Рішення № 20830658, 10.01.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" січня 2012 р.Справа № 30/17-4687-2011 За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю „Одеська аграрно-промислова компанія”

До відповідача: Товариство з додатковою відповідальністю „Комсомолець”

Про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 довіреність №0712\7 від 07.12.2011 р., Лактіонов В.В. директор.

Від відповідача: не зявився.

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) „Одеська аграрно-промислова компанія”, звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю (далі -ТДВ) «Комсомолець»про стягнення заборгованості у сумі 10 536 грн. 26 коп.

Представники позивача позовну заяву підтримують, наполягають на задоволенні позову.

Відповідач про місце та час судових засідань був повідомлений належним чином. Але представник відповідача в судові засідання не зявлявся, про причини незявлення суд не повідомив, письмових заперечень щодо позову до суду не надав.

За таких обставин. відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив:

За усною домовленістю між ТОВ „Одеська аграрно-промислова компанія” та ТДВ „Комсомолець”, ТОВ „Одеська аграрно-промислова компанія” поставило відповідачу Товар на загальну суму 10 536 грн. 26 коп., а саме: запчастини. Згідно видаткової накладної № 1107 від 11.11.2009р. Товар було отримано представником відповідача ОСОБА_2 згідно довіреності Серія ЯПН № 227697 від 10.11.2009р.

Позивач зазначає, що ТДВ „Комсомолець” не виконало свої зобовязання щодо оплати за отриманий товар, у звязку з чим має заборгованість у сумі 10 536 грн. 26 коп., які ТОВ „Одеська аграрно-промислова компанія” просить стягнути з відповідача.

Факт наявності заборгованості підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків станом на 01.11.2010р.

Позивач зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. 07 червня 2011р. ТОВ „Одеська аграрно-промислова компанія” направило на адресу ТДВ „Комсомолець” лист вимогу (вих.№0706\01) з пропозицією погасити заборгованість у десятиденний строк.

У звязку із неоплатою заборгованості у встановлений строк, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права та охоронюваного законом інтересу та просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 10 536 грн. 26 коп.

Відповідач своїх заперечень на позов до суду не надав.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у томі числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При цьому, в силу ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України, для правочинів (за змістом ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма. Разом з тим, згідно ст. 218 Цивільного кодексу України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсності, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст. 175 Господарського кодексу України.

Згідно п.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Так, в силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ „Одеська аграрно-промислова компанія” та ТДВ „Комсомолець”, ТОВ „Одеська аграрно-промислова компанія” поставило відповідачу Товар на загальну суму 10 536 грн. 26 коп., а саме: запчастини. Згідно видаткової накладної № 1107 від 11.11.2009р. Товар було отримано представником відповідача ОСОБА_2 згідно довіреності Серія ЯПН № 227697 від 10.11.2009р.

Отже, у ТДВ „Комсомолець” виникло грошове зобовязання перед ТОВ „Одеська аграрно-промислова компанія” щодо оплати отриманого товару. Але, відповідач зазначене зобовязання не виконав. Доказів оплати заборгованості у сумі 10 536 грн. 26 коп. відповідач до суду не надав.

За таких обставин, позов ТОВ „Одеська аграрно-промислова компанія” є обґрунтованим, підтверджений матеріалами справи, тому підлягає задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору процесу покласти на відповідача згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська аграрно-промислова компанія” задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю „Комсомолець” (Одеська обл., м. Арциз, вул. Комсомольська, 30, код ЄДРПОУ 00413133) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська аграрно-промислова компанія” (м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 117а, код ЄДРПОУ 30174005, п\р 26000018981001 в ФАТ «Імексбанк»м.Одеса, МФО 388584) заборгованість у сумі 10 536 грн. 26 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 1411 грн. 50 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 16 січня 2012р.

Суддя Рога Н. В.