Постанова № 20831137, 11.01.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2012 № 07/5026/1934/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Смірнової Л.Г.

суддів:

при секретарі:Дмитрина Д.О.

За участю представників:

від прокуратури Вакулюк Д.С.

від позивача не зявився;

від відповідача 1 ОСОБА_1, довіреність № 176 від 09.01.2012;

від відповідача 2 ОСОБА_2, довіреність №11-13/1145 від 22.12.2011;

Розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарсько-рибоводного відкритого акціонерного товариства „Черкасирибгосп”

на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.11.2011

у справі № 07/5026/1934/2011 (суддя Дорошенко М.В.)

за позовом Прокурора міста Черкаси в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна по Черкаській області

до 1. Державного підприємства „Укрриба”

2. Сільськогосподарсько-рибоводного відкритого акціонерного товариства „Черкасирибгосп”

про визнання договору недійсним та повернення майна

Суть спору та апеляційної скарги:

На розгляд Господарського суду Черкаської області передані вимоги Прокурора міста Черкаси в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна по Черкаській області (далі позивач) до Державного підприємства „Укрриба” (далі відповідач 1) та Сільськогосподарсько-рибоводного відкритого акціонерного товариства „Черкасирибгосп” (далі відповідач 2) про визнання недійсним укладеного між Державним підприємством “Укрриба” і Сільськогосподарсько-рибоводним відкритим акціонерним товариством “Черкасирибгосп” договору зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд) від 01.12.2010 №29/10 та зобовязання Сільськогосподарсько-рибоводного відкритого акціонерного товариство “Черкасирибгосп” повернути Державному підприємству “Укрриба” отримане за спірним договором майно.

В обґрунтування позову прокурор зазначив, що спірний договір зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі Державного підприємства „Укрриба”, від 01.12.2010 №29/10 є удаваним та був укладений для приховування іншого, насправді укладеного відповідачами договору оренди державного майна, який не відповідає вимогам статей 4, 5 Закону України “Про оренду державного майна”, оскільки орендодавцем має бути Фонд державного майна України чи його регіональні відділення, а не Державне підприємство “Укрриба”.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.11.2011 у справі №07/5026/1934/2011 позовні вимоги задоволено повністю, визнано недійсним укладений між Державним підприємством “Укрриба” і Сільськогосподарсько-рибоводним відкритим акціонерним товариством “Черкасирибгосп” договір зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі Державного підприємства „Укрриба” від 01.12.2010 №29/10, зобовязано Сільськогосподарсько-рибоводне відкрите акціонерне товариство “Черкасирибгосп” повернути Державному підприємству “Укрриба” майно, отримане за договором зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі Державного підприємства „Укрриба” від 01.12.2010 №29/10 згідно з переліком до акту приймання передачі державного майна від 01.12.2010. Також, стягнуто з Державного підприємства “Укрриба” в доход Державного бюджету України 42 грн. 50 коп. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, та стягнуто з Сільськогосподарсько-рибоводного відкритого акціонерного товариства “Черкасирибгосп” у доход Державного бюджету України 42 грн. 50 коп. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивачем доведена наявність законних підстав для задоволення позовних вимог, що спірний договір зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі Державного підприємства „Укрриба”, від 01.12.2010 №29/10 є удаваним та був укладений для приховування насправді укладеного відповідачами договору оренди державного майна.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, Сільськогосподарсько-рибоводне відкрите акціонерне товариство „Черкасирибгосп” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Черкаської області від 03.11.2011 у справі №07/5026/1934/2011 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2011 апеляційну скаргу Сільськогосподарсько-рибоводного відкритого акціонерного товариства „Черкасирибгосп” прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 11.01.2012.

Представники позивача в судове засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 №75.

