Рішення № 20830661, 03.01.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" січня 2012 р.Справа № 27/17-4259-2011 Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Холіній Ю.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Щербина О.С.;

від відповідачів: 1. ОСОБА_1. (представник діючий за довіреністю).

2. не зявились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "Херсоноблпаливо";

до відповідачів: 1. Державного підприємства "Одеська залізниця"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "АМКР - СК"

про стягнення 6386,40 грн.;

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "Херсоноблпаливо" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів - Державного підприємства "Одеська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АМКР - СК", згідно якої просить суд стягнути з відповідачів, відповідно до вини кожного, вартість нестачі вугілля камяного у розмірі 6386,40 грн. та покласти на відповідачів судові витрати.

Як встановлено матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "Херсоноблпаливо", згідно до статуту, затвердженого установчими зборами товариства від 14.06.2011р., оформленого протоколом №14/06-11 та зареєстрованого Виконавчим комітетом Херсонської міської ради, номер запису 14991450000013899, є правонаступником ЗАТ "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "Херсоноблпаливо", що підтверджує наявність правових підстав Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "Херсоноблпаливо" для звернення з відповідним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на укладений 01.08.2011р. з ПП "Алмаз" договір поставки №20, на підставі якого відправник - ТОВ "АМКР - СК" відправив на адресу Каховського паливного складу позивача по залізничній накладній № 45339926 від 20.09.2011р., в вагоні № 67870022 вугілля промпродукт вугільний у кількості нетто 64500 кг. При цьому, позивач зазначає, що на станції призначення Каховка Одеської залізниці було виявлено недостачу вантажу у розмірі 13950 кг (згідно складеного Одеською залізницею комерційного акту), в звязку з чим позивачу було завдано збитки, в результаті втрати вантажу у розмірі 6386,40 грн.

У судовому засіданні 03.01.2012р., представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ДП "Одеська залізниця" проти позовних вимог заперечує, з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. ГСОО № 38979/2011 від 14.11.2011р.).

Відповідач - ТОВ "АМКР - СК" у судові засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судових ухвал, які наявні у матеріалах справи. Разом з тим, 12.12.2011р. від ТОВ "АМКР - СК" до суду надійшов відзив на позов (вх. ГСОО № 42762/2011), згідно якого відповідач проти позову заперечує, з підстав викладених у відзиві на позов та вважає позовні вимоги ТОВ "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "Херсоноблпаливо" такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

20.09.2011р. зі станції відправлення ТОВ "АМКР - СК" (відправник), у вагоні №67870022 відправило на адресу ТОВ "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "Херсоноблпаливо", а саме Каховський паливний склад (одержувач), на станцію призначення Каховка Одеської залізниці вантаж промпродукт вугільний у кількості нетто 64500 кг, що підтверджується залізничною накладною №45339926 (а.с. 9).

Відповідні відмітки у вказаній залізничній накладній свідчать, що вугілля завантажено у вагон навалом засобами вантажовідправника, нанесено маркування білим сухим вапном, тара перевірена, вантаж розміщено і закріплено згідно з п. 2-6, 9 гл. 2 ТУ.

Згідно акту загальної форми станції Апостолово Придніпровської залізниці №2098 від 22.09.2011р. при прибутті вантажу виявлено навантаження нижче бортів 30 см, мається конусообразне поглиблення над 2, 3 люками з правої сторони ходу: довжина 300 см, ширина 270 см, глибина до полу вагону, над 3 люком між хребтовою балкою мається щілина довжиною 90 см, шириною 4 см; над 5, 6 люками з правої сторони довжиною 300 см, шириною 270 см, глибиною до пола, під 6 люком між хребтовою балкою та люком мається щілина: довжиною 60 см., шириною 4 см. Щілини працівниками залізниці закладені паклею. На момент прибуття теча вантажу відсутня. Вантаж слідує за призначенням.

