Рішення № 20830296, 11.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/288 (5004/2165/11)11.01.12

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

доПриватного акціонерного товариства “Українська інноваційна страхова компанія “Інвестсервіс”

про стягнення 25473,60 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача ОСОБА_2, представник за довіреністю; від відповідача не зявився. СУТЬ СПОРУ:

У грудні 2011 року Фізична особа-підприємць ОСОБА_1 (далі позивач або ФОП ОСОБА_1) звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Приватного акціонерного товариства “Українська інноваційна страхова компанія “Інвестсервіс” (далі відповідач) про стягнення 25473,60 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.02.2010 у результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) було пошкоджено автомобіль FH 12», який належить Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1. Причиною ДТП було порушення правил дорожнього руху ОСОБА_3, який на законній підставі керував автомобілем », а автомобіль належав ОСОБА_4 Оскільки цивільно-правова відповідальність за шкоду завдану автомобілем »під час його експлуатації особою, яка на законних підставах керувала транспортним засобом застрахована згідно поліса №ВС/8102513 у відповідача, то обовязок з відшкодування збитків у межах лімітів покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 31.10.2011 порушено провадження у справі №5004/2165/11 та призначено розгляд справи на 21.11.2011.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 21.11.2011 справа №5004/2165/11 передана за підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою суду від 02.12.2011 суддею Сташківим Р.Б. справу було прийнято до свого провадження та присвоєно номер 34/288 (5004/2165/11) та призначено до розгляду на 21.12.2011.

Ухвалою суду від 21.12.2011 розгляд справи було відкладено на 11.01.2012.

У судовому засіданні 11.01.2012 представник відповідача не зявився про причини неявки суд не повідомив.

Ухвала суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи була надіслана за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5-Б.

На призначені судові засідання 21.12.2011 та 11.01.2012 представник відповідача не зявлявся, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив, хоча про дату та час його проведення повідомлений належним чином, про що зокрема свідчать наявні у матеріалах справи оригінали поштових відправлень за №01030 18006581 від 15.11.2011 та №01030 19023480 від 05.01.2012.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, відповідач завчасно був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, і у разі наміру подати відзив на позовну заяву, письмові пояснення, додаткові документи, мав достатньо часу для цього.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як убачається з постанови Білогірського районного суду від 23.02.2010 у адміністративній справі № 3-150/2010 року, 01.02.2010 о 10 год. 00 хв. на вул. Шевченка в м. Львів Львівської області була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля FH 12», державний номер НОМЕР_1 який належить ФОП ОСОБА_1 із автомобілем «»державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_3 вимог Правил дорожнього руху України, що підтверджується вказаною постановою Білогірського районного суду від 23.02.2010.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль FH 12».

Відповідно до висновку № 0785 автотоварознавчого дослідження, складеного 09.03.2010 (далі Висновок № 0785), вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля FH 12»у результаті його пошкодження при ДТП складає 16931,44 грн.

Реальний загальний розмір матеріальної шкоди, заподіяної автомобілю FH 12», згідно акта надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортного засобу від 14.02.2010 склав 25306,40 грн., згідно рахунка-фактури №09/03/АС та акта виконаних робіт від 29.03.2010 склав 25473,60 грн.

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем GHTLINER», встановлена у судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортним засобом автомобілем », яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю FH 12»під час ДТП керував ОСОБА_3, а належить цей транспортний засіб ОСОБА_4.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність будь-яких осіб, які експлуатують автомобіль на законних підставах, була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) № ВС/8102513 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип договору 1). Вказаним договором (полісом № ВС/8102513) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500 грн., франшиза 510 грн. (пункт 2), строк дії полісу з 05.08.2009 до 04.08.2010 (пункт 3).

Пунктом 1.4 статті 1 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”(у редакції чинній на момент укладання полісу № ВС/8102513) передбачено, що особи, відповідальність яких застрахована, визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.

Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися, зокрема, на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу) (підпункт 15.1 статті 15 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у редакції Закону чинній на момент укладання полісу № ВС/8102513).

Доказів того, що ОСОБА_3 перебував у автомобілі INER»на момент скоєння ДТП не на законних підставах матеріали справи не містять. Зворотного відповідачем не доведено.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

27.07.2011 позивачем було подано до відповідача претензію (яку можна розглядати, як заяву про страхове відшкодування) з вимогою про сплату суми збитків, про що свідчить наявні у матеріалах справи фіскальний чек №25274 від 07.07.2011.

На час судового засідання сума страхового відшкодування за Полісом № ВС/8102513 відповідачем виплачена не була.

З висновку №0785 вбачається, що вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля FH 12»з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, складає 16931,44 грн.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність задоволення позовних вимог в сумі 16421,40 грн. (16 931,44 грн. (вартість відновлювального ремонту автомобіля FH 12») 510 грн. франшизи за Полісом № ВС/8102513). Зазначена сума страхового відшкодування підлягає до виплати ПАТ Українська інноваційна страхова компанія “Інвестсервіс” відповідно до Полісу № ВС/8102513. Тому, позов підлягає задоволенню саме у цій частині. У решті суми суд підстав для задоволення позову не вбачає.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»(04053, м. Київ, вул. вул. Кудрявський узвіз, буд. 5-Б, ідентифікаційний код 23498273) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (45638, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 16 421 (шістнадцять тисяч чотириста двадцять одну) грн. 40 коп. заборгованості з відшкодування збитків, а також 164 (сто шістдесят чотири) грн. 22 коп. витрат по сплаті державного мита та 152 (сто пятдесят дві) грн. 13 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяСташків Р.Б.

Рішення підписано 16.01.2012.