Зокрема, про належне повідомлення учасників судового процесу про час і місце розгляду справи свідчить відбиток штампу та підпис працівника суду, зроблені на звороті ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Відповідно до листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 №01-8/482 “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Крім того, з повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що позивач 06.01.2011 отримав ухвалу Київського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду на 11.01.2012.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник прокуратури заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Представник відповідача 2 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення у даній справі скасувати.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд:

ВСТАНОВИВ:

1 грудня 2010 року Державне підприємство “Укрриба”, як замовник, і Сільськогосподарсько-рибоводне відкрите акціонерне товариство “Черкасирибгосп”, як зберігач, уклали договір зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі Державного підприємства „Укрриба” №29/10 (далі - договір від 01.12.2010 №29/10). За цим договором замовник зобовязався передати зберігачу, а останній прийняти на зберігання з правом користування згідно з актом приймання-передачі, нерухоме державне майно гідротехнічні споруди рибницьких ставів, які обліковуються на балансі Державного підприємства „Укрриба” на праві господарського відання згідно з додатком №1 та розташоване за адресою: головне підприємство м. Черкаси, вул. Портова, 5. Рибницькі дільниці: с. Вязівок Городищенського району Черкаської області (Рибгосп “Вязівок”), с. Бузівка Жашківського району Черкаської області (Рибгосп “Гірський Тікич”), с. Телепине Камянського району Черкаської області (Рибгосп “Телепине”), Канівський район Черкаської області (Рибгосп “Степанці”), с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області (Рибгосп “Червона слобода”) та с. Худяки Черкаського району Черкаської області (Рибгосп “Худяки”).

Згідно з пунктом 1.3 договору від 01.12.2010 №29/10 право власності на майно до зберігача не переходить, майно зберігається ним та використовується з метою риборозведення згідно виробничої програми, погодженої із замовником, та для здійснення інших видів рибогосподарської діяльності, які не суперечать цільовому призначенню зазначеного майна.

Відповідно до пункту 2.3 договору від 01.12.2010 №29/10 зберігач зобовязався за користування майном щомісячно вносити плату в розмірі, визначеному протоколом узгодження ціни (додаток №2, що є невідємною частиною договору), яка складає 15095 грн. 91 коп. з ПДВ, яку зберігач повинен вносити до 15 числа місяця, наступного за звітним. Розмір щомісячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Згідно з пунктом 2.9. договору від 01.12.2010 №29/10 зберігач щоквартально до 25 числа місяця, наступного за останнім місяцем звітного кварталу, повинен надавати замовнику для визначення ефективності використання державного майна баланс підприємства (форма №1) і звіт про фінансові результати (форма №2).

Пунктом 2.10 договору від 01.12.2010 №29/10 встановлено, що зберігач не пізніше 15 липня кожного календарного року зобовязаний надавати замовникові звітність за формою №1-рг “Звіт про рибництво” (за півріччя) та не пізніше 15 січня календарного року, наступного за звітним за формою №2 “Звіт про вирощування та вилов риби” (за рік), що затверджені наказом Мінагрополітики України від 15.07.2004 №255.

Пунктами 3.1., 3.2., 3.3. договору від 01.12.2010 №29/10 визначено, що зберігач має право на отримання плати за збереження майна протягом всього строку дії договору, користуватись переданим йому для зберігання майном на платній основі та за згодою замовника має право передавати частину майна в користування іншій особі.

Відповідно до пункту 4.1. договору замовник зобовязався щомісячно оплачувати за зберігання зберігачу 10 грн. з врахуванням щомісячного індексу інфляції

З матеріалів справи вбачається, що 01.12.2010 Державне підприємство “Укрриба”, як замовник, і сільськогосподарсько-рибоводне відкрите акціонерне товариство “Черкасирибгосп”, як зберігач, підписали акт приймання-передачі державного майна, за яким замовник передав зберігачу, а останній прийняв на зберігання з правом користування державне майно (гідротехнічні споруди) балансовою вартістю 5184605 грн. , залишковою вартістю 1468304 грн. 51 коп. згідно з переліком, який є додатком до цього акту.

Відповідно до спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 №126/752 “Про передачу гідротехнічних споруд” гідротехнічні споруди, у тому числі і вказані вище, як такі, що під час приватизації підприємств рибної галузі не увійшли до статутних фондів створених товариств, передані до сфери управління Міністерства аграрної політики України.

На виконання наказу Міністерства аграрної політики України від 22.05.2003 №145 “Про здійснення передачі гідротехнічних споруд” за актом приймання-передачі від 01.09.2003, затвердженим наказом Державного департаменту рибного господарства від 05.09.2003 №1482 перелічені вище гідротехнічні споруди були передані на баланс державного підприємства “Укрриба” і закріплені за ним на праві повного господарського відання.

В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд зазначив, що укладений між відповідачами договір зберігання є удаваним та за своєю правовою природою він є договором оренди.

