Рішення № 20830660, 03.01.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" січня 2012 р.Справа № 27/17-4260-2011 Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М. при секретарі судового засідання: Холіній Ю.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Щербина О.С.;

від відповідачів: 1. ОСОБА_1 (представник діючий за довіреністю).

2. не зявились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "Херсоноблпаливо";

до відповідачів: 1. Державного підприємства "Одеська залізниця"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокресурс"

про стягнення 5098,56 грн.;

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "Херсоноблпаливо" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів - Державного підприємства "Одеська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокресурс", згідно якої просить суд стягнути з відповідачів, відповідно до вини кожного, вартість нестачі вугілля камяного у розмірі 5098,56 грн. та покласти на відповідачів судові витрати.

Як встановлено матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "Херсоноблпаливо", згідно до статуту, затвердженого установчими зборами товариства від 14.06.2011р., оформленого протоколом №14/06-11 та зареєстрованого Виконавчим комітетом Херсонської міської ради, номер запису 14991450000013899, є правонаступником ЗАТ "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "Херсоноблпаливо", що підтверджує наявність правових підстав Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "Херсоноблпаливо" для звернення з відповідним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на укладений 01.04.2011р. з ТОВ "Транс-Техстрой" договір поставки №5, на підставі якого відправник - ТОВ "Востокресурс" відправив на адресу Високопільського паливного складу позивача по залізничній накладній № 53482600 від 16.07.2011р., в вагоні № 65336489 вугілля антрацит у кількості нетто 68900 кг. При цьому, позивач зазначає, що на станції Миколаїв Одеської залізниці в путі руху вагону до станції призначення було виявлено недостачу вантажу у розмірі 6000 кг (згідно складеного Одеською залізницею комерційного акту), в звязку з чим позивачу було завдано збитки, в результаті втрати вантажу у розмірі 5098,56 грн.

У судовому засіданні 03.01.2012р., представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ДП "Одеська залізниця" проти позовних вимог заперечує, з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. ГСОО № 38980/2011 від 14.11.2011р.).

Відповідач - ТОВ "Востокресурс" у судові засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, яка не змінювалася, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України станом на 16.11.2011 року та підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судових ухвал, які наявні у матеріалах справи. Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

16.07.2011р. зі станції відправлення ТОВ "Востокресурс" (відправник), у вагоні №65336489 відправило на адресу ТОВ "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "Херсоноблпаливо", а саме Високопільський паливний склад (одержувач), на станцію призначення - Високопільє Одеської залізниці вантаж антрацит у кількості нетто 68900 кг, що підтверджується залізничною накладною 53482600 (а.с. 9).

Відповідні відмітки у вказаній залізничній накладній свідчать, що антрацит завантажений у вагон навалом засобами вантажовідправника, вантаж розміщено і закріплено згідно з „п.п. 3, 4, 7, 8 гл. 1 прил. 14 и СМГС гл. 2 пдр. 3-9”.

20.07.2011р. на станції Апостолово Придніпровської залізниці складено акт загальної форми №497 від 20.07.2011р., згідно якого встановлено, що маються щілини над люками та нанесено маркування, між тим, по документам не значиться.

Згідно акту загальної форми станції Апостолово Придніпровської залізниці №497 від 20.07.2011р. при прибутті вантажу виявлено навантаження нижче бортів 50 см, мається конусообразне поглиблення над 1, 2 люками зліва ходу: довжина 250 см, ширина 250 см, глибина 100 см, над 1 люком та дверима міститься щілина: довжиною 40 см, шириною 4 см, над 6, 7 люками зправа ходу конусообразне поглиблення: довжиною 100 см, шириною 100 см, глибиною 50 см; під 6 люком між хребтовою балкою та люком міститься щілина: довжиною 30 см, шириною 3 см, на момент прибуття течі вантажу не було, щілини закладені паклею. В наявності є маркування, за документами відсутнє, вантаж слідує за призначенням, про що внесено відповідну відмітку у комерційний акт серія АА № 021514/16.

