суб’єктам прав інтелектуальної власності, об’єднання створено не суб’єктами авторського права і суміжних прав, а підприємствами, що не є такими суб’єктами, тобто позивач не має права на збур винагороди, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.03.2011р.визнано протиправним та скасовано рішення Державного департаменту інтелектуальної власності МОН України від 2.04.2009р. № 7/2009 –УО, на підставі якого позивачу видано свідоцтво № 6/УО від 02.04.2009 року.

Відповідач вважає, що позивач не мав права пред’являти позов, а судом порушені норми процесуального права.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві зазначив, що відповідач не обґрунтував своє твердження про не перерахування винагороди суб’єктам прав інтелектуальної власності та яким чином це впливає на виконання зобов’язань відповідача по договору з позивачем.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, надав клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку з відрядженням та витребування додаткових документів дані про перерахування винагороди та копії договорів з суб’єктами авторського права та суміжних прав.

Судова колегія вважає, що у задоволення клопотання необхідно відмовити, оскільки явку представників сторін в судове засідання не визнано обов'язковою, позиція відповідача викладена в апеляційній скарзі, відповідач не надав доказів в обґрунтування викладеного у клопотанні, не з’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарзі. Відповідно до ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника, якими крім представників по закону можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства. Таким чином, перший відповідач не був обмежений у праві вибору будь-якого представника у випадку відсутності особи, що його представляє.

Клопотання про витребування додаткових документів не підлягає задоволенню, так як не має відношення до предмету спору.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 01.02.2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір про виплату винагороди (роялті) за публічне сповіщення (публічне повторне сповіщення) зафіксованих у фонограмах виконань, фонограм, опублікованих з комерційною метою, та їх примірників № 01-01/02/07/Е (надалі - договір).

ОП “Український музичний альянс”( позивач або організація) є організацією колективного управління, уповноваженою Державним департаментом інтелектуальної власності МОН України здійснювати збір і розподіл винагороди (роялті) за використання фонограм, відеограм, опублікованих з комерційною метою, та зафіксованих у них виконань шляхом їх публічного сповіщення в ефір та публічного сповіщення по проводах (через кабель), що підтверджується свідоцтвом № 6/УО від 02.04.2009 року

АТ “Онікс” ( відповідач або мовник) є суб'єктом комерційного використання фонограм та зафіксованих у них виконань способом їх публічного сповіщення в передачах ефірного радіомовлення. Факт здійснення ефірного радіомовлення підтверджується зокрема наявністю у відповідача ліцензій Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення серії НР № 2407 від 02.12.2005 року та серії НР № 2452 від 22.12.2005 року. Зазначені відомості є загальнодоступними та формуються Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення в Державному реєстрі телерадіоорганізацій України, що розміщений в тому числі на веб-сторінці www.nrada.gov.ua. Наявність у Відповідача відповідних ліцензій підтверджується і листом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 16/1136 від 30.05.2011 року.

Пунктом 2.1.2. договору передбачено, що Мовник зобов'язаний щоквартально нараховувати і сплачувати Організації винагороду (роялті) за публічне сповіщення (публічне повторне сповіщення) зафіксованих у фонограмах виконань, фонограм, опублікованих з комерційною метою, та їх примірників в ефір у розмірі 2 відсотків доходів (доходи визначаються згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку), одержаних Мовником з того виду діяльності, у процесі якого здійснюється використання об'єктів суміжних прав, пропорційно часу виходу творів в ефір. Податок на додану вартість на виплату винагороди (роялті) не нараховується. Сума винагороди (роялті) повинна сплачуватися на рахунок Організації до 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

У п. 2.1.3 договору зазначено, що Мовник зобов'язується надавати Організації відомості про доходи і розрахунок сум, що підлягають виплаті винагороди (роялті) по встановленій формі (Додаток № 2 до договору - Розрахунковий лист) не пізніше 10 днів після закінчення звітного періоду (кварталу) в електронному вигляді на електронну адресу irson@uma.in.ua або факсом 8 (044) 272-05-64. Розрахункові листи, які належним чином заповнені, з печаткою та підписом, повинні бути також відправлені по почті листом з повідомленням про вручення на адресу Організації.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Суд першої інстанції правомірно вважав, що обов'язковість самостійного нарахування винагороди (роялті) та її сплати, а також надання відомостей про розмір доходів, з якого здійснюється нарахування винагороди роялті, встановлена і діючим законодавством.