Як встановлено комерційним актом (серія БК № 404360/13 від 28.09.2011р.), на станції Каховка Одеської залізниці, при комісійному переваженні вагону №67870022 на 150-тонних вагонних вагах, що пройшли державну перевірку 24.05.2011р., в наслідок чого виявилось, що брутто 72400 кг, тара перевірена 21850 кг, нетто 50550 кг, що менше ваги зазначеної у документах на 13950 кг. Крім того, у акті зазначено, що вантаж маркований вапном, крім поглиблень. На момент зважання течі вантажу не було, щілини закладені паклею до прибуття на станцію Каховка, в середині вагона щілини закладені листами паперу, папір прорваний. Вантажовідправник бачити та запобігти течі вантажу міг. Засоби від видування відправником не застосовані, в технічному відношенні вагон справний. Зважання брутто та тари вагону № 67870022 здійснено, зокрема, в присутності одержувача вантажу.

Разом з тим, як вбачається з акту №13 від 28.09.2011р. вагон №67870022 в технічному відношенні справний, між тим, наявні щілини мають характер виникнення в процесі експлуатації та старого походження. Крім того, у даному акті встановлено, що втрата вантажу можлива, при цьому, вантажовідправник бачив щілини, між тим, засобів по схоронності вантажу при перевезенні не прийняв.

Отже, виявлена при перевезенні вантажу недостача у вагоні №67870022 на 13950 кг, обумовила звернення ТОВ "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "Херсоноблпаливо" з даним позовом, з метою стягнення вартості втраченого вантажу.

Згідно з розрахунком вартості недостачі вантажу, який здійснений позивачем, маса відповідальної недостачі, з врахуванням норми природної втрати 1% та граничного розходження визначення маси нетто становить - 13305 кг, а її вартість 6386,40 грн. (з урахуванням ПДВ) виходячи із вартості вантажу 400,00 грн. за 1 тону (без ПДВ), що встановлена у видатковій накладній №7 від 20.09.2011р., згідно з яким отримувачем вантажу є ТОВ "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "Херсоноблпаливо" та підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою позивача за підписом генерального директора та головного бухгалтера.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно до ч.1 та ч.5 ст. 306 Господарського кодексу України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. При цьому, в силу вимог ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.307 Господарського кодексу України ст.6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між ТОВ "АМКР - СК" (відправник) і ДП „Одеська залізниця” (перевізник) договору перевезення вантажу на користь позивача (вантажоодержувач).

Також, вказана залізнична накладна свідчить, що завантаження вантажу у вагон здійснювалося відправником, а відповідно до вимог ч.3 ст.308 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 Цивільного кодексу України, вантажовідправник зобовязаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обовязку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п.4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082.

При цьому, в силу вимог ч.1 ст.918 Цивільного кодексу України, завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно до ст. 31 Статуту залізниць України, придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником.

Із залізничної накладної вбачається, що вантаж розміщувався і закріплювався вантажовідправником, відповідно до п. 2-6, 9 гл. 2 ТУ.

Параграфи 3-5 розділу ІІ Технічних умов містять умови щодо вжиття заходів з розрівняння та ущільнення вантажів дрібних фракцій та умови щодо захисту сипучих вантажів від просипання у зазори кузову піввагону. Поряд з цим, вжиття заходів щодо маркування вантажу передбачено положеннями параграфу 9 розділу 2 ТУ, згідно з яким, при завантаженні вантажів мілких фракцій на відкритий рухомий склад відправник зобовязаний прийняти міри, які запобігають видуванню мілких частин вантажу в процесі перевезення, а також вимогами п.6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених Наказом Мінтрансу України 20.08.2001р. №542 та зареєстрованих в Мінюсті України 10.09.2001р. за №796/5987, згідно з яким, з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Водночас п. 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу встановлено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.

Як вбачається із матеріалів справи, в комерційному акті серія БК № 404360/13 від 28.09.2011р., зазначено, що на поверхні вантажу мається захисне маркування вапном, при цьому, будь-які відомості щодо ущільнення вантажу або застосування котку не містяться.

