Рішення № 20830294, 07.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№12/15807.12.11

За позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "АРМА" ДоПриватного акціонерного товариства "Український Страховий Капітал"

Простягнення 18 545,51 грн.

За зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Український Страховий Капітал"

ДоПриватного акціонерного товариства Страхова компанія "АРМА"

Простягнення 33 474,09 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники: Від позивача

(відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 - предст. (дов. № б/н від 10.02.2011 р.) Від відповідач

(позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 - предст. (дов. № 14/05/11 від 16.05.2011 р.)

Суть спору:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "АРМА" до Приватного акціонерного товариства "Український Страховий Капітал" про стягнення 18 545,51 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2011 р. було порушено провадження у справі №12/158 та призначено розгляд справи на 27.07.2011 р.

Представник позивача у судове засідання з'явився, надав додаткові документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 12/158 від 04.07.2011 та повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, 27.07.2011 р. через канцелярію суду подав зустрічну позовну заяву.

Статтею 60 Господарського процесуального кодексу України передбачено, відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Розглянувши наданий зустрічний позов, судом прийнято зустрічну позовну заяву про стягнення 33 474,09 грн. Приватного акціонерного товариства "Український Страховий Капітал" для спільного розгляду з первісним позовом.

З метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд відклав розгляд справи на 30.08.2011 р. та зобов'язав позивача надати суду письмовий відзив на зустрічну позовну заяву.

У судове засідання 30.08.2011 р. представники сторін з'явилися. Представник позивача надав відзив на зустрічний позов.

В судовому засіданні 30.08.2011 р. оголошено перерву до 07.09.2011 р.

У судовому засіданні 07.09.2011 р оголошено перерву.

Розглянувши подані позивачем документи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

28.09.2007 р. між ЗАТ "Страхова компанія "Арма" (надалі - перестраховик- Позивач) та ЗАТ "Український страховий капітал" (надалі - перестрахувальник - Відповідач) укладено договір облігаторного пропорційного квотного перестрахування наземних транспортних засобів №011/01/2007 (надалі - договір), відповідно до п. 1.2 якого, предметом є облігаторне (обов'язкове) пропорційне перестрахування перестраховиком частини відповідальності перестрахувальника, прийнятої ним за договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів (КАСКО засобів наземного транспорту) на умовах "Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного)" № 2062 від 13.03.2007 року, що є невід'ємною частиною договору.

Ємність договору становить 400 000,00 грн. Відповідальність перестраховика 25 %, але не більше 1000 000,00 грн. по кожному засобу наземного транспорту (п. п. 2.2, 2.4 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору, його дія розповсюджується на всі договори добровільного страхування наземних транспортних засобів (КАСКО засобів наземного транспорту), які укладені перестрахувальником.

Згідно п. 3.2.2 Договору Перестрахувальник зобов'язувався один раз на місяць, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, надавати Перестраховику Рахунок-бордеро премій та Рахунок-бордеро збитків та регресів. Рахуноки-бордеро після їх підписання представниками сторін є невід'ємними частинами Договору.

Відповідно до п.3.2.8. Договору Перестрахувальник зобов'язаний сплатити Перестраховику частину грошових коштів, яка відповідає частці відповідальності перестраховика по врегульованому збитку, отриманих в порядку регресу або реалізації поверненого майна не пізніше одного місяця з дпти отримання таких коштів на поточний рахунок Перестрахувальника, за вирахуванням 10 % відсотків на адміністративні витрати. Такі платежі зазначаються в Рахунку-бордеро збитків та регресів.

Представник Позивача стверджує, що свої зобов'язання Перестрахувальник не виконав в повному обсязі та не сплатив частину грошових коштів, яка відповідає частці відповідальності перестраховика по врегульованому збитку, отриманих в порядку регресу або реалізації поверненого майна.

Представник відповідача доказів сплати частки грошових коштів, яка відповідає частці відповідальності перестраховика по врегульованому збитку, отриманих в порядку регресу або реалізації поверненого майна не надав.

У відповідності з наданими позивачем (відповідні Рахунки-бордеро, що містяться у матеріалах справи) та перевіреними судом розрахунками, загальна сума заборгованості відповідача дорівнює 14 047,80 грн.

З врахуванням зазначеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача основної суми заборгованості за Договором обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню, а саме у розмірі 14 047,80 грн.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.І ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Крім того, згідно п.3.5 Договору сторони несуть майнову відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань за умовами цього Договору. Винна сторона сплачує пеню, розмір якої складає дві облікові ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. З ст. 549 ЦК України).

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (ч. 1 ст. 230 ГК України).