З таким висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд погодитися не може з огляду на наступне.

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно з приписами пункту 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Отже, воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином. При цьому позивач повинен довести, що правочин укладений з метою приховати інший правочин і довести, який правочин насправді укладений сторонами.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (частина 1 статті 936 Цивільного кодексу України)

За твердженнями позивача, з якими погодився суд першої інстанції, спірний договір зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі Державного підприємства „Укрриба” від 01.12.2010 №29/10 не відповідає вимогам статей 944, 946 Цивільного кодексу України, а тому є удаваним.

Зокрема, Господарський суд Черкаської області прийшов до висновку, що на відміну від договору оренди, який укладається для надання орендареві права оплатного користування майном для здійснення своєї підприємницької діяльності з метою отримання прибутку від використання майна за його цільовим призначенням, договір зберігання майна укладається в інтересах поклажодавця з метою забезпечення схоронності майна у тому вигляді, в якому його було передано на схов і за загальним правилом не допускає користування майном зберігачем, а тим більше не передбачає права зберігача на передавання майна у користування іншим особам.

Проте, відповідно до статті 944 Цивільного кодексу України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Пунктами 3.2., 3.3. договору від 01.12.2010 №29/10 визначено, що зберігач має право користуватись переданим йому для зберігання майном на платній основі та за згодою замовника має право передавати частину майна в користування іншій особі.

Отже, сторонами було досягнуто згоди щодо можливості користування зберігачем переданим майном, що повністю узгоджується з приписами статті 944 Цивільного кодексу України.

Посилання прокурора міста Черкаси на статтю 946 Цивільного кодексу України, за приписами якої плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання, як на підставу того, що спірний договір зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі Державного підприємства „Укрриба”, від 01.12.2010 №29/10 є удаваним, є необґрунтованим.

Як вже було зазначено, відповідно до пункту 4.1. договору замовник зобовязався щомісячно оплачувати за зберігання зберігачу 10 грн. з врахуванням щомісячного індексу інфляції. Плата за відповідальне зберігання майна перераховується на розрахунковий рахунок зберігача один раз на рік по закінченні календарного року до 15 січня наступного року.

Крім того, частиною 4 статті 946 Цивільного кодексу України закріплено, що установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановила, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Приписами статті 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 6 листопада 2009 року N 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” зазначив, що встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Проте, з рішення Господарського суду Черкаської області від 03.11.2011 у справі №07/5026/1934/2011 не вбачається, що судом, відповідно до вимог процесуального законодавства, було встановлено під час розгляду справи, що спірний договір зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі Державного підприємства „Укрриба”, від 01.12.2010 №29/10 було вчинено з метою приховання договору оренди, а тому суд першої інстанції безпідставно застосував до договору зберігання норми, що регулюють договір оренди.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним. При цьому, за змістом статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства судова колегія прийшла до висновку, що прокурором міста Черкаси не доведено належними та допустимими доказами, у розумінні статей 33, 34 ГПК України, що спірний договір зберігання з правом користування від 01.12.2010 №29/10 є удаваним договором та приховує укладений сторонами договір оренди державного майна.

На підставі наведеного вище, судова колегія не вбачає підстав для визнання оспореного договору зберігання з правом користування недійсним у звязку з чим, на підставі статті 216 Цивільного кодексу України позовні вимоги Прокурора міста Черкаси в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна по Черкаській області задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Відповідно до статті 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області у даній справі підлягає скасуванню у звязку з недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Сільськогосподарсько-рибоводного відкритого акціонерного товариства „Черкасирибгосп” на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.11.2011 у справі №07/5026/1934/2011 задовольнити.

2.Рішення Господарського суду Черкаської області від 03.11.2011 у справі №07/5026/1934/2011 скасувати.

3.Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

4.Стягнути з регіонального відділення Фонду державного майна в Черкаській області (18000, м. Черкаси, бульв. Шевченка, 185, код 21368158) на користь Сільськогосподарсько-рибоводного відкритого акціонерного товариства „Черкасирибгосп” (код 00476814, 18005, м. Черкаси, вул. Портова, 5) 14683 (чотирнадцять тисяч шістсот вісімдесят три) грн. 05 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5.Доручити Господарському суду Черкаської області видати наказ на виконання постанови.

6.Матеріали справи №07/5026/1934/2011 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя

Судді