Відповідно до п. 5 розділу II додатка до Постанови Кабінету Міністрів України № 71 від 18.01.2003 року “Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань” суб'єкти комерційного використання самостійно нараховують згідно з договором про виплату винагороди (роялті), що укладений з відповідною уповноваженою організацією колективного управління суму належної до сплати винагороди (роялті), перераховують її в установлений договором строк на рахунок зазначеної організації та подають їй у письмовій формі відомості, необхідні для збирання і розподілу винагороди (роялті).

Частиною 4 статті 43 Закону України “Про авторське право і суміжні права” визначено, що особи, які використовують фонограми, відеограми чи їх примірники, повинні надавати організаціям, зазначеним у частині другій цієї статті, точні відомості щодо їх використання, необхідні для збирання і розподілу винагороди.

Згідно з Розрахунковим листом № 1, складеним відповідачем 30.04.2010 року, сума винагороди (роялті), що підлягає виплаті за використання фонограм та зафіксованих у них виконань у першому кварталі 2010 року, складає 11700,30 грн.; розрахунковим листом № 4, складеним відповідачем 31.12.2010 року, визначено винагороду (роялті), що підлягає виплаті за використання фонограм та зафіксованих у них виконань у четвертому кварталі 2010 року, у розмірі 11 102,00 грн.; розмір винагороди, що нарахований Відповідачем за використання об'єктів суміжних прав у другому кварталі 2010 року, відображений в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) № УО-0001602 від 30.06.2010 року та складає 3 744,26 грн.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що в порушення вимог законодавства та умов договору відповідач не надавав відомостей про доходи та не здійснював виплати винагороди (роялті) за період використання фонограм та зафіксованих у них виконань з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року, тобто за 6 звітних кварталів, а також нарахування такої винагороди та надання відомостей про доходи і розрахунок сум винагороди (роялті) за встановленою договором формою за третій квартал 2010 року, перший та другий квартал 2011 року.

Таким чином, розмір винагороди, що нарахована та несплачена відповідачем за перший, другий та четвертий квартали 2010 року складає 26546,56 грн. і суд правомірно стягнув з відповідача зазначену суму заборгованості та зобов’язав надати відомості про доходи відповідно до п. 2.1.3 договору.

Отже, в порушення умов договору відповідач в установлений договором строк не здійснив оплати винагороди за використання фонограм та повинен нести встановлену законом та договором відповідальність.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

В зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача суму інфляційних нарахувань в розмірі 1765,76 грн. та 903,67 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 230 Господарського кодексу України визначає, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції. Штрафні санкції у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов’язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що у разі затримки платежів, передбачених пунктом 2.1.2., Мовник зобов'язаний виплатити Організації пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ за кожний день затримки платежів.

Враховуючи наявність прострочення виконання грошового зобов’язання, здійснення розрахунку пені з урахуванням положень зазначених норм законодавства господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення в сумі 1032,43грн.

Суд першої інстанції правомірно, перевіривши матеріали справи, розрахунок ціни позову, наданий позивачем, враховуючи те, що позов направлений до суду 10.10.2011 року, про що свідчить поштовий штемпель на конверті, не знайшов правових підстав для задоволення заяви відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки строк позовної давності позивачем не порушений. Твердження відповідача про те, що позивач не виконує покладених обов’язків та не завжди перераховує винагороду суб’єктам прав інтелектуальної власності не має відношення до предмету позову та не звільняє відповідача від оплати винагороди за договором.

Посилання відповідача на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.03.2011р. безпідставне, так як на час прийняття оскаржуваного рішення позивач не позбавлений статусу уповноваженої організації, а суб’єкти комерційного використання фонограм і відеограм не звільнені від обов’язку сплачувати відповідну винагороду за договором.

Відповідач не надав доказів порушенням норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст. ст. 526, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 21.11. 2011 р. по справі № 5023/8579/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписаний 10.01.2012 р.