У Договорі сторонами не передбачено періоду нарахування штрафних санкцій, відповідно пеня підлягає нарахуванню у відповідності до п. 6 ст. 232 ГК України, тобто її нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з пункту 3.5 договору, відповідачеві належить сплатити пеню, розмір якої складає дві облікові ставки НБУ від суми заборгованості.

У відповідності з наданими позивачем (додаток № 1, що міститься у матеріалах справи) та перевіреними судом розрахунками, сума пені за порушення умов Договору становить 1 091,68 грн.

Вірність розрахунків представник Відповідача в судовому засіданні не оспорював.

Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату перестраховиком своєї частки страхового відшкодування за договором суд вважає обґрунтованими, але такими, що підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 1 091,68 грн.

До того ж, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 3 % річних по рахункам-бордеро збитків та регресів № №17, 18, 19, 20, 21, 22, 24, 25 у розмірі 762,83 грн. та 2 697,23 грн. інфляційного відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим , що Договором встановлено розмір процентів, дана вимога Позивача не може бути задоволена судом, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.

Стосовно зустрічного позову слід зазначити наступне.

Позивач за зустрічним позовом, посилаючись на заяву-розрахунок від 30.09.2009 р., що був відправлений (лист №1001 від 06.10.2009 р. у матеріалах справи) відповідачу за зустрічним позовом, стверджує, що у останнього існує непогашена заборгованість по Договору перед Позивачем за зустрічним позовом у розмірі 25 573,56 грн.

З матеріалів справи вбачається, що перестрахувальник направляв перестраховику заяву- розрахунок від 30.09.2009 р. разом із відповідним пакетом документів.

Відповідно до наданих до справи документів, стосовно страхового випадку по договору страхування ТР 08-004/1981 від 23.09.2008 р. (містяться у матеріалах справи) та заяви- розрахуноку, частка відповідальності Перестраховика, належна до сплати, становить 25 573,56 грн.

Пунктом 3.3.6 договору встановлюється, що перестраховик має право відмовити у виплаті своєї частки страхового відшкодування або зменшити розмір своєї частки страхування у випадку, коли перестрахувальник порушив умови деяких пунктів договору, та рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування приймається перестраховиком не пізніше останнього дня, визначеного п. п. 3.4.3, 3.4.4 договору для виплати страхового відшкодування і

повідомляється перестрахувальнику в письмовій формі з мотивованим обгрунтуванням причин відмови.

Перестраховик не надав до матеріалів справи свої обгрунтовані рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування щодо рахунку-бордеро збитків та регресів № 12.

За своєю правовою природою договір облігаторного пропорційного квотного перестрахування наземних транспортних засобів № ОП/01/2007 від 28.09.2007 року є договором перестрахування.

Частина 1 ст. 987 ЦК України передбачає, що за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України "Про страхування"перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів належного виконання зобов'язання щодо оплати своєї частки страхового відшкодування перестраховик до суду не надав.

З врахуванням зазначеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача за зустрічним позовом основної суми заборгованості за Договором обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 25 573,56 грн.

Крім того, позивачем за зустрічним позовом заявлена вимога про стягнення пені за несвоєвчасне виконання грошових зобов'язань по рахункам-бордеро збитків та регресів 12 за кожен день прострочення у розмірі 1 976,52 грн.

У відповідності з наданими позивачем за зустрічним позовом та перевіреними судом розрахунками, сума пені за порушення умов Договору становить 1 976,52 грн.

До того ж, позивачем за зустрічним позовом заявлена вимога про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 3 % річних по рахункам-бордеро збитків та регресів 12 у розмірі 1 347,34 грн. та 4 576,67 грн. інфляційного відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим , що Договором встановлено розмір процентів, дана вимога Позивача за зустрічним позовом не може бути задоволена судом, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Первісний позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Український Страховий Капітал" (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2-А, н/п 43, ЄДРПОУ: 23707357) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Арма" (03037, м. Київ, Солом'янський район, проспект Червонозоряний, 52, ідентифікаційний код 21265671) заборгованість у розмірі 14 047 (чотирнадцять тисяч сорок сім) грн. 80 коп., пеню у розмірі 1 091 (тисяча дев'яносто одна) грн. 68 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 151 (сто п'ятдесят одна) грн. 39 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

3.Зустрічний позов задовольнити частково.

4.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Арма" (03037, м. Київ, Солом'янський район, проспект Червонозоряний, 52, ідентифікаційний код: 21265671) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Закритого акціонерного товариства "Український Страховий Капітал" (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2-А, н.п. 43, код: 23707357) основну заборгованість у розмірі 25 573 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот сімдесят три) грн. 56 коп., пеню у розмірі 1 976 (тисяча дев'ятсот сімдесят шість) грн. 52 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 275 (двісті сімдесят п'ять) грн. 50 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

5.Після набрання рішенням законної сили видати накази.

6.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом десяти днів. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Л.В.Прокопенко