Як встановлено комерційним актом (серія АА № 021514/16 від 21.07.2011р.), на станції Миколаїв Одеської залізниці, відповідно до акту загальної форми №497 від 20.07.2011р. було здійснено зважання вагону №65336489 на 150-тонних вагонних вагах, що пройшли державну перевірку 03.06.2011р, в наслідок чого виявилось, що брутто 86700 кг, тара за документами 23800 кг, нетто 62900 кг, що менше ваги зазначеної у документах на 6000 кг. Крім того, у акті зазначено, що вантаж маркований вапном, крім поглиблень. На момент зважання течі вантажу не було, щілини закладені паклею, в технічному відношенні вагон справний. Згідно тех. акту №10 від 21.07.2011р., в комерційному відношенні, відповідно до акту загальної форми №497 від 20.07.2011р. ст. Апостолово Придніпровської залізниці вантажовідправник порушив ТУ розділ 2 § 1, 2, 5 та ППВ ч. 1 розділ 15 п. 5.

Разом з тим, як вбачається з акту №10 від 21.07.2011р. вагон №65336489 в технічному відношенні справний, між тим, наявний прогин лівої обвязки, в наслідок чого виникли щілини. Крім того, у даному акті встановлено, що втрата вантажу можлива, при цьому, вантажовідправник бачив щілини, між тим, засобів по схоронності вантажу при перевезенні не прийняв.

Отже, виявлена при перевезенні вантажу недостача у вагоні №65336489 на 6000 кг, обумовила звернення ТОВ "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "Херсоноблпаливо" з даним позовом, з метою стягнення вартості втраченого вантажу.

Згідно з розрахунком вартості недостачі вантажу, який здійснений позивачем, маса відповідальної недостачі, з врахуванням норми природної втрати 1% та граничного розходження визначення маси нетто, зазначеної в перевізних документах становить - 5311 кг, а її вартість 5098,56 грн. (з урахуванням ПДВ) виходячи із вартості вантажу 800,00 грн. за 1 тону (без ПДВ), що встановлена у видатковій накладній №717101 від 17.07.2011р., згідно з яким отримувачем вантажу є ТОВ "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "Херсоноблпаливо" та підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою позивача за підписом генерального директора та головного бухгалтера.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно до ч.1 та ч.5 ст. 306 Господарського кодексу України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. При цьому, в силу вимог ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.307 Господарського кодексу України ст.6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між ТОВ "Востокресурс" (відправник) і ДП „Одеська залізниця” (перевізник) договору перевезення вантажу на користь позивача (вантажоодержувач).

Також, вказана залізнична накладна свідчить, що завантаження вантажу у вагон здійснювалося відправником, а відповідно до вимог ч.3 ст.308 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 Цивільного кодексу України, вантажовідправник зобовязаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обовязку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п.4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082.

При цьому, в силу вимог ч.1 ст.918 Цивільного кодексу України, завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно до ст. 31 Статуту залізниць України, придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником.

Із залізничної накладної вбачається, що вантаж розміщувався і закріплювався вантажовідправником, відповідно до „п.п. 3, 4, 7, 8 гл. 1 прил. 14 СМГС гл. 2 пдр. 3-9”.

При цьому, згідно акту загальної форми №497 від 20.07.2011р. ст. Апостолово Придніпровської залізниці встановлено, що вантажовідправник порушив Технічні умови, а саме розділ 2 § 1, 2, 5 та ППВ ч. 1 розділ 15 п. 5.

Параграфи 3-5 розділу ІІ Технічних умов містять умови щодо вжиття заходів з розрівняння та ущільнення вантажів дрібних фракцій та умови щодо захисту сипучих вантажів від просипання у зазори кузову піввагону. Поряд з цим, вжиття заходів щодо маркування вантажу передбачено положеннями параграфу 9 розділу 2 ТУ, згідно з яким, при завантаженні вантажів мілких фракцій на відкритий рухомий склад відправник зобовязаний прийняти міри, які запобігають видуванню мілких частин вантажу в процесі перевезення, а також вимогами п.6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених Наказом Мінтрансу України 20.08.2001р. №542 та зареєстрованих в Мінюсті України 10.09.2001р. за №796/5987, згідно з яким, з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Водночас п. 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу встановлено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.