Згідно акту про технічний стан вагона №13 від 28.09.2011р., вагон №67870022 у технічному стані був справний та відправник міг бачити наявність щілин до навантаження вантажу, але заходів з усунення не прийняв, разом з тим, від використання даного вагону не відмовився.

Статтею 31 Статуту залізниць України встановлено обовязок залізниці подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Відповідно до ст.110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст. 111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, зокрема, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи фактичні обставини справи суд доходить висновку про необхідність звільнення перевізника від відповідальності за нестачу вантажу, з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. При цьому, приписами ст. 33 цього кодексу встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Крім того, положеннями ст. 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, позивачем є особа, яка наділена законом певними процесуальними правами та на яку покладено певні процесуальні обов'язки, у тому числі щодо сприяння суду у всебічному повному та об'єктивному розгляді справи та вирішенні спору.

Як вбачається із змісту позовних вимог, підставою для звернення з відповідним позовом, зокрема, є неналежне виконання перевізником своїх зобовязань.

Між тим, розглянувши надані позивачем документи, суд не вбачає доведеними обставини щодо вини відповідача ДП „Одеська залізниця”, оскільки вантаж прибув у справному вагоні та за відсутності слідів доступу до вантажу третіх осіб під час перевезення, при цьому, враховуючи, що теча вантажу виникла, внаслідок неналежного закріплення вантажу відправником, в звязку з чим, згідно до ст. 111 Статуту залізниць України, суд звільняє ДП „Одеська залізниця” від відповідальності.

Положеннями ст. 920 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.32 Статуту залізниць України, відправник зобовязаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

При цьому, ч.1 ст. 917 Цивільного кодексу України передбачено, що відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу.

Згідно положень ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Як свідчать матеріали справи, при перевезенні вантажу залізницею складені комерційний акт, акт загальної форми та акт про технічний стан вагону, в яких встановлені обставини щодо недостачі вантажу у кількості 13950 кг, а також обставини щодо наявності щілин у люках вагону та порушення відправником Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу при розміщенні та закріплені вантажу, які могли бути причиною втрати вантажу.

При цьому, відповідачем ТОВ "АМКР - СК", в порушення вимог ст. ст. 32-33 Господарського процесуального кодексу України, не доведено належним чином відсутність вини у втраті вантажу, а також не спростовано зазначені позивачем обставини неналежного виконання обовязків відправником щодо розміщення та закріплення вантажу, в наслідок чого при перевезені вантажу виявилась його нестача у розмірі 13950 кг.

Суд перевіривши розрахунок позивача щодо визначення недостачі вантажу в сумі 6386,40 грн. (у т.ч. ПДВ) з урахуванням норми природної втрати 1% та граничного розходження визначення маси нетто зазначеної в перевізних документах, встановив, що позивач допустив помилку при здійсненні даного розрахунку у визначенні маси нетто, оскільки комерційним актом серія БК №404360/13 встановлено, що маса тари складає 21850 кг, тоді як при визначені вартості недостачі позивачем приймалась до уваги маса тари зазначена у залізничній накладній 22000 кг.

З огляду на зазначене, суд здійснив власний розрахунок недостачі вантажу та встановив, що нестача становить 13155 кг (13950-645-150 = 13155) та у вартісному показнику - 6314,40 грн. (з урахуванням ПДВ).

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "Херсоноблпаливо" з покладенням відповідальності за нестачу вугілля у розмірі 6314,40 грн. на ТОВ "АМКР - СК".

На підставі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача та ТОВ "АМКР - СК" пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМКР - СК" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, буд. 56, офіс 9, ід. код 35985571) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "Херсоноблпаливо" (73000, м. Херсон, вул. Маяковського, буд. 9, ід. код 01883094) 6314/шість тисяч триста чотирнадцять/грн. 40 коп. вартості нестачі вугілля, 100/сто/грн. 78 коп. державного мита та 233/двісті тридцять три/грн. 17 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

3.Державне підприємство „Одеська залізниця” звільнити від відповідальності.

4.В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення підписано 10.01.2012р.