Як вбачається із матеріалів справи, в комерційному акті серія АА № 021514/16 від 21.07.2011р., зазначено, що на поверхні вантажу мається захисне маркування вапном, при цьому, будь-які відомості щодо ущільнення вантажу або застосування котку не містяться.

Згідно акту про технічний стан вагона №10 від 21.07.2011р., вагон №65336489 у технічному стані був справний та відправник міг бачити наявність щілин до навантаження вантажу, але заходів з усунення не прийняв, разом з тим, від використання даного вагону не відмовився.

Статтею 31 Статуту залізниць України встановлено обовязок залізниці подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Відповідно до ст.110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст. 111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, зокрема, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи фактичні обставини справи суд доходить висновку про необхідність звільнення перевізника від відповідальності за нестачу вантажу, з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. При цьому, приписами ст. 33 цього кодексу встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Крім того, положеннями ст. 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, позивачем є особа, яка наділена законом певними процесуальними правами та на яку покладено певні процесуальні обов'язки, у тому числі щодо сприяння суду у всебічному повному та об'єктивному розгляді справи та вирішенні спору.

Як вбачається із змісту позовних вимог, підставою для звернення з відповідним позовом, зокрема, є неналежне виконання перевізником своїх зобовязань.

Між тим, розглянувши надані позивачем документи, суд не вбачає доведеними обставини щодо вини відповідача ДП „Одеська залізниця”, оскільки, вантаж прибув у справному вагоні та за відсутності слідів доступу до вантажу третіх осіб під час перевезення, при цьому, враховуючи, що теча вантажу виникла, внаслідок неналежного закріплення вантажу відправником, в звязку з чим, згідно до ст. 111 Статуту залізниць України, суд звільняє ДП „Одеська залізниця” від відповідальності.

Положеннями ст. 920 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.32 Статуту залізниць України, відправник зобовязаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

При цьому, ч.1 ст. 917 Цивільного кодексу України передбачено, що відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу.

Згідно положень ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Як свідчать матеріали справи, при перевезенні вантажу залізницею складені комерційний акт, акт загальної форми та акт про технічний стан вагону, в яких встановлені обставини щодо недостачі вантажу у кількості 6000 кг, а також обставини щодо наявності щілин у люках вагону та порушення відправником Технічних умов та Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу при розміщенні та закріплені вантажу, які могли бути причиною втрати вантажу.

При цьому, відповідачем ТОВ "Востокресурс", в порушення вимог ст. ст. 32-33 Господарського процесуального кодексу України, не доведено належним чином відсутність вини у втраті вантажу, а також не спростовано зазначені позивачем обставини неналежного виконання обовязків відправником щодо розміщення та закріплення вантажу, в наслідок чого, при перевезені вантажу виявилась його нестача у розмірі 6000 кг.

Суд перевіривши розрахунок позивача щодо визначення недостачі вантажу в сумі 5098,56 грн. (у т.ч. ПДВ) з урахуванням норми природної втрати 1% та граничного розходження визначення маси нетто зазначеної в перевізних документах, вважає його вірним та здійсненим на підставі наявних в матеріалах справи документів.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "Херсоноблпаливо" з покладенням відповідальності за нестачу вугілля у розмірі 5098,56 грн. на ТОВ "Востокресурс".

На підставі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на ТОВ "Востокресурс".

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокресурс" (86600, Донецька обл., м. Торез, пр-т Гагаріна, буд. 19, ід. код 3266953) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "Херсоноблпаливо" (73000, м. Херсон, вул. Маяковського, буд. 9, ід. код 01883094) 5098/пять тисяч девяносто вісім/грн. 56 коп. вартості нестачі вугілля камяного, 102/сто дві/грн. державного мита та 236/двісті тридцять шість/грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3.Державне підприємство „Одеська залізниця” звільнити від відповідальності.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення підписано 10.01.2012р.